Питання №5 Правові форми взаємин держави і комерційної корпорації.
Консультація до т. 3 ТДП
Питання № 3
Громадські об”єднання можуть:
1) допомагати державі вирішувати задачі економічного, соціального, культурного будівництва шляхом прийняття спільних політичних рішень з державними органами. Наприклад, спрямовану на реформування державного устрою країни;
2) брати участь у формуванні (висувати кандидатуру, вести передвиборну агітацію і т.п.);
3) вносити пропозиції в органи державної влади (наприклад, ініціативні законопроекти через народних депутатів у Верховну Раду);
4) проводити масові заходи (демонстрації, мітинги і т.п.);
5) захищати права членів організації в державних органах і ін.
Громадські об'єднання не можуть:
(1) втручатися в діяльність один одного;
(2) втручатися в діяльність державних організацій і посадових осіб. (ст. 37 Конституції України);
(3) мати воєнізовані формування (ст. 37 Конституції України);
Забороняються:
громадські організації і партії, програмні цілі чи дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив його безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалення міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, зазіхання на права і свободи людини, здоров'я населення (ст. 37 Конституції України 1996р.).
Заборона діяльності об'єднань громадян здійснюється тільки в судовому порядку
|
|
|
Навчальне питання: Суверенітет держави. Ознаки державного суверенітету України.
Суверенітет держави — політико-юридична властивість державної влади, що означає її верховенство і повноту усередині країни, незалежність і рівноправність зовні. Розрізняють дві сторони державного суверенітету[1]:
внутрішню: виражає верховенство і повноту державної влади стосовно всіх інших організацій у політичній системі суспільства, її монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію[2] усередині країни в межах усієї державної території;
зовнішню: виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаєминах з іншими державами, неприпустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні.
У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року зазначені наступні ознаки державного суверенітету України:
1) верховенство (інакше; прерогатива влади) — відсутність інший більш високої суспільної влади на території країни;
2) незалежність і самостійність — можливість самостійно приймати рішення усередині країни і зовні при дотриманні норм національного і міжнародного права;
|
|
|
3) повнота (інакше: універсальність) — поширення державної влади на всі сфери державного життя, на все населення і громадські організації країни;
4) рівноправність у зовнішніх зносинах — наявність у міжнародних відносинах таких прав і обов'язків, як і в інших країн.
5) невідчужуваність (рос. - неотчуждаемость) — неможливість довільного відчуження легітимної і легальної влади.
Держава має суверенні права:
право війни і миру;
право видавати закони;
право формувати державні органи;
право визначати свою атрибутику (символіку й ін.);
право встановлювати податки;
право призначати своїх представників в інші держави і міжнародні організації;
право вступати в міждержавні союзи і ін.
Однак держава не вправі робити усе, що вважає за необхідне, стосовно інших держав. Проти таких дій застерігає міжнародне право. Наприклад, державам забороняється застосовувати силу проти інших держав, за винятком самооборони чи уповноваження з боку Ради безпеки ООН. Іншим обмеженням свободи дій держави є юридичний обов'язок виконувати укладені нею договори.
Варто відрізняти суверенітет держави від суверенітету народу і суверенітету нації.
Суверенітет народу (народ — громадяни всіх національностей, що проживають на території даної країни).
|
|
|
Суверенітет держави не обов'язково припускає суверенітет народу. Суверенітет держави може поєднуватися з відсутністю суверенітету народу, з наявністю тоталітарного режиму, деспотії.
Суверенітет нації[3] означає повновладдя нації, що реалізується через її основні права. Повновладдя однієї нації неможливо без дотримання суверенітету інших націй і народностей, без поважного відношення до їхніх національних потреб і прав.
Український народ політично самовизначився, створивши самостійну незалежну державу. Держава Україна сприяє консолідації і розвитку української нації, збереженню історичної пам'яті, традицій і культури, враховує етнічну, культурну, мовну і релігійну самобутність її корінних народів і національних меншостей. Конституція України визначила українську мову державною мовою, підкресливши, що держава забезпечує всебічний розвиток як української мови у всіх сферах громадського життя, так і вільний розвиток, використання і захист російської й інших мов національних меншостей (ст. 10).
|
|
|
Питання №5 Правові форми взаємин держави і комерційної корпорації.
Корпорація — це добровільне (на засадах договору) об'єднання людей з метою виконання якої-небудь соціально-корисної діяльності, що приносить прибуток, тобто підприємницької діяльності.
Необхідність управління бізнесом, його планування — головне завдання держави. Згідно ст.42 Конституції України держава забезпечує захист конкуренції в підприємницькій діяльності, не допускає монопольного положення на ринку, неправомірного обмеження конкуренції і несумлінної конкуренції.
Забороняєтьсязаняття підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян:
• військовослужбовцям;
• посадовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату;
• посадовим особам органів державної влади і управління, що покликані здійснювати контроль над діяльністю підприємств;
• особам, що відбувають термін покарання, до його закінчення;
• особам, що мають непогашену судимість за крадіжку, хабарництво й інші корисливі злочини.
ТЕМА № 4: Державна влада
- Поняття влади. Співвідношення політичної і державної влади.
- Методи здійснення державної влади.
1. Влада — явище соціальне.
У самому широкому змісті влада — завжди вольові відносини: індивіда до самого себе (влада над собою), між індивідами, групами, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між посадовою особою і підлеглим, між державами. Реалізується вона в сфері особистої і суспільної діяльності — політичної, економічної, правової.
Влада — завжди двостороння взаємодія суб'єкта й об'єкта. Влада означає відносини залежності між людьми: з одного боку, нав'язування чиєїсь волі, з іншого боку - підпорядкування їй. Тобто — це владні відносини між суб'єктом і об'єктом.
Сутністю влади є вольові відносини (керівництва /панування/ — підпорядкування). Влада припускає верховенство, монопольне право суб'єкта приймати рішення («авторитетні рішення»), обов'язкові і значимі для об'єкта і здатність забезпечувати виконання прийнятих зобов'язань, тобто контролювати об'єкт.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 150; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!