Тема 9: «Завоювання свободи» Ж. Марітена
Жак Марітен у своїй філософській системі «свободу вибору»:
визнає притаманною для кожної людини,
не визнає притаманною для кожної людини,
вважає рівною до природної свободи,
вважає неістотною для життя людини.
Характеризуючи «свободу вибору», Ж. Марітен вважає, що рівень «спонтанної свідомості»:
є достатнім, щоб людина інтуїтивно розуміла у чому вона полягає,
не є достатнім, щоб людина знала в чому вона полягає,
не бере участі у розумінні людиною своєї свободи,
визначає розуміння свободи.
За Ж. Марітеном, філософи, які «практикують абсолютний інтелектуалізм»:
адекватно розуміють природу «вільної волі»;
не можуть зрозуміти природу «вільної волі».
За Ж. Марітеном, позиція класичної метафізики щодо природи волі:
була адекватною до її суті,
зводила її суть до свободи вибору,
зводилася до розумової функції репрезентувати об’єкти, які здаються
кращими для суб’єкта,
полягала в ототожненні її з Божистою сутністю.
За Ж. Марітеном, емпіричний підхід до пояснення «вільної волі» заснований:
на витлумаченні причиновості через механістичний детермінізм,
на витлумаченні причиновості через визнання дії духу.
За Ж. Марітеном, «вільна воля»:
не має відношення до інтелектуального судження,
розпочинається з інтелектуального судження і свідомості,
обумовлена емпіричними обставинами,
не має відношення до несвідомих мотивів.
|
|
|
За Ж. Марітеном, «вільна воля» має місце тоді, :
коли діє згідно з несвідомими мотивами,
коли діє поза інтелектуальним чинником,
коли діє поза духовним чинником,
коли несвідомі мотиви викликають свідоме судження.
Згідно з Ж. Марітеном, ефективна мотивація вільної волі людини у напрямку добра, відбувається на основі:
чистого теоретичного судження,
несвідомого мотиву,
колективного розуму,
практичного судження.
Згідно з Ж. Марітеном, особа здійснює вільну дію:
на основі природженої вільної волі,
на основі несвідомої мотивації,
на основі інстинктивної мотивації,
на основі розуму,
на основі єдності розуму і волі.
Згідно з теорією Ж. Марітена, вільна воля:
є простою функцією розуму,
є обумовлена практичною поведінкою,
є оригінальною духовною енергією,
породжується інтелектуальним міркуванням.
Воля, як духовна енергія, згідно з міркуваннями Ж. Марітена:
контролюється розумом та його судженнями,
визначається екзистенційними поривами,
визначається практичними мотивами,
визначається економічними мотивами,
має контроль над розумом та його судженнями.
За Ж. Марітеном, «справжня таємниця вільної волі» полягає в тому, що:
|
|
|
вона існує незалежно від інтелектуальної визначеності,
вона цілком обумовлюється інтелектуальною активністю,
вона є первинною щодо інтелектуальної визначеності, але потребує
останньої для свого екзистенційного здійснення,
вона є первинною щодо інтелектуальної визначеності і не потребує останньої для екзистенційного здійснення.
Людина, як особа, за Ж, Марітеном, визначає своє «духовне надіснування»:
за допомогою цілей, які стоять перед нею,
за допомогою знання та любові,
за допомогою матеріальних потреб,
на основі культурної традиції.
Згідно з Ж. Марітеном, «сказати, що людина є особою», означає сказати:
що поняття особи включає її цілісність і незалежність,
що вона є сукупністю суспільних відносин,
що вона визначається політичним устроєм,
що вона є біологічною істотою.
Згідно з переконаннями Ж. Марітена, людина:
народжується вільною,
покликана здобувати свободу,
ніколи не може бути вільною.
Згідно з Ж. Марітеном, людина як особа має прагнення двох типів: природне (вроджене) і надприродне. У чому полягає суть «надприродного прагнення»:
у здобутті відносної свободи,
у здатності бути надлюдиною,
у здатності ставати незалежною,
|
|
|
у пошуку «надлюдської» свободи.
У філософії Ж. Марітена, поняття «надлюдської свободи» означає:
залученість людини до людського виду,
залученість людини до суспільного життя,
залученість людини до духовного життя,
здатність людини опанувати природу,
здатність людини одержати повну перемогу у сенсі власного самоздійснення.
За Ж. Марітеном, прагнення «надлюдської свободи» зумовлює людину на «прийняття абсолютної поразки», але, тим не менше, без такої людської поразки, свобода людини була б неможливою. Що в такому разі означає свідомий вибір людиною шляху до «своєї абсолютної поразки»?
означає здійснювати помилкову свободу вибору,
означає проявляти не свободу, а сваволю,
означає, що істинне завоювання свободи потребує людської жертовності,
означає, що істинне завоювання свободи не залежить від духовної активності особи.
У філософії Ж. Марітена, незалежність і свобода:
є синонімами,
здійснюються на різних рівнях буття,
не мають між собою зв’язку,
визначаються політичною сферою життя.
Ж. Марітен вважає, що «корінням свободи» є:
воля,
свобода вибору,
вільна воля,
дух,
ментальне рішення.
У філософії Ж. Марітена, незалежність, як ступінь свободи людини, визначається:
|
|
|
колективною активністю, спрямованою на досягнення блага,
політичною активністю і законотворчістю,
збройною боротьбою і державною владою,
діями на основі духовної активністю, через встановлення для самого себе
законів на основі знання та любові.
У філософії Ж. Марітена свобода, як рівень духовного буття людини, визначається:
діями на основі духовної активністю, через встановлення для самого себе законів на основі знання та любові,
через залучення особи до пізнання правди,
вродженою свободою волі.
У філософії Ж. Марітена свобода людини – це стан який:
дається з народженням,
дається зі свободою волі,
досягається завдяки прагненню життєвої правди,
досягається безвідносно до пошуків правди,
досягається безвідносно до життєвих страждань на Землі.
Досягнення свободи людини, згідно з поглядами Ж. Марітена:
не стосується визнання гідності особи,
прямо пов’язане з визнанням гідності особи,
передбачає обов’язкове визнання честі за іншою особою,
передбачає наявність матеріальної незалежності.
Згідно з поглядами Ж. Марітена, «хибне політичне звільнення», або стан, що характеризується «неправдивим містом людських прав», обумовлений:
недоліками демократії,
пануванням суперечливих філософських концепцій,
пануванням антропоцентричного принципу в світогляді і філософії,
відходом від антропоцентричного принципу в філософії,
пошуками онтологічної основи буття.
Згідно з Ж. Марітеном, радикальний антропоцентризм походить з такої концепції автономії особи, в основі якої лежить переконання,
що людина є вільною тільки тоді, коли слухає саму себе,
що людина є суспільною істотою,
що людина має еволюційну історію,
що в основі людської поведінки лежать ірраціональні чинники.
Згідно з поглядами Ж. Марітена, «хибне обожнення особи» викликане:
розвитком еволюційної теорії, - філософською антропологією,
філософським антропоцентризмом, як теоретичним принципом,
поширенням атеїзму.
Згідно з філософією Ж. Марітена, «істинне політичне звільнення» має у своїй основі таку концепцію автономії особи, в основі якої лежить:
соціальний принцип як основний,
природний принцип,
теологічний принцип,
людиноцентричний принцип.
За концепцією свободи Ж. Марітена, «істинне політичне звільнення»:
залежить винятково від економічних чинників,
є незалежним від соціальної справедливості,
визначається політичною боротьбою,
не залежить від християнських цінностей,
залежить від християнського ферменту.
«Помилкове обожнення людини», на думку Ж. Марітена, полягає:
у зверненні до проблем соціальної справедливості,
у прагненні національної незалежності,
у пошуках метафізичного обґрунтуванні природи людини,
у визнанні лише власних сил людини.
За Ж. Марітеном, «хибне обожнення людини» покладає перед нами таке розуміння свободи, яке:
не передбачає самореалізацію людини,
передбачає таку самореалізацію людини, що здійснюється за рахунок
панування над Іншим,
веде до природної свободи самовизначення,
веде до набутої свободи самовдосконалення.
Згідно з концепцією Ж. Марітена, здобуття свободи людини:
не потребує визнання її надприродних прагнень,
може бути пояснено природними потребами щоденного життя людини,
визначається залученням надприродних прагнень особи,
визначається винятково її вродженими прагненнями.
«Правдиве (істинне) обожнення людини», на думку Ж. Марітена, полягає у:
визнанні залежності людини від буття, або Бога,
визнання повної незалежності особи,
визнанні її соціальної сутності,
у визнанні її природно-біологічної сутності.
За концепцією Ж. Марітена, «таємниця найвищої свободи і незалежності людини» полягає:
у досягненні абсолютної свободи,
у вродженій здатності до свободи вибору,
у вродженій здатності особи бути вільною,
у тому, що вони перемагаються духовним здійсненням людини
Згідно з Ж. Марітеном, «воля за своє сутністю спрямована до того, що є істинно добрим» завдяки:
тому, що вона залишається однаковою сама в собі,
тому, що через знання вона з’ясовує свою помилку,
опертю на культурну традицію,
тому, що вона йде шляхом закону,
тому, що Божистий Дух через любов схиляє волю до істинного добра.
Серед чеснот (у давньогрецькій філософії), необхідних для забезпечення публічної (політичної) свободи, найважливішою є:
стриманість,
справедливість,
мудрість,
розсудливість,
мужність.
Х. Арендт вважає, що «ідея свободи не відігравала ніякої ролі у філософії до Августина Блаженного» тому, що:
уявлення про свободу пов’язувалася з приватним життям,
уявлення про свободу пов’язувалося з господарством,
уявлення про свободу було винятково політичним поняттям,
уявлення про свободу стосувалося винятково мистецької активності.
Згідно з Аристотелем, здійснюючи свободу вибору, предметом ментального рішення для особи є:
мета людського життя,
засоби досягнення мети людського життя.
За Аристотелем, «засади рівноправності» здійснюються за умов існування державного устрою:
олігархії,
аристократії,
монархії,
політії,
демократії.
Аристотель вважав, що сталість і справедливість політії може бути забезпечена за умови, що керівники:
призначаються на тривалий термін,
обираються на тривалий термін,
призначаються на досить короткий термін,
обираються на досить короткий термін.
Згідно з поглядами Аристотеля, свобода:
сумісна з необхідністю,
несумісна з необхідністю,
є пізнаною необхідністю,
є сумісною з випадковістю.
Згідно з християнським вченням Августина Блаженного, Бог дарував людині:
повну свободу,
вільну волю,
необхідність свободи,
прагнення до незалежності.
Згідно з християнським вчення, вільна воля людини:
позбавлена будь-якого зв’язку з необхідністю,
має відношення до природної необхідності,
має зв'язок з необхідністю, що діє силою Духа,
не має відношення до сили Духа.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 323; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!