Тема №2: Виникнення права та державності на території України стародавню добу
Час проведення заняття: 2 год.
План
1. Грецькі міста-поліси Чорноморського узбережжя України: організація суспільства і влади.
2. Афінська демократія як система управління в грецьких містах-полісах.
3. Джерела та головні риси права грецьких міст-полісів півдня України.
4. Суспільна організація, управління і право в степових народів на терені України.
Методичні рекомендації
При вивченні першого питання необхідно звернути увагу на загальні закономірності та особливості становлення класового суспільства на території України. В Україні перші спроби утворення державності відносяться до I тисячоліття до н. е. і пов’язані одночасно з культурою кочовиків та античною цивілізацією. Слов’яни дійшли до державної організації значно пізніше — тільки в IV ст. н. е.
Початок виникнення державності на території України пов’язується із давньогрецькими містами-полісами Північного Причорномор’я. Однак перші політичні об’єднання на території України з’явились у степах Північного Причорномор’я в період залізного віку. За формою це були державні утворення на зразок східних деспотій, із рабовласницьким способомвиробництва.
Під час підготовки другого питання потрібно зауважити, що в грецьких містах-полісах функціонувала афінська демократична система правління. Вищим органом державної влади були народні збори (екклесія) в яких брали участь лише чоловіки-громадяни. Під час відповіді необхідно проаналізувати компетенцію народних зборів зокрема прийняття законів, вибори посадових осіб, регулювання морської торгівлі, зовнішньополітичні зв’язки та укладання договорів, питання грошово-фінансових відносин, оподаткування тощо. Така структура управління була притаманна більшості полісів. Але в залежності від того, яку вагу в політичному житті набули торгово-ремісничі прошарки суспільства і землероби-общинники в боротьбі з рабовласниками, поліси були або демократичними республіками типу Афінської демократії, або аристократичними республіками з олігархічним правлінням.
|
|
|
Третє питання присвячене джерелам права грецьки міст-полісів. Слід визначити, які правові системи впливали на формування суспільно-правових відносин, вказати на їх особливості в залежності від форми правління та політичного устрою того чи іншого міста.
Розглядаючи четверте питання потрібно з’ясувати, що першу досить потужну військово-політичну структуру створили кіммерійці. Вони були першим народом, що вже мав царів. Походження кіммерійців остаточно не з’ясовано. Найбільш поширеним є припущення, що це був споріднений зі скіфами давньоіранський кочовий етнос, який уже сформованим мігрував зі своєї прабатьківщини – Нижнього Поволжя на Україну. У VІІІ-VІІ ст. до н.е. кіммерійці посилили військово-політичну активність, здійснюючи походи проти Ассирії та інших рабовласницьких держав Стародавнього Сходу. Однак на початку VІІ ст. до н.е. кіммерійське об’єднання зазнало нищівної поразки від скіфів, які розпочали свою експансію з Північного Кавказу на захід. Відтоді із джерел зникає сама назва кіммерійців – вони були частково знищені, частково витіснені із Причорномор’я, частково асимільовані переможцями – скіфами.
|
|
|
Основні поняття до теми
Військова демократія — система управління в ранньофеодальних державах. Військова демократія — це здійснення влади вождями-князями за допомогою війська в умовах збереження родоплемінних інститутів.
Гопліт — у грецьких полісах — воїн важкоозброєного пішого загону.
Держава — це єдина політична організація суспільства, яка поширює свою владу на всю територію країни та її населення, має для цього спеціальний апарат управління, створює обов’язкові для всіх норми і є суверенною.
Деспотія — (від грецьк. despoteia — необмежена влада) — це така форма державного правління, при якій деспот (монарх), спираючись на силу військово-бюрократичного апарату, користується необмеженою спадковою владою по відношенню до своїх підданих, які є цілковито залежними від свавілля влади.
|
|
|
Звичаєве право — система організації родоплемінного суспільства. Невід’ємне від релігійної моралі. В рабовласницьких і ранньофеодальних державах існувало до появи писаного права.
Колонізація — в рабовласницьку добу це засвоєння нових територій, організація соціально-економічного, політичного і культурного життя за зразком прабатьківщини.
Літургії — в грецьких полісах це роздача грошей для видовищ, оплата за державну та військову службу.
Монархія — форма державного правління, за якої верховна державна влада здійснюється одноосібно й передається в спадок. Існують різновиди монархій: абсолютна, обмежена, дуалістична, виборна, в стародавніх народів монархія існувала у формі східної деспотії.
Монотеїзм — віра в одного бога. Монотеїзм прийшов на зміну язичницькій релігії.
Поліс — (від грецької polis — місто-держава) — це особлива форма соціально-економічної і політичної організації суспільства, типова для Стародавньої Греції та Стародавньої Італії.
|
|
|
Плем’я — основа політичної організації первісних суспільств і ранньодержавної організації. Це великі групи людей, що проживали на одній території і вели походження від спільного предка, але відрізнялися побутом і звичаями.
Республіка — (від лат. res publika — суспільна справа) — це форма правління, при якій верховна державна влада здійснюється виборними органами, що обираються населенням на певний строк.
Рід — це велика родина, що проживала у своєму дворищі, відокремленій оселі, злучена зв’язками крові та спільними інтересами.
Рекомендована література:
Основна:
Історія держави і права України. У 2-х част. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка. – Київ, 2003.
Історія держави і права України: Підручник / За ред. А. С. Чайковського. – Київ, 2004.
Музиченко П.П. Історія держави і права України. – Київ, 2006.
Кульчицький В.С., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. – Київ, 2007.
Терлюк І. Я. Історія держави і права України. – Київ, 2006.
Хрестоматія з історії держави і права України. У 2-х т. / За ред. В.Д. Гончаренка. – Київ, 2003.
Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. Посіб. / Упоряд.: А. С. Чайковський (кер.) та ін. – Київ, 2003.
Додаткова:
Брайчевський М. Скіфи. Конспект історії України. Нова концепція. // Старожитності. — 1991. — Ч. 4.
Брайчевський М. Антське царство. Конспект історії України. Нова концепція // Старожитності. — 1991 — Ч. 5.
Василенко Г. К. Руси. — К., 1990.
Гайдукевич В. Ф. Боспорское царство. М. — Л., 1949.
Ганусенко І. М. Київська Русь і Північне Причорномор’я // Укр. істор. журнал. — 1961. — № 6.
Кадєєв В. І. Про державний лад Херсонеса в перших століттях н. е. // Укр. істор. журн. — 1971. — № 9.
Пархоменко М. Початок історично-державного життя на Україні. — К., 1925.
Ребіндер Б. Влесова книга: життя та релігія слов’ян. К., 1993.
Смирнов А. П. Скифы. — М., 1966.
Джерела:
Витоки: Від найдавніших часів до I пол. IX ст.(Історія України в прозових творах і документах). К., Україна, 1995.
Геродот. История. — М., 1961.
Геродот з Галікарнасу. Скіфія: Найдавніший опис України з V століття перед Христом. — Київ, Довіра, 1992.
Семінарське заняття №2
Тема № 3: Держава і право східних слов’ян і період зародження і становлення феодальних відносин (VI – поч. XII ст. н.е.)
Час проведення заняття: 2 год
План
1. Формування державності у східних слов’ян.
2. Теорії походження Київської Русі, їх оцінка та характеристика. Сучасна концепція виникнення держави на Русі.
3. Державний устрій
а) центральні органи влади
б) формування вищих органів управління
в) місцеві органи управління
4. Характеристика суспільного ладу Київської держави.
Методичні рекомендації
Для правильного висвітлення першого питаннянеобхідно з'ясувати процес розвитку продуктивних сил у східних слов'ян у VI-VIII ст. н.є. При цьому важливо показати процес виникнення приватної власності на знаряддя і засоби виробництва як матеріальної основи розколу східнослов'янського суспільства на соціальні групи з різними інтересами. Далі треба описати хід руйнування родової організації, пояснити зміну патріархальної родини індивідуальною, що було однією з умов виникнення державної організації, при цьому необхідно підкреслити, що вихідним пунктом розвитку руської державності стали племінні союзи східного слов'янства, охарактеризувати сутність етапів політичної консолідації східнослов'янських племен до утворення єдиної Київської Русі. Завершити цю частину питання необхідно показом процесу перетворення органів громадського самоврядування періоду військової демократії в органи держави, аналізом перших державних утворень, які сформувалися на рубежі VIIІ-ІХ ст.
Розкриваючи наступний аспект питання, слід показати, як процес політичної консолідації східних слов’ян завершився наприкінці IX ст. утворенням великої давньоруської держави — Київської Русі. Слід визначити внутрішні і зовнішні чинники, які зумовили утворення цієї держави, а також її значення. Тут же треба розглянути такі концепції утворення Київської Русі, як норманізм та пантюркізм, показати їх антислов'янський характер і дати аргументовану оцінку цих теорій.
При розгляді другого питання необхідно проаналізувати теорії походження Київської Русі. Звернути увагу на то, що вже в VI—VIII ст. українські землі — ще до приходу варягів — мали давню державну традицію: більш-менш означену у відповідних межах територію з постійним населенням, свої органи влади, свої правові звичаї.
Дати обґрунтовану оцінку різним версіям, що існують як у вітчизняній,так і в зарубіжній історіографії щодо формування державності та політичної системи у східнослов’янських племен.
Під час підготовки третього питання необхідно докладно розглянути організацію, структуру, компетенцію вищих (великий князь, рада при великому князі, віче, з'їзди князів (снеми)) і місцевих органів влади і управління Київської Русі. Особливу увагу слід приділити владі великого князя, феодальним з'їздам та вічовим зборам. Треба розкрити сутність відносин суверенітету-васалітету, чисельної (десятинної) та двірцево-вотчиної системи місцевого управління, показати значення верві як органу місцевого селянського самоврядування, визначити місце таких посадових осіб державного апарату, як посадники, волостелі, тіуни, вірники, мостники та інші.
У четвертому питанніпотрібно зауважити, що саме в період правління князів Володимира Великого і Ярослава Мудрого було остаточно структуроване суспільство Київської Русі, сформовані соціальні та державні інститути, склалася правова система. Все населення Київської Русі поділялося на три категорії: вільні, невільні та напіввільні люди. Здійснюючи загальну характеристику суспільного ладу Київської Русі, варто звернути увагу на дискусії щодо визнання її феодальною, рабовласницькою (Б.Сиромятников) і дофеодальною (С.В. Юшков) державою, причини оминання рабовласницької державності, а також розглянути правове становище класу феодалів і класу феодально-залежного населення та окремих груп населення (князі, бояри, духовенство, міське населення, смерди, рядовичі, закупи, ізгої, челядь і холопи). Необхідно звернути увагу на правовий статус закупів, виділивши його особливості і правові риси, висвітивши суперечливі погляди вчених стосовно правового становища смердів.
Основні поняття до теми
Князівські з’їзди – з’їзди удільних князів Київської держави, які визначали васальну залежність від великого князя київського. З’їзди мали загальнодержавний характер. Вони вирішували питання припинення міжусобиць, організації опору зовнішнім ворогам, ухвалювали нові закони. Відомі князівські з’їзди у Любечі 1097 р., Витичеві 1100 р., на Долобському озері 1103 р. Скликалися за необхідністю.
Віче – збори мешканців міста і приміських округів чоловічої статі з метою вирішення найважливіших питань внутрішнього життя. Скликалися з ініціативи князя, правлячої верхівки чи народу. Віче втратило своє значення в кінці ХІІІ ст., а до ХІУ ст. зовсім зникло.
Удільні князі – представники київських князівських династій, що перебували у васальній залежності від Великого князя. Місцеві князі очолювали адміністрацію, військо, здійснювали судочинство в уділі самостійно або через своїх уповноважених тіунів.
Посадник – намісник князя, який управляв певною областю, був зобов’язаний збирати й доставляти князю данину.
Тіун – назва кількох категорій посадових осіб у Київській державі та на українських землях у складі Великого князівства Литовського. Тіунами називались господарські управителі князя або бояр (тіун двірський – відав домом; тіун конюшний – відав конюшнями і табунами; тіун ратайний – польовими роботами). Тіуни були найближчими помічниками феодальних землевласників у галузі суду і управління.
Воєводи – у Київській Русі з Х ст. – командуючі князівською дружиною або народним ополченням.
Вервь – сільська територіальна община в Київській Русі. Термін «вервь» походить від шнурка, яким вимірювали ділянку землі, зайняту членами общини. Органом управління верві була копа або віче.
Смерди – особисто вільні селяни, що «сиділи» на державних землях і виконували певні повинності на користь князя, держави, церкви. Вони мали свій будинок, вели власне господарство, сплачували податки. Деякі вчені вважають, що смерди були 2 груп: особисто вільні і феодально залежні. Смерди мали ряд обмежень у праві, зокрема у праві спадщини.
Рядовичі – категорія тимчасово залежних людей у Київській державі. Рядовичі були змушені для підтримки свого господарства укладати на певних умовах договір («ряд») із землевласником. За соціальним і юридичним становищем були близькі до закупів.
Закупи – категорія напіввільних селян у Київській державі в ХІ-ХІІІ ст. Закупами називали людей, які брали у землевласника позику («купу») і за це були змушені виконувати феодальні повинності. Сплата боргу робила закупа вільним, хоча умови виплати залишаються невідомими. За спробу втечі до сплати боргу закупа могли перетворити на холопа.
Ізгої – категорія неповноправних людей у Київській державі в ХІ-ХІІ ст., які вийшли зі свого звичайного суспільного середовища через різні обставини («понижені» в стані); холоп, що викупився, але не мав засобів на життя.
Задушні люди - холопи, яких господар зі заповітом (як вважалось, для спасіння душі) відпустив на волю. Задушні люди перебували під опікою і юрисдикцією церкви та на її утриманні.
Холопи – категорія залежного населення. Холопами ставали внаслідок: неповернення боргу, скоєння злочину, самопродажу, одруження з рабинею, продаж за борги, народження від невільних батьків. Холоп не мав жодних прав. Господар мав необмежені права над холопами. Вони не були суб’єктами злочину, не мали права виступати свідками.
Челядь – категорія залежного населення Київської Русі. У ІХ-Х ст. – раби, які стали об’єктами купівлі-продажу, а також особи, що потрапили у рабство в результаті полону.
Рекомендована література:
Основна:
Історія держави і права України: У 2-х част. /За ред. А.Й. Рогожина. К.: Ін Юре, 1996.—4.1.— С.26-70.
Історія держави і права України: Навч. посібник /За ред. А.С. Чайковського — К.: Юрікком Інтер, 2000.— 384с.
Кульчицький В.С., Настюк М.Т., ТищикБ.Й. Історія держави і права України—Львів: Світ, 1996.
Мшиник Я., Вол Б., Чуприна В. Історія української державності.— Львів: Світ, 1995.
Музиченко П.П. Історія державі права України: Навчальний посібник.— К.: Тов-во "Знання", КОО, 1999.— 662с.
История государства й права УССР: В 3-х томах.— К.: Наукова думка, 1987 Т.1.— С. 44-76.
Кузьмінець О., Калиновський В., Дігтяр П. Історія держави і права України.— К.: Україна, 2000.—429с.
История государства й права СССР. За ред. О.Н. Чистякова,
И.Д. Мартисевича.— М., 1985 — Ч.І.— С.23-36.
Українське державотворення: Невитребуваний потенціал. Словник-довідник.— К.: Либідь, 1997.
Додаткова:
Балушак В. Г. Полюддя: Прагматична дія і ритуал // Укр. істор. журнал. — 1994. — № 1.
Білецький Л. Руська правда й історія її тексту / За ред. Ю. Книша. — Вінніпег, Б.В., 1993.
Бочарников Д. М. Грушевський про історію створення та кримінальне право Руської Правди // Право України. — 1996. — № 11.
Бочарников Д. Чи дійсно юридичне право було єдиним інструментом державного управління суспільством в Київській Русі // Право України. — 1997. — № 11.
Брайчевський М. Адміністративна реформа Володимира Святого // Записки НТШ. — Т. CCXXV. Праці історично-філософської секції. — Львів, 1993.
Брайчевський М. Ю. Київська Русь. Конспект історії України. Нова концепція. // Старожитності. — 1991. — Ч. 6.
Брайчевський М. Ю. Походження Русі. — К., 1968.
Вовк Т., Отрощенко В. До питання про так зване золотоординське іго в Україні // Сучасність. — 1997. — № 5.
Воробейкова Т. У. Древнерусское государство и право. — К., 1982.
Горський А. А. Ще раз про роль норманів у формуванні Київської Русі // Укр. істор. журнал. — 1994. — № 1.
Дедов Н. Н. Древнерусское государство и право. — Свердловск, Б.Н., 1958.
Запровадження християнства на Русі. — К., 1988.
Исаев М. Уголовное право Киевской Руси // Ученые труды ВИЮИ. — 1946. — № 8.
Козуля О. Я. Национальная символика Украины. — К., Б.В., 1992.
Котляр Н. Ф. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX—XIII в.в. — К., 1985.
Котляр М. Ф. «Руська земля» в літописах XI—XIII ст. // Укр. істор. журнал. — 1976. — № 11.
Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. — К., 1983.
Падох Я. Суди і судовий процес Старої України. — Нью-Йорк; Львів, 1990.
Мазур О., Довгань П. Іван Берладник і князівська влада в Галицькій землі // Вісник ЛДУ. Сер. історична. — 1995. — Вип. 30.
Пресняков А. Е. Княжое право в Древней Руси: Очерки по истории X—XII столетий: Киевская Русь. — М., Наука, 1993.
Приходнюк О. М. Слов’янське населення середнього Подніпров’я напередодні утворення Київської Русі // Український історичний журнал. — 1972. — № 2.
Ричка В. М. Про формування Київської землі (X — перша пол.
XI ст.) // Укр. істор. журнал. — 1983. — № 1.
Ричка В. М. Про адміністративно-територіальний устрій давньоруської землі у XI—XII ст. // Укр. істор. журнал. — 1983. — № 2.
Софроненко К. А. Общественно-политический строй Галицко-Волынской Руси XI—XIII вв. — М., 1955.
Свердлов М. Б. От Закона Русского к Русской Правде. — М., Юрид. лит., 1988.
Толочко П. П. Історичні портрети. — К., 1990.
Джерела:
Літопис Руський /Переклад Л.Махновця.— К., 1989.
Российское законодательство Х-ХХ вв.: В 9-титомах.— М., 1989-1993.— Т.7-9.
Древнерусские княжеские уставы XI—XV ст. / Под ред. Шаповалова Я. Н. — М., 1976.
Галицько-Волинський літопис. — Львів, 1995.
Материалы к изучению истории государства и права СССР. Русская Правда. Текст, введение, комментарий, предметно-терминологический указатель. — М., Росвузиздат, 1962.
Памятники русского права. — М., 1952. Вып 1. Вып 2.
Повесть временных лет. В 2 ч. — М.; Л., 1950.
Хрестоматія з історії держави і права України: Навчальний посібник для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2 томах /За ред. В.Д. Гончаренка.— К.: Ін Юре,1997.—Т.І.—С.21-45.
Семінарське заняття №3
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 324; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!