Способи перенесення проекту в натуру.
При перенесенні проектів в натуру застосовують сучасну вимірювальну техніку, що сприяє підвищенню продуктивності праці при виконанні розбивочних робіт.
Вибір способів залежить:
- від вимог до паралельності чи перпендикулярності сторін;
- від способу проектування;
- від топографічних умов місцевості;
- від виду проектної лінії;
- від планово-картографічного матеріалу.
Можуть застосовуватися різні способи в одному проекті.
Перенесення проекту в натуру способом лінійних вимірюваньпередбачають за умов відкритої місцевості зі спокійним рельєфом, де є достатня кількість опорних точок, а також контурних точок ситуації, які позначені на плані та чітко розпізнаються на місцевості.
Проект землеустрою переносять в натуру кутомірним способомза умов закритої місцевості (ліс, чагарник, пагорби і т. ін.), коли проектними межами є ламані лінії, а точки ситуації не можуть служити надійною опорою і ускладнено провішування ліній на великі відстані.
Графічним способомпередбачають перенесення проекту в натуру, коли не потрібна паралельність і перпендикулярність сторін запроектованих ділянок, при наявності планово – картографічного матеріалу на твердій (жорсткій) основі, в умовах сприятливої погоди і при недоцільності застосування інших методів.
Передбачені методи перенесення проекту в натуру повинні відповідати способам знімальних і проектних робіт.
|
|
|
Спосіб промірів передбачає прокладання ліній заданої довжини.
Процес відкладання лінії заданої довжини полягає в тому, довжину проектної лінії, яка є горизонтальним положенням, будують вздовж заданого напряму. Попередньо компанують мірну стрічку. Мірною стрічкою в створі заданого напряму відкладають довжину проектної лінії, згідно з правилами вимірів. Правильність відкладання контролюють, вимірюючи довжину лінії. Якщо великої помилки немає, лінію закріплюють на місцевості.
Перенесенню проекту мірною стрічкою варто завжди віддавати перевагу перед іншими методами, особливо в тих випадках, коли:
- місцевість відкрита, прокладанню проектної лінії місцевості не перешкоджають дерева, будівлі, рельєф;
- положення кінців ліній, які переносяться в натуру, визначаються проміром між точками, які позначені на плані й точно виражені в натурі (знаки, стовпи, коли, вершини кутів поворотів виражених контурів ситуації).
а
Рис. 4.1. Схема відкладання проектної лінії.
Якщо проектування проводилося аналітичним або графічним способом, то як опора при перенесенні проекту використовуються точки раніше прокладених теодолітних ходів.
При проектуванні планіметром у поєднанні із графічним способом як опора для перенесення проекту в натуру можуть використані прямі лінії контурів орних земель, прямі дороги, вершини кутів поворотів чітко виражених контурів ситуації величиною менше 40° і не більше 140°.
|
|
|
Перенесення проекту в натуру здійснюється згідно з робочим кресленням, на якому записані всі проміри, що визначають положення проектних точок.
Кутомірний спосіб.
На вершині кута у точці В (рис. 4.2) встановлюють теодоліт, центрують його, приводять в робоче положення і візують на точку А. Обертаючи алідаду, відкладають на лімбу значення кута β і відмічають на місцевості точку. Зорову трубу переводять через зеніт і в тій самій послідовності, при другому положенні вертикального кола, будують кут і відмічають точку С2. Відстань С,С2ділять пополам і закріплюють точку С. Побудований таким чином кут АВС відповідає заданому куту β, він побудований при двох положеннях вертикального кута, тому вільний від колімаційної погрішності теодоліта.
Рис. 4.2. Приклад побудови горизонтального кута теодоліта.
Рис. 4.3. Приклад побудови горизонтального кута теодолітом із заданою точністю.
Перенесення проекту в натуру теодолітом і мірною стрічкою виконується у випадках, коли:
|
|
|
• умови місцевості через засміченість, наявність деревних насаджень, що закривають видимість у потрібних напрямках, не дозволяють здійснити перенесення проекту тільки методом промірів;
• проектні границі - це ламані лінії й при прокладанні їх виникає необхідність будувати купи;
• точки ситуації не можуть служити надійною опорою для перенесення проекту в натуру й виникає необхідність визначати положення точок шляхом побудови кутів і промірів ліній від точок ліній теодолітних ходів і пунктів геодезичної мережі.
Залежно від розташування проектних точок щодо пунктів геодезичної опори в практиці перенесення проекту в натуру теодолітом можуть бути різні випадки визначення положення проектних точок на місцевості.
Прокладання кутомірного ходу.
Для прокладання кутомірного ходу потрібно знайти місце знаходження межових знаків С і D. При цьому відміряємо місцевості кут β, величина якого відома і за заданим напрямком ВС відкладають відому величину (довжину цієї сторони). В знайденій точці С відкладають також відомий вже кут і горизонтальне прокладання СD і таким же чином йдуть в напрямку до точки Е.
|
|
|
Рис. 4.4. Побудова теодолітного ходу.
Полярний спосіб (спосіб полярних координат). Положення точки визначається кутомβі, виміряним від сторони теодолітного ходу МN (яка приймається за полярну вісь) і віддаллюDі, від точки теодолітного ходу, яка приймається за полюс (рис. 4.5).
Рис. 4.5. Полярний спосіб
Спосіб кутових засічок (рис. 4.6). Спосіб застосовується на відкритих ділянках, там, де неможливо проводити безпосереднє вимірювання віддалей від вершини теодолітного ходу до точки, яка знімається (протилежний берег водоймища, яру і т.д.). Для визначення положення точки І (рис. 4.6) вимірюються два кутиβ1іβ1які примикають до базису МN. Базисом може служити сторона теодолітного ходу або будь- які два пункти зйомочної основи, між якими є видимість.
Рис. 4.6. Спосіб кутових засічок.
Спосіб лінійних засічок. Застосовується для зйомки об'єктів ситуації з чітким контурами (обрисами), коли відстані до точок не перевищують довжини мірного приладу та умови місцевості дозволяють легко проводити лінійні вимірювання. Положення точки при зйомці способом лінійних засічок визначається як вершина трикутника аАb (рис. 4.7), в якому відомі три сторони аА,bА, аb.
Рис. 4.7. Спосіб лінійних засічок.
Спосіб обходу. Спосіб застосовується для зйомки таких об'єктів, які через віддаленість або перешкоди не можуть бути зняті з точок і сторін основного теодолітного ходу. Якщо контур об’єкта, що знімається, має прямолінійні границі, то зйомочний хід прокладають безпосередньо по межах об'єкта. В цьому випадку контур ходу являє собою контур об’єкта, який знімається. Коли контур має складну форму, і його межі знімають способом перпендикулярів від сторін зйомочного ходу.
Спосіб створів. Сутність способу полягає в тому, що в створі двох відомих точок М та N за допомогою теодоліта і мірного приладу визначають положення контурів (рис. 4.8, а, б). Кінцями створної лінії можуть бути пункти геодезичної зйомочної основи, вже зняті кути кварталів, будинків та ін.
Рис. 4.8. Спосіб створів.
Спосіб перпендикулярів. Застосовується при зйомці об’єктів ситуації, розміщених біля сторін теодолітного ходу. Положення точки визначається двома величинами:
• віддалю по стороні теодолітного ходу від точки зйомочної основи - абсцисою х;
• довжиною перпендикуляра, який побудовано з сторони теодолітного ходу до точки, що визначається, - ординатою у.
При перенесенні проекту теодолітом у всіх випадках прагнуть до того, щоб вихідними (опорними) були пункти геодезичних мереж з обчисленими значеннями координат.
Перенесення проекту в натуру мензулою (графічним способом). Проект у натуру мензулою переносять із планшетів мензульної зйомки або аерофотозйомки в наступних випадках: при графічному або механічному способі проектування, при проблемі перенесення проекту тільки мірним приладом через умови місцевості, або коли точки ситуації по точності не можуть бути використані як опора, а також, якщо по границях землекористування й усередині нього відсутні теодолітні ходи, наявна геодезична мережа рідка й застосування теодоліта нераціонально. Разом із цим наявність великої кількості точок у напівзакритій місцевості робить застосування мензули для перенесення проекту в натуру досить ефективним.
Оскільки при перенесенні проекту в натуру теодолітом і мірним приладом кутові й лінійні величини в деяких випадках допускається визначати транспортиром і вимірником за планом, то перенесення проекту мензулою в цих випадках буде давати більше точні й швидкі результати. Це пояснюється тим, що побудова кутів на мензулі виробляється точніше, ніж визначення їхнім транспортиром, і, крім того, на кожній станції планшет орієнтується не по одному, а по декількох пунктах. Тоді помилка побудови кута в кожній проектній точці у відкритій і напівзакритій місцевості не залежить від помилок побудови кутів у попередніх точках, як у теодолітному ході.
У цьому складається основна перевага мензули перед теодолітом, звичайно в тих випадках, коли для перенесення проекту з тих або інших причин не можна використати обчислені координати точок, обмірювані на місцевості кути й міри ліній. Крім того, при перенесенні проекту в натуру мензулою зменшується можливість одержання грубих помилок, оскільки вся робота ведеться й контролюється в полі. Застосування мензули звільняє виконавця від великої підготовчої роботи. Однак перед перенесенням проекту в натуру мензулою необхідно переконатися в наявності на місцевості опорних пунктів геодезичної й геометричної мереж.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 741; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!