Бюджетний устрій та побудова бюджетної системи України

Структура бюджету розглядається у горизонтальному і верти­кальному розрізах. У горизонтальному вона характеризується складом доходів і видатків, а також їх питомою вагою. У верти­кальному розрізі структура бюджету розглядається за рівнями державної влади та управління і характеризується взаємопов'я­заними поняттями «бюджетний устрій» і «бюджетна система».

Бюджетний устрій визначає, яким чином здійснюється побудова бюджетної системи.

Бюджетна система відображає сукупність усіх видів бю­джетів, що створюються в даній країні відповідно до її бю­джетного устрою.

1. Основи бюджетного устрою

Бюджетний устрій ґрунтується на таких засадах:

1. Виокремлення видів бюджетів, що створюються в даній
країні.

2. Встановлення принципів побудови бюджетної системи.

3. Розмежування доходів і видатків між ланками бюджет­ної системи.

4.Визначення характеру і форм взаємовідносин між бюджетами.
Теоретично можливі три варіанти виокремлення видів бю­джетів:

а)створення єдиного бюджету для всієї країни;

б)створення окремих регіональних бюджетів.

(Як перший, так і другий варіанти мають суттєві недоліки і не знайшли застосування.);

в)створення на кожному рівні адміністративного поділу централізованих і децентралізованих видів бюджетів.

Відповідно до такого підходу у бюджетній системі розрізняють:

* центральні бюджети;

* місцеві бюджети.

До центральних належать централізований бюджет країни (в Україні — Державний бюджет) і центральні бюджети федера­тивних утворень (наприклад. Республіканський бюджет Автоном­ної Республіки Крим).

Місцеві бюджети розрізняються за рівнями адміністративного поділу на:

* централізовані відповідно до певної адміністративної одини­ці (обласні, районні, міські);

 * децентралізовані (міст, сіл, селищ і районів у містах).

Принципи побудови бюджетної системи характеризують взаємозв'язок і підпорядкованість бюджетів. Можливі два альтер­нативних варіанти:

а)принцип єдності;

б)принцип автономності.

Перший — принцип єдності — означає, що всі бюджети, які створюються у даній країні, являють собою одне ціле. Цей прин­цип забезпечується:

1)затвердженням на кожному рівні сукупного (зведеного, консолідованого) бюджету (наприклад, бюджету України, бю­джету області і т. ін.);

2) єдиною системою доходів і видатків;

3) управлінням бюджетом з єдиного центру — Міністерства фінансів.

Принцип єдності дає можливість здійснювати централізоване управління бюджетом, однак не створює заінтересованості у міс­цевих органів влади.

Другий — принцип автономності — означає, що кожний бю­джет, який створюється в країні, є відносно відокремленим і форму­ється незалежно від інших бюджетів. Автономність досягається за рахунок:

1) затвердження і виконання кожного бюджету окремо;

2) чіткого розмежування доходів і видатків між бюджетами;

3) необмежених прав місцевих органів влади та управління у затвердженні й виконанні власних бюджетів.

За умов додержання принципу автономності втручання згори неможливо.

В Україні чинний Бюджетний кодекс передбачає принципи єдності і самостійності. Це два взаємовиключні поняття. Водно­час обидва принципи суттєво обмежені: з одного боку, єдиний бюджет не створюється на жодному рівні; з іншого, — реальної самостійності у місцевих органів влади немає.

Більшість країн будують бюджетні системи за принципом ав­тономності.

Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетами починається з розподілу видатків. Оскільки бюджет є фінансовою базою держави, то в основі розмежування видатків лежить визна­чення меж функціональних повноважень між окремими рівнями державної влади й управління. При цьому функціональні повно­важення поділяються на неделеговані державні повноваження, де­леговані та власні повноваження. Розподіл делегованих державних повноважень здійснюється на основі функціональної класифікації видатків бюджету між різними рівнями місцевого самоврядування.

Розрізняють такі види видатків держави на здійснення функ­ціональних повноважень:

видатки па здійснення неделегованих державних повнова­жень — це видатки на забезпечення конституційного ладу держа­ви, державного суверенітету та інші видатки, які не можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню. Такі видатки здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. До видатків на виконання неделегованих державних повноважень належать видатки на державне управління, законодавчу і виконав­чу владу, утримання Адміністрації Президента України, судову владу, міжнародну діяльність, фундаментальні та прикладні до­слідження, національну оборону, правоохоронну діяльність, дер­жавні програми підтримки пріоритетних галузей економіки, за­собів масової інформації, розвитку транспорту та зв'язку, за­гальнодержавні інвестиційні проекти, державні програми лікві­дації наслідків Чорнобильської катастрофи, створення та попов­нення державних запасів, обслуговування державного боргу, про­ведення загальнодержавних виборів та референдумів, інші про­грами загальнодержавного значення;

видатки на здійснення делегованих державних повнова­жень — це видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані на виконання місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найефективнішого їх використання. Такі ви­датки здійснюються за рахунок коштів місцевих бюджетів і бю­джетних трансфертів. Розмежування видів видатків за делегова­ними державними повноваженнями між місцевими бюджетами відбувається на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуг і наближення їх до безпосере­днього споживача;

видатки на здійснення власних повноважень — це видатки на реалізацію прав, обов'язків та функцій місцевого самовряду­вання, які мають місцевий характер. Такі видатки виконуються за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Розподіл видатків може ґрунтуватися на двох принципах: ві­домчій підпорядкованості і територіальному розташуванні об'єк­тів фінансування.

*Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб'єкт бюджетного фінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органу управління цим суб'єктом (наприклад, КНЕУ фінансується з Державного бюджету України, оскільки університет підпорядкований Міністерству освіти України).

*Принцип територіального розташування означає, що фінан­сування здійснюється з бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб'єкт фінансування.

На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості. Право на здійснення видатків передається державою органам місцевого самоврядування за умови відповідної передачі бюджет­них ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами за­гальнодержавних податків і зборів або їх частки з державного бю­джету, тобто відбувається закріплення джерел доходів за бюдже­тами різних рівнів. Таким чином, розподіл доходів є похідним від розподілу видатків і має в своїй основі такі принципи:

*   забезпечення надійної фінансової бази для фінансування за­ кріплених видатків;

* встановлення залежності між зусиллями органів влади й управління та формуванням доходів відповідних бюджетів;

* встановлення заінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансових ресурсів і недопущення адмініс­тративного вилучення доходів для бюджетів вищого рівня. Розподіл доходів ґрунтується на встановленні загальнодержа­вних податків і платежів та місцевих податків і зборів.

Загальнодержавні податки та обов'язкові платежі поді­ляються на:

*закріплені — доходи, які повністю або частково (за твердо фіксованим нормативом) надходять до даного бюджету;

*регулюючі — такі доходи, від яких встановлюються відраху­вання до бюджетів нижчих рівнів відповідно до їх потреб, тобто нормативи відрахувань диференціюються в розрізі окремих бю­джетів і періодично (як правило, щорічно) змінюються. Нині в Україні переважають закріплені доходи. Бюджетне ре­гулювання має досить обмежений характер.

Місцеві податки і збори закріплюються за місцевими бю­джетами відповідно до того, який орган їх встановлює. При цьому може також визначатися їх розподіл між окремими лан­ками місцевих бюджетів.

На даний час у розподілі видатків склались такі пропорції:

* з Державного бюджету фінансуються видатки на оборону (практично повністю), народне господарство (переважна части­на), на утримання органів загальнодержавної влади та управлін­ня, прокуратури, судової влади, митних і податкових органів, окремі видатки на соціальний захист населення і незначна части­на видатків на соціально-культурну сферу;

* з місцевих бюджетів фінансується переважна частина видат­ків на соціально-культурну сферу, утримання місцевої інфраст­руктури, місцевих органів влади та управління.

Взаємовідносини між бюджетами. У процесі виконання бю­джетів основними є зовнішні бюджетні потоки — вхідні і вихід­ні. Разом з тим існують і взаємовідносини між окремими ланками бюджетної системи — внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів і видатків між бюджетами.

Існують такі форми взаємовідносин.

Бюджетне субсидіювання — передача коштів з бю­джету вищого рівня до бюджету нижчого рівня з метою на­дання фінансової допомоги.

Існує три види бюджетного субсидіювання: бюджетні субси­дії, бюджетні субвенції, бюджетні дотації. Бюджетна субсидія може бути цільовою (на конкретні видатки) і знеособленою. Вона не пов'язується безпосередньо з фінансовим станом бюджету, який її отримує. Бюджетна субвенція — різновид цільової субси­дії, яка передбачає участь у фінансуванні певних заходів і програм бюджету, що її видає, та бюджету, що її отримує. Бюджетна до­тація — цільова фінансова допомога на покриття дефіциту відпо­відного бюджету. Залежно від можливостей бюджету, що її видає, покриття може бути повним або частковим.

Особливим видом субсидіювання є встановлена Бюджетним ко­дексом України дотація вирівнювання. Вона визначається за спеці­альними формулами як різниця між обсягом видатків бюджету, ви­значеним на основі встановлених державних стандартів соціальної забезпеченості, та наявними у даного бюджету доходами.

Вилучення коштів — явище, зворотнє дотації, тобто передача коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищого рівня.

Бюджетні позички — отримання коштів на покриття тимчасового касового розриву (незбіг у часі фінансування ви­датків і надходження доходів). Раніше видавались з бюджету вищого рівня. У Бюджетному кодексі України визначено, що тепер бюджетні позички отримуються в комерційних банках.

Взаємні розрахунки бюджетів — передача коштів з одного бюджету до іншого в зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджетів.

За характером взаємовідносин між бюджетами вони можуть бути договірними чи обов'язковими. Бюджетне субсидіювання та бюджетні позички здійснюються на договірній основі, вилучення коштів і взаємні розрахунки — в обов'язковому порядку. За на­прямами проведення взаємовідносини між бюджетами поділяю­ться на вертикальні і горизонтальні. В Україні існують тільки вертикальні взаємовідносини між бюджетами.

Бюджетна система України

Бюджетна система України під час її становлення була визна­чена Законом України «Про бюджетну систему України». Перша редакція Закону, прийнята у 1991 р. одночасно з проголошенням незалежності, юридичне зафіксувала створення власної бюджет­ної системи, яка є одним з атрибутів держави. Другу редакцію Закону прийнято у 1995 р.

На сьогодні відповідно до Бюджетного кодексу України бюджетна система держави включає:

* Державний бюджет;

* місцеві бюджети.

Місцеві бюджети поділяються за рівнем адміністративного поділу на:

- Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим;

- обласні;

- міські (міст державного та обласного підпорядкування з районним поділом);

- районні;

- бюджети міст (обласного і районного підпорядкування без районного поділу);

- сіл;

- селищ;

- районів у містах.

Згідно з фінансовою термінологією централізовані види бю­джетів позначають прикметниками (обласний, районний, міський), а децентралізовані — іменниками у родовому відмінку (бюджети міст, селищ, районів).

В основі побудови бюджетної системи лежить адміністратив­но-територіальний поділ даної країни. При цьому поділ бю­джетів здійснюється за наявності відповідного органу управлін­ня. Так, специфічною ознакою України є те, що на сільському рі­вні можуть утворюватись єдині для кількох сіл органи влади. Тоді створюється й один бюджет.

---

Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 174; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!