Поняття суб’єктів господарювання, які надають послуги у сфері освіти
Учасниками правовідносин з надання послуг у сфері освіти можуть бути суб’єкт господарювання, який надає послуги; суб’єкт права, який їх отримує; суб’єкт права, який їх сплачує або замовляє.
У статті 2 Господарського Кодексу України суб’єкти господарського права названо учасниками відносин у сфері господарювання. Окрім суб’єктів господарювання до їх складу також віднесено споживачів, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадян, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності [1].
Навчальні заклади є суб'єктами господарювання. Тому вони відповідно до частини 1 статті 55 Господарського Кодексу України здійснюють господарську діяльність. Також навчальні заклади можуть бути некомерційними суб’єктами господарювання: можуть належати до державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких забороняється підприємництво, на основі рішення відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.
Отже, під час надання суб’єктами господарювання послуг у сфері освіти суб'єкти цивільного права учні, студенти тощобудуть споживачами послуг суб’єктів господарювання – навчальних закладів. Правовідносини між ними будуть спрямовуватись на досягнення і публічних, і приватних інтересів.Крім цих учасників у правовідносинах у сфері надання освітніх послуг можуть брати участь інші суб’єкти господарського права: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, які здійснюю управління та контроль за діяльністю навчальних закладів; громадяни та організації, що є засновниками навчальних закладів або здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності [1].
|
|
|
Таким чином, учасники відносин у сфері надання освітніх послуг є суб'єктами господарського права.
За участю суб’єктів у освітніх відносинах їх можна поділити на дві групи – суб’єкти основного та додатковою складу. Першими слід вважати особу, яка навчається, та навчальний заклад, оскільки вони відіграють провідну роль в освітніх правовідносинах і забезпечують їх існування. До других відносяться ті учасники, які беруть участь лише в її окремих видах освітніх правовідносин. Ними слід вважати батьків або осіб, які їх замінюють, представників підприємств, установ, організацій, які беруть участь у навчально-виховному процесі, фізичну особу, яка на основі ліцензії надає послуги у сфері дошкільної освіти.
|
|
|
Суб'єктом основного складу є навчальний заклад. Як зазначає дослідник Б.В. Деревянко узагальнююче поняття «навчальний заклад» або «освітній заклад» у законодавстві відсутнє.
У ст. 27 Закону України «Про вищу освіту» зазначається, що Вищий навчальний заклад утворюється у формі державної, комунальної, приватної установи і працює на засадах неприбутковості. У ст. 28 згаданого закону надано визначення типів ВНЗ – університету, академії, інституту, коледжу, а статтю 29 повністю присвячено Національному ВНЗ, а статтю 30 – Дослідницькому університету.
У Законі України «Про освіту» визначено різні види навчальних закладів.
У статті 34 «Дошкільні навчальні заклади» названо ясла, ясла-садки, дошкільні дитячі садки, ясла-садки компенсуючого типу, будинки дитини, дитячі будинки інтернатного типу, ясла-садки сімейного типу, ясла-садки комбінованого типу, центри розвитку дитини. У статті 36 «Середні навчальні заклади» основним видом середніх навчальних закладів названо середню загальноосвітню школу трьох ступенів, а також дозволено створювати навчально-виховні комплекси «дошкільний навчальний заклад – загальноосвітній навчальний заклад», «загальноосвітній навчальний заклад – дошкільний навчальний заклад» або об’єднання з іншими навчальними закладами, а також загальноосвітні навчальні заклади та групи продовженого дня. Пунктом 6 дозволено створювати спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об’єднань. У статті 37 передбачено створення загальноосвітніх шкіл-інтернатів для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації. Статтею 39 до позашкільних навчальних закладів віднесено палаци, будинки, центри, станції дитячої, юнацької творчості, учнівські та студентські клуби, дитячо-юнацькі спортивні школи, школи мистецтв, студії, початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади, бібліотеки, оздоровчі та інші заклади. До професійно-технічних навчальних закладів віднесено вище професійне училище, професійний ліцей, професійний ліцей відповідною профілю, ПТУ відповідного профілю, ПТУ соціальної реабілітації, професійно-художнє училище, художнє ПТУ, вище художнє ПТУ. училище-агрофірму, вище училище-агрофірму, училище-завод, центр ПТО, центр професійної освіти, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, навчальний центр та інші.
|
|
|
За суб’єктами утворення навчальні заклади можна поділити на ті, що утворюються: а) органами державної виконавчої влади; б) органами місцевого самоврядування; в) суб’єктами господарювання незалежно від форм власності; г) громадянами України.
|
|
|
Ще однією ознакою, за якою класифікуються суб’єкти господарювання, що надають послуги у сфері освіти, є територіальний критерій. Згідно нього існують навчальні заклади, діяльність яких спрямована на підготовку фахівців для окремого міста з визначеного кола спеціальностей; навчальні заклади, спрямовані на підготовку фахівців для окремого регіону зі спеціальностей, необхідних у цьому регіоні; загальнодержавні навчальні заклади, спрямовані на підготовку спеціалістів для потреб великої кількості регіонів держави з великим набором спеціальностей [1].
Сучасна система організаційно-структурних формувань, які здійснюють регулювання у сфері позашкільної освіти, має розгалужену систему управління, яка потребує: структуризації публічних органів управління; систематизації компетенції публічних органів управління: організації петрологічних служб для дітей та молоді: організації у сільській місцевості мережі культурно-просвітніх закладів позашкільної освіти; забезпечення належного контролю за атестацією позашкільних навчальних закладів, що єкомунальною власністю: посилення взаємодії органів усіх рівнів з громадськими організаціями: здійснення кадрового та матеріального забезпечення сільських позашкільних навчальних закладів та ін.
До суб’єктів господарювання, що надають послуги у сфері позашкільної освіти, належать гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі загальноосвітніх навчальних закладів.
Окрім навчальних закладів, значний масив послуг у сфері освіти надають суспільні та громадські організації, благодійні та інші фонди, об’єднання громадян. Вони крім надання освітніх та інших послуг можуть переслідувати різні цілі. У зв’язку з цим можуть бути різними за своєю природою та правовим статусом. Це можуть бути: 1) організації, пов’язані із наданням юридичної освіти або підвищенням правової грамотності населення; 2) організації українського національного спрямування, які виступають за захист української мови та культури; 3) організації, спрямовані на популяризацію мови та культури інших країн та народів в Україні; 4) організації, діяльність яких спрямована на популяризацію певних галузей знань та спеціальностей, формування професійних вмінь та навичок, особливо таких, що знаходяться за межами однієї галузі знань чи спеціальності, і підготовку фахівців з них; 5) організації релігійного характеру, релігійні та інші суспільні некомерційні організації, діяльність яких спрямована на надання освітніх послуг одночасно із поширенням тих чи інших релігійних знань і переконань; 6) організації екстремістського спрямування, які маскуються під організації інших видів, діяльність яких спрямована на підрив моральних та етичних засад, економічної, політичної та міжнаціональної стабільності, розкол суспільства; 7) інші організації, що надають послуги у сфері освіти [1].
Література
1. Деревянко Б.В. Послуги у сфері освіти: правове регулювання: монографія / Б.В. Деревянко; МВС України, Донецький юридичний інститут. – Донецьк: ПП «ВД «Кальміус», 2013. – 388 с.
2. Закон України «Про освіту». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1060-12
3. Законодавство України про освіту : збірник офіційних текстів законів станом на 22 січня 2013 р. – К. : «Центр учбової літератури», 2013. – 274 с.
4. Ніколаєнко С.М. Від освіти масової до освіти якісної (нова стратегія розвитку освіти України) / С.М. Ніколаєнко. – К., 2011. – 43 с.
5. Ніколаєнко С.М. Якісна освіта – шлях до справедливого суспільства знань / С.М. Ніколаєнко. – К. : НАКККіМ, 2013. – 80 с.
6. Ніколаєнко С.М. Освіта в інноваційному поступі суспільства / С.М. Ніколаєнко. – К. : Знання, 2006. – 207 с.
7. Ніколаєнко С.М. Наукові дослідження в університетах – визначальний чинник зростання якості освіти / С.М. Ніколаєнко. – К. : Прок-Бізнес, 2007. – 176 с.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 347; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!