Сорт визнається патентоспроможним і на нього видається патент, якщо він є новим та відповідає умовам новизни, однорідності і стабільності.
Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання:
а) на території України — за рік до цієї дати;
б) на території іншої держави — щодо деревних та чагарникових культур і винограду за 6 років і щодо рослин інших видів за роки до цієї дати.
Але слід мати на увазі, що зазначена норма стосовно іноземних громадян і юридичних осіб діє за принципом взаємності. Тобто вона не застосовується до громадян і юридичних осіб зарубіжних країн, де таку норму не передбачено для громадян України.
Дещо інші правила встановлені щодо сортів тих родів і видів, які були занесені до Реєстру сортів рослин України, тобто вони були допущені до господарського використання, але на території України не охоронялись. Новизна зазначених сортів не втрачається, якщо навіть їх використовували понад зазначені строки. Пріоритет на такі сорти встановлюється від дати надходження такого сорту на сортовипробування. Проте строк чинності скорочується на період від дати надходження сорту на сортовипробування до дати надходження заявки до патентного відомства України.
Сорт відповідає умові вирізняльності, якщо він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого на дату надходження заявки до Установи. Загальновідомість сорту встановлюється за усіма джерелами інформації, зокрема фактом його використання, наявністю в офіційних каталогах, довідковому фонді, точним описом у літературі або іншій заявці. Ознаки, що дають змогу визначити відмінні особливості сорту, мають бути здатними до відтворення І точного опису.
|
|
|
Однорідним вважається сорт, рослини якого з урахуванням особливостей розмноження за своїми ознаками залишаються досить схожими за основними ознаками, відзначеними в описі сорту.
Стабільним вважається сорт, якщо його основні ознаки залишаються незмінними після кожного розмноження. У разі особливого циклу розмноження — в кінці кожного циклу розмноження.
Сорт вважається патентоспроможним, коли всі наведені умови будуть наявні у своїй сукупності,
За датою надходження заявки до Установи визначається пріоритет сорту. Проте заявник може претендувати на визнання за ним конвенційного пріоритету, тобто визнання пріоритету за датою надходження заявки до Установи держави —учасниці Міжнародної конвенції з охорони селекційних досягнень. Але право на конвенційний пріоритет у заявника виникає лише за умови, що його заявка надійшла до Установи не пізніше 12 місяців після подання першої заявки в державі — учасниці Конвенції. Але за наявності поважних причин Установа може подовжити строк на подання заявки на визнання конвенційного пріоритету, проте не більше як на 2 місяці.
|
|
|
Для визнання права на конвенційний пріоритет заявник зобов'язаний вказати про це при поданні заявки або протягом 2 місяців від дати надходження її до патентного відомства України і подати копію першої заявки, завіреної в патентному органі держави — учасниці Міжнародної конвенції з охорони селекційних досягнень, до якого було подано першу заявку.
Об'єктом права на сорт є селекційне досягнення у рослинництві, одержане штучним шляхом або шляхом відбору і таке, що має одну або кілька господарських ознак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин.
Суб’єкти права на сорти рослин.
Відповідно до ст. 486 ЦК України суб’єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин є: 1) автор сорту рослин, породи тварин; 2) інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин згідно з укладеним з автором чи власником сорту (породи) договором чи відповідно до визначеного законом порядку.
Під поняттям «автор сорту (селекціонер)» Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» розуміється «людина, яка безпосередньо створила (виявила, і/або вивела, і/або поліпшила) сорт».
|
|
|
Роботодавця особи, яка вивела або виявила сорт за його дорученням або у разі виконання службових обов’язків, зазначений Закон «селекціонером» не визнає, тому що згідно із ч. 4 ст. 16 селекціонеру належить невід’ємне особисте немайнове право авторства на сорт, якого не може мати роботодавець, що не є селекціонером, оскільки процес створення нового сорту пов’язаний із розумовою діяльністю певної фахової спрямованості. Роботодавцю можуть належати тільки певні майнові права на новий сорт, у разі коли ці права йому передано (поступлено) автором за письмовим договором.
Автор сорту набуває особисті немайнові права від дати державної реєстрації сорту. Особисті немайнові права автора сорту, зокрема право визначати назву сорту, вимагати зазначення свого імені впатенті України на сорт, право селекціонера одержувати частку ліцензійних платежів як компенсаційну виплату за експлуатацію його розумової праці, пов’язаною зі створенням ним нового сорту, яка взагалі повинна виплачуватися у вигляді частки ліцензійних платежів від доходів, одержаних внаслідок виробництва і продажу різних репродукцій його оригінального насіння (садивного матеріалу) та розраховуватися на підставі пайової участі автора у створенні цього сорту. Але Законом цих економічних і правових норм не встановлено.
|
|
|
Частиною 2 ст. 10 Закону визначено, що права автора засвідчуються Реєстром сортів, Реєстром патентів, патентом на сорт (якщо таке право набуває автор сорту) та свідоцтвом про авторство,яке відповідно до ч. 4 ст. 37 Закону «Про охорону прав на сорти рослин» автор (співавтори) має право одержати у Держсортслужбі. Але те, які права автора засвідчуються свідоцтвом, на жаль, Законом чітко не визначено.
У Законі введено норму щодо можливості автора вимагати видачу свідоцтва про авторство, яке фактично забезпечує творчим особам право відстоювати свої інтереси щодо грошової компенсації (за Законом — винагороди) за передачу (або поступлення) майнових прав на сорт роботодавцю, суб’єктам насінництва або комерційним структурам, що реалізують насіння (садивний матеріал). Наявність такого свідоцтва надає авторам можливість відстоювати свої майнові і особисті немайнові права та економічні інтереси у судових інстанціях у разі їх порушення.
Суб’єктами племінної справиу тваринництві є: власники племінних (генетичних) ресурсів; підприємства (об’єднання) з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин; підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особи, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів; власники не племінних тварин — споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг із племінної справи у тваринництві.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 219; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!