Внутрішній моніторинг розвитку життєвої компетентності дітей раннього і дошкільного віку

Тема 4. Життєва компетентність дитини дошкільного віку як результат якісного освітнього процесу в ЗДО

План

1.Характеристика життєвої компетентності дитини дошкільного віку.

2.Внутрішній моніторинг розвитку життєвої компетентності дітей раннього і дошкільного віку.

3.Кваліметрична модель оцінки розвитку дитини старшого дошкільного вікуГ.Єльникової.

Основна література:

1. Калмикова Л. Діагностикамовленнєвогорозвитку / Лариса Калмикова, Наталія Харченко, Тетяна Бондаренко // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2016. – № 11. – С. 27 – 32.

2. Калмикова Л. Діагностикамовленнєвогорозвитку / Лариса Калмикова, Наталія Харченко, Тетяна Бондаренко // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2016. – № 12. – С. 27 – 3.

3. Карабаєва І. Визначаємо особливостііндивідуального розвитку старших дошкільників під час експрес-діагностики /Ірина Карабаєва// Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2016. – № 5. – С. 56 – 65.

4. Карабаєва І.Експрес-діагностика особистісно-оцінної компетенції: емоційна складова / Ірина Карабаєва // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2016. – № 4. – С. 62 – 68.

5. Карабаєва І.Експрес-діагностика особливостей індивідуального розвитку старших дошкільників/ Ірина Карабаєва // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2016. – № 2. – С. 54 – 62.

6. Карабаєва І. Мовленнєва та комунікативна компетенції: визначаємо рівень сформованості у старших дошкільників / Ірина Карабаєва// Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2016. – № 7. – С. 65 – 71.

7. Котова Л. Організовуємо моніторинг сформованості основних компетенцій дошкільників / Лариса Котова // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2015. – № 11. – С. 15 - 23.

8. Крутій К. Л. Моніторинг як сучасний засіб управління якістю освіти в дошкільному закладі : монографія / Катерина Крутій. – Запоріжжя : ЛІПС. ЛТД, 2006. – 172 с.

9. Кузь Г. Моніторинг як інструмент забезпечення якості освіти: індивідуальні освітні маршрути // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2016. – № 8. – С. 12 - 18.

10. Методичні рекомендації щодо оцінювання рівня розвитку дитини старшого дошкільного віку за допомогою кваліметричної моделі // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2015. – № 11. – С. 25 - 30.

11. Організаційно-методичні рекомендації проведення моніторингу якості дошкільної освіти в дошкільному навчальному закладі / УпорядникиСагайдачна Н.М,Васильченко О.М. – Випуск 21. – Лебедин, 2017. – 32 с.

12. Моніторинг основних компетенцій дітей старшого дошкільного віку + стимульний матеріал [Текст] / автори-укладачі: М. Л. Кривоніс, О. Л. Добротій. – К. : Ранок, 2015. – 96 с. – (Сучасна дошкільна освіта).

13. Панасенко В. Моніторинг розвитку компетентності дітей дошкільного віку / В. Панасенко // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2014. – № 12. – С. 15 - 29.

14. Шустікова О. Моніторинг якості проведення фізкультурно-оздоровчої роботи з дошкільниками / О.Шустікова, С.Гвозденко // Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2014. – № 10. – С. 52 - 57.

Додаткова література:

1. Єфименко М. Моніторинг стану фізичного розвитку дошкільнят / Микола Єфименко // Дошкільне виховання. – 2017. № 4. – С. 2-5.

2. Карабаєва І. Моніторинг якості дошкільної освіти: з’ясовуємо ключові поняття / Ірина Карабаєва// Вихователь-методист дошкільного закладу. – 2015. – № 11. – С. 4 - 13.

3. Кіндрат І. Р. Управлінські аспекти створення цілісної системи формування світогляду дошкільників в інтегрованому просторі дошкільного навчального закладу за провідною роллю художнього слова [Електронний ресурс] / І. Р. Кіндрат. – Режим доступу: www.ippobuk.cv.ua/images/Стаття_Кндрат_-.Р..doc– Назва з екрана (Дата звернення 27.11.2017).

4. Крутій К. Проблеми запровадження моніторингу дошкільної освіти та шляхи їх вирішення [Електронний ресурс] / К. Крутій// Науковий вісник Мукачівського державного університету, Серія«Педагогіка та психологія». Випуск 2 (2) 2015. – С. 67-70.– Режим доступу: msu.edu.ua/visn1/?p=341. – Назва з екрана.(Дата звернення: 06.10.2017).

5. Кузьменко В. Як підготовлений наш випускник. Моніторинг індивідуальних навчальних досягнень старших дошкільнят / Віра Кузьменко // Дошкільне виховання. – 2015. – №5. –С. 2-7.

Характеристика життєвої компетентності дитини дошкільного віку

Формування у дитини дошкільного віку життєвої компетентності є метою дошкільної освіти і задекларована у БКДО.

Життєва компетентність дитини дошкільного віку – це індивідуальний рівень володіння дошкільником різними компетенціями, а самеприродничо-екологічною, математичною, мовленнєвою, соціальною, здоровꞌязбережувальною, особистісно-оцінною, художньо-продуктивною, ігровою, сенсорно-пізнавальною.

Набуття різних видів компетенцій дитиною дошкільного віку відбувається в різних видах діяльності (ігровій ― провідній для дітей дошкільного віку; руховій; природничій; предметній; образотворчій, музичній, театральній, літературній; сенсорно-пізнавальній і математичній; мовленнєвій; соціокультурній та інших) і вимагає практичного засвоєння дитиною системи елементарних (доступних) знань про себе та довкілля, моральних цінностей, уміння доречно застосовувати набуту інформацію.Життєво компетентний дошкільник поводиться самостійно і конструктивно в різних соціальних і життєвих ситуаціях.

Згідно з БКДО дитина на кінець дошкільного віку має оволодіти низкою основних компетенцій, а саме:здоров’язбережувальною, особистісно-оцінною, родинно-побутовою, соціально-комунікативною, природничо-екологічною, предметно-практичною, художньо-продуктивною, ігровою, сенсорно-пізнавальною, математичною, мовленнєвою, комунікативною та варіативними компетенціями: інформатичною, комунікативно-мовленнєвою (іноземною), хореографічною, шахово-ігровою.

Здоров’язбережувальна компетенція –це обізнаність дитини із будовою свого тіла, гігієнічними навичками за його доглядом; належністю до певної статі; продуктами харчування; основними показниками власного здоров’я, цінністю здоров’я для людини. Уміння виконувати основні рухи та гімнастичні вправи; застосовувати здобуті знання, вміння і навички щодо збереження здоров’я, не зашкоджуючи як власному, так і здоров’ю інших людей. Дотримання правил безпеки життєдіяльності

Особистісно-оцінна компетенція –цеобізнаність дитини з образом самої себе, своїм «Я», її місцем у системі людської життєдіяльності (у сім’ї, групі однолітків, соціально-комунікативному просторі, в різних видах діяльності). Здатність до самооцінки, довільної регуляції власної поведінки в різних життєвих ситуаціях, позитивного ставлення до власного внутрішнього світу (мотиви, ціннісні орієнтації, бажання і мрії, почуття тощо), оптимістичного світовідчуттящодо свого сьогодення і майбутнього.

Набуття особистісно-оцінної компетенції відбувається в різних видах специфічної дитячої діяльності – спілкуванні, предметно-практичній діяльності, сюжетно-рольовій грі, дитячому експериментуванні, самостійній художній діяльності шляхом ампліфікації (О. Зпорожець, М. Лісіна) з урахуванням цінностей та інтересів дитини, і має відповідати вимогам (О. Кононко):

- фізичне, психічне, морально – духовне здоров’я дошкільника;

- збалансоване прагнення до самореалізації, саморозвитку і самозбереження;

- довільність психічних процесів, володіння елементарними формами самореалізації поведінки та діяльності;

- розвиненість уяви як передумова креативності;

- вияв різних видів активності – фізичної, соціально – моральної, емоційної, пізнавальної, мовленнєвої, художньої, креативної;

- оптимістичне ставлення до життя, віра у власні можливості, наявність найпростіших форм життєвої перспективи;

- наявність зачатків почуття совісті як механізму особистісного зростання;

- висока самоповага;

- сформованість індивідуального обличчя, особистісного стрижня

Родинно-побутова компетенція –це обізнаність дитини із нормами та правилами сімейного (родинного) співжиття; здатність їх дотримуватися; уміння підтримувати доброзичливі, дружні, довірливі стосунки в родинному колі, виявляти турботу і любов до рідних та близьких членів родини

Соціально-комунікативна компетенція –це обізнаність дитини із різними соціальними ролями людей (знайомі, незнайомі, свої, чужі, діти, дорослі, жінки, чоловіки, дівчатка, хлопчики, молоді, літні тощо); з елементарними соціальними та морально-етичними нормами міжособистісних взаємин; уміння дотримуватись їх під час спілкування;здатність взаємодіяти з людьми, які її оточують: узгоджувати свої дії, поведінку з іншими; усвідомлювати своє місце в соціальному середовищі; позитивно сприймати себе;вміння співпереживати, співчувати, допомагати іншим, обирати відповідні способи спілкування в різних життєвих ситуаціях.

Природничо-екологічна компетенція – цеобізнаність дитини з природним середовищем планети Земля та Всесвіту як цілісним організмом, у якому взаємодіють живі й неживі об’єкти; усвідомлення їх значення для діяльності людини, для себе; сприймання природи як цінності, здатність виокремлювати позитивний і негативний вплив людської діяльності стан природи, довільно регулювати власну поведінку в природі, прикладати домірні зусилля зі збереження, догляду та захисту природного довкілля, ураховуючи закони природи.

Предметно-практична компетенція –цеобізнаність із предметним світом, його особливостями в межах житла і поза ним, виготовленням предметів довкілля;здатність орієнтуватися у предметному середовищі за місцем проживання, дотримуватися елементарних правил поведінки на вулицях і дорогах,користуватися побутовими предметами за призначенням;обізнаністьіз працею дорослих, виявінтересу і поваги до професій; участь у спільній праці з дорослими, дітьми; творчий вияв себе у самостійній предметно-практичній діяльності; застосування елементарних економічних понять; ощадливе ставлення до речей, грошових коштів.

Художньо-продуктивна компетенція –цездатністьсприймати мистецький твір з позиції краси, вирізняти його як естетичний;виявляти себе емоційно сприйнятливим та естетично чуйним цінителем, слухачем, глядачем, виконавцем; емоційно-ціннісно ставитися до проявів естетичного в житті; реалізовувати здатність насолоджуватись мистецтвом, пізнавати образну специфічність мистецтва і дотичну інформацію; виховання в собі рис улюблених персонажів;володіння комунікативними навичками спілкування з приводу змісту і краси твору, його засобів; наслідування мистецьким зразкам; вміння інтегрувати в творчих завданнях власні інтереси, уподобання, цінності, набутий мистецький досвід діяльності сприйняття і відтворення прекрасного (уміння, навички);вміння виявляти художню активність як складову особистісної культури.

Ігрова компетенція –це обізнаність із різними видами іграшок; здатність їх використовувати в самостійних іграх; організовувати різні види ігор (рухливі, народні, ігри з правилами, сюжетно-рольові тощо) відповідно до їх структури (уявлювана ігрова ситуація, ігрова роль, ігрові правила); реалізовувати власні ігрові задуми; дотримуватись ігрового партнерства та рольових способів поведінки, норм та етикету спілкування у процесі гри.

Сенсорно-пізнавальна компетенція –цевияв пізнавальної активності, спостережливості, винахідливості у довкіллі; позитивна пізнавальна мотивація; здатність моделювати, експериментувати у довкіллі за допомогою вихователя і самостійно, використовуючи умовно-символічні зображення, схеми; орієнтування в сенсорних еталонах (колір, форма, величина), їх видах, ознаках, властивостях; у часі і просторі; володіння прийомами узагальнення, класифікації, порівняння і зіставлення.

Математична компетенція –це сформованістьінтересу до математичних понять, усвідомлення і запам’ятовування їх; розуміння відношення між числами і цифрами, складу числа з одиниць і двох менших (у межах 10); обізнаність зі структурою арифметичної задачі; уміння розв’язувати задачі та приклади на додавання і віднімання в межах 10; знання геометричних фігур.

Мовленнєва компетенція –це інтегроване вміння адекватно й доречно спілкуватись рідною мовою в різних життєвих ситуаціях (висловлювати свої думки, наміри, бажання, прохання), розповідати, пояснювати, розмірковувати, оцінювати, використовувати як мовні, так і позамовні (міміка, жести, рухи) та інтонаційні засоби виразності, форми ввічливості (мовленнєвий етикет); спостерігати за своїм мовленням та мовленням інших, виправляти помилки, дотримуючись загальної культури мовлення, прагне творчо самореалізуватися.

Мовленнєва компетенція передбачає сформованість фонетичної, лексичної, граматичної, діалогічної та монологічної компетенцій

Комунікативна компетенція –цекомплексне застосування мовних і немовних засобів з метою комунікації, спілкування в конкретних соціально-побутових ситуаціях, уміння орієнтуватися в ситуації спілкування, ініціативність спілкування, стриманість у спілкуванні; культура мовленнєвої комунікації.

Комунікативна компетенція передбачає сформованість усіх видів мовленнєвої компетенції.

Інформатична компетенція –це обізнаність із комп’ютером, способами керування комп’ютером за допомогою клавіатури, «миші», здатність розуміти і використовувати спеціальну термінологію та елементарні прийоми роботи з комп’ютером у процесі виконання ігрових та навчально-розвивальних програм, створених для дітей дошкільного віку; вміння дотримуватись правил безпечної поведінки під час роботи з комп’ютером.

Комунікативно-мовленнєва(іноземна) компетенція –це здатність диференціювати звуки іноземної мови, вимовляючи їх правильно, з відповідною інтонацією; сприймати та реагувати на звертання, нескладні команди та інструкції педагога, давати відповіді на прості запитання стосовно імені, віку, місця проживання тощо; знання окремих віршів, римування, пісеньок та вміння їх розповідати, співати; вміння робити коротке зв’язне повідомлення за запропонованою тематикою, правильно його оформлюючи з точки зору норм мови, що вивчається в межах запропонованого мовного матеріалу.

Хореографічна компетенція –цеуявлення про хореографію як вид мистецтва, здатність розрізняти та емоційно-ціннісно ставитися до його основних видів, жанрів; орієнтуватися в танцювальній абетці позицій, рухів;уміння виконувати під керівництвом педагога і самостійно танцювальні рухи, вправи, хороводи, танці, творчі завдання, відтворюючи танцювальними рухами характер, темп, динаміку музики; узгоджувати рухи з музикою і одночасно взаємодіяти з партнером, гуртом дітей; одержувати радість, естетичну насолоду від виконання танцю.

Шахово-ігрова компетенція –цевияв інтересу до гри в шахи; здатність орієнтуватися на шаховій дошці; впізнавати і називати шахові фігури; усвідомлення і знання правила гри; вияв творчих здібностей, морально-вольових, інтелектуальних якостей.

Показниками життєвої компетентності дитини дошкільного вікуО. Кононко вважає оптимальну для вікового періоду модель провідноїдіяльності, тобто:

- уміння свідомо мотивувати свої дії;

- готовність до цілепокладання;

- здатність використовувати засоби досягнення мети, характернідля обраної діяльності;

- здатність досягти позитивного результату;

- спроможність реалістично оцінити свої результати;

- уміння виявляти різні форми активності у сферах життєдіяльності;

- здатність виявляти розвинуті базові моральні якості особистості.

Отже, головне завдання вихователя закладу дошкільної освіти полягає в здійсненні педагогічної підтримки та сприянні розвитку дитини, ґрунтуючись на психології її розвитку, використовуючирізні форми, методи роботи, спрямовані на формування в комплексі усіх складників життєвої компетентності дитини.

Внутрішній моніторинг розвитку життєвої компетентності дітей раннього і дошкільного віку

Моніторинг –безперервне стеження за яким-небудь процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку,

це спеціальна система збору, оброблення, зберігання і поширення інформації про стан освіти, прогнозування на підставі об'єктивних даних динаміки і основних тенденцій розвитку освіти та розроблення рекомендацій для ухвалення управлінських рішень щодо підвищення ефективності освітньої галузі.

Моніторинг– це комплекс заходів зі спостереження, які забезпечують систематичний контроль за станом та тенденціями розвитку дитини дошкільного віку.

Виокремлюють такі види моніторингу:

-за етапами – вхідний, проміжний, підсумковий;

-за частотою процедур – періодичний, систематичний;

-за організаційними формами – індивідуальний, фронтальний, груповий;

-за характером відношень – зовнішній, самоаналіз, взаємоконтроль.

Мета моніторингу – отримати оперативну інформацію про реальний стан та тенденції змін об’єкта діагностування для корекції педагогічного процесу.

Завдання: виходячи із визначення моніторингу і його мети обґрунтуйте необхідність його проведення.

Загальними ознаками моніторингу є:

1. Наявність завдань педагогічного оцінювання стану об’єкта діагностики.

2. Системність і повторюваність моніторингу як виду педагогічної діяльності, що здійснюють у типових ситуаціях на певних етапах освітнього процесу.

3.Використання методик, спеціально розроблених та/або адаптованих до конкретних ситуацій і умов.

Принципи моніторингу розвитку життєвої компетентності дошкільників:

1. Принцип послідовності й наступності полягає в послідовному переході від одних етапів. Критеріїв, форм і методів моніторингу до інших у міру розвитку, виховання та навчання особистості, а також – у поетапному ускладненні та поглибленні процесу діагностування.

2.Принцип доступності полягає в необхідності добору таких діагностичних методів і процедур, які були б розраховані на реальний рівень розвитку дітей певного віку, їхній досвід. Наочність завдань практичного характеру є головною умовою отримання необхідної інформації про кожну дитину. Окрім цього цей принцип потребує створення природних умов діагностування, що забезпечує природність поведінки дітей.

3. Прогностичності, що проявляється орієнтації моніторингової діяльності на розвивальну роботу в «зоні найближчого розвитку» дошкільників.

Методи педагогічного моніторингу. Основними методами, що дають змогу виявити ступінь реалізації завдань програми та оцінити рівень компетентності дитини є:

- спостереження за дітьми;

- вивчення результатів продуктивної діяльності дітей;

- проведення нескладаних експериментів у вигляді доручень кожній окремій дитині; дидактичних ігор; бесід.

Моніторингові вимоги – критерії та показники для визначення рівня сформованості складників життєвої компетентності дітей ЗДО розробляють відповідно до паспортного віку, з урахуванням конкретної програми і БКДО.

Варто зазначити, що на сьогодні немає єдиних критеріїв оцінки сформованості життєвої компетентності дитини дошкільного віку, тому педагогічні колективи, беручи до уваги наукові розробки вчених, самостійно адаптують їх до умов конкретного закладу і вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Моніторинг проводиться в три етапи.

Етапи проведення моніторингу

Назва	Зміст роботи
Підготовчий	- Формулювання теми, об'єкта, предмета, мети, гіпотези моніторингу - Вивчення наявної літератури з теми - Визначення критеріїв, показників, індикаторів якості дослідження - Добирання методів та інструментарію для проведення моніторингу - анкет, тестів, карт спостережень тощо - Організація дослідження – складання плану, визначення терміну проведення, призначення відповідальних осіб тощо
Прапктичний	Збирання даних - здійснення моніторингового дослідження за обраними методами: - спостереження - анкетування - розв'язання тестових завдань - проведення бесід
Аналітичний	- Систематизація отриманої інформації, оброблення та аналізування даних (може проводитися за допомогою математичної статистики, кореляційного або факторного аналізування; передбачає описове пояснення) - Розроблення рекомендацій для вдосконалення досліджуваного явища на основі інтерпретованих даних - Корегування – внесення певних змін до перебігу освітнього процесу відповідно до розроблених рекомендацій - Контроль – фіксування правильного виконання розроблених рекомендацій - Підготовка звітної документації

Іншими словами система моніторингу розвитку життєвої компетентності дошкільників складається з таких компонентів:

- розроблення діагностичних карток розвитку компетентностей дітей для кожної вікової групи;

- створення діагностичного інструментарію;

- корегування програми моніторингу на навчальний рік;

- проведення діагностичного обстеження дітей;

- збирання, оброблення й аналіз результатів моніторингу;

- загальне оцінювання розвитку компетентності дітей;

- складання звіту та прийняття управлінських рішень;

- розроблення індивідуальних маршрутів розвитку компетентності дітей та їх корекція.

Моніторингові обстеження проводяться двічі на рік – на початку навчального року ( у перші два тижні вересня) і наприкінці навчального року (в останні тижні квітня). Проводити моніторинг слід у природній для дитині ситуації. При цьому важливо уникати суб’єктивних оцінок, фіксуючи лише об’єктивні факти.

Суб’єктами моніторингу в ЗДО є: служба моніторингу та психолого-педагогічний консиліум. Щороку директор ЗДО видає наказ про склад служби моніторингу на поточний рік, у якому визначає об’єкти і зміст діяльності служби моніторингу на підставі річного плану. Авідтак оформляє планове завдання для служби моніторингу. У службі моніторингу може бути кілька функціональних груп: 1) спостереження і накопичення інформації (вихователь-методист, медична та психологічна служби); 2) діагностики й аналітики (заступник директора, вихователь-методист, соціальний педагог); 3) планування та корекції (директор, заступник директора, вихователь-методист, соціальний педагог); 4) контролю (директор, сестра медична старша, методична служба, психологічна служба).

Психолого-педагогічний консиліум працює з метою активізації творчого та професійного потенціалу учасників освітнього процесу. Його діяльність передбачає тісну взаємодію всіх учасників освітнього процесу –вихователів, адміністрації, практичного психолога, соціального педагога, сестри медичної, керівників гуртків і батьків задля вивчення особистості кожної дитини та дитячого колективу в ЗДО загалом. Дослідження, які проводить кожен фахівець психолого-педагогічного консиліуму дає змогу:

- оцінити психофізіологічний, соціально-емоційний стан кожного вихованця;

- проаналізувати потенціал та можливості внутрішні й зовнішні ресурси дітей;

-окреслити соціометричний стан та психологічну атмосферу в дитячому колективі. Окрім цього робота ППК спрямована на виявлення ресурсного обсягу можливостей вихованців, їхніх сімей, найближчого оточення та педагогічного колективу.

Складові моніторингу компетентності дошкільників. Моніторингу підлягають такі складники освітнього процесу: 1) спеціально організована діяльність; 2) предметно-просторове середовище; 3) особистісна взаємодія дорослих і дітей.

Оцінювання рівня сформованості в дітей універсальних умінь і навичок під час моніторингу відбувається в межах таких основних компетенцій: 1) соціальної; 2) комунікативної; 3)здоровꞌязбережувальної; 4) мовленнєвої; 5) інформаційної; 6) природничо-екологічної, 7) предметно-практичної, 8) художньо-продуктивної, 9) ігрової, 10) сенсорно-пізнавальної, 11) математичної.

Збирання,обробка й аналізування результатів моніторингу. Від ретельності збирання та об’єктивності оброблення інформації моніторингу залежить ґрунтовність та доцільність прийняття управлінських рішень. Усі результати діагностики можна поділити на такі групи: 1) факти; 2) коментарі; 3) передбачення. Основою для визначення результатів моніторингу є сукупність отриманих фактів: відомостей, матеріалів, зокрема й суб’єктивний матеріал – спостереження,враження.

Результати діагностики є відправними точками для розроблення індивідуальних маршрутів розвитку кожної дитини. Враховуючи узагальнені результати діагностики у всіх вікових групах педагогічний колектив ЗДО окреслює напрями розв’язання проблем освітньої роботи на наступний навчальний рік. Відповідно до зроблених висновків директор видає наказ про результати проведення моніторингу розвитку компетентності дітей, у якому зазначає відповідні управлінські рішення.

Розробка індивідуального освітнього маршруту дитини.За результатами моніторингу розробляється індивідуальний освітній маршрут кожної дитини і вікової групи в цілому.(слайд)

Плануючи індивідуальний освітній маршрут кожної дитини, ураховують вимоги БКДО і зазначають необхідну корекційну роботу (слайд).

Індивідуальний освітній маршрут дитини залежить від таких чинників:

- режим перебування дитини у групі й напрям діяльності групи – короткотривала, під соціально-педагогічним патронатом, група посиленої уваги до певного напряму роботи тощо;

- результати діагностики сформованості компетентності;

- індивідуальні особливості дитини, потреба в певному виді корекційної роботи, зокрема лікувальній фізкультурі, логопедичній, соціальній чи психологічній допомозі тощо;

- потреба в додаткових освітніх послугах.

Додаткову освітню і корекційну діяльність в ЗДО організовують у формі гурткової, студійної та індивідуальної роботи, а також різноманітних психологічних тренінгів з дітьми.

Ураховуючи результати моніторингу, вихователь-методист, практичний психолого допомагають кожному вихователеві:

- окреслити розділи програми, які потребують додаткового опрацювання з окремими дітьми;

- обрати дидактичні ігри та вправи для проведення корекційної роботи з дітьми;

- запланувати проведення індивідуальної та підгрупової роботи з дітьми.

Отже, ретельне та грамотне проведення моніторингу в системі із залученням суб’єктів моніторингу, з розробкою індивідуального маршруту розвитку кожної дитини, допоможе вихователям спланувати освітню роботу так, щоб забезпечити широкий простір для повноцінного і всебічного розвитку кожного вихованця.

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 1682; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!