ТЕМА 2. Функція «постановка цілей» в самоменеджменті
Питання теми:
2.1 Необхідність постановки цілей
2.2 Сутність цілей та їх постановка
2.3 Правила визначення і формулювання цілей
Необхідність постановки цілей.
Цілі спонукають людину до дій.Поставивши перед собою мету, людина начебто кидає виклик сама собі. Крім того, без сформульованих цілей відсутні критерії оцінки діяльності, отже, цілі є масштабом для оцінки досягнутого, мотивами, що визначають активність людини. Якщо людина поставила собі мету, то внаслідок цього виникає такий стан напруги, що діє, як рушійна сила, і зникає лише тоді, коли мета досягнута.
Цілі є уявленням про майбутнє.Щоб поставити собі цілі, треба думати про майбутнє. Мислення в масштабах цілей сприяє тому, що деталі підкоряються цілому, стає ясним, у якому напрямку рухатися і яким повинен бути кінцевий результат.
Для самоменеджменту принципове значення має розуміння того, куди людина хоче прийти і куди вона потрапити не хоче (самовизначення), щоб не виявитися там, куди її хочуть привести інші. Цілі слугують концентрації сил на дійсно ключових напрямках. Для того, щоб вибрати реальні і досяжні цілі, людина має мати досить твердий характер і реалістичний погляд на життя.
Таким чином, постановка мети вимагає висловити і точно сформулювати явні і приховані потреби, інтереси, бажання чи задачі, а також зорієнтувати дії і вчинки на ці цілі і їх досягнення.
Постановка цілей у самоменеджменті означає погляд у майбутнє, орієнтацію і концентрацію власних зусиль і активності на тому, що повинно бути досягнуто; у такий спосіб мета описує кінцевий результат. Доти, поки людина цього не зробить, вона не може бути впевненою, що її зусилля спрямовано у правильному напрямку.
|
|
|
Той, хто ставить перед собою мету, має чітко уявляти собі її важливість, а оцінивши це, він одночасно відповість на запитання, чи варто взагалі займатися на даному етапі цією метою.
Варто пам’ятати, що цілі не задаються один раз і назавжди. Постановка цілей – це безупинний процес, оскільки цілі можуть і, як правило, змінюються з часом. Найчастіше це трапляється, коли в процесі контролю реалізації цілей з’ясовується, що вони були обрані без достатнього обґрунтування і детальної оцінки своїх можливостей і ресурсів, що запити виявилися завищеними чи, навпаки, заниженими
Знати свої цілі і прагнути до їх досягнення – значить концентрувати власну енергію на дійсно важливих справах, а не витрачати сили даремно.
Постановка цілей є передумовою планування, прийняття рішень і наступної їх реалізації.
Сутність цілей та їх постановка
Ціль – це значення певного показника, якого прагнуть досягти в певний момент у майбутньому.
|
|
|
Правильно сформульовані цілі мають відповідати наступним вимогам:
· цілі мають бути конкретними та вимірюваними;
· цілі мають бути зорієнтованими у часі;
· цілі мають бути реалістичними, досяжними, такими, що не перевищують можливостей організації;
· цілі мають бути не суперечливими, узгодженими, взаємопов’язаними;
· цілі мають бути сформульованими письмово.
Цілі, сформульовані з урахуванням зазначених вимог, виступають своєрідними нормативами, за допомогою яких менеджер може робити висновки про ефективність своєї майбутньої практичної діяльності.
Одним з широко розповсюджених на практиці способів встановлення цілей та оцінки діяльності керівників є так зване“управління за цілями” (MBO – management by objectives).
У відповідності до концепції МВО загальноорганізаційні цілі можна розділити на декілька більш дрібних цілей окремих структурних одиниць організації, які, у свою чергу, можна трансформувати в цілі окремих груп і підрозділів і далі розбити на цілі діяльності окремих виконавців. При цьому цілі діяльності кожного виконавця мають сприяти досягненню цілей його керівника. Внаслідок цього утворюється так званий каскад цілей організації. Якщо кожний виконавець досягає поставлених цілей, тоді своїх цілей досягає і група робітників, і структурний підрозділ організації, і організація в цілому.
|
|
|
Отже,сутність концепції МВОполягає у тому, аби:
1) для кожного співробітника організації визначити мету його діяльності;
2) забезпечити взаємозв’язок таких цілей;
3) забезпечити досягнення кожним виконавцем встановленої для нього мети.
На відміну від традиційного процесу встановлення цілей, в процесі МВО цілі для підлеглих не встановлюються керівником одноособово (не нав’язуються підлеглим). В процесі МВО керівник та підлеглий співпрацюють, визначаючи цілі діяльності підлеглого. При цьому розуміється, що ступінь досягнення мети буде основним критерієм оцінки та винагородження діяльності підлеглого.
Необхідною складовою МВО є наявність зворотного зв’язку. В ідеалі МВО вимагає встановлення безперервного зворотного зв’язку, тобто такого, коли робітник самостійно без зовнішнього втручання відстежує та коригує власні дії. Цей процес самоконтролю доповнюється періодичною оцінкою роботи підлеглого на основі його звітів.
Процес МВО складається з кількох взаємопов’язаних етапів, кожний з яких, у свою чергу, включає здійснення кількох кроків (табл.2.1).
|
|
|
Таблиця 2.1 – Процес управління за цілями
| Етапи процесу управління | Кроки по кожному етапу |
| 1. Встановлення цілей | 1.1. Формування довгострокових цілей, стратегії організації 1.2. Розробка конкретних загальноорганізаційних цілей 1.3. Визначення дивізіональних та групових цілей 1.4. Визначення індивідуальних цілей |
| 2. Планування дій | 2.1. Ідентифікація дій (завдань) для досягнення цілей 2.2. Встановлення взаємозв’язків між цими діями 2.3. Делегування повноважень та визначення відповідальності за виконання дій 2.4. Визначення часу, необхідного для виконання дій 2.5. Визначення ресурсів, необхідних для виконання дій |
| 3. Самоконтроль | 3.1. Систематичне відстеження та оцінка ходу досягнення цілей самими виконавцями без зовнішнього втручання |
| 4. Періодична звітність | 4.1. Оцінка прогресу досягнення цілей керівником 4.2. Оцінка досягнення загальної мети та посилення впливу |
Перевагами МВО є:
1. Процес МВО робить більш зрозумілою організаційну структуру управління організацією. Завдяки використанню МВО стають зрозумілішими організаційні ролі та структури. Тут чітко визначається, хто за що відповідає у процесі досягнення загальної мети організації.
2. Процес МВО забезпечує цілеспрямовану мотивацію робітників. Процес МВО викликає почуття особистої зацікавленості в результатах діяльності. Робітники особисто приймають участь у процесі встановлення цілей їх діяльності, мають можливість внести свої ідеї в опрацювання цілей, чітко знають сферу своєї компетенції та отримують допомогу від начальника.
3. Процес МВО допомагає опрацювати ефективні методи контролю (винагороджується результат, а не процес діяльності). Найкращим орієнтиром для контролю є комплекс чітко сформульованих цілей.
До недоліків МВО відносять:
1. Керівникам іноді важко встановлювати кількісно визначені цілі діяльності для кожного підлеглого.
2. Вищим керівникам не завжди вигідно доводити цілі до кожного окремо взятого підлеглого.
3. МВО вимагає: встановлення короткострокових цілей; значної бюрократії; високої кваліфікації персоналу.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 402; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!