Розвиток синергетики та її застосування
У ситуаційному менеджменті
Поняття «синергетика» походить від латинського «synergos», що означає спільно діючий, сприяння, співробітництво.
Синергетиками були виділені два основних типи матеріальних систем:
1) замкнуті (закриті), у яких проходження процесів веде до встановлення рівноважного стану (його найважливішими рисами є лінійність і рівноважність), що за певних умов може розвиватися у бік посилення невпорядкованості і навіть хаосу;
2) відкриті (головними рисами їх є нелінійність і нерівноважність), у яких проходження процесів за певних обставин призводить до появи упорядкованих структур, тобто до посилення самоорганізації.
Закритим системам властива визначеність чи детермінізм. Відкритим - невизначеність, тому що вони містять у собі велику кількість змінних, багато з яких недоступні для нашого впливу і передбачення. Багато дослідників розцінюють ці змінні не як довільні відхилення чи помилки, а як типові адаптивні дії людей у
проблематичних ситуаціях. Стан закритих систем у певний момент часу обумовлює її подальші зміни, тоді як відкриті системи прагнуть до самоорганізації. Закрита система має жорсткі фіксовані межі, її дії незалежні відносно зовнішнього середовища.
Ми можемо припустити, що система є детерміністською, але внаслідок недостатності наших знань можливі сюрпризи і невизначеність. Іноді такий випадок називають моделлю природної системи.
|
|
|
Зокрема, синергетичний підхід принципово змінює співвідношення необхідності і випадковості (а отже, підсилює роль статистично-імовірнісних методів і прийомів дослідження), переборює традиційні ідеї про незначний вплив випадків у розробці наукових теорій.
Процес самоорганізації теоретики синергетичного підходу пов'язують насамперед з поняттям «дисипативної структури», тобто структури, яка спонтанно виникає у відкритих нерівноважних системах. Якщо в стані рівноваги елементи цієї структури поводяться незалежно один від одного, то під впливом енергетичної взаємодії з навколишнім середовищем вони переходять у нерівноважний стан і починають діяти узгоджено, внаслідок чого між ними виникають спільна (або когерентна) взаємодія і кореляційні зв'язки, з'являється дисипативна структура. Особливістю її є підвищена чутливість до зовнішніх впливів, а зміни в зовнішньому середовищі стають фактором генерації і добору різноманітних структурних конфігурацій. У свою чергу, поняття «дисипативної структури» наповнюється реальним змістом у залежності від сутності категорій «зв'язки» у цілому і «економічні зв'язки» зокрема.
Зв'язки - це те, що з'єднує в єдину системну цілісність окремі об'єкти, явища, властивості, ознаки й ін. У результаті цього зв'язки визначають розвиток і функціонування процесів і виступають як певний «порядок». Стійкі й істотні зв'язки, які формують порядок, набувають якості структури і законів композиції (побудови). Зв'язки існують між системами і підсистемами, самими підсистемами, підсистемами і їх внутрішніми елементами, окремими елементами і т.д. Розрізняють зв'язки першого порядку (функціонально необхідні, тобто ті, без яких система існувати не може) і другого порядку (які стабілізують діяльність системи, значно поліпшують її якість, але не є функціонально необхідними). З урахуванням цього синергія означає забезпечення більшої ефективності цілісної системи, ніж сума ефектів взаємодії окремих підсистем і елементів без урахування зв 'язків другого порядку.
|
|
|
Економічні зв'язки виражають сутність першого порядку (внутрішні і зовнішні зв'язки, необхідні і випадкові тощо), другого і вищого порядків (внутрішньо необхідні зв'язки,
причинно-наслідкові і т.д.). З урахуванням цього економічна синергія означає ріст ефективності економічної системи, більшої, ніж сума ефектів дії основних її підсистем (продуктивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин, а також господарського механізму) та елементів цих підсистем (у межах продуктивних сил до них належать людина, засоби праці, наука, інформація й ін.) без урахування зв'язків першого порядку.
|
|
|
На рівні окремого підприємства синергія означає односпрямовану дію всіх працівників (у тому числі керівництва фірми), якої можна досягти шляхом впровадження стратегічного підприємництва, прогресивної корпоративної культури, організаційних структур управління, форм і методів організації виробництва, заробітної плати і т.д. Для цього найбільш доцільно впроваджувати мультидивізіональну структуру управління, при якій напівавтономні виробничі об'єднання функціонують на принципах господарського розрахунку і формуються в залежності від технологічного процесу, наявності торгової марки, за географічним принципом та ін.
Для синергетичного підходу класифікації систем управління важливу евристичну цінність мають положення про наявність в цих системах багатоваріантності й альтернативності розвитку при невизначеності умов внутрішнього і, що особливо важливо — зовнішнього середовища організації.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 316; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!