Ув’язка замкнутого теодолітного ходу.

Для визначення координат точок ходу треба обчислити відомість координат точок.

1. Вписують виміряні кути, горизонтальні прокладення, початковий дирекційний кут та початкові координати.

2. Вираховують загальну суму кутів в полігоні _βпр.

3. Вираховують теоретичну суму кутів в полігоні _βт

_βт =

4. Знаходять нев’язку f за формулою

f = _βпр - _βт,

та визначають її допустимість

f = 2Т

де: Т – точність теодоліту (береться з марки приладу, наприклад: Т-30, точність – 30")

п – кількість кутів в полігоні.

Якщо нев’язка допустима, то розкидуємо її прямо пропорційно на усі кути з протилежним знаком та виправляємо кути.

5. Вираховуємо дирекційні кути

Знаючи дирекційний кут однієї лінії полігону і внутрішні кути, можна обчислити дирекційні кути решти ліній:

a_n= a_n-1 + 180° - b_n

тобто дирекційний кут послідуючої лінії a_n дорівнює дирекційному куту попередньої лінії a_n-1 плюс 180° і мінус правий виправлений кут b_n. Якщо сума a_n-1 + 180° виявиться менше кута b_n, то до неї додають 360°.

Якщо виміряні ліві кути, то

a_n= a_n-1 + b_л - 180°

тобто дирекційний кут послідуючої лінії дорівнює дирекційному куту попередньої лінії плюс лівий виправлений кут і мінус 180°. Якщо сума виявиться менше 180°, то до неї додають 360°.

Контроль: повинні вийти на початковий дирекційний кут.

6. Обчислюємо румби (див. тему «Орієнтування ліній на місцевості»).

7. Обчислюємо периметр Р.

8. Обчислюємо прирости координат:

ΔХ = cos r × d

ΔУ = sіnr × d

Розставляємо знаки:

∆X Пн – « + »               ∆У Сх « + »

     Пд – « - »                        Зх « - »

Знаходимо суму  та

Теоретична сума по приростам координат дорівнює нулю

= 0

= 0

9. Знаходимо нев’язку f по приростам координат

f_∆Х = _∆Хпр - _∆Хт

f_∆У = _∆Упр - _∆Ут,

Знаходимо f_абс,f_відн. Та визначаємо допустимість нев’язки:

f_абс =

f_відн =

Якщо нев’язка допустима, то розкидуємо її прямо пропорційно довжинам сторін з протилежним знаком:

і т. д.;

де Р — периметр ходу, виражений в сотнях метрів;

d₁, d_2…d_n—горизонтальні проекції довжин сторін ходу в метрах;

 - величина поправки.

10. Знайдені поправки підсумовують з відповідними приростами і знаходять суму виправлених приростів координат, яка повинна дорівнювати теоретичній, тобто нулю.

11. За виправленими приростами координат від початкової точки з відомими координатами послідовно обчислюють координати всіх точок ходу:

Координата послідуючої точки дорівнює координаті початкової точки плюс виправлений відповідний приріст координат.

Контроль: повинні вийти на початкову координату.

Пример:

 

№

Кути

Дирек-ційні кути

Румби

Гориз прокл

Прирости координат

Координати

Вимір.

Вип-равл.

На-зва

Вели-чина

вирахувані

ув’язані

+Х

+У

+∆Х

+∆У

+∆Х

+∆У

1

+1 67°02'

67°03'

114°28'

ПдС

65°32'

312.47

-0,01 -129,41

+0,12 +284,41

-129,42

+284,53

0

0

2

+1 57°44'

57°45'

236°43'

ПдЗ

56°43'

31.47

-17,27

+0,01 -26,31

-17,27

-26,30

-129,42

+284,53

3

149°03'

149°03'

267°40'

ПдЗ

87°40'

262.79

-10,70

+0,10 -262,57

-10,70

-262,47

-146,69

+258, 23

4

86°09'

86°09'

1°31'

ПнС

1°31'

157.45

+157,39

+0,07 +4,17

+157,39

+4,24

-157,39

-4,24

∑βт = 360° ∑βпр = 359°58' f = -2'

Р = 764,18

∑Δхт=0     ∑Δут=0 ∑Δхпр=+0,01 ∑Δупр=-0,30 f = +0,01' f = -0,30 fабс= =0,30 fотн =

 

Складання і оформлення плану теодолітної зйомки.

Плани накреслюють на доброму креслярському папері;розмір аркуша залежить від розміру ділянки і вибраного масштабу плану. При побудові плану за координатами опорних точок насамперед треба побудувати координатну сітку. Для цього застосовують спеціальну лінійку Дробишева (рис. 4.1). Це металева лінійка з шістьома вирізами посередині. Один з країв кожного вирізу скошений: у першого вирізу, позначеного нулем – по прямій лінії, а в усіх інших – по дугах кіл з радіусами 10, 20, ЗО, 40, 50смвід початкового штриха. Кінець лінійки скошено по дузі радіуса 70,711см. Цією лінійкою можна побудувати координатну сітку на площі квадрата з стороною 50см, а також на площі прямокутника з сторонами 30, 40см і діагоналлю 50см.

Рис. 4.1. Лінійка проф. Ф.В. Дробишева

Рис. 4.2. Послідовність побудови координатної сітки за допомогою лінійки

Ф.В. Дробишева

 

Для побудови сітки квадратів лінійку кладуть паралельно нижньому краю аркуша паперу і, відступивши від нього на 5 – 7смпроводять по скошеному краю лінійки тонку лінію АВ. Потім лінійку зсувають і по скошеному краю кожного вирізу перетинають прокреслену пряму штрихами (рис. 4.2 – б).

Укладають лінійку вздовж лівого краю аркуша, суміщають нульовий штрих з точкою А — перетином прямої з крайнім лівим штрихом, водночас стежать, щоб вісь лінійки була приблизно перпендикулярна до прямої АБ. Проводять штрихи по кожному скошеному вирізу (рис. 4.2 – в).

Кладуть лінійку по діагоналі, сумістивши нульовий штрих з крайнім правим штрихом у точці В. По кінцю лінійки прокреслюють дугу, що перетинає останній верхній штрих у точці С. Таким чином побудовано прямокутний трикутник АВС зі сторонами 50,50 і 70,711см (рис. 4.2 – г).

Будують точно так само другий трикутник, для чого перекладають лінійку, спочатку по лінії ВД (рис. 4.2 – д), а потім по діагоналі АД і утворюють другий трикутник АВД тих же розмірів (рис. 4.2 – е).

Залишається перевірити верхню сторону СД, відхилення можна допустити не більше 0,2мм. На стороні СД виділяють по лінійці відрізки по 10см (рис. 4.2 – ж). Знайдені протилежні штрихи сполучають тонкими лініями. Координатну сітку слід будувати дуже точно, бо помилки в сітці позначаються при побудові плану. Для контролю побудови сітки перевіряють циркулем-вимірником рівність діагоналей усіх квадратів. Остаточно побудовану координатну сітку показано на рис. 4.2 – з.

Для накладки точок по координатах спочатку треба визначити квадрат, в якому повинна бути розташована точка. Наприклад треба нанести т. ІІ, координати якої дорівнюють Х = 2764,95 м, У = 8386,91 м в масштабі 1:1000.

Виходячи з цього, визначаємо, що проходячі кожен квадрат сітки координат, треба додавати 100м, тому що 1см при масштабі 1:1000 дорівнює 10м, а в 10см – 100м.

Дана точка розміститься в квадраті зі сторонами

по осі Х:

Х_ниж.=2700м

Х_верх.=2800м

по осі У:        

У_лів.=8300м

У_прав.=8400м

По обох вертикальних сторонах даного квадрату відкладають уверх за допомогою поперечного масштабу і вимірювача залишок т. ІІ по осі Х від позначки 2700 м – 64,95 м, по горизонтальних сторонах – залишок т. ІІ по осі У від позначки 8300 м – 86,91 м. Приклавши ребро лінійки до горизонтальних міток, прокреслюють коротку лінію в передбачуваному місці розміщення точки. Прикладають ребро лінійки до вертикальних міток, прокреслюють коротку лінію так, щоб вона пересікла горизонтальну коротку лінію. Перетин цих штрихів визначає положення точки ІІ (див. рис. 4.3).

Рис. 4.3. Накладка точок по їх прямокутних координатах

 

Таким способом наносять послідуючу точку полігону, а також усі точки зйомочного обґрунтування.

Необхідно зразу перевіряти правильність нанесення двох сусідніх точок, шляхом перевірки довжини горизонтального прокладення і дирекційному куту між цими точками.

Треба взяти собі за правило: не перевіривши правильність накладання двох точок по віддалі між ними, не приступати до нанесення наступної точки.

Потім відносно відомих ліній і точок, керуючись абрисом, наносять на план подробиці, зняті на місцевості, за допомогою масштабної лінійки і вимірника. Способи нанесення контурних точок такі самі, як були застосовані для їх зйомки на місцевості.

При накладанні точок знятих полярним способом або способом кутових засічок використовують тахеограф.

Рис. 4.4. Транспортир - тахеограф

 

Він складається з прозорого кола з градусними поділками і лінійки з міліметровою шкалою з прозорого матеріалу (целулоїду або плексігласу). Градусні поділки підписані через 30' від 0° до 360°.

Для нанесення точки зйомочної точки центр тахеографа на плані суміщають на плані зі станцією, з якої виконувалася зйомка. Лінійку встановлюють по транспортиру на відлік, відповідний величині кута напряму на точку, що наноситься. Оскільки нуль шкали на лінійці співпадає зі станцією, то відлік відстані по ній в масштабі плану дає положення точки. Біля отриманої точки підписують її номер. Потім лінійку встановлюють на відповідний кут наступної точки і, відклавши відстань, отримують її положення на плані. Аналогічно наносять інші точки, зняті з даної станції. Всі точки ситуації на плані відмічають олівцем, між ними проводять контури ситуації, як показано в абрисі. На кожному контурі ставлять відповідний умовний знак, що відповідає назві угіддя.

При накладанні точок, положення яких визначалось способом кутових засічок, у вершинах базисів відкладають кути і прокреслюють напрямки, перетин яких визначає положення шуканої точки на плані.

Нанесення точок способом лінійних засічок виконується за допомогою вимірювача і масштабної лінійки, і зводиться до побудови трикутника за трьома сторонами, довжини яких виміряні при зйомці.

Для точок, знятих способом обходу можуть бути обчислені координати, і їх накладання на план проводиться так само, як і при нанесенні точок зйомочної основи.

При побудові контурів місцевості усі допоміжні креслення виконують тонкими лініями. Значення кутів і відстаней, наведених на абрисі, на плані не показують. Складений план бажано звірити з місцевістю.

Оформлення плану починають його компоновки.

На графічних матеріалах позначаються числові масштаби, які розміщуються на відстані 10-20мм від нижньої лінії рамка симетрично аркушу. При цьому слово «масштаб» чи буква «М» писати необов'язково.

Експлікація розташовується справи або зліва плану в ув'язці з загальним компонуванням графічних матеріалів зурахуванням рівномірного завантаження аркуша.

В правій нижній частині аркуша викреслюється штамп. Якщо ця частина аркуша зайнята об'єктом зображення, штамп зміщується на необхідну відстань вліво, або розвертається на 90°.

Викреслювання рамки.

Рамка, яка обмежує робоче поле, аркуша (аркушів), викреслюється з усіх чотирьох сторін з залишенням полів 10-20мм від кромки аркуша. Рамка викреслюється в дві лінії на відстані 4-5мм. Товщина зовнішньої лінії 0,3-0,4мм, внутрішньої - 0,6 -1мм.

В місцях, де графічне зображення розміщується близько до кромки аркушу - робиться розрив рамки.

Викреслювання планів-оригіналів проводиться у відповідності з умовнимизнаками, що застосовуються в землевпорядкуванні.

Зовнішні межі викреслюються лініями товщиною 0,4 мм повздовж них підписують паралельно краю аркушу румб і довжину лінії. Наприклад:

 

 

Межові знаки (точки) викреслюються кронциркулем або за допомогою офіцерської лінійки діаметром 1 мм.

Польові шляхи викреслюються двома лініями — суцільною і пунктирною, відстань між якими 0.5-1 мм. довжина пунктиру 4 мм, інтервалу 1 мм.

Межі контурів ситуації викреслюють крапковим пунктиром, за винятком господарських дворів, населених пунктів, шляхів, які викреслюються суцільними лініями товщиною 0,2 мм; діаметр крапки 0,2 мм, відстань між крапками 1 мм.

Далі викреслюють інші контури і умовні знаки окремих угідь.

При позначенні умовними знаками пунктів державної геодезичної мережі, сінокосів, пасовищ, багаторічних плодово-ягідних насаджень, лісосмуг зручно користуватися готовими трафаретами.

Кольорове оформлення плану.

Координатну сітку викреслюють синім кольором лише в місцях перетину координатних вісей відрізками 3 3мм, товщиною 0,1мм.

План теодолітної зйомки викреслюють тушшю в наступних кольорах: контури, підписи і зарамочне оформлення чорним; рельєф коричневим; водні поверхні блакитним і т.д.

 

 

---

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 111; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!