СУБ’ЄКТИВНІ ВИМІРИ У ПОЛІТИЧНІЙ ПСИХОЛОГІЇ
ТЕМАТИКА І ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ
Політична психологія особистості і лідерства
1. Політична психологія особистості, її задачі.
2. Структура особистості і політика. Соціально-політичний статус особистості.
3. Політична соціалізація.
4. Поняття та ознаки політичного лідера.
5. Чинники, які зумовлюють становлення політичного лідера.
6. Авторитет. Риси політичного лідера.
Психологія груп у політиці
1. Психологія малих груп у політиці.
2. Групи – команди лідера.
3. Великі групи у політиці.
4. Риси політичної психології буржуазії, робочого класу, селянства, інтелігенції.
5. Маси як носії суспільної свідомості.
6. Характеристика масових рухів. Політичні партії.
Політична комунікація
1. Поняття про політичну комунікацію, її функції та засоби.
2. Психологічні особливості політичних технологій.
3. Методи психологічного втручання у політику.
Психологічні аспекти соціальних криз
1. Поняття соціальної кризи. Свобода громадян.
2. Соціально-політична напруженість у суспільстві.
3. Психологія політичного насилля.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Семінарське заняття №5
Політична психологія особистості та лідерства
Основні питання
1. Обґрунтування ролі у політичному процесі біологічного, психологічного та соціального компонентів особистості.
2. Аналіз критеріїв особистсно-професійної моделі політика.
3. Обґрунтування особливостей політичної соціалізації.
|
|
|
4. Характеристика чинників, які обумовлюють становлення політичного лідера.
5. Обґрунтування структури особистості політичного лідера.
6. Аналіз особистісних якостей, значимих для становлення політичного лідера.
Проблеми для обговорення:
- Зовнішня привабливість як чинник успішності політика.
- Стресостійкість: чи потрібна у політиці людині?
- Найважливіші риси характеру політика.
- Агенти політичної соціалізації сучасного студента.
- Чинники, які впливають на сприйняття політика.
- Харизматичний лідер: якості.
- Проблема успішності політичного лідера з фальшивим авторитетом.
Основні поняття: особистість, моделі взаємодії особистості та політики, біологічний рівень особистості у політиці, психологічний рівень особистості у політиці, соціальний рівень особистості у політиці, політична роль, структура політичної ролі, соціально-політичний статус особистості, професіоналізм політика, професійні знання політика, професійні уміння і навички політика, специфічні психологічні якості політики, професійна політична позиція, акмеологічні інваріанти політика, політична соціалізація, функції політичної соціалізації, гармонійний тип політичної соціалізації, плюралістичний тип політичної соціалізації, конфліктний тип політичної соціалізації, гегемоністський тип політичної соціалізації, етапи політичної соціалізації, агенти політичної соціалізації, політичний лідер, ознаки політичного лідера, уявлення політичного лідера про себе, образ Я політичного лідера, самооцінка політичного лідера, система найважливіших політичних переконань лідера, стиль прийняття політичних рішень лідера, авторитет політичного лідера, істинний авторитет політичного лідера, фальшивий авторитет політичного лідера, акумулятивність політичного лідера, компетентність політичного лідера, інноваційність політичного лідера, політична гнучкість, політична еліта.
|
|
|
Рекомендована література
1. Ольшанский Д.В. Основы политической психологии. – Екатеринбург, 2001. – С.125-209.
2. Шестопал Е.Б. Политическая психология (Глава 10. Личностный аспект политики. Глава 11. Политическая социализация индивида. Глава 14. Политическое лидерство. //http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Shestop/ index.php.
3. Головатий М.Ф. Політична психологія. – К., 2001. – С. .
4. Политическая психология: Учеб. Пос. /Под. Общ. Ред. А.А. Деркача и др. –М.: 2001. – С. 279-304, 519-536.
5. Пірен М.І. Основи політичної психології: Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2003. – С. 109-124, 175-224.
|
|
|
6. Грабовська С. Політична ідентифікація та соціально-рольове визначення особистості //Громадські ініціативи. – 2000. - № 2. – С. 28-30.
7. Макеев С., Надточій А. Політична соціалізація в пострадянській Україні //Політична думка. – 1997. - № 1. – С. 16-26.
8. Брушлицкий А.В. Психология субъекта в изменяющемся обществе // Психологический журнал, 1996. № 5.
9. Человек, политика, психология (Материалы круглого стола) // Вопросы философии, 1995. № 4. С. 3 — 23.
10. Адорно Т. Исследование авторитарной личности //http://www.gumer.info /bibliotek_Buks/Sociolog/Adorno/index.php
11. Пірен М.І. Проблеми формування сучасної української еліти //Соціальна психологія. 2004 – № 2. – С. 38–49.
12. Скнар О. Соціально-психологічні моделі поведінки політичних лідерів // Соціальна психологія. - 2004. - № 3 (5). - C. 39-46
Семінарське заняття №6
Психологія груп у політиці
Основні питання
1. Обґрунтування типів малих груп у політиці.
2. Характеристика груп-команд лідера.
3. Аналіз політичної психології соціальних класів.
4. Вияв особливостей мас як носіїв суспільної свідомості.
5. Аналіз психологічної специфіки масових рухів і політичних партій.
Проблеми для обговорення:
- Проблема значимості чинників у формуванні власної команди сучасним українським політичним лідером.
- Динаміка психології українського селянина за останні кілька століть (від часів гайдамаччини до сьогодення).
- Особливості політичної психології сучасних приватних підприємців.
- Специфіка політичних психології сучасних вчителів.
- Порівняння політичної психології радянської людини та сучасного українця.
- Умови становлення маси як суб’єкта політичного процесу.
- Особливості політичної психології рухів за емансипацію жінок.
- Порівняння політичної психології невеликої регіональної партії та партії великого масштабу.
Основні поняття: мала група, суспільна свідомість, команда, управлінська команда, колектив, відкрита та закрита група, гомогенна та гетерогенна група, формальна та неформальна група, референтна група, короткотривала та довготривала група, «парадокс лідера», соціальні класи, буржуазія, селянство, робітники, інтелігенція, національно-етнічні групи, рід, плем’я, народ, раса, етнос, маса, масова свідомість, натовп, публіка, масовий рух, революційний рух, реформаторський рух, експресивний рух, політичні партії.
|
|
|
Рекомендована література
1. Ольшанский Д.В. Основы политической психологии. – Екатеринбург, 2001. – С. 210-359.
2. Шестопал Е.Б. Политическая психология (Главы ) //http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Shestop/ index.php.
3. Головатий М.Ф. Політична психологія. – К., 2001. – С. .
4. Политическая психология: Учеб. Пос. /Под. Общ. Ред. А.А. Деркача и др. –М.: 2001. – С. 610-662.
5. Пірен М.І. Основи політичної психології: Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2003. – С. .
6. Азаров Н.И. Политическая психология личности и масс // Социально-политический журнал. – 1997. – №2. – С. 116-125.
7. Арендт X. Массы и тоталитаризм // Вопросы социологии. – 1992. – Т. 1. – Вып. 1.
8. Ольшанский Д.В. Психология масс. – СПб., 2001.
9. Хевеши М.А. Политика и психология масс // Вопросы философии. – 1999. – № 12. – С. 32-42.
Семінарське заняття №7
Політична комунікація
Основні питання
1. Аналіз принципів, функцій і способів політичної комунікації.
2. Характеристика переговорів, коаліцій, політичних угрупувань як явищ політичного процесу.
3. Аналіз феноменів у політичному процесі: політична інтрига, політична змова, політична мімікрія, психологічна війна, політичний анекдот.
4. Обґрунтування психологічних особливостей політичних технологій.
5. Аналіз особливостей політико-психологічних передвиборних та виборчих технологій.
Проблеми для обговорення:
- Неформальні контакти яке спосіб передачі політичної інформації.
- Специфіка впливу інтерактивного телебачення на свідомість громадянина.
- Інтернет як засіб передачі політичної інформації.
- Політичний PR: «чорний» та «білий».
- Сприйняття українцями сучасних політичних коаліцій.
Основні поняття: комунікація, політична комунікація, друковані засоби масової комунікації, електронні засоби масової комунікації, принципи політичної комунікації, функції політичної комунікації, констатуюча політична інформація, спонукальна політична інформація, політичні технології, види політичних технологій, загальні політичні технології, індивідуальні політичні технології, політичне рішення, PR, переговори, коаліції, політичні угрупування.
Рекомендована література
1. Головатий М.Ф. Політична психологія. – К., 2001. – С. 95-113.
2. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг. – К., 2001. – С. 32-47, 55-70.
3. Ольшанский Д.В. Основы политической психологии. – Екатеринбург, 2001. – С. 441-469.
4. Политическая психология: Учеб. Пос. /Под. Общ. Ред. А.А. Деркача и др. –М.: 2001. – С. 663-790.
5. Шестопал Е.Б. Политическая психология (Глава 7. Психология массового электорального поведения) // http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Psihol/Shestop/07.php
6. Пірен М.І. Основи політичної психології: Навчальний посібник. – К.: Міленіум, 2003. – С. 89-105, 220-224.
7. Варій М.Й. Політико-психологічні передвиборні та виборчі технології. – К., 2003. – С. 274-391.
8. Гудименко Д., Родионов А. Конфликт и консенсус в политической культуре ФРГ // МэиМО. – 1993. – № 7. Ожиганов Э.Н. Психология политических клик. // www.psychology.net.ru
9. Почепцов Г.Г. Имидж-мейкер. – К., 1995.
10. Почепцов Г.Г. Теорії комунікації. – К., 1996.
11. Психологические аспекты Public Relation. Психологические методы и PR. // www.mtu-net.ru/prinsnfo/Index.htm
12. Слободянюк Е. Виборчі технології для “чайників” і не тільки //Нова політика. – 2000. – № 2. – С. 44-46.
13. Степнова Л., Грибакина Н. Политический символ как способ политической коммуникации //Прикладная психология и психоанализ. – 2000. – № 1. – С. 28-39.
14. Тучков С.М. Становление политических паблик рилейшнз: предпосылки, проблемы и перспективы //Вестник Московского ун-та. Сер. 12, Политические науки. – 2001. – № 1. – С. 16-26.
Семінарське заняття №8
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 338; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!