Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі

Модуль1. Управління бюджетним процесом

Тема 2. Структура бюджету держави як об’єкта управління

План

1. Бюджет як економічна категорія.

2. Бюджет як фінансовий план.

3. Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі.

4. Бюджетний устрій і бюджетна система України.

Бюджет як економічна категорія

Фінансова система включає чотири сфери:

1) фінанси суб'єктів господарювання (мікрорівень);

2) державні фінанси (макрорівень);

3) міжнародні фінанси (світове господарство);

4) фінансовий ринок (забезпечуюча сфера).

Бюджет держави - провідна складова системи державних фінансів.

Сутність бюджету розкривається у призначенні — фінансове забезпечення виконання державою її функцій: економічної, соці­альної, управлінської та оборонної. Як економічна категорія бю­джет відображає відносини щодо формування на загальнодержав­ному і регіональних рівнях централізованих фондів, призначених для реалізації функцій держави. v Специфічними ознаками даних відносин є:

1.  Перерозподілити характер — бюджет виконує функції пе­рерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.

2.  Всеохоплюючий характер — ними охоплені всі юридичні і фізичні особи.

3. Законодавче регулювання — здійснюється за трьома напрямами:
- загальним — Бюджетним кодексом України;

- законами, що регламентують надходження доходів і фінан­сування видатків;

- прийняттям щорічного закону (рішення) про бюджет на на­ступний бюджетний рік.

Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни.

З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два ва­ріанти:

1)  в умовах ринкової економіки;

2)  у межах адміністративної економіки.

У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують заробітну пла­ту, підприємці — прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб.

За адміністративної економіки держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між його виробниками.

За рівнем централізації ВВП у бюджеті умовно виокремлю­ють три моделі:

1) американська (25—ЗО %);

2) західноєвропейська (30—40 %);

3) скандинавська (50—60 %).

Бюджет як економічна категорія характеризує рух грошових потоків між державою та юридичними і фізичними особами. Цим відносинам притаманний суперечливий характер. Є два способи вирішення фінансових протиріч:

1. Встановлення оптимальних пропорцій розподілу ВВП та його централізації в бюджеті. Критерії оптимальності — забезпечення економічного зростання та встановлення соціальної гармо­нії в суспільстві. З одного боку, бюджет не повинен підривати фінансову базу юридичних і фізичних осіб, з іншого, — створю­вати утриманські тенденції у суспільстві.

2. Зростання ВВП — основний показник, що характеризує еко­номіку країни. Економічний розвиток дає можливість забезпечува­ти постійне зростання доходів усіх суб'єктів фінансових відносин. Разом з тим, оскільки потреби держави відносно стабільні, то в ра­зі зростання ВВП її відносна частка може зменшуватись.

 

Бюджет як фінансовий план

З даної точки зору бюджет являє собою розпис доходів і видат­ків держави, який затверджується органами законодавчої і пред­ставницької влади у вигляді закону. Як фінансовий план бюджет відображає економічну, соціальну, військову, міжнародну політи­ку держави.

Видатки на економічну діяльність визначаються двома чин­никами:

а) масштабами державного сектора економіки;

б) економічною політикою держави (чому віддається перевага бюджетному фінансуванню чи податковому регулюванню).

Рівень соціальних видатків визначається фінансовою моделлю суспільства. Доходи бюджету характеризують податкову політику держави. В Україні бюджет як фінансовий план має певні відмінності від бюджету як економічної категорії, оскільки до нього включа­ються фонди цільового призначення.

Тому для оцінки реальної бюджетної політики необхідно проаналізувати статті доходів і видатків «чистого» бюджету (без цільових фондів).

Включення цих фондів до бюджету зумовлено двома при­чинами:

наданням їм законодавчої сили; необхідністю здійснення державного контролю за коштами цих фондів.

Стан бюджету як фінансового плану характеризується трьома показниками: рівновага доходів і видатків;перевищення доходів над видаткам;  бюджетний дефіцит — перевищення видатків над постійними доходами (податки та податкові доходи бюджету). За наявно­сті бюджетного дефіциту встановлюються джерела його покрит­тя (державні позики, емісія грошей). 

Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Уник­нути дефіциту теоретично досить просто — скоротити видатки або збільшити податки. Однак на практиці, як правило, це зроби­ти досить важко, а іноді й неможливо.

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки. Визначають різні види бюджетного дефіциту.

За формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкри­тий і прихований: відкритий — офіційно визнаний у законі про бюджет; прихований — офіційно не визнається. Його форми: зави­щення планових обсягів доходів; включення до складу доходів бюджету джерел покриття бюджетного дефіциту. Прихований дефіцит — негативніше, ніж відкритий.

За причинами виникнення бюджетний дефіцит буває вимуше­ним і свідомим.

Вимушений є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні.

Свідомий визначається характером фінансової політики держа­ви — вона намагається знизити рівень оподаткування для стиму­лювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за до­помогою позик. Крім того, використання державних позик не­обхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рі­вень процентних ставок за максимальної надійності — за їх до­помогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

За напрямом дефіцитного фінансування розрізняють активний і пасивний бюджетні дефіцити.

Активний — це спрямування коштів на інвестиції в економіку, що сприятиме зростанню ВВП.

Пасивний — покриття поточних витрат.

 Джерелами покриття дефіциту виступають:

1) державні позики;

2) грошова емісія.

Використання державних позик вимагає:

* наявності тимчасово вільних коштів у кредиторів держави;

* довіри з боку кредиторів до держави;

*заінтересованості кредиторів (досягається за рахунок висо­ких гарантій повернення боргу і процентної політики);

 *наявності реальних доходів від використання позичених грошових коштів, які дають можливість повернути борги і сплатити проценти.

Державні позики вимагають чіткої системи погашення держав­ного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути:

1) додаткові податкові надходження, які отримує держава за­
вдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів;

2) підвищення рівня оподаткування;

3) зменшення видатків;

4) випуск нових позик.

Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жор­сткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2—3 %. У разі використання грошової емісії основним чинником дефіциту є напрям призначення цих коштів — в інвестиції чи на поточні витрати. Якщо кошти спрямовуються в інвестиції, то це дає можливість отримати певний дохід, що, в свою чергу, амор­тизує сплеск інфляції. У разі використання коштів на поточні ви­трати інфляція стає невідворотною.

Роль бюджету у фінансово-кредитному механізмі

Фінансово-кредитний механізм є сукупністю фінансових ме­тодів впливу на соціально-економічний розвиток країни. Він складається з двох підсистем:

1) фінансове забезпечення;

2) фінансове регулювання.

Фінансове забезпечення здійснюється у таких чотирьох формах:

1. Самофінансування — покриття витрат за рахунок власних
коштів. Це — вихідна форма.

2. Кредитування — покриття витрат за рахунок позичених
коштів. Це — регулююча форма.

3.Акціонерний капітал — форма колективного капіталу, яка дає змогу концентрувати великі ресурси.

4.Бюджетні асигнування — форма державного фінансового забезпечення.
З одного боку, вона є підпорядкованою, тобто використовується тоді, коли не вистачає інших джерел або їх важко сформувати (це насамперед непривабливі для приватно­го бізнесу сфери діяльності). З іншого боку, ці асигнування можуть виконувати регулюючу роль при порушенні рівноваги цін (наприклад, субсидії виробникам сільськогосподарської
продукції).

За певних історичних умов бюджетні асигнування відіграють дуже важливу роль у формуванні національної економіки на ос­нові кейнсіанської теорії бюджетного мультиплікатора.

Фінансове регулювання пов'язане з податковою системою і регулюючою функцією податків та з бюджетним субсидіюван­ням. Особлива роль належить бюджетному вирівнюванню.

---

Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 351; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!