Тема 8 «Дві концепції свободи» за текстом Ісаї Берліна



Поняття негативної і позитивної свободи вперше запроваджено:

Дж. Міллом

Б. Констаном

М. Адлером

І. Берліном

 

Негативна свобода визначається через аналіз:

зовнішніх чинників активності;

внутрішніх чинників активності

відсутності чинників активності;

 

Позитивна свобода визначається через аналіз:

зовнішніх чинників активності;

внутрішніх чинників активності;

відсутності чинників активності;

 

Яким принципом обумовлюється поділ на два концептуальні напрямки щодо визначення позитивної і негативної свободи:

принципом поділу на внутрішні і зовнішні чинники свободи;

принципом віднесення чинників свободи до політичного режиму;

принципом визначення міри приватності;

принципом визначення міри публічності;

 

Поділ філософських підходів до свободи на позитивні й негативні її концепції обумовлюється:

визначенням ролі індивідуальної свободи;

визначенням ролі держави щодо свободи людини;

визначенням ролі освіти щодо свободи людини;

запереченням ролі громади щодо індивідуальної свободи;

 

Б. Констан належить до філософів, які:

визнавали позитивну політичну свободу;

визнавали негативну політичну свободу;

 

Ж.Ж. Руссо належить до філософів, які:

визнавали позитивну політичну свободу;

не визнавали позитивну політичну свободу;

 

Дж. С. Мілл належить до філософів, які:

визнавали позитивну політичну свободу;

визнавали негативну політичну свободу;

 

Г. Ф. Геґель належить до філософів, які:

не визнавали позитивну політичну свободу;

визнавали позитивну політичну свободу;

 

З погляду Ж. Ж. Руссо, в основі позитивної політичної свободи лежить:

загальна воля суспільства;

індивідуальна воля людини;

приватна сфера;

автономна сфера життя індивіда; 

 

З погляду позитивного розуміння свободи, свобода і жадання:

перебувають у безпосередньому внутрішньому зв’язку;

не перебувають у внутрішньому зв’язку

перебувають у зовнішньому зв’язку

 

Між відчуттям свободи і відчуттям щастя людини:

існує прямий зв'язок;

немає прямого зв’язку   

 

Республіканська концепція і політика свободи базується на:

концепті негативної свободи;

на концепті позитивної свободи;

на концепті статусної негативної свободи;

 

Республіканська політика й концепція свободи виходить з передумов:

визнання недопустимості втручання в приватне життя людини;

визнання недопустимості домінування над людиною;

визнання абсолютної свободи людини;

визнання державної влади як такої, що має право втручатися в приватне життя індивіда.

 

Визначення свободи через принципи контролю над людиною стосується:

негативного значення свободи;

позитивного значення свободи;

 

Визначення свободи людини через принципи дозволу її самостійної активності стосується:

негативного значення свободи;

позитивного значення свободи;

 

Нездатність людини досягти бажаної мети:

завжди свідчить про відсутність політичної свободи; 

не свідчить про відсутність політичної свободи;

 

Нездатність людини досягнути бажаної доброчнесної мети:

свідчить про відсутність політичної свободи;

може свідчити про відсутність внутрішньої свободи;

 

Ісая Берлін під негативною свободою, зокрема, розуміє:

обмеження, викликані фізичною неповносправністю;

обмеження, викликані природними перешкодами;

невтручанням з боку інших людей чи інституцій;

 

 

У філософії свободи поняття «невтручання» й «домінування»:

несуть синонімічне значення;

їхнє значення щодо впливу на свободу особи є відмінним;

не мають прямого відношення для характеристики свободи людини;

стосуються винятково політичного простору свободи;

 

Твердження про те, що: «Кожна вимога громадських свобод та особистих прав, кожний протест проти експлуатації та приниження, проти втручання державної влади, масового гіпнозу звичаю чи організованої пропаганди, виростає з індивідуалістичної й широко обговорюваної концепції людини» - належить:

Дж. С. Міллю;

Б. Констану;

І. Берліну;

Ж.Ж. Марітену;

Т. Пейну;

 

Свобода, що полягає в пануванні над собою, за означенням І. Берліна:

належить до негативної свободи;

належить до позитивної свободи;

 

Визначення «справжньої» мети людського життя й ототожнення її зі свободою, на думку І. Берліна, веде до концепту:

позитивної свободи;

негативної свободи;

 

Визначення державою чи політичною силою «справжньої» мети людського життя й ототожнення її зі свободою, на думку І. Берліна,веде:

до нехтування індивідуальної свободи людини;

до гарантування індивідуальної свободи людини;

 

Сентенція Т. Г. Ґріна «Ідеал справжньої свободи полягає в максимальній можливості для всіх членів людського суспільства без винятку найкраще виявити себе», на думку І. Берліна, є формулою для:

здійснення реальної індивідуальної свободи;

виправдання найгірших деспотичних вчинків;

 

І. Берлін вважає віру людей в те, що «свобода – це раціональне самокерування»:

може служити реальною підставою для здійснення суспільної свободи;

несе загрозу для здійснення суспільної свободи;

не має значення для здійснення суспільної свободи;

 

Ісая Берлін вважає твердження М. Монтеск’є щодо політичної свободи: «можливість робити те, що ми маємо бажати»:

таким, що відповідає духові лібералізму;

таким, що суперечить духові лібералізму;

таким, що не має відношення до лібералізму;

 

І. Берлін вважає позицію Е. Берка в тому, що «існує доконечна потреба обмежувати право індивіда в його ж інтересах» такою, що:

відповідає суті визнання свободи головним принципом суспільного життя;

+ не відповідає суті визнання свободи головним принципом суспільного  

життя;

 

Філософія свободи І. Берліна відповідає духові:

соціалістичних ідея;

консервативних ідей;

ліберальних ідей;

націоналістичних ідей;

 

І. Берлін вважає позицію Е. Берка в тому, що «існує доконечна потреба обмежувати право індивіда в його ж інтересах» такою, що:

суголосна з поглядами комуністів;

відповідає ліберальній доктрині;

 

І. Берлін вважає позицію Е. Берка в тому, що «існує доконечна потреба обмежувати право індивіда в його ж інтересах» такою, що:

суперечить ліберальній ідеї свободи;

суперечить комуністичній доктрині свободи;

суперечить якобінському підходу до свободи;

 

 

Думку І. Канта: «індивід цілковито відкидає свою дику, беззаконну свободу, щоб віднайти її знову, неушкодженою, у стані залежності, відповідно до закону – тільки тоді він здобуває справжню свободу», Ісая Берлін вважає:

такою, що накладає обмеження на права людини;

такою, що відповідає послідовній ліберальній ідеї;

такою, що не суперечить послідовному визнанню принципу верховенства права;

 

Обґрунтування принципу прав людини у філософії ХУІІІ століття носило непослідовний характер через:

ірраціоналістичні теоретичні засади;

раціоналістичні теоретичні засади мислення;

невизнання природного права на свободу людини;

нехтування політичної свободи людини;

 

Сентенція: «Жодна людина не вільна, чинячи зло. Перешкоджати їй, означає звільнити її» - притаманна для:

емпіричного тлумачення свободи;

раціоналістичного витлумачення свободи;

ірраціоналістичного підходу до свободи;

 

І. Кант вважав «найбільшою проблемою людської раси, на розв’язання якої вона приречена самою природою, - це встановлення громадянського суспільства…» - тому, що:

це суспільства, в якому усунена приватна власність;

це суспільство, для якого притаманна колективна воля;

це суспільство, в якому існує найбільша свобода індивіда;

це суспільство, в якому панує законодавство, що обмежує свободу людини;

 

Сенс пов’язання свободи з виборюванням соціального статусу, за І. Берліном, криється:

в потребі зайняти домінантне становище в групі,

в жадання політичної влади;

в жаданні визнання неповторності особи;

в прагненні колективного конформізму; 

 

Ісая Берлін вважає, що прагнення статусу й визнання:

є тотожним з індивідуальною свободою;

є тотожним з соціальною свободою;

не є тотожним до свободи;

є тотожним з негативною свободою;

 

Визнання взаємозв’язку між прагненням статусу й прагненням свободи:

суперечить теорії свободи загалом;

приймається як концепція республіканського розуміння свободи;

 

І. Берлін вважає, справжня свобода людини може бути визначена:

лише в позитивному сенсі;

і в позитивному, і в негативному сенсах;

+ лише в негативному сенсі;

 

І. Берлін поділяє думку, що «доктрина абсолютного суверенітету сама собою»:

 є доктриною свободи;

є доктриною деспотичною;

 

На переконання І. Берліна, дві різні інтерпретації свободи:

викликані розбіжностями епістемологічного плану;

не мають принципового значення для розуміння свободи;

викликані двома глибоко різними й непримиримими ставленнями до      

цілей життя;

 

Ісая Берлін розгортає обґрунтування «негативної» свободи, спираючись на:

моністичну філософську теорію;

дуалістичну теорію;

плюралістичний філософський підхід;

 

Ісая Берлін вважає, що метафізичні теоретичні потреби:

є адекватною основою для обґрунтування свободи;

є симптомом небезпечної моральної й політичної незрілості;

не мають впливу на обґрунтування свободи;

 

Прибічники негативного концепту свободи вважають, що:

жадання є головним модусом її визначення;

жадання не можуть бути головним модусом її визначення;

 

Соціалістичні концепція, або розуміння свободи належить до:

визначення її в негативному значенні;

до визначення її в позитивному значенні; 

 

Соціалістична концепція свободи визначається:

як здатність можливості вибору;

як здатність здійснювати бажання;

як здатність діяти й досягати й досягати мети;

 

Соціалістичне розуміння свободи формується на основі визнання первинності:

вільного вибору;

самовладання;

матеріальних ресурсів;

духовних ресурсів;

 

Розуміння свободи в значенні «концепту-здійснення» належить до:

негативного визначення свободи;

позитивного визначення свободи;

 

Розуміння свободи в значенні «ствердженні шансу» належить до:

негативного визначення свободи;

позитивного визначення свободи;

 

Сучасні пошуки республіканської концепції свободи в її основу кладуть:

негативний концепт свободи;

позитивний концепт свободи;

синтетичний концепт свободи;

 

Республіканська концепція свободи визначається на основі вилучення з індивідуального життя людини чинників:

втручання;

домінування;

самоздійснення;

жадання;

 

Республіканська концепція свободи засновується на:

емпіричній основі кореляції суспільних взаємодій;

метафізичній основі кореляції суспільних взаємодій;

всеохопній теоретичній основі кореляції суспільних взаємодій;

ірраціональній основі кореляції суспільних взаємодій;

 

З погляду республіканського розуміння свободи, політика невтручання у приватні справи:

дорівнює відсутності домінування (панування);

не дорівнює відсутності панування (домінування);

 


Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 758; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!