Поняття торгівельної марки і умови їх правової охорони. Строк правової охорони.



ст.492 ЦК визначає поняття торгівельної марки як позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Згідно ч. 1 ст.494 ЦК набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом (ЗУ «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15.12.1993 № 3689-XII).

Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом.

Ч.3 ст.5 Закону встановлює строк правової охорони. Строк дії свідоцтва становить 10 років від дати подання заявки до Установи і продовжується Установою за клопотанням власника
свідоцтва щоразу на 10 років, за умови сплати збору в порядку, встановленому пунктом 2 статті 18 цього Закону. Порядок продовження строку дії свідоцтва встановлюється центральним
органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності.

 

Процедури патентування торговельної марки.

Процедура визначена в розділі 3 «Порядок одержання свідоцтва» ЗУ «

Право на одержання свідоцтва може мати будь-яка особа, об'єднання осіб або їх правонаступники за умови правильного оформлення заявочних матеріалів. Якщо заявку на одне й те саме або тотожне позначення подали дві чи більше особи, то право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання, або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.

Заявка складається українською мовою і повинна стосуватися лише однієї марки. Вона має містити такі документи:

1) заяву про реєстрацію марки;

2) зображення позначення, що заявляється;

3) перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати марку, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків.

У заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові заявника (заявників), якщо заявку подає громадянин. Якщо заявка подається від імені юридичної особи, то в ній зазначається її адреса.

2. Торговельна марка може бути заявлена у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. У такому разі в заяві має бути вказаний колір чи поєднання кольорів, про охорону яких заявник просить. До заявив такому разі мають бути додані кольорові зображення зазначеної марки в кількості примірників, що визначається Установою.

Назви у торговельних знаках подаються заявниками українською мовою, якщо товари реалізуються, а послуги надаються виключно на території України (ч.З ст.36 Закону про мови).

За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до Установи разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Дата подання заявки визначається за днем надходження до Установи заявочних матеріалів. Проте з метою закріплення зазначеної дати за заявником допускається подання заявки в неповному складі. Установа може визначити дату подання заявки за днем її надходження, якщо в її складі будуть, принаймні, такі матеріали:

1) клопотання в довільній формі про реєстрацію марки, викладене українською мовою;

2) відомості щодо заявника та його адреси, викладені українською мовою;

3) частина, яка зовнішньо нагадує позначення, що може бути маркою;

4) відомості щодо переліку товарів і послуг, для яких заявляється марка.

3. Якщо заявку подано до Установи не в повному складі, то вона може бути доповнена протягом 2 місяців від дати одержання заявником повідомлення Установи. Якщо протягом зазначеного строку заявка не буде приведена у відповідність з вимогами закону, то датою подання заявки вважатиметься дата одержання Установою повністю оформленої відповідно до вимог закону заявки. Якщо цього не буде зроблено, заявка вважається неподаною, про що заявникові надсилається повідомлення.

Рішення Установи про встановлення дати подання заявки надсилається заявникові після надходження документа про сплату збору за подання заявки. В іншому разі рішення заявнику не надсилається, а сама заявка вважається відкликаною.

4. Правом пріоритету можна скористатися за умови, що заява про це надійшла до Установи не пізніше 3 місяців від дати подання заявки. В заяві має бути зазначено дату подання і номер попередньої заявки та додано копію заявки в перекладі українською мовою. Якщо ж йдеться про виставочний пріоритет, то має бути поданий документ, який підтверджує показ зазначеного знака на виставці. Право на пріоритет втрачається, якщо у встановлені строки не будуть представлені зазначені матеріали.

До дати прийняття рішення про реєстрацію марки заявник має право в будь-який час відкликати свою заявку.

5.Експертиза заявки (ст..10). Існує 2 види експертизи. Формальна експертиза – під час якої перевіряються відомості подані заявником, особа заявника, а також дата подачі заявки. Кваліфікаційна експертиза – перевіряється знак заявлений для одержання свідоцтва на відповідність умовам патентоздатності. Результатом експертизи є висновок, на основі якого приймається рішення про реєстрацію свідоцтва. Заявник або його представник має право брати участь в вирішені питань, що виникли під час проведення експертизи. При цьому заявник має право вносити виправлення в інформацію надану для експертизи. Після прийняття рішення про реєстрацію, данні про знак на товари і послуги публікується в офіційному бюлетені «промислова власність», одночасно з цим вносяться відомості в державний реєстр знаків на товари і послуги. По завершенню реєстрації у свідоцтво видається у місячний строк.

6. Після прийняття рішення про реєстрацію торговельної марки Установа у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва. Така публікація можлива лише за наявності документа про сплату збору за видачу свідоцтва. Якщо ж такого документа немає і протягом 3 місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу свідоцтва він не надійде до Установи, публікація не проводиться, а заявка вважається відкликаною.

На підставі публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.

Одночасно з публікацією відомостей про видачу свідоцтва Установа здійснює державну реєстрацію знака. Після внесення до реєстру відомостей про торговельну марку будь-яка особа має право ознайомитися з ними.

На підставі державної реєстрації знака Установа в місячний строк видає заявнику свідоцтво. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Будь-яке рішення Установи за заявкою на знак може бути оскаржене заявником протягом 3 місяців від дати одержання рішення. Рішення може бути оскаржене до Апеляційної палати Установи. Скарга має бути розглянута Апеляційною палатою протягом 4 місяців від дати її одержання. Скарга розглядається у межах мотивів, викладених у ній.

 

66. Права, що випливають із свідоцтва на торговельну марку. Обме­ження прав володільця торговельної марки.

Згідно ст.16 Закону права, що випливають із свідоцтва, діють від дати подання заявки. Строк дії свідоцтва продовжується за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво надає його власнику право використовувати знак та інші права, визначені цим Законом. Взаємовідносини при використанні знака, свідоцтво на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може використовувати знак на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва. Використанням знака визнається:   нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);   застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;   застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака. Свідоцтво надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати без його згоди, якщо інше не передбачено цим Законом:   зареєстрований знак стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг;   зареєстрований знак стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги; позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно наведених у свідоцтві товарів і послуг, якщо внаслідок такого використання ці позначення і знак можна сплутати;   позначення, схоже із зареєстрованим знаком, стосовно товарів і послуг, споріднених з наведеними у свідоцтві, якщо внаслідок такого використання можна ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари чи надає послуги, або ці позначення і знак можна сплутати. Виключне право власника свідоцтва забороняти іншим особам використовувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на: здійснення будь-якого права, що виникло до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки;   використання знака для товару, введеного під цим знаком в цивільний оборот власником свідоцтва чи за його згодою, за умови, що власник свідоцтва не має вагомих підстав забороняти таке використання у зв'язку з подальшим продажем товару, зокрема у разі зміни або погіршення стану товару після введення його в цивільний оборот некомерційне використання знака;  усі форми повідомлення новин і коментарів новин; добросовісне застосування ними своїх імен чи адрес. Власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору. Передача права власності на знак не допускається, якщо вона може стати причиною введення в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виготовляє товар чи надає послугу. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору. Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва і що останній здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови. Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії на використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері інтелектуальної власності, з одночасним внесенням їх до Реєстру. За опублікування відомостей про передачу права власності на знак повністю і видачу ліцензії на використання знака, а також запропонованих стороною договору змін до відомостей про видачу ліцензії сплачуються збори. У разі опублікування відомостей про передачу права власності на знак стосовно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг Установа видає нове свідоцтво на ім'я особи, якій передане це право, за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва. Власник свідоцтва має право проставляти поряд із знаком попереджувальне маркування, яке вказує на те, що цей знак  зареєстровано в Україні. Власник свідоцтва, який здійснює посередницьку діяльність, має право на основі договору з виробником товарів або особою, що надає послуги, використовувати свій знак поряд із знаком зазначених осіб, а також замість їх знака.

Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку становить десять років з дати наступної за датою подання заявки на торговельну марку і може бути продовжений щоразу на десять років у порядку, встановленому законодавством.

Протягом часу існування суб’єктивних прав на торговельну марку правомочність з розпорядження май­новими правами може бути обмежена або змінена.

До обмеженням прав правоволодільця торговельної марки відносимо такі інститути, визначені Цивільним кодексом, як право попереднього користувача та вичерпання прав.

До обмеженням прав правоволодільця торговельної марки відносимо такі інститути, визначені Цивільним кодексом, як право попереднього користувача та вичерпання прав.

Інститут попереднього користування в Україні введено чинним Цивільним кодексом і його зміст визна­чено ст. 500 вказаного Кодексу і полягає в тому, що будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговель­ну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добро­совісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого ви­користання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачало­ся зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може пере­даватися або переходити до іншої особи тільки разом із підприємством чи діловою практикою або з тією ча­стиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано торговельну марку або здійснено знач­ну і серйозну підготовку для такого використання.

Суть терміна «вичерпання прав» Борис Сніжко формулює таким чином: правовласник втрачає винятко­ве право забороняти використання знаку після того, як товари з нанесеним знаком були правомірно введені в цивільний обіг.

У законодавстві багатьох країн термін «вичерпання прав» прямо не використовується, оскільки є пере­важно доктринальним, а не законодавчим. Доктрина вичерпання прав також відома як доктрина першого продажу, оскільки правовласник може використовувати своє виняткове право забороняти використання зна­ку тільки один раз - під час першого продажу товару.

Вичерпання прав може бути обмежене територією окремої країни. Тому першим продажем (введенням в цивільний оборот) вважатиметься операція імпорту товару. У такому разі говорять про режим національ­ного вичерпання прав.

Разом із цим у законодавстві окремих країн передбачено вичерпання прав на спільній території декількох країн. Так, першим продажем вважатиметься продаж товару в якій-небудь з таких країн. У такому разі говорять про режим міжнародного вичерпання прав.

Режим міжнародного вичерпання прав супроводить таке явище, як паралельний імпорт. Сенс його полягає в тому, що імпортер має право ввезти в країну товар (зроблений правовласником і введений в обіг в країні експорту) без дозволу правовласника. Це відбувається тому, що операція ввезення товару на територію країни імпорту вважається вторинним продажем, і правовласник знаку не має права забороняти імпорт товару.

Після приєднання до СОТ Україна взяла зобов’язання виконувати вимоги Угоди ТРІПС відносно вичер­пання прав.

Режим вичерпання прав на знаки визначений у ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» таким чином: «..виняткове право власника свідоцтва забороняти іншим особам використо­вувати без його згоди зареєстрований знак не поширюється на використання знаку для товару, введеного під цим знаком у цивільний оборот власником свідоцтва».

Міжнародні експерти відмічають, що в українському Законі про знаки, відсутня вказівка про вид рин­ку, на якому відбувається введення маркірованого знаком товару в цивільний оборот, - національний, регіональний, міжнародний. Крім того, оскільки українське законодавство не містить визначення терміна «цивільний оборот» і переліку дій, які повинні вважатися «введенням у цивільний оборот», визначити, який режим вичерпання прав застосовується на Україні до товарних знаків, взагалі не представляється можливим.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 290; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!