ЛЕКЦІЯ 2. ОЗСЖ студента. Ритми. 1 страница
ЛЕКЦІЇ
ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ
КУЛЬТУРА ЗДОРОВ’Я
1. Вступ…………………………………..…….2
2. ОЗСЖ студента. Ритми.………………….22
3. Тютюнопаління…………………………..32
4. Алкоголізм…………………………………44
5. Токсикоманії………………………………58
6. Наркоманія………………………………...67
7. Харчування………………………………...96
8. Емоції……………………………………...108
9. Фізичні заняття…………………………..129
Секс, Вагітність. Статеві хвороби.137
11. Культура здоров’я………………….158
12. Особиста гігієна людина…………..177
13. Екологія людини……………………183
Заключення………………………………..187
ЛЕКЦІЯ 1. Вступ.
Здоровий спосіб життя (ЗСЖ; анг. Healthy lifestyle, анг. Health promotion) — спосіб життя окремої людини з метою профілактики хвороб і зміцнення здоров'я.
Здоровий спосіб життя з точки зору медиків - це гармонійний режим поєднання роботи та відпочинку, оптимальне харчування, фізична активність, дотримання гігієни, відсутність шкідливих звичок, доброзичливе ставлення до оточуючих і до життя взагалі.
Представники філософсько-соціологічного напряму (П. А. Виноградов, Б. С. Єрасов, О. А. Мільштейн, В. А. Пономарчук, В. І. Столяров та ін.) розглядають ЗСЖ як глобальну соціальну проблему, складову частину життя суспільства в цілому.
У психолого-педагогічному напрямку (Г. П. Аксьонов, В. К. Бальсевич, М. Я. Віленський, Р. Дітлс, І. О. Мартинюк, Л. С. Кобелянська та ін.) ЗСЖ розглядається з точки зору свідомості, психології людини, мотивації.
|
|
|
ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я - фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (споживання якісної питної води, вітамінів, мікроелементів тощо), побут (якість житла, відпочинок, рівень психічної і фізичної безпеки), умови праці (безпека, стимул професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт, системи оздоровлення, фізичний розвиток).
Відомі теоретики і пропагандисти здорового способу життя
Пол Брегг (англ. Paul Chappius Bragg) — американський дієтолог, ініціатор руху за здорове харчування. Розробник оригінальних технік дихання, голодування і дієти.
Шелтон Герберт (анг. Herbert M. Shelton) — дієтолог і автор книг по здоровому харчуванню.
Уотсон Дональд (Donald Watson) — британський громадський діяч, засновник «веганского суспільства» і автор терміна веган.
Амосов Микола Михайлович — радянський хірург - кардіолог, російський письменник, автор новаторських методик в кардіології, робіт з геронтології та раціонального планування суспільного життя («соціальної інженерії»).
Семенов Сергій Петрович — російський лікар, вчений, поет, філософ, винахідник, засновник оригінального психотерапевтичного напрямку, духовний і громадський діяч. Лідер співтовариства, учасники якого зацікавлені світоглядними питаннями, природою людини, його духовними можливостями.
|
|
|
Жданов Володимир Георгійович — лектор і пропагандист, відомий своїми лекціями про здоровий спосіб життя, шкідливість тютюнопаління та алкоголю.
Шаталова Галина Сергіївна — лікар-нейрохірург, кандидат медичних наук; вчитель здорового способу життя, автор Системи Природнього Оздоровлення (СПО). Лауреат премії імені Бурденко.
Углов Федір Григорович — російський хірург. Лауреат Ленінської премії, Першої національної премії найкращим лікарям Росії, премії Андрія Первозваного, премії ім. А. Н. Буклєва. Академік РАМН.
Іванов Порфирій Корнійович — творець оздоровчої системи з низкою оригінальних ідей.
Малахов Геннадій Петрович — російський популялізатор здорового способу життя. Розробив авторську систему оздоровлення.
Автореферати дисертацій кандидатів педагогічних наук
Голобородько Г.П. Формування поняття здорового способу життя в учнів основної школи. Харків. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди.- Х.,1997.- 17 с.
Лапаєнко С.В. Формування ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя. Ін-т проблем виховання АПН України - К.,2000.- 18 с.
|
|
|
Свириденко С.О. Формування здорового способу життя молодших школярів у позакласній виховній роботі. Ін-т проблем виховання АПН Ураїни- К.,1998.- 16 с.
Посилання
Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. О.Яременко, О.Балакірєва, О.Вакуленко та ін. - К.: Український ін-т соціальних досліджень, 2000
Здоровий спосіб життя – практичні поради. Юрій Петюк. The Epoch Times Україна
Здоровье и здоровый образ жизни. И. И. Никберг (рос.)
Головаха Є.І., Паніна Н.В. Соціальне самопочуття населення України / Українське суспільство на порозі третього тисячоліття / Під ред. М.О.Шульги. – К.: Ін-т соціології НАН України, 1999. – С. 398 – 409.
Литвин-Кіндратюк С.Д., Кіндратюк Б.Д. Народознавство та організація здорового способу життя школярів / АПН України; Прикарпатський ун-т ім. В.Стефаника. - Івано-Франківськ: Плай, 1997.- 279 с.
Петрик О.І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя: Курс лекцій / Навч. посіб. для студентів ун-тів та пед. ін-тів.- Львів: Світ, 1993.- 119 с.;
Регіональна програма патріотичного виховання учнівської молоді, розвитку духовності, утвердження принципів загальнолюдської моралі та формування здорового способу життя / Волинська обл. держ. адм. управління освіти/ Н.Н.Ариванюк (авт. і упоряд.).- Луцьк, 2000.- 39 с.
|
|
|
Здоровий спосіб життя. В.Р. Шухатовіч. Енциклопедія соціології (рос.)
HSE Health Promotion Website from the Health Service Executive, Republic of Ireland (англ.)
Міхеєнко О.І. "Валеологія:Основи індивідуального здоров`я людини"Університетська книга, 2009. - 400 с. ISBN 978-966-680-434-4
Від самого свого зародження лікувальне мистецтво, а згодом і, власне, медична наука мали на меті лікування хвороб; друга ж частина медичної доктрини незмінно полягала у збереженні і зміцненні здоров’я. За переказами, володарі Древнього Сходу платили своїм лікарям тільки тоді, коли самі володарі та члени їхніх сімей були здорові. Корифеї світової й вітчизняної медицини надавали першочергове значення здоров’ю, як великому дарові природи. Уявлення про здоров’я не раз змінювалося за час розвитку медичної науки, проте лише з появою санології (медичної валеології), яка є наукою про здоров’я, стало можливим якісно й кількісно визначати здоров’я.
Однак розкриття принципових закономірностей в галузі здоров’я повинно ґрунтуватися на уявленнях про природу людини як діалектичної єдності біологічного та соціального, суб’єктивного та об’єктивного. З цих позицій дефініція здоров’я людини виглядає як життєздатність добробут індивіда з точки зору його фізичної, психічної та соціальної сутності.“ Здоровою може вважатися людина, - писав ще у 1941 році американський теоретик медицини Г. Сігерист, - яка відзначається гармонійним фізичним та розумовим розвитком і добре адаптована до навколишнього фізичного та соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні і розумові здібності, може пристосовуватися до змін у середовищі, якщо вони не виходять за межі норми, і внести свій вклад в добробут суспільства, відповідний до її здібностей. Здоров’я тому не означає просто відсутність хвороб: це дещо позитивне, це життєрадісне й охоче виконання обов’язків, які життя покладає на людину”.
З наведеного вище можна зробити висновок, що формування здоров’я – це багатогранний процес, який складається з таких основних чинників:
генотипу людини;
екологічного впливу;
способу життя;
психологічного стану;
соціокультурного стану.
Лікарів – санологів цікавлять чинники, які піддаються корекції протягом життя людини: спосіб життя, психологічний стан та соціокультурні умови життя людини. Для оцінки й корекції способу життя існують основні компоненти здорового способу життя, які були визначені при спостереженні за 7000 дорослими людьми протягом 5,5 років ( за Паффенбаргером Р.С. та Ольсеном Е.):
Регулярне триразове харчування.
Щоденний сніданок.
Регулярна рухова активність середньої інтенсивності.
Повноцінний сон (7-8 г.).
Невживання тютюну.
Підтримка оптимальної ваги тіла.
Невживання або обмежене вживання алкоголю.
До цього можна додати також:
додаткове вживання вітамінів А, С, Є і бета-каротину;
позитивне ставлення до себе, інших людей, навколишнього світу;
залучення до громадської діяльності.
Наприклад, чоловік 45 років, який має від нуля до трьох із перших семи звичок, має шанс прожити ще 21,6 років (до 67 років), тоді як той, хто має 6 – 7 звичок – 33,1 (до 78 років). Іншими словами, середня можлива тривалість життя може збільшитись на 11 років за рахунок зміни своїх звичок. Автори дослідження встановили також, що стан здоров’я у людей, які мали всі сім звичок, був таким самим, як і у людей, які молодші за них на 30 років, і не мали цих звичок.
Не випадково у преамбулі програмного документу, виданого у 1992 р. Міжнародним союзом санітарної освіти говориться: “…сьогодні ми не можемо запропонувати для зміцнення та захисту здоров’я нічого кращого, ніж санітарна освіта”. Треба змінити пріоритети в профілактиці від профілактики хвороб до профілактики поведінки, яка може привести до захворювання. “Освіченість полягає не в тому, щоб більше знати, а в тому, щоб інакше себе поводити” (Джон Раскін).
За останні роки наука про здоров`я людини швидко перетворюється у домінуючу за своїм значенням, галузь знань та досліджень, важливу для всього людства. На стику медицини, екології, педагогіки, соціології та інших наук виникла нова наука - валеологія. Валеологія - теорія і практика формування, збереження і зміцнення здоров`я індивіда з використанням медичних, соціальних, психологічних та інших технологій.
Здоров`я людини - категорія наукового пізнання в санології. Тому було б доцільно дати визначення, що таке здоров`я. Існує більше ста пропонованих визначень здоров`я. Доцільно навести основні та найбільш повні.
Здоров`я - це стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб і фізичних дефектів (Статут ВООЗ).
Здорова людина - це фізично та розумово гармонійно розвинута людина, добре адаптована до навколишнього фізичного та соціального середовища. Вона повністю реалізує свої фізичні та розумові здібності, може пристосуватися до змін в навколишньому середовищі, якщо вони не виходять за межі норми, і внести свій вклад в добробут суспільства, відповідний до її здібностей.
Здоров`я - це позитивне, життєрадісне та охоче ставлення до виконання обов`язків, що покладає на людину життя.(Сігерист Г. 1941 р.)
Здоров`я - здатність до пристосування, самозбереження і саморозвитку у навколишньому середовищі, яке постійно змінюється (за В.А. Ліщук, Е.В. Мостковою, 1994)
Більш детально: здоров`я - це здатність:
- зміцнювати опірність організму до зовнішніх і внутрішніх негативних чинників, старіння, детренованості м’язів та інших форм деградації;
- зберігати тривалість повноцінної життєдіяльності;
- удосконалювати можливості, якості і здібності свого організму, якість життя і середовища проживання;
- зберігати і примножувати культурні, духовні і матеріальні цінності;
- формувати позитивне ставлення до себе, близьких, людства в цілому.
Світ у третьому тисячолітті має в запасі як безсумнівні досягнення в науці, так і трагічні невдачі (смертоносні війни, катаклізми природних факторів, епідемії від невідомих і відомих захворювань, наукові відкриття атома - як смертоносного знаряддя і т.д.).
Досягнувши колосальних успіхів в техніці та науці завдяки «вибуху» науково-технічного прогресу, людство порівнялися по своїх можливостях з природою, навколишнім середовищем, а можливості його (людства) необмежені й творчі здібності майбутніх відкриттів ніким не спрогнозовані.
Особливої актуальності останнім часом набувають питання здорового способу життя молоді. Відзначимо, що здоровий спосіб життя для кожного індивідуальний. У своїй життєдіяльності людині потрібно керуватися в духовному плані загальними законами всесвіту. У соціальному - особливими законами суспільства, в біологічному - індивідуальними законами свого організму.
Охорона здоров'я студентів традиційно вважається однією з найважливіших соціальних завдань суспільства. Успішна підготовка висококваліфікованих кадрів тісно пов'язана зі зміцненням і охороною здоров'я, підвищенням працездатності студентської підліткової молоді.
У сучасних умовах соціальної, економічної і політичної нестабільності нашого суспільства ця група молоді відчуває найбільший негативний вплив навколишнього середовища, так як їх статеве та фізичне становлення збігається з періодом адаптації до нових, змінених для них умов життя, навчання, високим розумовим навантаженням.
У даній роботі ми розглянемо особливості здорового способу життя студентів.
1. Здоровий спосіб життя і його цінність
Спосіб життя - біосоціальна категорія, що інтегрує уявлення про певний тип життєдіяльності людини і характеризується його трудовою діяльністю, побутом, формою задоволення матеріальних і духовних потреб, правилами індивідуального і суспільної поведінки. Інакше кажучи, спосіб життя - це "обличчя" індивіда, що відбиває у той же час рівень суспільного прогресу.
Говорячи про спосіб життя, слід пам'ятати, що хоча він значною мірою обумовлений соціально-економічними умовами, в той же час багато в чому залежить від мотивів діяльності конкретної людини, від особливостей його психіки, стану здоров'я і функціональних можливостей організму. Цим, зокрема, пояснюється реальне різноманіття варіантів способу життя різних людей. Спосіб життя людини включає три категорії: рівень життя, якість життя і стиль життя.
Рівень життя - це в першу чергу економічна категорія, що становить ступінь задоволення матеріальних, духовних і культурних потреб людини. Під якістю життя розуміють ступінь комфорту в задоволенні людських потреб (переважно соціальна категорія). Стиль життя характеризує поведінкові особливості життя людини, тобто певний стандарт, під який підлаштовується психологія і психофізіологія особистості.
Якщо спробувати оцінити роль кожної з категорій способу життя у формуванні індивідуального здоров'я, то можна помітити, що перші дві еквіпотенціальних, тому що носять суспільний характер. Звідси зрозуміло, що здоров'я людини буде в першу чергу залежати від стилю життя, який у великій мірі носить персоніфікований характер і визначається історичними і національними традиціями (менталітет) і особистісними нахилами (образ).
Поведінка людини спрямоване на задоволення потреб. При більш-менш однаковому рівні потреб, характерному для даного суспільства, кожна особистість характеризується своїм, індивідуальним способом їх задоволення, тому поведінка людей різна і залежить у першу чергу від виховання.
Здоровий спосіб життя поєднує все, що сприяє виконанню людиною професійних, громадських і побутових функцій в оптимальних для здоров'я умовах і виражає орієнтованість діяльності особистості в напрямку формування, збереження і зміцнення як індивідуального, так і суспільного здоров'я.
На жаль, в ієрархії потреб, задоволення яких лежить в основі людської поведінки, здоров'я знаходиться далеко не на передньому плані, а по суті своїй саме воно повинно стояти на першому місці, тобто має стати найпершою потребою. Особливо це стосується молодих людей, які, поки що здорові, про здоров'я не думають (немає потреби у його збереженні і зміцненні) і лише потім, розтративши його, починають відчувати виражену потребу в ньому. Звідси зрозуміло, наскільки важливо, починаючи з самого раннього віку, виховувати у дітей активне ставлення до власного здоров'я, розуміння того, що здоров'я - сама найбільша цінність, дарована людині Природою.
В основі здорового способу життя лежать як біологічні, так і соціальні принципи. До біологічних належать:
- Спосіб життя повинен бути віковим;
- Спосіб життя повинен бути забезпечений енергетично;
- Спосіб життя повинен бути зміцнює;
- Спосіб життя має бути ритмічним;
- Спосіб життя повинен бути аскетичним.
До соціальних принципам можна віднести:
- Спосіб життя повинен бути естетичним;
- Спосіб життя повинен бути моральним;
- Спосіб життя має бути вольовим;
- Спосіб життя повинен бути самоогранічітельним.
Реалізація цих принципів дуже складна, часто носить суперечливий характер і не завжди приводить до бажаного результату, що зумовлено насамперед тим, що в нашій державі поки ще не виражена в достатній мірі позитивна мотивація здоров'я, що здоров'я в суспільстві, в першу чергу в силу низької культури, не стала на перше місце в ієрархії людських потреб. І очевидно, що найголовнішим у реалізації здоров'я має бути примат людської цінності (людина повинна бути мірою речей).
За сучасними уявленнями, в поняття ЗСЖ входять наступні складові:
- Відмова від шкідливих пристрастей (куріння, вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин);
- Оптимальний руховий режим;
- Раціональне харчування;
- Загартовування;
- Особиста гігієна;
- Позитивні емоції.
У той же час ситуація, що склалася в сучасному світі не формує належної мотивації до здорового способу життя. Дійсно, більшість людей знають, що палити, пити і вживати наркотики шкідливо, але дуже багато дорослих прихильні цим шкідливим звичкам.
1. Історія розвитку вчення про здоров’я. Поняття і визначення здоров’я
2. Різноманітність уявлень про сутність здоров’я. Здоров’я і хвороба
3. Визначення здоров’я ВООЗ
4. Біологічна еволюція, життєздатність і здоров’я
5. Діагностика здоров’я і формування валеології
6. Валеологія як наука про здоров’я здорових людей
7. Галузі валеології (педагогічна валеологія, практична валеологія, екологічна валеологія тощо)
8. Роль педагога у формуванні здорового способу життя як важливої умови формування, збереження і зміцнення здоров’я студентської молоді
9. Здоров’я населення і здоров’я індивідума
Валеологія — це наука про формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров’я людини.
На кінець ХХ ст. в Україні склалася катастрофічна ситуація зі станом здоров’я населення, про що свідчить:
1) ріст смертності через хвороби;
2) ріст професійної захворюваності;
3) збільшення кількості народжених з вадами розвитку;
4) ускладнення демографічної ситуації:
а) смертність перевищує народжуваність;
б) зменшення середньої тривалості життя;
в) дитяча смертність удвічі вища, ніж у країнах Заходу;
г) різке збільшення смертності у працездатному віці (кожен третій чоловік помирає, не доживши до пенсії);
5) зниження рівня імунітету внаслідок впливу несприятливих екологічних факторів.
Можна багато сперечатися про причини, які призвели до погіршення здоров’я населення, але раціональніше все таки запропонувати реальний механізм виходу із цієї ситуації. Кафедра здорового способу життя Тернопільського державного педагогічного інституту в 1990 році вперше в Україні запропонувала ввести до шкільної програми новий предмет — валеологію.
Валеологія — це наука про формування, збереження, зміцнення і відновлення здоров’я людини.
На кінець ХХ ст. в Україні склалася катастрофічна ситуація зі станом здоров’я населення, про що свідчить:
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 315; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!