Монтаж і наладка систем вентиляції і кондиціювання повітря
Монтаж і наладка систем вентиляції і кондиціювання повітря охоплює наступні етапи:
1. підготовчі роботи;
2. встановлення обладнання;
3. монтаж фреонової магістралі;
4. монтаж електрообладнання;
5. монтаж повітророзподільчої мережі;
6. наладка системи.
Об’єм виконаних робіт при монтажу і наладці залежить від типу обладнання і його потужності, але перераховані вище етапи необхідно виконувати при монтажу любого типу обладнання.
Також треба зважати на те, що всі операції по монтажу і наладці повинні суворо у відповідності з технологією передбаченою заводом – виконавцем обладнання.
1.1. Підготовчі роботи
Першим етапом підготовчих робіт є вивчення проектної документації по об’єкту монтажу, за результатами якого виконуються наступні роботи:
1. вивчають технічну документацію на об’єкт, що монтується (технічні умови, інструкції по монтажу, наладці, та ін.);
2. складають графік виконання робіт, узгодивши його з іншими службами (підйомно-транспортні, енергетичні) та ін.;
3. складають перелік додаткових матеріалів і комплектуючих, які відсутні в основній специфікації проектної документації;
4. перевіряють наявність необхідного монтажного і контрольно-вимірювального обладнання, строк дії паспортів, сертифікатів повірок на манометри, вимірювальні пристрої та ін.;
5. якщо монтаж виконується без проектної документації (на побутові кондиціонери малої потужності) то складається схема розводки фреонової магістралі, схема електроз’єднань, схема розводки дренажної магістралі, відомість матеріалів і комплектуючих виробів, а також виконується розрахунок діаметру труб фреонової магістралі, визначають перетин електричних проводів, підбирають автоматичні вимикачі і ін. Всі ці документи погоджують із замовником.
|
|
|
1.2. Встановлення обладнання.
Встановлення зовнішніх блоків повинно виконуватись таким чином, щоб був забезпечений необхідний потік повітря для їх охолодження.
В інструкціях по монтажу даються рекомендації відносно розмірів вільної зони навколо блока. Не допускається встановлення зовнішніх блоків таким чином, щоб потоки повітря, які вони створюють були направлені на зустріч один одному.
На стінах наружні блоки встановлюються на кронштейнах, які необхідно кріпити анкерними болтами заводського виготовлення. Над зовнішніми блоками встановлюються металеві козирки, які захищають блок від попадання дощової води, льодових сосульок та ін.
Для кріплення елементів на стінках, стелях необхідно застосовувати відповідні анкерні болти.
Кріплять анкерні болти за технологією завода-виробника використовують спеціальні інструменти.
|
|
|
Прокладку фреонової і дренажної магістралі, електропроводку виконують в коробках, штробах і відкритими засобами.
1.3. Монтаж електрообладнання
Монтаж електрообладнання проводиться на підставі виконання основних правил електромонтажу. При цьому основні скорочення, що застосовують в проектах систем електропостачання можна звести а наступну таблицю 1.
Таблиця 1.
| Скорочення | Термін |
| TN-S | Нульовий робочий і нульовий захисний провідників працюють роздільно по всій системі. |
| TN-C-S | Функції нульового робочого та нульового захисного провідників об’єднані в одному провіднику в частині мережі. |
| L | Фазний провідник. |
| N | Нульовий робочий провідник. |
| PE | Нульовий захисний провідник. |
| PEN | Об’єднані нульовий робочий і захисний провідники. |
| УЗО | Устройство захисного відхилення, яке реагує на диференційований струм. |
Об’єм виконуваних робіт залежить від типу обладнання, його комплектації, розміщення на об’єкті, наявності проектної документації.
Перед початком монтажу електрообладнання необхідно виконати підготовчі роботи:
1. вивчити електричні принципові схеми і схеми зовнішніх з’єднань, заказні специфікації на електрообладнаннях (апаратуру, провода, кабелі, монтажні матеріали);
|
|
|
2. дослідити систему електропостачання об’єкта і ознайомитися з розташуванням водних пристроїв, перетином питаючих проводів та трасами майбутньої прокладки проводів і кабелів. При наявності N і PE - провідників їх об’єднання не допускається. Провідник N повинен бути підключений на клему, ізольовану від корпусу електрощита, а PE з’єднаний з корпусом електрощита. При відсутності P-E провідника потрібно включити в перелік його прокладання безпосередньо від ввідного розподільчого пристрою. В колах PE і PEN – провідників не допускається встановлювати ------елементи.
3. перевірити спеціальні детектори, відсутність по трасі скритої електропроводки, інших електроспоживачів, металічних закладних конструктивних частин будівель, труб і т.д.
4. вивчити характеристику стін, по яким, або всередині яких пройдуть траси електропроводки.
5. якщо монтаж електрообладнання виконується без проектної документації (побутові кондиціонери малої потужності), необхідно скласти схему електричних з’єднань, схему прокладки електропроводки, провести розрахунок вибору електропристроїв захисту, скласти специфікацію на проектуючи та монтажні матеріали.
|
|
|
Ці документи повинні бути погоджені з замовником.
Електромонтажні роботи повинні виконуватись в відповідності з правилами прокладання електропроводок і діючими нормативними документами.
Після вивчення плану перевірки траси, розмітки і підбору комплектації можна приступати до монтажу проводів.
Існують 3 способи монтажу:
· скрита проводка,
· відкрита,
· комбінована.
Найбільш простий – відкритий. Він зручний тим, що будь-яка його ланка доступна для ремонту і підключена до певних токоприймачів. Недолік: неестетичний зовнішній вигляд.
При прокладці відкритої проводки необхідно виконувати кріплення кабелів через 500-600мм спеціальними хомутиками. Кріплення хомутиків до стіни виконують за допомогою пластмасових дюбелів і інших конструкцій. Для підвищення естетичності і безпечності проводка може прокладатись в спеціальних коробах, номенклатура яких дуже широка.
При прокладці комбінованої проводки перехід від відкритої до скритої здійснюється за допомогою гофротруб.
Скриту проводку по штукатурених стінах проводять в спеціальних штробах, які, виконують болгаркою. В пластмасову штробу укладається гофротруба, яка фіксується в них за допомогою алебастрового розчину або пластмасових хомутиків. Пластмасові гофротруби для електромонтажу укладається з вложеним стальним тросом (протяжкою) за допомогою якого кабель втягують в трубу.
Пластикові гофротруби можуть також застосовуватись для захисту наружної проводки від дії сонячного випромінювання, замість оцинкованого металорукава, який під дією атмосферних осадів кородує через 1 – 2 роки.
Допускається прокладка проводів під штукатуркою, без застосування пластикових труб на глибині не менше 20мм, але при такому способі не забезпечується заміна проводів без порушення штукатурки.
При розробці плану проводки або визначенні траси по місцю необхідно враховувати наступні вимоги:
1. Розподільчі коробки, розетки і вимикачі мають розташовуватись в доступних для обслуговування місцях, а токоведучі частини мають бути закріплені;
2. Розетки повинні встановлюватись в місцях майбутнього встановлення електрообладнання, на висоті 50-70см від підлоги і не ближче чим 50см від заземлених металевих пристроїв (водопровідної труби, труби опалення, батареї);
3. Проводка прокладається тільки по вертикальних і горизонтальних лініям, а їх розташування повинно бути точно зафіксовано в документах, щоб уникнути пошкодження при свердлінні отворів, забиванні дюбелів, цвяхів та ін. пристроїв. Горизонтальна прокладка проводів проводиться на відстані 50-100мм від карнизів і балок, 150мм від стелі,і 150-200мм – від плінтуса. Вертикально прокладені ланки проводів повинні бути віддалені від кутів приміщення, віконних і дверних пройомів не менше ніж на 100мм, провід не повинен доторкатися до металевих конструкцій будівель.
Паралельна прокладка проводів поблизу труб газопроводу або газових лічильників проводиться на відстані не менше 1м. При наявності гарячих трубопроводів проводка має бути захищена від дії високої температури, теплоізоляційними прокладками.
Забороняється прокладати провід під штукатуркою пучками, а також з відстанню між ними менше 3мм.
Складування матеріалів
При складуванні матеріалів проходи між штабелями або крупно габаритними деталями приймають шириною не менше 1м. Ширину проїздів в залежності від габаритів транспортних засобів вибирають з таким розрахунком, щоб від транспортного засобу до штабелю або деталей залишався зазор не менше 1м.
При складуванні матеріалів потрібно дотримуватись таких умов:
· Висота штабеля при складуванні цегли (не більше):
o В пакетах і піддонах – 2 яруси;
o В контейнерах – 1 ярус;
o При укладці в клітках – 1,7м.
· Висота штабеля при складуванні круглого лісу (з прокладками між рядами і встановленням упорів) – 1,5м.
· Пиломатеріалів при укладці: рядовій – половина ширини штабеля; в клітинах – ширина штабеля.
· Мілкосортного металу в стелажах – 1,5м.
· Санітарно-технічних і вентиляційних блоків в штабелях на піддонах і прокладках – 1,5м.
· Нагріваючих приладів – 1м.
· Обладнання на прокладках – 1 ряд.
· Чорного профільного металу і листа в штабелі з прокладками і підкладками – 1,5м.
· Теплоізоляційних матеріалів в штабель на підкладці – 1,2м.
· Труб діаметром до 300мм в сідло без прокладок, з укладанням нижнього ряду на підкладки з металевими башмаками і кінцевими упорами – 3м.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 199; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!