Військово адміністративний устрій Січі
Запоріжжя стало зародком нової української державності. Козаки створили органи влади, які поступово зосереджувалися в руках козацької адміністративної та судової влади. Остання поширювалась як на козаків, так і на тих людей, що мешкали за межами Запоріжжя в укріпленнях — "паланках". Кіш очолював виборний кошовий отаман. Йому допомагали виборний суддя, писар, обозний, осавул, хорунжий. Найважливіші питання військового та політичного характеру розглядалися на засіданнях Військової ради. Згідно із звичаєвим правом на них міг бути при сутнім будь-який козак. Збиралася Військова рада тоді коли для вирішення того чи іншого питання потрібна була воля всього товариства, але два рази на рік — 1 січня і 1 жовтня — вона збиралася обов'язково.Існували також ради на рівні куренів, які звали "сходками", і вони збиралися для вирішення питань місцевого значення. Для таких же цілей скликали і сходки в паланках. Підкреслимо такий факт: на Запорізькій Січі державна система народилася з військової організації, тому державні органи, адміністративно-територіальна система, посади були як військовими одиницями, так і державними. Кошовий отаман (гетьман), військовий суддя і військовий писар складали так звану військову старшину. Вони обиралися Військовою радою щорічно 1 січня. В мирний час військова старшина виконувала адміністративні та судові функції, а під час військових походів очолювала Запорізьке Військо, передаючи свої повноваження наказній старшині.
|
|
|
Протягом 16-18 ст. Запорізька Січ мала ознаки держави: вона конролювала величезну територію степової України, мала свій уряд, військово-адміністративний устрій, суд, дипломатичні відносини з іншими країнами. Козацтво поділялося на полки чисельністю 500- 1000 осіб. Полки складалися з сотень. А декілька сотень у свою чергу складали курінь(38, за територією). Козацтво поділялось на січове , реєстрове , паланкове, нереєстрове Усе козацьке військо очолював гетьман, а запорожців – кошовий отаман. У військовому плані Січ складалася з куренів. Уся повнота влади належала Січовій (Військовій) раді. Ради відбувалися двічі-тричі на рік: на початку січня, другого-третього дня після Великодня, 1 жовтня (на свято Покрови). За потреби ради могли скликатися і в інший час. Вона керувала всіма важливими справами Січі: провадила внутрішню і зовнішню політику, укладала мир і оголошувала війну, приймала і надсилала посольства, чинила суд, обирала козацьку військову старшину.
Поступово формується козацька адміністрація – кошовий отаман, військовий суддя, військовий писар, хорунжий, гармаш, полковник, писар, осавула та ін. Кошовому отаману належала вища військово-адміністративна та судова влада на Січі. Він поєднував у своїх руках воєнну, виконавчу, адміністративну, судову та духовну владу. У воєнний час кошовий виступав верховним командувачем. Відав військовим скарбом, ухвалював судові вироки. Військовий суддя – друга після кошового особа у владній ієрархії Січі. У своїх рішеннях суддя керувався не писаним законом, а традиційним, звичаєвим правом. Військовий писар віда діловодством і мав значний вплив на адміністративну діяльність. Отримував усю офіційну кореспонденцію, що находила на Січ, на імʼя кошового отамана і всього війська запорозького низового. Осавул слідкував за порядком у Січі. Проводив розслідування злочинів. контролював виконання судових вирокув. Керував нанесенням караульної служби, відав заготівлею й розподілом провіанту тощо. Помічниками осавула обиралися під осавул та обозний, під командою якого перебувала артилерія і військове продовольство. За військовою старшиною йшли військові служителі: довбиш, пушкар, товмач, кантаржей, шафар, канцеляристи та шкільні отамани.
|
|
|
Козацтво у другій половині 16-першій половині 17 ст
Козацтво поділялось на січове , реєстрове , паланкове, нереєстрове. Колоніальна політика Польщі, посилення кріпацтва, покатоличення викликали активний протест українського населення і зумовили шерег потужних повстань, які мали антифеодальний та національно-визвольний характер. На кінець XVI ст. активізувалися походи козаків проти Туреччини, що помітно погіршило її стосунки з Польщею. У відповідь польський уряд категорично заборонив походи і стратив деяких їхніх організаторів. Але це не зупинило козаків. Поступово їхні виступи проти польських панів набувають дедалі більш організованих форм. У 1591 р. починається повстання реєстрових козаків під орудою К. Косинського. Приводом прислужилася, як це часто бувало, особиста образа Косинського на князя Острозького, який відібрав у нього маєток. Проте незабаром повстання, підтримане місцевими селянами, охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля і Волинь. В 1594- 1596 рр. розгортається нове повстання під проводом С. Наливайка, який, до речі, був сотником у князя Острозького і брав участь у придушенні повстання Косинського. Але після битви на р. П'ятці він кидає службу і організовує загін нереєстрових козаків для походів на татар. Захопивши багато здобичі, Наливайко посилає гінців на Січ із закликом розгорнути антипольську боротьбу. Селянсько-козацькі повстання кінця XVI ст. зазнали поразки через внутрішню неорганізованість і відсутність єдності. Після козацьких повстань приходить доба героїчних походів. 1602- Кілія ,1606 – Варна ,1614- на чолі з Сагайдачним взяли Трапезунд , Синоп та спалили флот.1615-Стамбул.1616-Кафа. Інший шлях реалізації потенціалу козацтва обрав видатний діяч вітчизняної історії - гетьман П. Сагайдачний. Але найвизначнішу роль Військо Запорізьке відіграло під час Хотинської війни. У 1620 р. Туреччина організувала 150-тисячний похід з метою остаточно розбити Польську державу. Польща змогла виставити лише 40-тисячне військо і тому змушена була звернутися по допомогу до козаків, пообіцявши їм поступки у релігійному питанні та значну платню. Але вирішальним тут було інше: Сагайдачний чітко усвідомлював, що агресія Туреччини не обмежиться Річчю Посполитою, а продовжиться вже проти України. Але за умовами Хотинського миру козакам було заборонено плавати Дніпром у Чорне море і здійснювати походи до турецьких берегів. Кордон між Туреччиною і Польщею встановлювався по Дніпру. У 1625 р. після повстання на чолі з М. Жмайлом польський уряд змушений був підписати Куруківську угоду, згідно з якою козацький реєстр становив уже 6 тис. Приводом для наступного заворушення стали суперечності між реєстровими і нереєстровими козаками. В 1630 р. запорожці під орудою Т. Федоровича (Трясила) виступили з Січі. Незабаром повстання охопило Лівобережжя і частину Правобережжя. 30-тисячний загін повсталих розгромив коронне військо під Переяславом і змусив Річ Посполиту шукати компромісу. Нова угода збільшувала реєстр до 8 тис. осіб, зберігалися привілеї козацької старшини. І хоча Федорович з частиною козаків повернувся на Запоріжжя, селяни, міщани та нереєстрові козаки ще якийсь час продовжували боротьбу. Широкий суспільний рух в Україні змусив королевича Владислава у 1633 р. затвердити на сеймі «Статті для заспокоєння руського народу», які легалізували існування православної церкви і повертали їй частину майна. Але вже у 1634 р., після закінчення польсько-російської війни, в якій на боці Польщі воювали й козаки, уряд Речі Посполитої знову урізає права та вольності українців. Щоб нейтралізувати Січ, польський уряд будує у 1635 р. на Дніпрі фортецю Кодак, але того ж року козаки під командуванням І. Сулими розгромили кодацьку залогу та зруйнували фортецю.
|
|
|
|
|
|
У 1637-1638 рр. вибухнули нові повстання під керівництвом П. Бута (Павлюка), Д. Гуні та Я. Острянина. Тут знову показала себе проблема суперечностей між реєстровим і нереєстровим козацтвом, що й стало однією з причин поразки у 1638 р. Це дало можливість Польщі в тому ж році нав'язати козацтву «Ординацію Війська Запорізького реєстрового, яке перебуває на службі Речі Посполитої». В ній реєстр обмежувався до 6 тис., на чолі козаків затверджувався польський комісар, заборонялася виборність, відновлювалася фортеця Кодак.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 423; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!