Фінансовий портфель громадянина складається з трьох портфелів: споживчого, накопичувального та інвестиційного.
До споживчого портфеля входять витрати на поточне споживання (харчування, задоволення інтелектуальних потреб, придбання товарів тривалого користування) та непередбачувані витрати, пов'язані з хворобою, втратою працездатності.
Складники накопичувального портфеля - дорогоцінні метали та каміння, книги, колекції, антикваріат.
Інвестиційний портфель - це активи, спрямовані на інвестиції з метою підвищення свого добробуту, отримання додаткового доходу.
Слід зазначити, що заощадження домогосподарств у країнах із розвиненою ринковою економікою — важливий ресурс для здійснення кредитних та інвестиційних операцій у банківській діяльності, розвитку фінансового ринку.
Заощадження — це частина грошових доходів населення, що формується за рахунок вільних грошових коштів, які утворюються внаслідок зменшення поточного особистого споживання, і призначена для того, щоб забезпечити потреби у майбутньому.
Розрізняють мотивовані та немотивовані заощадження.
Останні у домогосподарств виникають у зв'язку із перевищенням платоспроможності над рівнем потреб. Це можливо, якщо:
— рівень доходів досить великий, тобто можна задовольнити потреби, які є на сьогодні;
— рівень пропозиції та якість пропонованих товарів або послуг не може задовольнити попит споживачів;
— політика держави спрямовується на підвищення рівня заощаджень шляхом зменшення витрат домогосподарств.
|
|
|
Отже, заощадження — різниця між сукупним доходом домогосподарств та усіма обов'язковими виплатами, необхідними і запланованими витратами, на які вже накопичені кошти.
Вирізняють багато мотивів для заощадження, які можна об'єднати в такі групи:
1) придбання дорогих товарів;
2) непередбачувані витрати;
3) витрати майбутніх періодів (весілля, освіта та ін.);
4) звичка заощаджувати кошти;
5) заощадження з метою отримання прибутку.
За характером мобілізації заощадження домогосподарств поділяють на організовані та неорганізовані.
Організовані заощадження — такі заощадження населення, мобілізацію та розміщення яких здійснює банківська система, або небанківські фінансово-кредитні установи.
Неорганізовані грошові заощадження населення зберігаються безпосередньо у населення готівкою у національній та іноземній валютах. До неорганізованих заощаджень належать також зберігання коштів у вигляді коштовностей, дорогоцінних металів, дорогих товарів тривалого користування тощо.
Вільні кошти, що залишаються після всіх витрат на придбання матеріальних благ, оплату послуг та духовний розвиток, населення використовує:
|
|
|
• як резервний фонд у вигляді простого грошового нагромадження без інвестування;
• як інвестиційний фонд для отримання додаткового доходу його власником.
Вибір виду інвестування вільних фінансових ресурсів населення залежить від законодавчих передумов розширення підприємництва у країні й стану фінансового ринку (у тому числі фондового).
Інвестиції населення здійснює:
• у засоби виробництва для індивідуальної підприємницької діяльності в межах законодавства про підприємництво;
• у цінні папери з метою отримання дивідендів за акціями або доходу за облігаціями;
• у банківські депозити (вклади) та ощадні сертифікати;
• у валютні ресурси.
Вибір між вкладеннями в цінні папери і банківські депозити ґрунтується на стандартному підході: за відсутності інфляції вибирається варіант найбільшої дохідності шляхом порівняння банківського відсотка за вкладами і розміру дивідендів за цінними паперами. В умовах інфляції населення переважно вибирає інвестування у валютні ресурси.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 745; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!