Романо-германська правова система.
Конс. Т. 23-25 ТДП
ТЕМА № 23: Основні сучасні концепції права
До концепцій права належать:
- природно-правова;
- позитивістська;
- реалістична;
- психологічна та інші концепції.
Теорія природного права виникла в ХVІІ-ХVШ ст. в період бурхливого процесу становлення буржуазних суспільств в країнах Західної Європи. Представники школи природного права вважали, що право виникло з природи людини, з розуму і існує незалежно від держави.
Воно пов'язане і витікає із загальної справедливості і вічної правди.
Згідно з цією теорією природними і невідчужуваними правами людини будуть такі, як право на свободу, рівність, власність.
Представниками теорії позитивізму в праві, що виникла і оформилась в XIX ст., були в Англії - Д.Остін. в Німеччині – К.Бергом, в Росії і Україні - Н.М.Коркунов, Г.Ф.Шершеневич та ін.
Розвиток теорії позитивізму почався з критики школи природного права. Вони виступили проти теорії природного права, тобто проти уявлення про те, що разом з позитивним правом існує більш високе за своїм значенням право природне, як мірило цінності законодавства. "Право являє собою рівнодію двох сил,- писав Г.Ф.Шершеневич,- з яких одна має своїм джерелом інтереси володарюючих, а інша - інтереси підвладних". Єдиним джерелом права визнавалась державна влада, наділена примусовою силою.
Реалістичнатеорія права не визнавала норм поведінки, виражених в законах і прецедентах. Прибічники цієї концепції ототожнювали право з практикою діяльності суддів і посадових осіб адміністративного апарату тому, що саме там створюється, на їх думку, реальне право (звідси і назва всього напрямку). Таке право не може мати властивості нормативності і є категорією непізнаванною, залежною від почуттів, емоцій, симпатій і антипатій, біологічних процесів особи, яка реалізує своїми діями норму права.
|
|
|
Психологічна теорія права виникла в XIX ст., а найбільшого розповсюдження досягла на початку XX ст. Її засновниками були в Україні і Росії Л.І.Петражицький, в Західній Європі:- Г.Тард, Л.Кнапп та інші. Право розглядалось ним в кількох аспектах: як право офіційне, тобто таке, що застосовується державною владою, і неофіційне, тобто право взагалі, право соціальних груп, різних спільнот. Крім того, як позитивне право (викладене в кодексах, законах і т.д.) і інтуїтивне право (право, що склалося у психіці індивіда, як результат його самовизначення у суспільстві). Це привело Л.І.Петражицького до твердження, що існує стільки систем, скільки індивідуальних правосвідомостей. Головним проголошувалось інтуїтивне право тому, що воно динамічне і завжди виражає інтереси людини. Офіційне і позитивне право має відповідати інтуїтивному. Якщо ж між ними немає гармонії, то це головна причина непорозумінь у суспільстві. Для забезпечення відповідності офіційного, позитивного та інтуїтивного права варто розробити особливу юридичну науку - політику права, котра до того ж повинна вдосконалювати психіку людини.
|
|
|
Тема № 24 Основні правові системи сучасності
1. Класифікація правових систем.
2. Англосаксонська правова система.
3. Романо-германська правова система.
4. Мусульманська правова система.
5. Соціалістична правова система.
6. Система звичайного права.
Класифікація правових систем.
Історично в кожній країні діють свої правові звичаї, традиції, законодавство, юрисдикційні органи, сформувалися особливості правового менталітету, правової культури.
В науці виділяють наступні правові системи:
1) англосаксонську (Англія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія й ін.);
2) романо-германську (країни континентальної Європи (в т.ч. Україна), Латинської Америки, деякі країни Африки, а також Туреччина);
3) релігійно-правові (країни, що сповідають як державну релігію іслам, індуїзм, іудаїзм);
4) соціалістичну (Китай, В'єтнам, КНДР, Куба);
|
|
|
5) систему звичайного права (екваторіальна Африка і Мадагаскар).
Англосаксонська правова система.
Найбільш важливим джерелом англосаксонського права (з погляду процесу його формування) є судовий прецедент. Саме він довгий час був головною формою вираження і закріплення англійського права, що тому був і залишається прецедентним. Прецеденти створюються в Англії тільки вищими судовими інстанціями: Палатою лордів, Судовим комітетом Таємної Ради (по справах держав - членів Співдружності), Апеляційним судом і Високим судом. Нижчестоящі суди прецеденти не створюють. Англійське правило прецеденту говорить: вирішувати так, як було вирішено раніше. Воно має імперативний характер, тобто кожна судова інстанція зобов'язана слідувати прецедентам, виробленим вищестоящим судом, а також створеним нею самою.
Романо-германська правова система.
Найважливішим джерелом романо-германського права виступає закон.
Закони приймаються парламентами країн системи, володіють вищою юридичною чинністю і поширюються на всю територію держави, на всіх її громадян.
Відповідно до романо-германської доктрини закони, підрозділяються на конституційні і звичайні (поточні).
|
|
|
Крім законів у країнах романо-германської системи приймається безліч підзаконних актів: декрети, регламенти, інструкції, циркуляри, інші документи, що видаються виконавчою владою.
Джерелом романо-германського права з визначеними застереженнями може бути визнана судова практика.
Рішення виробляються, як правило, вищими судовими інстанціями і конституційними судами країн системи.
Ці правоположення публікуються в судових збірниках, здобувають широку популярність і стають частиною правової системи.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 290; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!