Врахування зауважень наукового керівника та остаточне оформлення курсової роботи
Студент повинен врахувати сформульовані науковим керівником курсової роботи конкретні зауваження. Залежно від характеру та змісту зауважень він виправляє змістовні, стилістичні та орфографічні помилки, доповнює курсову роботу новими положеннями, у разі необхідності використовує додаткові матеріали правозастосовчої та соціальної практики, уточнює чи змінює свою позицію щодо спірних проблем тощо. Отже, на даному етапі потрібно зосередитися на літературному оформленні роботи:
- скоротити другорядний матеріал;
- поліпшити композицію курсової роботи;
- перевірити обґрунтованість висновків;
- відстежити логіку викладу, виключити повтори;
- визначити доцільність таблиць та малюнків.
Особливу увагу слід звернути на стиль роботи, який конкретизується вмінням точно й обґрунтовано висловлювати свої думки мовою науки, умінням розкривати на конкретних прикладах єдність теорії та практики, наявність у роботі понятійного апарату, висновку з кожного питання.
У нарисах “Про хорошу мову наукової роботи” відомий вчений-гуманітарій Д.С. Лихачев виділив 11 вимог-орієнтирів для дослідника-початківця (яким, без сумніву, є студент, що виконує курсову роботу):
· Вимога до мови наукової роботи різко відрізняється від вимог до мови художньої літератури.
· Метафори та різні образи в мові наукової роботи допустимі тільки у випадках необхідності поставити логічний акцент на якусь думку. У науковій роботі образність – тільки педагогічний прийом привертання уваги читача до основної думки роботи.
|
|
|
· Добра мова наукової роботи не помічається читачем. Читач повинен помічати тільки думку, але не мову, якою думка виражена.
· Головне достоїнство наукової мови – ясність.
· Інше достоїнство наукової мови – легкість, стислість, свобода переходів від речення до речення, простота.
· Підрядних речень повинно бути мало. Фрази повинні бути короткими, перехід від однієї фрази до іншої логічно природним, “непомітним”.
· Кожну написану фразу слід перевіряти на слух і потрібно перечитувати написане вголос для себе.
· Слід менше вживати займенники, що примушують думати: до чого вони відносяться, що вони “замінили”.
· Не слід боятися повторень, механічно від них позбавлятися. Те чи інше поняття повинне подаватися одним словом (слово в науковій мові завжди термін). Уникайте лише тих повторів, що йдуть від бідності мови.
· Уникайте слів-“паразитів”, слів сміттєвих, що нічого не додають до думки.
· Звертайте увагу на “ясність” слів.
Технічне оформлення курсової роботи
Письмову роботу друкують на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297мм) чи форматів у межах від 203 х 288 до 210 х 297 мм, через 1,5 міжрядкових інтервали до тридцяти рядків на сторінці. У деяких випадках (як виняток) за дозволом декана можна подавати курсову роботу, виготовлену рукописним способом.
|
|
|
Обсяг курсової роботи, як правило, складає 25-35 друкованих сторінок (без додатків). Список використаних джерел повинен містити не менше 20 джерел.
Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – не менше 30 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм. Текст має бути набраним шрифтом Times New Roman, 14 кеглем.
У разі помилки, описок і графічних неточностей, які виявилися в процесі написання, необхідно заміняти сторінки. Іноді (як виняток) допускається зафарбування помилки білою фарбою і нанесення на тому ж місці або між рядками виправленого тексту.
Заголовки структурних частин письмової роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами, обираючи команду “по центру”. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу (крапка в кінці заголовка не ставиться).
|
|
|
Кожний розділ курсової роботи треба починати з нової сторінки, параграф – по тексту. Нумерація сторінок, розділів, підрозділів здійснюється арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою письмової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок, але номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ” арабськими цифрами, потім друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.
Текст може доповнюватися ілюстративним матеріалом у вигляді графіків, діаграм, схем тощо. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти, діаграми) і таблиці необхідно розміщувати безпосередньо за текстом, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Якщо ілюстрації і таблиці розміщені на окремих сторінках, ці сторінки нумерують за загальною нумерацією сторінок. Таблицю чи ілюстрацію на аркуші формату, більшого за А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або в додатках.
|
|
|
Зміст ілюстраціймає допомагати кращому розкриттю теми, наочно ілюструвати думки автора, і тому в тексті на кожну з них має бути посилання з коментарем.
Підпис під ілюстрацією зазвичай має такі основні елементи:
- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;
- порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;
- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислішою характеристикою зображеного;
- експлікацію – пояснення деталей сюжету, позначених на ілюстрації цифрами тощо.
Нумераційний заголовок (Рис. 1., Рис. 2.) розміщують під графіком (схемою) поряд із тематичним заголовком.
Тематичний заголовок ілюстрації розміщують після нумераційного. За необхідності далі наводять пояснювальні дані (експлікацію).
Рис. 1. Кредитування МБРР за секторами, 2006 р.
(частка від загального кредитування)
 |
Рис. 2. Схема укладання ф’ючерсного контракту:
1 – реєстрація біржової угоди в Кліринговій палаті біржі.
2 – Клірингова палата є гарантом виконання біржової угоди: стає продавцем для покупця, покупцем для продавця.
Недоцільно оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься в підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де потрібно вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках “(рис. 3.1)” або зворот типу “... як це видно з рис. 3.1”, “... як це показано на рис. 3.1”.
Цифровий матеріал, як правило, оформляється у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею посередині рядка. Назву та слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву таблиці друкують жирнимшрифтом.
Заголовки граф (колонок) таблиці починаються з великих літер, підзаголовки, якщо вони становлять одне речення із заголовком – з малих, а якщо вони є самостійними – з великих. Заголовок кожної графи має бути по можливості коротким.
У таблицях слід обов’язково зазначати одиницю виміру. Якщо всі показники таблиці мають однакову одиницю виміру, її наводять у заголовку. Одиниці виміру мають наводитися відповідно до стандартів. Числові величини в таблиці повинні мати однакову кількість десяткових знаків.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні частини таблиці на наступну сторінку назву розміщують тільки над першою частиною таблиці, а заголовки граф повторюють над кожною наступною частиною.
Посилання у тексті на таблиці пишуть скорочено, наприклад: “у табл. 1.2”. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вживати скорочене слово “дивись”: наприклад, “див. табл. 1.2”.
Таблиця 1
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 176; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!