Лакофарбові та клейові матеріали
План
1. Призначення, основні показники якості, компоненти і види лакофарбових матеріалів.
2. Класифікація і позначення.
3. Автокосметичні матеріали.
4. Призначення, основні вимоги, класифікація та склад клейових матеріалів (св).
Призначення, основні показники якості, компоненти і види лакофарбових матеріалів.
Лакофарбові матеріали призначені для захисту металу від корозії, попередження деревини від зволоження і загнивання, надання різним поверхням красивого зовнішнього вигляду. Крім того, після фарбування виробам властиві деякі специфічні властивості: електроізоляційні, теплозахисні та ін.
Матеріали, які застосовуються для фарбування, можна поділити на основні і допоміжні. До основних належать грунтовки,шпатлівки (шпаклівки), лаки і фарби, які власне і утворюють лакофарбове покриття (рис. 1). Допоміжні матеріали
| 1 — поверхня, що фарбується; 2 — фосфатуючий шар; 3 — ґрунтовка; 4 — місцева шпатлівка; 5 — суцільна шпатлівка; 6 — заповнювач нерівностей; 7 — шар емалі Рис. 1 Схема лакофарбового покриття |
призначені для підготовки поверхні перед фарбуванням, розведення лакофарбових матеріалів до робочої в’язкості, прискорення висихання покриття, догляду за ним. До таких належать розчинники і розріджувачі, знежирювачі і фосфатуючі сполуки, каталізатори, шампуні, поліролі тощо.
Якість лакофарбових матеріалів характеризується рядом показників, найбільш важливі з них наведені нижче.
В’язкість дозволяє судити про придатність лакофарбового матеріалу для нанесення його на поверхню. В’язкість вважається задовільною, якщо вона не створює затруднень при певному способі фарбування. При високій в’язкості матеріали важко проходять через сопло розпилювача і не можуть бути розподілені рівним шаром по поверхні. При низькій в’язкості лакофарбові матеріали стікають з пофарбованої вертикальної чи нахиленої поверхонь. Таким чином, кожному лакофарбовому матеріалу, залежно від способу нанесення, повиннавідповідати певна робоча в’язкість, що забезпечує можливість одержання найбільш якісного лакофарбового покриття.
У діючих стандартах і технічних умовах на лакофарбові матеріали нормований показник в’язкості визначається в умовних одиницях. Умовна одиниця — це час витікання (в секундах) певного об’єму рідкого матеріалу через калібрований отвір прийнятого діаметру при 20 °С або при іншій температурі. Найбільш поширеним способом визначення умовної в’язкості є спосіб із застосуванням віскозиметра ВЗ. Для цього використовують віскозиметр з трьома змінними отворами діаметром2 
0,012, 4 0,015 і 6 0,01отвору необхідно вибирати залежно від консистенції (густоти) матеріалу. Найчастіше застосовують віскозиметр з діаметром отвору 4 мм.
Густина.У лакофарбовій промисловості визначення густини має особливе значення при встановленні витрати лакофарбового матеріалу, переведенні об’ємних одиниць в масові, встановленні режиму роботи ванни для занурення, при випробуванні чистоти різних розчинників і олій тощо.
Визначення густини лакофарбових матеріалів здійснюється денсиметром і пікнометром. За допомогою денсиметра визначають густину рідких продуктів, які не виділяють осаду при розчиненні; пікнометром — усіх рідких, в основному непігментованих продуктів.
Ступінь перетируматеріалу (мкм) впливає на якість лакофарбової плівки і визначає схильність до желатинування (утворення нерівностей). У високоякісній плівці розмір частинок матеріалу (як правило пігменту) не повинен перевищувати товщини плівки. Частинки, які не здатні повністю зануритись у речовину, що утворює плівку, при механічній дії можуть бути вирвані з неї. Нацьому місці залишаються дуже дрібні, не видимі неозброєним оком порожнини, які є джерелами проникнення агресивного середовища до поверхні металу і надалі стають центрами корозії.
Ступінь перетиру фарб визначають на приладі „клин” . Останній являє собою поліровану плиту А (рис. 2) із легованої сталі, по довжині якої вибрана клиноподібна мікрометрична канавка 1 шириною 12 мм, довжиною 150 мм і з рівномірно збільшувальною глибиною від 0 до 150 мкм, або від 0 до 50 мкм.
| А — полірована плита з легованої сталі; Б — двосторонній полірований ніж; 1 — мікрометрична канавка; 2 — шкала; 3 — виїмка Рис. 2 Прилад „клин” для визначення ступеня перетиру |
Вздовж канавки нанесена шкала 2 з поділками через 5 мм (для клина на 150 мкм) або 15 мм (для клина на 50 мкм), які вказують глибину канавки в даному місці. На початку канавки в її найбільш глибокій частині є виїмка 3 для фарби. Прилад має шкребок Б — двосторонній полірований ніж для розподілу фарби вздовж канавки.
Покривність(покривна здатність, непрозорість) характеризує здатність лакофарбового матеріалу покривати поверхнювиробу. Вимірюється вона кількістю в г/м2, необхідною для того, щоб зробити невидимим колір пофарбованої поверхні. Від покривності залежить витрата лакофарбових матеріалів і число шарів фарби на поверхні.
Найбільш поширеним способом визначення покривності є спосіб за “шаховою дошкою ”. Для визначення покривності цим способом застосовують пластинку розміром 90x120 мм з некольорового скла товщиною 1,5 мм і шахову дошку, розбиту на 12 квадратів.
Скляну пластинку, зважену з похибкою до 0,0002 г, кладуть на дошку і наносять один або два шари лакофарбового матеріалу. Якщо квадрати “шахівниці” просвічуються, то наносять ще один шар покриття, до тих пір, поки різниця між чорними і білими квадрами не зникне. Потім пластинку висушують у спеціальній шафі і зважують з тією ж похибкою. Покривність висушеного лакофарбового матеріалу визначають за формулою:
де 
маса пластинки з фарбою, г;
маса нефарбованої пластинки,, г;
S — площа скляної пластинки, мм2.
Час висихання. Швидке висихання — один з важливих показників лакофарбових матеріалів. Висиханням називають процес переходу рідкого лакофарбового матеріалу в тверду плівку. Час висихання — тривалість висихання лакофарбового покриття до необхідного ступеня при даній температурі.
Порошкоподібні лакофарбові матеріали, які зкожнимроком все ширше використовуються для покриттясільськогосподарської техніки, характеризуються цілим рядом показників, які непритаманні рідким матеріалам До нихналежать : насипнащільність, щільність утруски, сипучість.
Насипна щільність(г/см3) характеризує відносну щільність або пористість фарби.
Щільність утрускивизначається для ущільнених до постійного об’єму порошків і виражається в г/см3.
Сипучість —показник, що характеризує суцільність і декоративні властивості покриття; визначається за кутом внутрішнього тертя, кутом зсипання або кутом природного ухилу.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 170; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!