Тема №5: Суспільно-політичний лад і право українських земель у складі Литви, Польщі і Речі Посполитої (кінець XIV – перша половина XVII ст.)

Час проведення заняття: 2 год.

План

1. Загальний історичний огляд та суспільний лад на українських землях у складі Польщі та Литви.

2. Державний лад на українських землях у кінці XIV — першій половині XVII ст.

3. Джерела та основні риси права Південно-Західної Русі.

Методичні рекомендації

Із зникненням Галицько-Волинської держави як самостійного політичного організму процес українського державотворення не припинився. Україна вступила в етап обмеженого суверенітету (т.зв. латентна державність), протекторату політичної залежності від міцніших і організованих сусідів — Польщі та Литви. Розкриття першого питанняслід розпочати з загальної характеристики історичних та політико-правових умов входження українських земель до різних європейських держав, "тихої" експансії Литви на Східній Волині, Поділлі, Київщині та Чернігово-Сівєрщині, захоплення польськими феодалами Галичини і Західної Волині, переходу Закарпаття під владу угорських феодалів та Буковини до складу Молдавського князівства. При цьому варто мати на увазі, що взаємовідносини між Литвою та Польщею мали вирішальний вплив на суспільний лад і державно-правове становище України у складі Великого князівства Литовського. Не слід обходити увагою основні відомості з історії створення і розвитку Великого князівства Литовського, процес державного зближення його та Королівства Польського (укладення Кревської унії 1385 р.. Віденської угоди 1401 р., Городельської унії 1413 р.. Люблінської унії 1569 р.), та утворення єдиної держави — Речі Посполитої, політико-правові наслідки Брестської (Берестейської) церковної унії 1596 р., "Статей для заспокоєння грецької релігії"" 1632 р. Варто відзначити перебування Буковини (Ши-пинської землі) у складі Угорського королівства, Кримського ханства під протекторатом Туреччини, Чернігово-Сіверського князівства у складі Великого князівства Московського.

При висвітленні спільних рис і особливостей суспільного ладу на українських землях у складі різних держав необхідно приділити увагу появі замкнених суспільних верств — станів, загальній характеристиці правового становища різних верств населення (магнати: князі, бояри або пани; шляхта: середні і дрібні землевласники (включаючи зрівняння шляхти у правах з магнатами); духовенство православне, католицьке та уніатське; міське населення: заможна верхівка, середнє міщанство, міські низи (включаючи правове становище міського населення в залежності від категорії міста (королівське, приватновласницьке, самоврядне, церковне) селянство: селяни данники, тяглові, службові селяни). В межах цього ж питання слід дати оцінку співвідношенню натурального і грошового податків та повинностей селян, розвитку феодально-кріпосницької фільваркової системи сільського господарства, "Уставі на волоки" 1577 р., показати початок правового оформлення кріпацтва, що порад з іншими чинниками призвело до зародження козацтва як окремої соціальної верстви.

Друге питанняприсвячене вивченню державного ладу на українських землях у кінці XIV— першій половні XVII ст., що передбачає загальну характеристик) державного ладу Великого князівства Литовського. Королівст- ва Польського і Речі Посполитої, порівняльну характеристику вищих органів державної влади (вищі органи влади Великого князівства Литовського: великий князь, господар, Пани-Рада і сейм; вищі органи влади Королівства Польського: король, королівська рада і сейм; вищі органи влади Речі Посполитої: король і великий вальний сейм — Сенат і посольська ізба; органи центрального управління: маршалки, канцлер, Ігідканцлер, земський підскарбій, гетьман земський, гетьман польний на інші урядовці).

Продовжуючи питання, слід розглянути адміністративно-територіальний поділ на українських землях: ліквідацію удільних князівств і земель, запровадження воєводств, повітів і волостей; міста і села; староства, організацію місцевого управління; завдання, функції, повноваження таких посадових осіб, як воєводи, старости, каштеляни, маршалки, хорунжі та нижчі земські посади; значення воєводських і повітових сеймиків, магістрату (Ради, Лави) — як адміністративного і судового органу міського самоврядування; значення юридиків, роль церкви, монастирів і братств, а також військової організації.

На завершення питання варто приділити увагу стану судоустрою на українських землях, який характеризувався переходом від судів, тісно пов'язаних з адміністрацією, до виборних станових судів (основними ланками судової системи були: суд великого князя, короля, суд панів-рад, сеймовий суд, замковий суд, доменіальний суд феодала), появою шляхетських земських, Бродських і підкоморських судів, духовного та доменіа-льного суду церкви, наявністю інквізиції в Королівстві Польському⁷ та Великому князівстві Литовському, магістратських і цехових, селянських копних судів, Коронного Польського і Головного Литовського трибуналів, маршалківського і асесорського судів у Польщі. Зокрема, необхідно зупинитись на судовій реформі середини XVI ст. та на рішеннях Більського сейму 1564 р., який позбавляв права вотчинної юрисдикції магнатів та шляхти, звернути увагу на компетенцію створених за Статутом 1566 р. земських, гродських та підкоморських судів, розкрити їх значення як виборних, відділених від адміністрації судових органів.

Відповідь на третє питання семінару варто розпочати з загальної характеристики правового укладу на українських землях, що входили до складу Великого князівства Литовського, Королівства Польського і Речі Посполитої та джерел українського (руського), литовського, польського, магдебурзького, джерел церковного права. Характеризуючи правовий уклад та основні джерела права, що діяли на українських землях Великого князівства Литовського (привілеї, земські уставні грамоти, Судебник Казимира Ягело-нчика 1468 р., Литовські статути 1529, 1566. 1588 рр.), необхідно звернути увагу на дію принципу, проголошеного Великими литовськими князями "старовини не чіпати, а новини не вводити", а також пам’ятати, що в основі системи права лежало давньоруське право. "Руська Правда" і давньоруське звичаєве право були джерелами законодавчої діяльності литовських князів, зокрема найрозробленіших пам'яток — "Литовських Статутів". Крім того, слід з'ясувати зміст і юридичну силу земських статутів, проаналізувати джерела та зміст Судебника Казимира Ягелончика 1468 р., зокрема види злочинів та покарань. Аналізуючи три редакції Литовського статуту 1529, 1566 і 1588 р., особливу увагу звернути на прогресивні ідеї, які в них містилися, на правове становище привілейованого і феодально-залежного населення та на розвиток окремих галузей права. Основні риси права доцільно ілюструвати витримками з тексту Литовських Статутів, при чому бажано пояснити зміни в трьох їх редакціях.

Щодо цих же позицій необхідно охарактеризувати і основні акти Польського законодавства (статути Казимира Великого, сеймові конституції, Артикули Генріха Валуа, декрети, едикти, ординації, тощо), акти місцевих сеймиків і органів міського самоуправління, збірки магдебурзького права М.Аскера, П.Кушевича, Б.Гроїцького, Я.Кірштейна та інш., а також канонічне (церковне) право. Відповідь буде більш повною і довершеною, якщо даний аспект завершити порівняльною характеристикою правових інститутів окремих галузей права Великого князівства Литовського, Королівства Польського і Речі Посполитої (право власності, зобов'язальне, спадкове, сімейне, кримінальне). Розкриваючи це питання слід висвітлити особливості дії магдебурзького права на українських землях, зокрема обмеження, що стосувалися українського населення і з'ясувати правовий статус територій — "юридиків".

Основні поняття до теми

Чиншові селяни – вільні селяни, сплачували натуральний податок.

Тяглові (службові) селяни – вільні селяни, які платили чинш і відробляли панщину.

Каланні люди – напіввільні селяни, які не мали права виходу від свого господаря. Їм дозволялось свідчити в суді, мати особисте майно, не платити податків держав.

Ординці – напіввільні селяни, що працювали на королівських угіддях і перебували під опікою короля. Мали однакові права з каланними людьми. Ординські села мали право на самоуправління. Очевидно, що на них була покладена додаткова функція – охорона кордонів держави від Золотої орди.

Сотні люди – напіввільні люди, які проживали поблизу замків і фортець, забезпечували їх товарами ремісничого виробництва. Вони не сплачували податків, на них поширювалась юрисдикція замкового суду.

«Неплхожі селяни» або «отчичі» - невільні селяни, які мешкали в окремих господарствах, платили податки натурою чи працею і не мали права виходу. Від звичайних невільних селян вони відрізнялися тим, були прикріплені до землі (хоч вважались вільним), залишити землю чи відійти від пана без його дозволу не могли.

Пани-рада – рада при князеві. Спочатку Пани-рада була консультативним органом при князеві, але з часом її роль посилюється, а з 492 р. вона дещо обмежує владу Великого князя. Найважливіші питання внутрішньої і зовнішньої політики князь мав вирішувати з Пани-радою, а також: призначення послів у іноземні держави, вищих урядовців на українських землях, приймала і скасовувала закони. З ХУІ ст. до Пани-ради входило до 80 урядовців. Для того щоб кликати Пани-раду Великий князь мав скликати Таємну раду (8-10 осіб), на якій приймали рішення щодо необхідності скликати Пани-раду.

Великий вальний сейм - представницький орган у Польщі , який репрезентував панів та шляхту всієї держави. Після Люблінської унії і створення Речі Посполитої сейм став спільним для Литви і Польщі. Сейм почав вирішувати усі найважливіші питання у державі. На ньому обирали королів. У Польщі Сейм складався з сенату (до нього входили король і урядовці за посадою) та посольської ізби (палата депутатів (170), яких обирали на земельних сеймиках шляхти по два представники від повіту. Сейм скликався раз на два роки. На ньому вирішувались найважливіші державні питання – від обрання короля до ухвалення законів. Звичайні і надзвичайні сейми скликав король універсалами. У творенні законів особлива роль належала посольській ізбі, оскільки саме вона ухвалювала конституції. Тривалість звичайних сеймів не повинна була перевищувати 6 тижнів, надзвичайних – до 2 тижнів..

Сеймики – у Польщі та Литві ХУ-ХУІІІ ст. з’їзди шляхти, що відбувалися по воєводствах або землях. Вирішували найважливіші справи місцевого самоврядування Сейми скликалися універсалами воєводи або каштеляна. Сеймики зазвичай працювали упродовж одного дня.

Магдебурзьке право – середньовічне міське право, за яким міста частково звільнялись від управління та суду великих землевласників. Вперше в Україні магдебурзьке право одержали Володимир-Волинський (1324 р.), м. Сянок (1339 р.), Львів (1356 р.). Міста, які отримали магдебурзьке право називалися магістратськими.

Магістрат – в українських містах, що отримали магдебурзьке право, орган міського самоврядування. Відав адміністративними, господарськими, фінансовими, поліцейськими та судовими справами. Очолював магістрат війт, до його складу входили помічники війта (бургомістри), райці (радники) і лавники (засідателі).

Війт – керівник місцевого самоврядування у ХІУ-ХУІІІ ст. в Україні, яке ґрунтувалося на магдебурзькому праві. Існували міські та сільські війти. Війтів обирали на раді міста. Здійснював адміністративну і судову владу.

Райці – члени ради магістрату (міста), що відала судом, поліцією, наглядала за торгівлею тощо. Райці обиралися міським населенням з представників заможної верхівки. В ряді міст райців призначав війт.

Лавники – члени лавних судів у Речі Посполитій, які діяли в Україні з ХУІІ – до ІІ пол. ХІХ ст. у містах, що мали магдебурзьке право (засідателі). Обиралися з представників заможної міської верхівки в кількості 7-13 чол. Під головуванням війта розглядали цивільні, кримінальні справи міщан, а також населення т.зв. «міських сіл».

Лавні суди – суди в Речі Посполитій, які діяли в Україні в ХУІІ – до ІІ пол. ХІХ ст., функціонували в містах і селах, що мали магдебурзьке право. Очолювали лавні суди війти – в містах і солтис – в підлеглих містові «міських селах».

Литовські статути – кодекси середньовічного права Великого князівства Литовського, що діяли на захоплених ними українських землях в ХУІ – І пол. ХІХ ст. Протягом ХУІ ст. було видано три Литовські статути: 1529 р. («Старий»), 1566 р. (Волинський) та 1588 р. (Новий). Джерелами Литовських статутів були поточне законодавство, судові постанови, німецьке, польське, римське право та звичаєве право Литви, Польщі, України. Норми Литовських статутів спрямовані на захист приватної власності (особливо, земельної), закріплювали станові привілеї землевласників, визначали правові підстави феодальної експлуатації селянства.

«Устава на волоки» 1557 р. – правовий документ, затверджений польським королем, великим князем Литовським Сігізмундом ІІ Августом про проведення аграрної та фінансово-податкової реформи на території Великого князівства Литовського, у т.ч. Литві, Білорусі і Україні. За реформою земельні володіння великого князя вимірювалися і ділилися на однакові ділянки – волоки (1 волока = 16,8-21,8 га), що стали єдиною одиницею оподаткування. Найкращі орні землі відводилися під великокнязівські фільварки, решта – розподілялося між селянами. За волоку встановлювався податок, в залежності від родючості ґрунту. Крім сплати податку за отримані земельні наділи, всі дорослі члени селянського господарства повинні були відпрацьовувати 2 дні на тиждень у фільварку.. Управлінням фільварком здійснював «двірник». Ця реформа зруйнувала сільську громаду, замінила громадську форму селянського землекористування на подвірну, збільшила селянські повинності і посилила закріпачення селян, обмежила право переходу, зменшила площу земель суспільного користування (пасовища, луки) і фактично позбавила селян права користуватися лісами.

Судебник Казимира ІV Ягелончика – перша спроба кодифікації права. Містив переважно норми земельного, кримінального та судового права. Налічував 25 артикулів. Джерелами Судебника було звичаєве право, судова практика з кримінальних справ ВКЛ, а також ряд норм Руської Правди.

Литовська метрика – документи й матеріали князівської канцелярії. Вони містять законодавчі акти цього періоду, судові вироки, декрети.

Луцький трибунал – апеляційний суд для приєднаних після Люблінської унії 1569 р. до Польщі Волинського, Брацлавського і Київського воєводств. Утворився на вимогу представників української шляхти на вальному сеймі.

Шляхетський привілей Ягайла 1387 р. – про заборону католикам одружуватися з православними, доки останні не перейдуть на католицизм.

Городельський привілей 1413 р. - за ним ще більше звужувались права православного населення. Їм заборонялося обіймати вищі посади в державі, брати участь у засіданнях Пани-ради, шляхетських з’їздах чи сеймиках.

Віленський привілей 1457 р. – урівнював литовську, а з нею і українську шляхту у правах із польською. Їм дозволялося здійснювати судочинство над сільським населенням, вони звільнялися від податків і повинностей; отримували право вільного виїзду за кордон. Водночас шляхті й духівництву заборонялося поселяти в їхніх володіннях т.зв. «непохожих» селян і невільників. Привілеєм фактично був започаткований процес закріпачення селянства.

Люблінська унія 1569 р. – угода про об’єднання Польщі та Великого князівства литовського в єдину державу – Річ Посполиту. На чолі нової держави стояв правитель, який отримував титул короля польського та Великого князя Литовського, що обирався на спільному польсько-литовському Сеймі.

Берестейська унія 1596 р. – була викликана необхідністю виправити наслідки церковного розколу між Римським престолом і Константинопольським патріархатом, який відбувся 1054 р. Згідно з умовами Берестейської унії була створена уніатська (Греко-католицька) церква, яка. зберігала східний обряд, церковнослов’янську літургійну мову, право на заміщення митрополичої та єпископських кафедр, вживання старого (юліанського) календаря, нижче духовенство зберігало право одружуватись. Одночасно визнавалась зверхність Папи Римського як першоієрарха усієї Християнської церкви та були прийняті догми католицької церкви. Внаслідок укладення Берестейської унії православне духовенство, що визнало її рішення було зрівняне в правах з католиками, звільнялися від сплати податків та виконання інших повинностей. Єпископам були обіцяні місця у Сенаті Речі Посполитої (ця обіцянка не була виконана). Шляхта та міщани, які визнали унію, також зрівнювались в правах з поляками.

Покарання (штрафи)

Головщина – плата родичам за голову вбитого. Залежала від соціального стану потерпілого. Розмір шляхетської головщини становив 100 коп грошей.

Нав’язка – компенсація потерпілому за образу честі, за завдані побої, рани, , каліцтво. Розмір шляхетської нав’язки становив 12 рубл..

Ґвалт – спеціальні штрафні санкції в розмірі 2 рубл. Грошей, що сплачувалися потерпілому за насильницькі дії проти нього. Шляхетський ґвалт становив 12 руб.

Вина – сплачували за особливо тяжкі злочини і надходила до державної скарбниці.

Заклад – один із способів забезпечення виконання вироку. Він полягав в особистій домовленості сторін чи спеціальному рішенні князя про обов’язковість штрафних санкцій у разі невиконання однією зі сторін судового рішення.

Шкода – відшкодування потерпілому за заподіяні матеріальні збитки. Встановлювалась судом індивідуально.

Рекомендована література:

Основна:

1.Історія держави і права України: У 2-х част. /За ред. А.Й. Рогожина.— К.: Ін Юре, 1996.— 4.1.

2.Кульчицький В.С., Насткж М.Т., Тищик Б.Й. Історія держави і права України.— Львів: Світ, 1996.

3.Історія держави і права України: Навч. посібник /За ред. А.С. Чайковського.—К.: Юрінком Інтер, 2000.— 384с.

4.Лащенко Р. Лекції по історії українського права.— К.: Україна, 1998.

5.Малик Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності.— Львів: Світ, 1995.

6.Хрестоматія з історії держави і права України: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 томах/За ред. В.Д. Гончаренка.— К.: ІнЮре.— 1997.-- Т.І.: 3 найдавніших часів до початку XX ст.

7.Кузьмінець О., Калгаювський В., Дігтяр П. Історія держави і права України.—К.: Україна, 2000.—429с.

8.История государства й права УССР: В 3-х томах.— К.: Наук, думка. 1987.—• Т. 1.

9.Музичєнко П.11. Історія держави і прана України: Навчальний посібник.— К.:Тов-во "Знання", КОО, 1999.

Додаткова:

1. Бойко І. Державний лад і право в Галичині у складі середньовічної Польщі (1349-1569 рр.) // Право України, 2005. - №11.

2. Бойко І. Розвиток європейських традицій місцевого самоврядування у Галичині // Право України, 2007. - №5.

3. Бойко І. Й. Надання судового самоврядування вірменській громаді міста Львова (XIV-XVIII ст.) // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 2002. №3 (30).

4. Бондарчук Т. Західноруське право: дослідники і дослідження (Київська історико-юридична школа). – Київ, 2000.

5. Василенко М. Литовско-русское государство. Василенко М. Вибрані твори у трьох томах. Т. 2: Юридичні праці. Київ, 2006.

6. Владимирський-Буданов М.Ф. Німецьке право в Польщі й Литві. В 2-х книгах. - Львів, 1903-1904.

7. Гураль П. Волосна громада в період входження українських земель до Великого Князівства Литовського // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2002. – Вип. 37.

8. История государства и права СССР. / Под. ред. О.И. Чистякова и И.Д. Мартысевича.- Москва, 1985. Ч.1 або История государства и права СССР. Под. ред. Ю.П. Титова. - Москва, 1988. Ч.1.

9. Кульчицький В.С. Третій Литовський статут на Україні // Український календар. Варшава, 1978.

10.Сердюк В. Найвищий судовий орган в українських землях за часів їх перебування у складі Литви, Польщі та Речі Посполитої (XIV – XVII ст.) // Право України, 2006. - №3.

11.Субтельний О. Україна. Історія. - Київ, 1991.

12.Суд і судочинство на українських землях у XIV–XVI ст.- Одеса, 2000.

13.Тищик Б. Й. Історія держави і права Середньовічної Польщі (Х ст. – 1795 р.). – Львів, 2003.

14.Ткач А.П. Історія кодифікації дореволюційного права України. - Київ, 1968.

15.Хрестоматія з історії держави і права України. У 2-х т. / За ред В.Д. Гончаренка. - Київ, 2003.- Т. 1.

Джерела:

1.Статут Великого княжества Литовского 1529г.— Минск. 1960.

2.Статут Великого княжества Литовского 1588 года. Тексты. Справочник. Комментарии. - Минск, 1989 або Хрестоматия по истории государства и права СССР.- Москва, 1990.

3.Статут Великого князівства Литовського у 3-х томах. Т. 1. Статут Великого князівства Литовського 1529 року. – Одеса, 2002.

4.Российское зжонодательство Х-ХХ вв.: В 9-титомах.— М., 1989-1993.— Т.7-9.

Семінарське заняття №5

Тема № 6: Визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. Відродження національної держави і права України

Час проведення заняття: 2 год.

План

1. Визвольна війна українського народу у 1648-1654 рр. Формування української державності у ході визвольної війни.

2. Входження України до складу Росії, його правове оформлення. Значення договору 1654 р. між Україною і Росією.

3. Державно-правове становище на Україні у другій половині XVII ст.

4. Зміни у суспільних відносинах України-Гетьманщини (XVIII ст.).

5. Адміністративно-політичний устрій України.

Методичні рекомендації

Виклад першого питанняслід розпочати з аналізу передумов та причин визвольної війни українського народу 1648-1654 рр., показати стан рушійних сил цієї війни (козацтво, селяни, міщани, православне духовенс тво, українська шляхта), з'ясувати, які цілі переслідувала кожна соціальна група, виборюючи незалежність України. Показати антикріпосницький і визвольний характер війни, проаналізувати зміст державної програми Б.Хмельницького. Висвітлюючи хід визвольної війни українського народу, треба зосередити увагу на зміні правового статусу України відповідно Зборівського (1649 р.) та Білоцерківського (1651 р) мирних договорів, юридичних наслідках переговорів під Жванцем 1653 р. Показати зміни в суспільних відносинах у ході визвольної війни, ліквідацію польського магнатського і шляхетського землеволодіння, зміцнення українського старшинського, шляхетського та православного землеволодіння, тимчасове послаблення феодально-кріпосницької системи. Далі необхідно проаналізувати процес формування української державності, розпочавши зі знищення польської адміністративно-політичної системи управління. Слід зауважити, що при створенні Української держави у ході визвольної війни був використаний досвід Запорозької Січі. Треба виділити такі ознаки Української держави: система політичної влади, територія, політико-адміністративний устрій, судова система і судочинство, право, фінансова система і податки, військо, міжнародні зв'язки, охарактеризувати полково-сотенний адміністративно-територіальний устрій. Значну увагу необхідно приділити аналізові організації і діяльності органів влади та управління: загальновійськової ради, ради генеральної старшини, генерального уряду, гетьмана, показати закріплення в органах військового управління адміністративно-політичних, фінансових, судових та поліцейських функцій. При цьому слід підкреслити, що гетьман посідав центральне місце в усій системі органів нової влади.

У другому питанні необхідно докладно розповісти про правове оформлення входження України під "руку" московського царя, проаналізувати зміст, форму, сторони та інші юридичні особливості українсько-московського договору 1654 р. Розкрити правовий статус та форми державно-правових зв'язків України і Росії за договором та жалуваними грамотами 1654 р. Дати загальну оцінку значення входження України до складу Російської держави для розвитку української державності.

При висвітленні третього питання слід подати історичні відомості про період "руїни" на Україні та його політико-правові наслідки: Гадяцький договір І.Виговського (1658 р.) та Слободищенський договір Ю.Хмельницького (1660 р.), Андрусівське перемир'я (1667 р.) і трактат про "Вічний мир" (1686р.), Бучацький договір (1672р.), угоду Шваненка (Петрика) з кримським ханом, а також Бахчисарайський (1681 р.), Карловицький (1699р.) і Константинопольський (1700р.) мирні договори, що привели до втрати соборності України. З" ясувати зміни політико-правового статусу України-Гетьманшини за гетьманськими статтями ХУІІ-ХУШ ст. (''Переяславські статп" Ю.Хмельницького (1659 р,). Батуринські та Московські статті І.Брюховецького (1663, 1665 рр.), "Глухівські статті" Д.Многогрішного (1669 р.), Конотопські та переяславські статті І.Самойловича (1672, 1674 рр.), Коломацькі статті І.Мазспи (1687р.), Решетиловські статті І.Скоропадського (1709 р.), тз. "Рішигельні пункти" Д.Апостола (1728 р.).

Крім того необхідно висвітлити аспект розвитку українського права в ході національно-визвольної війни. Схарактеризувати основні джерела права цього періоду ("давні права", Литовський статут і магдебурзьке право; козацьке звичаєве право; рішення загальної військової ради і ради генеральної старшини, гетьманські універсали та інші нові акти гетьманського і царського законодавства; церковне (канонічне) право, тощо) та найважливіші інститути окремих галузей права (право власності, зобов'язальне, спадкове, сімейне, кримінальне право, судочинство). Слід прослідкувати динаміку змін у правовій сфері, з'ясувавши підстави правової автономії України і основні правові джерела права Гетьманщини.

Відповідь на четверте питанняпередбачає загальну характеристику суспільного ладу України-Гетьманщини і правового становища окремих верств населення (козацької старшини, української шляхти, духовенства, міського населення, селянства і козацтва), при цьому необхідно показати процес збільшення старшинсько-шляхетського та монастирського землеволодіння, посилення кріпосницького гніту, з'ясувати значення та наслідки гетьманських універсалів 1760 р. та 1763 р. про заборону переходів селян та царського указу 1783 р. про остаточне закріпачення українських селян. Висвітлити аспект закріпачення селян на українських землях поза межами Гетьманщини.

Уп’ятому питаннітреба приділити увагу дискусії про політичний (державний) лад Гетьманщини. Визначити адміністративно-територіальний поділ на полки, сотні і курені. Продовжуючи питання слід з'ясувати та схарактеризувати принципи, форми і методи діяльності військово-адміністративного апарату влади і управління Україною у XVIII ст., а саме: вищих органів влади (загальна військова рада, рада генеральної старшини, гетьман, генеральний уряд); полкових і сотенних урядів, місцевого правління (виборних міських старшин та сільських отаманів); міського самоврядування (магістратів та ратуш). Завершити питання необхідно показом організації судочинства та висвітлення причин, змісту та наслідків судової реформи 1760-1763 рр.

Основні поняття до теми

Гетьман – спочатку керівник реєстрового війська. В період та після Визвольної війни гетьман став главою відновленої української держави. В його руках зосереджувалась вся повнота виконавчої, законодавчої та судової влади.. Ознаками влади гетьмана були бунчук та булава.

Універсали – державні документи ХУ-ХУІІІ ст., що мали характер маніфесту або розпорядчо-адміністративного акту, наділеного вищою юридичної силою щодо ін. правових документів. Видавалися королями Польщі, гетьманами України, іноді полковниками та представниками генеральної старшини. Текст універсалу складався з трьох частин: вступної (зазначалось хто видав і кому адресований); розпорядчої (викладався зміст розпорядження); заключної (вказувалось місце, рік, дата та особистий підпис особи, яка його видала). Універсали гетьмана були обов’язковими для всього населення України. Вони розсилалися по полках, а копії – по сотнях.

Генеральна військова рада – найвищий державний і політичний орган у часи Гетьманщини протягом 1648-1750 рр.. Скликався для обрання гетьмана або вирішення важливих державних, політичних, військових і судових питань, обговорювались зовнішньополітичні справи. Генеральна військова рада скликалася окремим універсалом Гетьмана. В ній брали участь всі козаки.

Полковник – старшина Запорізької Січі, керівник одного або кількох військових загонів під час воєнних дій. Полковник очолював паланкову старшину.

Полкова рада – орган полкового самоврядування у Гетьманщині в ІІ пол. ХVІІ-ХVІІІ ст. У полковій раді, яка скликалася полковником або полковою старшиною, брали участь усі городові козаки полку, які мали бажання та змогу з’явитися на раду. На раді головував полковник. На раді обирали полкову та сотенну старшини, вирішували питання військового та адміністративного характеру, що стосувалося полку.

Паланка - адміністративно-територіальна одиниця (округ) у Запорізькій Січі. Паланку очолював полковник, який зосереджував в своїх руках адміністративну, військову, судову і фінансову владу.

Курінь – у ХVІ-ХVІІІ ст. Військово-адміністративна одиниця Запорізької Січі, що складалася з кількасот чоловік. Очолював курінь курінний отаман. Під час визвольної війни кожний курінь складався з 10-40 козаків.

Сотник – особа, що очолював військову і адміністративно-територіальну одиницю – сотню у Гетьманщині в ІІ пол. ХVІІ – ХVІІІ ст. Під час національно-визвольної війни 1648-1654 рр. посада сотника була виборною. Обирався на козацькій сотенній раді й затверджувався полковою радою або радою генеральної старшини. На території сотні здійснював військову, адміністративну і судову владу. Як голова сотенного суду сотник розглядав цивільні й незначні кримінальні справи.

Козацьке право – сукупність звичаєвих норм (приписів), переважна більшість яких виникла в Запорізькій Січі.

Зборівський договір 1649 р. – укладений Гетьманщиною і Річчю Посполитою. За умовами договору кількість реєстрового козацького війська мала становити 40 тис. осіб. Під юрисдикцію козацької адміністрації входили Брацлавське, Київське та Чернігівське воєводства, всі посади в яких обіймали православні християни. На цих територіях заборонялося перебування польського війська. Київському митрополиту обіцяно місце в сенаті, а питання про Берестейську унію мали розглянути на Вальному сеймі. Католики не мала права проживати в українських містах. Підтверджувалися права козаків на власний суд.

Білоцерківський договір 1651 р. – укладений між Гетьманщиною і Річчю Посполитою. За його умовами козацький реєстр зменшено до 20 тис. Юрисдикція козацької адміністрації звужувалась і поширювалась тільки на Київське воєводство. Козаки, що не потрапили до реєстру, мали повернутися у підданство шляхти. Гетьман підпорядковувався польському королю та позбавлявся права зносин з урядами інших держав. Виборність гетьмана скасовувалась. Поновлювалися права православної церкви.

Рекомендована література

Основна:

Історія держави і права України: У 2-х част. /За ред. А.Й. Рогожина.— 4.1.–К.:Ін Юре, 1996.

Історія держави і права України: Навч. посібник /За ред. А.С. Чайковського.—К.: Юрінком Гнтер, 2000.— 384с.

Музиченко П.П. Історія держави і права України: Навчальний посібник.— К.: Тов-во "Знання", КОО, 1999.

Кузьмінець О., Калиновський В.. Діхтяр П. Історія держави і права України.– К.: Україна, 2000,— 429с.

Додаткова:

ЯковлівА. Українсько-московські договори в ХУП-ХУШ вв. 1993.— №4-6, 7-8, 1995.—№2,6

Бабій Б., Кульчицький В. Ліквідація царизмом автономного устрою України // Український календар. – Варшава, 1964.

Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини. Навчальний посібник. - Львів, 2000.

Воссоединение Украини с Россией. Документы и материалы. В 3-х томах.- Москва, 1953.

Гамбург Л. Магістратські і ратушні суди у самоврядуванні міст України-Гетьманщини XVII-XVIII століть // Право України, 2000. - №4.

Гамбург Л. Формування судової компетенції гетьмана і старшинських рад в козацькому судоустрої Війська Запорізького // Право України, 2005. - №1.

Голобуцький В. Запорізьке козацтво. – Київ, 1994.

Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині XVII-XVIII ст.: кордони, населення, право.- Київ, 1996.

Доба гетьмана Івана Мазепи в документах / Упорядник С. Павленко. – Київ, 2007.

Дядиченко В.А. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII- початку XVIII ст.- Київ, 1959.

Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини. - Київ, 1996.

Козаченко А. Про державну владу Б. Хмельницького: окремі питання // Право України, 1998. - №2.

Копиленко О., Копиленко М. Переяславський акт 1654 р. в оцінках першого Президента України // Право України, 1994. - №3-4.

Окиншевич А. Центральні установи України-Гетьманщини ХVII-XVIII ст. Ч.ІІ. Рада старшини // Антологія української юридичної думки. В 6 т./ Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. Том 3: Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба. – Київ, 2003.

Паньонко І. М. Система органів управління Запорізької Січі: Монографія. – Львів, 2006.

Переяславська рада 1654 року (історіографія та дослідження) / Редкол. П.Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. – Київ, 2003.

Сокур Ю. Торгівля та підприємництво у Запорозькій січі і гетьманській Україні // Право України, 2004. - №5.

Софроненко К.А. Малороссийский приказ Русского государства второй половины XVII - начала XVIII cт. - Москва, 1960.

Джерела:

Величко С.В. Літопис / Пер. з книж. укр. мови, вст. стаття, коментар. В.О. Шевчука,—К., 1971 (1991).—Т.1.

Вивід прав України.— Львів, 1991.

Воссоединение Украинн с Россией: Докуменш й материальї: В 3-х т.— М., 1953.

Российское законодательство Х-ХХ вв: В 9-ти томах.— М., 1989-1993.— Т.7-9.

Документи Богдана Хмельницького (1648-1654). / Упоряд. І.Крип'якевич, І.Бутич.— К„ 1961.

Літопис Самовидця.— К., 1971.

Історія української Конституції. /Упоряд. Слісаренко А.Г., Томенко М.В.— К.: Вид-во "Право", 1997.—463с.

Хрестоматія з історії держави І права України: Навчальний посібник для горид. вищих навч. закладів І фак: У 2 томах /За ред. В.Д. Гончаренка.— К.: ІнЮре., 1997.—Т.1.

Універсали Богдана Хмельницького. 1648-1657.- Київ, 1998.

Універсали Івана Мазепи. – Київ – Львів, 2006.

Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657-1687). – Київ – Львів, 2004.

Хрестоматія з історії держави і права України. У 2-х т. За ред. В.Д.Гончаренка. - Київ, 2003.- Т. 1.

Семінарське заняття № 6

Тема № 7: Перехід України під протекторат Росії і його правове оформлення.

Час проведення заняття: 2 год.

План

1. Зміни у суспільних відносинах України-Гетьманщини (XVIII ст.).

2. Адміністративно-політичний устрій України.

3. Політико-правовий механізм скасування автономного устрою України-
Гетьманщини у XVIII ст.

Методичні рекомендації

Відповідь на перше питанняпередбачає загальну характеристику суспільного ладу України-Гетьманщини і правового становища окремих верств населення (козацької старшини, української шляхти, духовенства, міського населення, селянства і козацтва), при цьому необхідно показати процес збільшення старшинсько-шляхетського та монастирського землеволодіння, посилення кріпосницького гніту, з'ясувати значення та наслідки гетьманських універсалів 1760 р. та 1763 р. про заборону переходів селян та царського указу 1783 р. про остаточне закріпачення українських селян. Висвітлити аспект закріпачення селян на українських землях поза межами Гетьманщини.

Удругому питаннітреба приділити увагу дискусії про політичний (державний) лад Гетьманщини. Визначити адміністративно-територіальний поділ на полки, сотні і курені. Продовжуючи питання слід з'ясувати та схарактеризувати принципи, форми і методи діяльності військово-адміністративного апарату влади і управління Україною у XVIII ст., а саме: вищих органів влади (загальна військова рада, рада генеральної старшини, гетьман, генеральний уряд); полкових і сотенних урядів, місцевого правління (виборних міських старшин та сільських отаманів); міського самоврядування (магістратів та ратуш). Завершити питання необхідно показом організації судочинства та висвітлення причин, змісту та наслідків судової реформи 1760-1763 рр.

Опрацьовуючи третє питаннясемінарського заняття доцільно розібратись, яких саме атрибутів української державності торкнулась політика обмежень, яку започаткував московський царат у другій половині XVII ст.. для чого необхідно з'ясувати, що являв собою політико-правовий механізм скасування у XVIII ст. автономного устрою України-Гетьманщини: центральні органи самодержавного управління Украшою-Гетьманшиною (Малоросійський приказ, Колегія іноземних справ, Сенат), до чого призвело обмеження влади гетьмана І.Скоропадського призначенням українського резидента Із-майлова, як склалися стосунки у наказного гетьмана П.Полуботка і першої Малоросійської колегії (1722-1727 р), чим знаменне відновлення гетьманства за ДАпостола та правління гетьманського уряду (1734-1750 рр.). державницька діяльність КРозумовського, яка завершилася остаточним скасуванням гетьманської влади у 1764 р., встановленням посади малоросійського генерал-губернатора і дальністю другої Малоросійської колегії (1764-1786 рр.). Це ж питання вимагає визначення обставин ліквідації козацьких полків на Слобідській Україні, Правобережжі (1765-1783 рр.), Запорозької Січі та її па-ланок (1775 р.), висвітлення процесу поширення загальноросійської системи управління, створення Київського, Чернігівського. Новгород-Сіверського, Харківського і Катеринославського намісництв і введення губернського поділу, що є свідченням того, як в умовах становлення російського абсолютизму, на протязі ХУЛІ от., царат знищив залишки української автономії, перетворив Україну в складову частину Російської імперії.

Рекомендована література

Основна література:

1.Історія держави і права України: У 2-х част. /За ред. А.Й. Рогожина.— К.: Ін Юре, 1996.—4.1.

2.Історія держави і права України: Навч. посібник /За ред. А.С. Чайковського.—К.: Юрінком Інтер, 2000,— 384с.

3.Музиченко ГІ.Г1. Історія держави і права України: Навчальний посібник.— К.: Тов-во "Знання", КОО, 1999.

4.Кузьмінець О., Калиновський В. Дігтяр П. Історія держави і права України.— К.: Україна, 2000,— 429с.

Додаткова література:

Апанович О. М. Українсько-російський договір 1654 р.: міфи і реальність. — К., 1994.

Апанович О. М. Передумови і наслідки ліквідації Запорозької Січі // Укр. істор. журнал. — 1970. — № 9.

Борщак І. Мазепа. Орлик. Войнаровський. — Львів, 1991.

Горобець В. М. Від Союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини ІІ пол. XVII — І чв. XVIII ст. — К., 1995.

Горобець В. М. До питання про еволюцію гетьманської влади в Україні у І пол. XVIII ст. // Укр. істор. журнал. — 1993. — № 2—3.

Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини — 1760—1830. — К., 1996.

Кульчицький В. С. Екстракт із указів, інструкцій та установ на Лівобережній Україні 1786 року // Укр. календар (Варшава) — 1976.

Кульчицький В. С. Малоросійське губернське правління // Укр. календар (Варшава) — 1986.

Панащенко В. В. Органи управління та їх канцелярії на Гетьманщині XVIII ст. // Ділова документація Гетьманщини XVIII ст. — К., 1993.

Панащенко В. В. Соціальна еліта Гетьманщини (ІІ пол. XVII—XVIII ст.). — К., 1995.

Пасічник М. Форми козацького землеволодіння на Лівобережній Україні у ІІ пол. XVII—XVIII ст. // Вісн. ЛДУ. — Серія історична. — 1993. — Вип. 29.

Пащук А. Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII—XVIII ст. — Львів, 1967.

Путро О. І. Гетьман К. Розумовський і судова реформа на Україні-Гетьманщині // Український археографічний щорічник. — К., 1993.

Смолій В. А., Ричка В. М. Угоди гетьманського уряду України з Московською державою (1654—1764 рр.) очима правознавця // Укр. істор. журнал. — 1993. — № 4—6.

Стрункевич О. К. Про остаточне знищення гетьманства на Україні та заснування другої малоросійської колегії // Укр. істор. журнал. — 1993. — № 7—8.

Стрункевич О. К. Україна-Гетьманщина та Російська імперія протягом 50—80-х рр. XVIII ст. (політико-адміністративний аспект проблеми). — К., 1996.

Софроненко К. А. Малороссийский приказ Русского государства ІІ пол. XVII — нач. XVIII ст. — М., 1960.

Терлюк І. Я. Ліквідація козацько-гетьманської державності України // Вісник Лівівського інституту внутр. справ. — 1996. — Вип. 3.

Тхор В. І. Про органи управління в містах України ІІ пол. XVII—XVIII ст. // Укр. істор. журнал. — 1975. — № 12.

Швидко Г. К. Боротьба за владу в містах Гетьманщини між магістратами та козацькостаршинською адміністрацією (кінець XVII—серед. XVIII ст.) // Запорізьке козацтво в пам’ятках історії і культури. — Запорожжя, 1997.

Джерела:

І. Величко С.В. Літопис / Пер. з книжної укр.. мови, вст. стаття, комент. В.О. Шевчука.—К., 1991.—Т.1.

2. Вивід прав України.— Львів, 1991.

3. Российское законодательство Х-ХХ вв: В 9-титомах.— М.. 1989-1993.— Т.7-9.

4. Прошеїше малороссийского шляхетства й старшин вместе с гетманом о восстановлении разньїх старинннх прав Малороссии // УЇЖ.— 1993.— №7-9.

5. Пункти секретньїе тайному советнику Федору Наумову // УГЖ. – 1993. – №2-3.

6. Історія української Конституції. / Упоряд. Слісаренко А.Г., ТоменкоМ.В.–К.: Вид-во "Право", 1997.—463с.

7.Хрестоматія з історії держави і права України. З найдавніших часів до початку XX ст.: Навчальний посібник для юрид. вищих закладів і фак: У 2-х томах / За ред. В.Д. Гончаренка.—К.: Ін Юре.— 1997,—Т.1.

Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 929; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!