Культура мовлення. Культура мови під час дискусії
Культура мовлення - передбачає дотримання мовних норм вимови, наголосу, слововживання і побудови висловів, точність, ясність, чистоту, логічну стрункість, багатство і доречність мовлення, а також дотримання правил мовленнєвого етикету. Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність. Основними якісними комунікативними ознаками, їх ще називають критеріями, культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.
Основні правила дискусії.
1. Всі відкрито висловлюють свої думки.
2. Всі точки зору повинні поважатися.
3. Слухайте інших не перебиваючи.
4. Не говоріть занадто довго та занадто часто.
5. Водночас говорить лише одна особа.
6. Дотримуйтесь позитивних ідей та стосунків.
7. Не критикуйте себе та інших.
8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.
Реквізити документів та вимоги до їх написання.
Під реквізитом документа розуміється інформація, зафіксована в службовому документі для його ідентифікування, організації обігу й (або) надання йому юридичної сили. Стандарт встановлює 32 реквізити документа. Однак всі вони не можуть бути присутні на одному документі, оскільки деякі з них є взаємовиключними, наприклад: "гриф затвердження документа" і "адресат"; "назва виду документа" і "довідкові дані про установу" (довідкові дані про установу зазначають виключно в листах, однак при цьому на бланку листа не пишуть назву виду документа). Конкретний набір реквізитів залежить від виду документа, його цільового призначення, змісту, способу документування, етапів його підготовки і роботи з ним. Деякі документи мають суворо обмежений склад реквізитів. Відсутність або неправильне зазначення в службовому документі будь-якого реквізиту робить документ недійсним. Обов'язковими реквізитами, що забезпечують юридичну силу документа, є такі: назва установи, назва виду документа, дата, реєстраційний індекс, текст, підпис.
|
|
|
Склад реквізитів документів встановлений п. 4.1 ДСТУ 4163-2003: 01 - зображення Державного Герба України, герба Автономної Республіки Крим; 02 - зображення емблеми організації або товарного знака (знака обслуговування); 03 - зображення нагород; 04 - код організації; 05 - код форми документа; 06 - назва організації вищого рівня; 07 - назва організації; 08 - назва структурного підрозділу організації; 09 - довідкові дані про організацію; 10 - назва виду документа; 11 - дата документа; 12 - реєстраційний індекс документа; 13 - посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дають відповідь; 14 - місце складення або видання документа; 15 - гриф обмеження доступу до документа; 16 - адресат; 17 - гриф затвердження документа; 18 - резолюція; 19 - заголовок до тексту документа; 20 - відмітка про контроль; 21 - текст документа; 22 - відмітка про наявність додатків; 23 - підпис; 24 - гриф погодження документа; 25 - візи документа; 26 - відбиток печатки; 27 - відмітка про засвідчення копії; 28 - прізвище виконавця і номер його телефону; 29 - відмітка про виконання документа і направлення його до справи; 30 - відмітка про наявність документа в електронній формі; 31 - відмітка про надійдення документа до організації; 32 - запис про державну реєстрацію.
|
|
|
Майстерність ділового спілкування. Виступ. Основні вимоги до мови та поведінки оратора
Усне ділове спілкування передбачає всілякі способи взаємодії з людьми, використання різних комунікативних засобів - вербальних (словесних) і невербальних (несловесних). Вербальне ділове спілкування може здійснюватися за дуже неоднакових обставин: одні вимоги ставить перед нами розмова з однією людиною, інші - спілкування з кількома людьми, ще інші - з цілим залом слухачів. Неоднаково ми будуємо розмову, якщо діловий партнер сидить перед нами і якщо він звертається до нас по телефону. У будь-якому разі, щоб досягти мети спілкування, ділова людина повинна мати не тільки певний фізичний та інтелектуальний потенціал, навички комунікації, а й знати правила ділового спілкування, або, інакше, - правила ділового етикету.
|
|
|
Підготовка до виступу має такі стадії:
· обдумування теми;
· опрацювання й писемне оформлення її (тобто складання конспекту, плану, написання тексту);
· критичний розбір уже готового виступу, тимчасовий «відхід» від теми (треба, щоб вона уклалася в пам’яті, остаточно викристалізувалася, зазнала певних змін та ін.);
· виголошення.
Усі виступи складаються з 3-х частин: вступ, основна частина, висновки. Така композиція традиційна, аудиторія звикла саме до такої структури промови і її не потрібно змінювати.
Початок виступу має для промовця найважливіше значення, бо від нього залежить:
· подолання ритором хвилювання;
· установлення контакту зі слухачами;
· зацікавлення слухачів, привернення їхньої уваги;
· стислий виклад тему виступу.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 318; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!