Свобода масової інформації та її обмеження.
Свобода масової інформації вважається головним принципом функціонування друкованих ЗМІ, радіо, телебачення в правовій державі. Вона є обов’язковим елементом демократії та необхідною умовою забезпечення політичної та культурної різноманітності у суспільстві.
Свобода масової інформації є однією з важливих гарантій інформаційної безпеки, так як вона забезпечує доступ громадян до всебічної та достовірної інформації, захищає людину і суспільство від впливу недостовірної інформації, стимулює накопичення, оновлення та розповсюдження інформації у суспільстві.
Існує велика кількість визначень свободи преси, що були розроблені за останні чотири століття, однак елемент самостійності, незалежності преси проглядається в будь-якій з цих концепцій, з яких би позицій вона ні викладалася.
Відповідно до ліберальної доктрини, що спирається на філософію природного права, преса, насамперед, не повинна знаходитися в залежності від держави. Велику роль грала також теза про приватнопідприємницький характер свободи преси. Вільяму Пітеру Гамільтону з “WALL STREET JORNAL” приписується виклад доктрини, що став класичним: “Газета є приватним підприємством, яке абсолютно нічого не повинно публіці, а публіка не надає газеті ніяких особливих прав. Газету, отже, не хвилюють ніякі суспільні інтереси. Вона безумовно є власністю власника, що продає зроблений товар на свій власний страх і ризик”.
|
|
|
На зміну ліберальної теорії свободи друку прийшла доктрина соціальної відповідальності. Для неї важливо, щоб існувала вільна і відповідальна преса, яка розуміє необхідність охорони інтересів як громадян, так і суспільства.
Радянська доктрина розглядала питання про свободу преси винятково з “класових позицій”. Так, Конституція СРСР 1977 р. гарантувала свободу преси поряд зі свободою слова, зборів, мітингів, вуличних процесій і демонстрацій - винятково “відповідно до інтересів народу і з метою зміцнення і розвитку соціалістичного ладу” (ст. 50).
Перша спроба законодавчого визначення правового змісту свободи масової інформації була започаткована в Законі СРСР про пресу, ст. 1 якого говорила: “Преса й інші засоби масової інформації вільні. Свобода слова і свобода друку, гарантовані громадянам Конституцією СРСР, означають право висловлення думок і переконань, пошуку, вибору, одержання і поширення інформації й ідей у будь-яких формах, включаючи пресу й інші засоби масової інформації. Цензура масової інформації не допускається”.
Сьогодні в Україні свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконаньгарантуються Конституцією України і відповідно до Закону “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку інформацію за допомогою друкованих засобів масової інформації.
|
|
|
Друковані засоби масової інформації є вільними. Забороняється створення та фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації.
Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими засобами масової інформації, а також заборона поширення повідомлень і матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об'єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв'ю.
Засоби масової інформації як об’єкт права.
Держава гарантує економічну самостійність та забезпечує економічну підтримку діяльності друкованих засобів масової інформації, запобігає зловживанню монопольним становищем на ринку з боку видавців і розповсюджувачів друкованої продукції. Заходи, спрямовані на забезпечення економічної підтримки діяльності друкованих засобів масової інформації, та органи державної виконавчої влади, які здійснюють цю підтримку, визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 2).
|
|
|
Неприпустимо зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації.
Друковані засоби масової інформації в Україні не можуть бути використані для:
- поширення відомостей, розголошення яких забороняється статтею 46 Закону України "Про інформацію" (Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини. Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або іншу передбачену законодавством таємницю. Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці, грошових вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, крім випадків, передбачених законом);
- закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України;
- пропаганди війни, насильства та жорстокості;
- розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі;
- розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь.
Забороняється використання друкованих засобів масової інформації для:
- втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність;
- розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника (ст. 3).
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 315; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!