Гідросферні (повені, селі, снігові лавини, нагони)

Лекція № 5(сестр справа). Тема:Стихійні лиха, їх класифікація та медико-тактичніособливості. Основи організації та проведення аварійно-рятувальних і невідкладних робіт, медична допомога в районах стихійних лих.

План.

1. Причини та класифікація стихійних лих.

2. Медико – тактична характеристика атмосферних, гідросферних та літосферних природних небезпек.

3. Правила поведінки населення під час землетрусів, повенів, атмосферних стихійних лих.

 

Стихійні лиха – це природні явища, які мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, руйнування і нищення матеріальних цінностей.

Класифікація:

1. Літосферні. (землетруси, моретруси (цунамі), вулкани, зсуви…).

2. Гідросферні (повені, селі, снігові лавини, нагони)

3. Атмосферні (шторми, урагани, смерчі…)

 

 

Літосферні. (землетруси, моретруси (цунамі), вулкани, зсуви…).

Землетруси – це підземні удари (поштовхи) та коливання поверхні Землі, зумовлені природними причинами (головним чином тектонічними процесами).

Причини:

- переміщення тектонічних плит у міс­цях розломів земної кори;

- виверження вулканів наземних і під­водних;

- руйнуванні карстових пустот, шахт, рудників.

Залежно від сили поштовху (коливання ґрунту) розрізняють землетру­си:

- легкі - до 4 балів за шкалоюРіхтера. Ушкоджень, руйнувань немає;

- середні (сильні) — 5—6 балівза шкалою Ріхтера. З’являються тріщини в будинках. Наявність жертв залежить
від самих будівель: сейсмонестійкі будівлі падають;

- дуже сильні — 6—7 балів зашкалою Ріхтера. Руйнуються будівлі, є окремі жертви;

- надзвичайно сильні (руйнівні) — 7—8 балів за шкалою Ріхтера. Руйнування будівель, загибель населення;

- потужні, катастрофічні — 9 балів за шкалою Ріхтера. Суцільні руйнування, жертви становлять сотні тисяч осіб.

 

Уражуючі фактори землетрусу, що діють на організм людини з медико- тактичної точки зору:

1. Динамічна (механічна) дія. Будівлі, споруди, що падають, призводять до механічних ушкоджень, травм різного ступеня тяжкості, вибухів, пожеж, отруєнь газами, опромінення радіаційними речовинами.

2. Зміна кліматичних умов. Різке зниження температури повітря, ґрун­ту, коливання барометричного тиску, що призводить до переохолодження лю­дей, загострення захворювань дихальної та серцево-судинної систем.

3. Ускладнення санітарно-епідемічного стану. Наявність загиблих, руйнування систем водопостачання та каналізації, зниження реактивності ор­ганізму призводять до виникнення та поширення інфекційних захворювань, переважно кишкових.

4. Психоемоційна дія. Зумовлена втратою близьких та рідних, дією газів, радіацією, що призводить до психозів, неврозів, психоастеній, загострення хро­нічних захворювань, формування синдрому землетрусу. У людей з’являються відчуття страху, загальне збудження, напруження, порушення сну.

 

У районі стихійного лиха в ході рятувальних робіт перша медична допо­мога здійснюється у вигляді само- і взаємодопомоги, а також особовим скла­дом медичних бригад. До них приєднуються сили і засоби станцій швидкої медичної допомоги. На уражених об’єктах народного господарства медичну допомогу організовують пункти охорони здоров’я об’єктів, медичні працівни­ки територіальних медичних закладів району (міста). У разі великої кількості потерпілих визначають місця збору, звідки уражених евакуюють до найближ­чих лікувальних закладів, де їм надають медичну допомогу.

Для надання лікарської допомоги можуть залучатися бригади, сформо­вані на базі лікувально-профілактичних закладів, розташованих поза зоною стихійного лиха. Після надання першої лікарської допомоги потерпілі відразу або якнайшвидше мають бути евакуйовані в лікувальні заклади для надання кваліфікованої і спеціалізованої медичної допомоги.

Правила поведінки населення під час землетрусів.

Під час землетрусу земля відчутно здригається протягом досить короткого часу (від кількох се­кунд до однієї хвилини). Струси можуть налякати, проте слід дочекатися їх закінчення.

Необхідно діяти негайно, як тільки з’явиться відчуття коливання ґрунту або будинку. Основна небезпека, що загрожує, це предмети й уламки, що падають.

Слід намагатися зберігати спокій і не робити нічого, що може дезорганізу­вати оточуючих (крик, метушня).

При перебуванні у приміщенні. Негайно перейти у безпечніше місце: схо­ватися під письмовий або обідній стіл, стати в прорізі внутрішніх дверей або кутку кімнати. Остерігатися уламків, що падають, або важких меблів. Стояти подалі від вікон і важких предметів, які можуть перекинутися або зрушити з

місця. Не вибігати з будинку. (Краще шукати порятунку там, де перебуваєте. Слід дочекатися кінця землетрусу і потім спокійно залишити приміщення).

При перебуванні у висотному будинку. Не кидатися до сходів або ліфта. У виходах зазвичай утворюється великий натовп, а ліфти за таких обставин при­пиняють працювати. Не лякатися, якщо зникло електропостачання, лунають сигнали тривоги протипожежних, охоронних систем, увімкнулись пожежні розпилювачі води; чути дзенькіт посуду, що б’ється, тріск стін, гуркіт пред­метів, що падають.

При перебуванні у сейсмонестійкому цегляному будинку або іншій небез­печній споруді. Перш за все потрібно вирішити, що краще: перебувати в при­міщенні або залишити його. У такому випадку слід вибігати швидко, але обе­режно, остерігатись цеглин, що падають, обірваних проводів та інших джерел небезпеки.

При перебуванні поза будівлею слід намагатись вийти на відкритий про­стір, віддалитись від будинків і ліній електропередач.

При перебуванні в автомобілі слід спокійно зупинитися якомога далі від хмарочосів, шляхопроводів і мостів. Залишатися в машині до припинення ко­ливань.

Не дивуватися, якщо відчуваються нові поштовхи. Після першого силь­ного поштовху може настати тимчасове затишшя, а потім — новий поштовх. Це явище — наслідок дії різних сейсмічних хвиль того самого землетрусу. Мо­жуть відбутися і повторні поштовхи, тобто окремі землетруси, що виникають слідом за головним поштовхом. Вони можуть відбуватися про­тягом кількох секунд, кількох годин або навіть днів. Іноді вони можуть спричинювати руйнування будівель, уже сильно пошкоджених головним по­штовхом.

Слід зберігати спокій, аналізувати ситуацію. Надавати допомогу потерпі­лим. Організовувати першу допомогу, якщо це необхідно.

Перевіряти, чи немає загрози виникнення пожежі, чи не пошкоджені лі­нії електропередач, пристрої газо- і водопостачання. За найменшої підозри на витікання газу терміново перекрити газові крани. Вимкнути електрику, якщо є підозра на пошкодження проводки. У випадку пошкодження труб одразу пе­рекрити водопровід. Повідомити про пошкодження відповідні служби і вико­нувати їхні вказівки.

Не можна:

— запалювати сірники, використовувати відкритий вогонь, залишати освітлення увімкненим, вмикати опалювальні прилади, газові плити, доки не буде впевненості, що немає витоку газу;

— займати телефон, окрім як для виклику машини (бригади) швидкої до­помоги;

— відвідувати зону руйнацій, узбережжя, де можуть діяти морські сей­смічні хвилі (цунамі);

— користуватися туалетом, доки не знатиме напевне про функціонування каналізаційної системи.

Потрібно:       

— носити міцне взуття, щоб не поранитися об розбите скло і гострі уламки;

— слухати по радіо інформацію про землетрус і необхідні заходи боротьби з його наслідками;

— бути готовими до випробування повторними поштовхами (інколи це призводить до додаткових руйнацій будівель, пошкоджених головним поштовхом);

—  заспокоїти дітей і всіх інших, хто зазнав психологічної травми внаслі­док землетрусу;

— Не поширювати чуток;

— Допомагати міліції, пожежникам, медичним працівникам та іншим особам, що зайняті рятувальними і відновними роботами.

 

 

Гідросферні (повені, селі, снігові лавини, нагони)

Повінь - це тимчасове затоплення водою місцевості, що прилягає до річ­ки, озера або водосховища, яке спричинює матеріальні збитки, погіршення здоров’я населення або призводить до загибелі людей.

 

Якщо затоплення не су­проводжується збитками, — це розлив річки, озера, водосховища.

 

Причини:

1. максимальний сток снігу внаслідок весняно­го танення. Відмічається значним і досить тривалим підняттям рівня води в ріках і має назву «повідь»;

- інтенсивні дощи. Характеризується по­рівняно короткочасним підняттям рівня води і називається «паводок». ;

- великий опір, який водний потік зустрічає в річках. Відбувається таке переважно на початку і наприкінці зими при зато­рах і зажорах льоду.

- вітрові нагони води на великих озерах, водоймищах, а також у морських устях рік. Часто охоплює значні території і триває від кількох десятків годин до декількох діб;

- Гідродинамічні аварії, серед них: прориви гребель (дамб, шлюзів тощо) з утворенням хвилі прориву і катастрофічних затоплень та утворенням про­ривного паводку.

 

Катастрофічне затоплення — це затоплення водою окремих районів унаслідок руйнування гідроспоруд (гідровузлів), дамб, проривів греблі від швидкого руху маси води у вигляді водного валу.

 

Уражуючі фактори катастрофічного затоплення та наслідки впливу на людей:

— водний: спричинює асфіксію дихальних шляхів; утоплення людей, тварин;

— холодовий: призводить до переохолодження організму, загострення хронічних хвороб, виникнення гострих респіраторних та запальних процесів дихальної та інших систем;

— швидкісний напір водяного валу: зумовлює механічні пошкодження, змив споруд, будівель.

 

У проведенні заходів, спрямованих на ліквідацію медичних наслідків пове­ней, бере участь вся система охорони здоров’я з безпосереднім залученням фор­мувань різних служб, призначених для проведення евакуаційно-рятувальних робіт і надання медичної допомоги. Для надання екстреної медичної допомоги в першу чергу залучають бригади екстреної медичної допомоги, сформовані на базі міських, центральних районних лікарень, лікарських амбулаторій, а та­кож поліклінічних закладів і пунктів охорони здоров’я.

Надання екстреної медичної допомоги відразу на великій території розріз­неним групам населення незначними силами неможливе. У деяких випадках, розміщуючись на плавзасобах (катерах, моторних човнах), медичні сестри і лікарі бригад змушені діяти самостійно. Усі особи, які беруть участь у поря­тунку на воді, мають бути забезпечені рятувальними засобами (поясами, ря­тівними кругами тощо).

Надання першої медичної допомоги потерпілим полягає у проведенні штучної вентиляції легень (ШВЛ), закритого масажу серця, у тимчасовому спиненні кровотечі, накладанні пов’язок на рани, тимчасовій іммобілізації переломів, зігріванні.

Перша лікарська допомога обмежується заходами, спрямованими на під­тримання життєво важливих функцій організму.

Для організації санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у зонах катастрофічного затоплення направляються групи, створені на базі СЕС різно­го рівня.

 

---

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 566; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!