Методика розв’язання задач з пожежної безпеки
Задача 2.1.Механічний цех, в якому встановлені металорізальні верстати займає площу 3200 м2. Визначити, скільки в даному цеху треба встановити вогнегасників, якого типу і на якій відстані.
Розв’язання. Оскільки в цеху здійснюється механічне оброблення металів у холодному стані то приміщення цеху належить до категорії Д за вибухопожежною та пожежною небезпекою. У цеху можливе займання електродвигунів верстатів, тому клас можливої пожежі буде Е.
Виходячи з площі цеху та даних табл. 5.8 визначаємо, що для захисту механічного цеху необхідно встановити в ньому чотири вуглекислотні або чотири порошкових вогнегасників місткістю 5 л. Беручи до уваги, що осередками пожежі є електродвигуни верстатів, у кінцевому рахунку, вибираємо чотири вуглекислотних типу ВВ-5. Відстань між вогнегасниками та місцем можливого займання становить не більше 70 м.
Задача 2.2.Визначити, скільки в механічному цеху, в якому встановлені металорізальні автомати, треба встановити вогнегасників, якого типу і на якій відстані. Площа цеху 720 м2.
Розв’язання. Цех належить до категорії В, тому що в ньому знаходяться тверді горючі матеріали (дерев’яні заготовки, з яких складають меблі). Клас можливої пожежі А. За даними табл. 5.8 встановлюємо, що для захисту цього цеху потрібно не менше чотирьох пінних вогнегасників місткістю 10 л або чотири порошкові вогнегасники місткістю 5 л. Відстань між вогнегасниками та місцем можливого займання не повинна перевищувати 40 м.
Задача 2.3.Склад легкозапальних речовин (ЛЗР) має площу 290 м2. Як запобігти пожежі у складі ?
Розв’язання. Категорія приміщення складу ЛЗР є А. Клас можливої пожежі –В. Враховуючи наявність великої кількості ЛЗР потрібно встановити у даному приміщенні пересувний повітряно-пінний вогнегасник ВПП-100. При цьому не порушується вимога стосовно того, що відстань можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати 30 м (див. табл. 5.9).
Задача 2.4.Приміщення відділукомп’ютерної типографії має площу 320 м2. Як збезпечити протипожежний захист ?
Розв’язання. Наявність паперу вказує на те, що категорія приміщення В. Клас можливої пожежі А. Згідно даних таблиці 5.8, дане приміщення треба оснастити двома пінними вогнегасниками місткістю 10 л., або двома порошковими вогнегасниками місткістю 5 л. Проте піна сильно псує комп’ютери (їх практично неможливо відновити) та папір. Порошок також псує вказані об’єкти. Тому рекомендується встановити два вуглекислотних вогнегасники типу ВВ-5, тобто об’ємом 5 лкожний.
Завдання 2.Визначте тип та необхідну кількість вогнегасників для приміщення. Необхідні вихідні дані наведені в таблиці 2.10. Дайте технічну характеристику цим вогнегасникам.
Таблиця 2.10
Вихідні дані до завдання 5
| Дані для розрахунку (№ з/п) | Приміщення | Площа приміщення, м2 |
| 1 | Складальний цех меблевої фабрики | 500 |
| 2 | Склад лакофарбових виробів | 200 |
| 3 | Склад паперових виробів | 100 |
| 4 | Склад аудіо- та відеотехніки | 50 |
| 5 | Складальний цех комбінату хімічних волокон | 1000 |
| 6 | Складальний цех деревооброблюючого комбінату | 400 |
| 7 | Склад паливно-мастильних матеріалів | 300 |
| 8 | Складальний цех льонокомбінату | 100 |
| 9 | Складальний цех текстильної фабрики | 200 |
| 10 | Складальний цех фабрики виробництва взуття | 100 |
| 11 | Комп’ютерна лабораторія | 120 |
| 12 | Комп’ютерний клас ВНЗ, який має 20 робочих місць (норматив на одне робоче місце 6 м2) | |
| 13 | Складальний цех меблевої фабрики | 700 |
| 14 | Склад лакофарбових виробів | 300 |
| 15 | Склад паперових виробів | 80 |
| 16 | Склад аудіо- та відеотехніки | 70 |
| 17 | Складальний цех комбінату хімічних волокон | 900 |
| 18 | Складальний цех деревооброблюючого комбінату | 600 |
| 19 | Склад паливно-мастильних матеріалів | 260 |
| 20 | Приміщення автомобільного гаражу | 100 |
| 21 | Складальний цех текстильної фабрики | 800 |
| 22 | Складальний цех фабрики виробництва взуття | 150 |
| 23 | Комп’ютерна лабораторія | 170 |
| 24 | Комп’ютерний клас | 180 |
| 25 | Складальний цех текстильної фабрики | 1200 |
| 26 | Цех виготовлення туалетного паперу | 1000 |
| 27 | Склад паперових виробів | 120 |
| 28 | Комп’ютерний клас | 150 |
| 29 | Деревообробний цех меблевої фабрики | 800 |
| 30 | Приміщення автомобільного гаражу | 120 |
ТЕМА 3. Визначення дії струму на організм людини(2 год.)
КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Проходження струму через тіло людини спричиняє термічну дію, а саме нагрівання тканин і органів, випаровування вологи, що викликає опіки, обвуглювання тканин та їх розриви парою. Це пов’язано з тим, що робота струму перетворюється в теплову енергію (тепло). Чим більше сила електричного струму, електричний опір тіла людини та проміжок часу проходження струму, тим складніші наслідки для людини. Термічна дія струму викликає серйозні функціональні розлади організму людини в цілому.
Електролітична дія струму проявляється в електролізі органічних рідин, зокрема крові та лімфи, що призводить до зміни їх фізико-хімічних і біохімічних властивостей. Як наслідок, порушуються біохімічні процеси в тканинах й органах, які є основою забезпечення життєдіяльності організму.
Біологічна дія струму пов’язана зі збуренням і подразненням живих клітин і тканин організму, порушенням біоелектричних процесів. Це проявляється на рівні периферійної нервової системи як збудження рецепторів, мимовільного непередбачуваного скорочення м’язів. У свою чергу відбуваються зміни у діяльності центральної нервової системи, що можуть призвести до порушення функціонування легенів і серця. Окрім того, зовнішній струм порушує нормальний характер дії біострумів в організмі та викликає специфічні розлади в організмі.
Вказані дії електричного струму можуть призвести до різних електротравм, які умовно можна звести до двох видів: місцевих електротравм (електричні опіки, електричні знаки,металізація шкіри,електрофтальмія, механічні пошкодження), коли виникає місцеве пошкодження організму, і загальних електротравм (електричних ударів),коли уражається весь організм, порушуючи нормальну діяльність життєво важливих органів і систем організму.
До місцевих електротравм відносяться:
1.Електричні опіки. За умовами виникнення електричні опіки поділяються на контактні, дугові та змішані.
Контактні струмові опіки, як правило, є опіком шкіри при проходженні через тіло людини струму силою більше 1 А. Відносно значний опір сухої шкіри спричиняє до виділення тепла, яке змінює структуру шкіри та її функції. Контактні струмові опіки виникають у місцях контакту ділянки шкіри та струму.
Дугові опіки частіше є результатом коротких замикань при виконанні робіт в електроустановках. При цьому людина може попасти під теплову дію дуги (дуга виникає безпосередньо між струмопровідними елементами електроустановки) або теплова дія дуги поєднується з проходженням струму через тіло людини (дуга між струмопровідними елементами та тілом людини). Тяжкість уражень зростає зі збільшенням напруги, зокрема це проявляється в електроустановках 6 ¸ 10 кВ. Дугові опіки значно небезпечні, ніж контактні, та нерідко призводять до літальних наслідків.
Розрізняють чотири ступеня опіків:
I– еритема (почервоніння шкіри);
II– утворення пухирів;
III А – частковий некроз (відмирання) шкіри зі збереженням камбіальних елементів дерми (від гр. derma–шкіра);
III Б – некроз усієї товщі шкіри;
IV – некроз шкіри та глибше лежачих тканин, їх обвуглювання.
Опіки I, II, III А ступеню є поверхневі, шкіра після них регенерує (відновлюється) самостійно. Опіки III Б і IV степені глибокі та вимагають хірургічної корекції. Тяжкість пошкодження організму визначається площею поверхні тіла, ураженою опіками, глибиною ушкодження шкіри та підлеглих тканин, наявність супровідних опіків дихальних шляхів, отруєння продуктами неповного згоряння, віком людини. Як правило, ураження опіками 60 ¸ 70% шкіри призводить до літального наслідку.
2.Електричні знаки. Виникають електричні знаки (мітки струму) в місцях контакту зі струмопровідними елементами та мають вигляд різко окреслених плям сірого чи блідно-жовтого кольору. Найчастіше знаки мають круглу або овальну форму діаметром 1¸5 мм, які, як правило, є безболісними.
3.Металізація шкіри виникає під дією електричної дуги, яка переносить частинки металу при його розбризкуванні та проникає глибоко в шкіру. При цьому забарвлення пошкодженої ділянки шкіри визначається видом металу: зелений – при контакті з міддю, сірий – з алюмінієм, синє-зелений – з латунню, жовто-сірий –зі свинцем. Найбільш небезпечно є металізація очей. Тому за умови ймовірного виникнення електричної дуги необхідно користуватися захисними окулярами.
4.Електроофтальмія– запалення зовнішніх оболонок очей (рогівки) у результаті впливу потоку ультрафіолетових променів електричної дуги після 2 ¸ 6 годин після опромінення. Проявляється електрофтальмія у формі запалення слизових оболонок повік, сльозовиділенні, світло болях, різях в очах. Профілактичним засобом є застосування окулярів зі звичайними скельцями, які майже не пропускають ультрафіолетові промені.
5.Механічні пошкодження– непередбачуване судомне скорочення м’язів в результаті подразнюючої дії струму, що може викликати розриви сухожиль, кровоносних судин, нервових тканин, а також вивихи суглобів, переломи кісток тощо (сюди не відносяться механічні ушкодження, пов’язані з падінням з висоти під дією електричного струму).
Загальні електротравми (електричні удари) – це порушення функціонування життєво важливих органів (насамперед, серця та легенів) чи всього організму людини шляхом збудження живих тканин електричним струмом, що супроводжується мимовільним судомним скороченням м’язів.
В залежності від наслідків ураження електричні удари діляться на чотири групи[30]:
ü I– судомні скорочення м’язів без втрати свідомості, потерпілий зазнає різкого переляку, шкіра бліда, озноб, судомний крик;
ü II– судомні скорочення м’язів зі втратою свідомості без порушення дихання та кровообігу, свідомість швидко відновлюється, різкий переляк, крик про допомогу, самостійне вивільнення із під дії струму неможливо;
ü III– судомні скорочення м’язів зі втратою свідомості, порушення серцевої діяльності чи дихання, або серцевої діяльності та дихання разом, спазм голосових зв'язок (потерпілий не може кричати), дихання утруднене, тони роботи серця глухі, брахікардія (зменшення частоти серцевих скорочень до 30 ¸ 50 ударів в хвилину) або фібриляція шлуночків серця (ненормальний стан роботи серця, при якому окремі групи м’язових волокон скорочуються розрізнено та не скоординовано);
ü IV– клінічна смерть: серцева діяльність відсутня або фібриляція шлуночків серця, відсутність дихання та кровообігу (пульсу), а як наслідок, синювато-блідий шкіряний покрив, різко розширені зіниці очей, які не реагують на світло.
Фактори та чинники, що впливають на тяжкість ураження електричним струмом, поділяться на три групи: електричного характеру, неелектричного характеру та фактори (чинники) виробничого середовища.
До факторів електричного характеру відносяться: числове значення величини струму, що проходить через людину, напруга, під яку вона попадає, електричний опір тіла людини, рід і частота струму.
Розрізняють якісні рівні дії змінного струму промислової частоти (50 Гц) на людину. Вони виражаються в таких основних порогових (найменших) струмах:
· відчутний струм (0,5¸ 1,5 мА), що викликає подразнення периферичних тактильних рецепторів;
· невідпускаючий струм (10 ¸ 15 мА), що викликає непереборне скорочення м’язів при їх сильних болях, руку тяжко відірвати від електроду, утруднення дихання та порушення серцебиття;
· паралізуючий струм (15¸ 50 мА), що спричиняє параліч рук і дихання, послаблення серцевої діяльності;
· фібрилаційний струм(100 мА), що викликає зупинку серця.
У залежності від факторів, які визначають результат ураження людини електричним струмом (частота і рід струму, величина сили струму, шлях струму через тіло людини, тривалість проходження струму, індивідуальні властивості людини, чинник уваги) розрізняють такі якісні ступені електричного удару для змінного струму частотою 50 Гц.
Відповідно до закону Ома, падіння напруги на людині зумовлює величину сили струму, який протікає через людину за певного значення опору тіла.
Гранично допустима напруга та сила струму, яка протікає через тіло людини при нормальному (неаварійному) режимі електроустановки стандартної частоти не повинні перевищувати значень, відповідно рівних U = 2,0В, I = 0,3мА (зазначена сила струму є невідчутна долонями рук).
Повний електричний опір тіла людини Zт змінному струму в загальному випадку є величиною змінною та залежить від багатьох факторів. Зокрема,збільшення проміжку часу Dt проходження струму через тіло людини зменшує її опірZт. Зі збільшенням прикладеної напруги U опір тіла людини також зменшується. За законом Ома (I = U/Zт), зменшення опору тіла людини Zт приводить до збільшення сили струмуI. Це створює ще більшу небезпеку ураження електричним струмом.
Очевидно, що активний опір кола людини Rh являє собою еквівалентний опір декількох елементів, включених послідовно: це опір тіла людини rт.л.ºRт ,опір одягу rод.,опір підошви взуття rвз.і опір опорної поверхні ніг rоп. (підлоги або ґрунту), тобто
Rh= rт.л. + rод. + rвз. + rоп. (3.1)
Середній реальний опір тіла дорослих чоловіків становить 1,5 кОм, а жінок – у півтора рази менше, що пояснюється відміною в товщині шкіри, в концентрації міжклітинної рідини та особливостями фізіологічних процесів. Тимчасом, для практичних розрахунків опір тіла людини (Rт)вважають стабільним, лінійним, активним і рівним Rт = 1000Ом (1 кОм).
Електричний опір тіла людини Zт змінному струму має активно-ємнісний характер за рахунок шаруватої будови шкіри та її відносно великого опору, який на три-чотири порядка більше ніж опір м’язової тканини.
Повний опір Zтзалежить від активного внутрішнього опоруRшшкіри (епідерміса), ємнісного опору X шарів шкіри і активного внутрішнього опору 
тканин тіла людини (рис. 8.1). У технічній літературі активний опір тіла людини часто позначається знаком Rh, де h – human (англ. людина).
Опір тіла людини Zт »Rhє змінною величиною, що має нелінійну залежність від безлічі факторів, у тому числі від стану шкіри, параметрів електричного кола (зокрема, напруги), фізіологічних чинників і стану навколишнього середовища. Загальний опір людського тіла, який потрапив під напругу, можна уявити що складається з трьох опорів, включених послідовно: два шару епідермісу і одне – опір дерми і внутрішніх тканин. Таким чином, внутрішні тканини служать разом з доданими електродами як би обкладинками конденсатора, а епідерміс трансформатора – діелектриком.
Як показано в літературі [43], при малих напругах дотику (до 50 В) змінного струму частотою 50 Гц опір тіла людини Zh(Zh»Rh) чисельно рівний 6 ¸ 100 кОм та приблизно визначається подвійною сумою активних опорів двох шарів епідерміса (вхідного і вихідного для струму) і опору внутрішніх тканин тіла:
Zh»Rh= 2× 
+ 
(3.2)
Як бачимо, при розрахунках нехтують ємнісним опором тіла людини
Xс = 1 / 2pfC, (3.3)
де f = 50 Гц –промислова частота змінного струму, C = 100 ¸ 200 пФ – електрична ємність тіла людини.
Експериментально показано, що опір тіла людини суттєво залежить від прикладеної напруги, а саме зменшується при збільшенні величини напруги (див. рис. 3.1).
Рис. 3.1. Залежність опору тіла людини від прикладеної напруги[40]
Зі збільшенням напруги загальний опір Zттіла людини зменшується за емпіричним законом:
(3.4)
де U–напруга, прикладена до людини.
При збільшенні напруги дотику до 50 В і вище виникає електричний пробій шкіри, а загальний опір тіла людини зменшується до активного опору тіла (Zh= 
).
Модель загального опору тіла людини зображена на рис. 8.2.
Опір тіла людининелінійно залежить від фізичних, біофізичних і біохімічних факторів, зокрема зменшується при збільшенні площі контакту зі струмопровідними частинами, при нагріванні верхнього шару шкіри, його забрудненні та потовиділенні, що відбувається при збільшенні сили струму та тривалості його протікання.
Рис. 3.2. Модель загального опору тіла людини (Zh»Rh = 2× + )
де :
а) загальна схема:
1 – електроди; 2 – надшкір'я, або епідерміс (грец. еpidermis), або зовнішній шар шкіри, що лежить безпосередньо над власне шкірою; 3 – внутрішній шар шкіри (дерма); 4 – внутрішні тканини тіла;
б) електрична схема:
– активний опір шкіри; 
– ємність шкіри; –активний опір внутрішніх тканин тіла (по центру схеми).
Реальний активний опір Zттіла людини істотно залежить від прикладеної напруги. Так, якщо при напрузі в декілька вольт опір тіла людини перевищує 10000 Ом, то при напрузі 100 В він знижується до 1500 Ом, а при напрузі більше 1000 В – до 300 Ом (рис. 3.3).
Рис. 3.3. Емпіричний закон залежності загального опору людиниZт від прикладеної напругиU
До 400 ¸ 600 В постійний струм, який характеризується тепловою дією, відносно менш небезпечний, ніж змінний промислової частоти. Для постійного струму опір тіла людини носить омічний характер. Омічний опір менше ніж активний опір, а тим паче, менше ніж повний опір кола. Проте при напругах U> 600 В постійний струм значно більш небезпечний, ніж змінний [23], зокрема в режимах замикання та розмикання.
До факторів і чинників неелектричного характеру відносяться: шлях струму через людину, час дії струму, чинник раптовості, індивідуальні особливості людини, стан організму, чинники виробничого середовища. При опрацюванні цих питань студентам необхідно звернути увагу на таке.
Імовірність смертельного ураження струмом збільшується за умови, яким шляхом він пройде через тіло людини. Це так звані “петлі струму”: “рука – рука” (40 % випадків), “права рука – ноги” (20 %), “ліва рука – ноги” (17 %), “нога – нога” (8 %). Інші петлі зустрічаються рідше.
Аналіз нещасних випадків електротравматизму показує, що тривалість проходження струмучерез організм суттєво впливає на наслідки ураження: чим довше діє струм, тим більша вірогідність тяжкого чи смертельного наслідку. Дійсно, тяжкість ураження збільшується зі зростанням проміжку часу Dt дії струму за рахунок електролітичних процесів в тканинах, зволоження шкіри від поту (при цьому опір тіла зменшується, а сила струму збільшується), електричному пробою шкіри, послаблення захисних сил організму, порушенні функцій центральної нервової системи, зміною складу крові, місцевим руйнуванням тканин організму під впливом теплоти, яка виділяється.
Відповідно з ПУЕ розрізняють три категорії виробничих приміщень за ступенями небезпеки ураження людей електричним струмом [40]:
1. Приміщення без підвищеної небезпеки, в яких відсутні умови, що створюють підвищену або особливу небезпеку.
2. Приміщення з підвищеною небезпекою, які характеризуються наявністю в них одного з наступних умов (і, відповідно, факторів), що створюють підвищену небезпеку:
а) вогкості (відносна вологість g³ 75 %) або струмопровідного пилу (металевого, вугільного, графітового тощо);
б) струмопровідної підлоги (металевої, земляної, залізобетонної, цегляної тощо);
в) постійної або тривалий час (більше однієї доби) високої температури (t°³ 35°C);
г) можливості одночасного доторкання людини до електропровідної стіни, або до маючих з’єднання зі землею металоконструкцій будівлі, технологічних апаратів, механізмів тощо, з одного боку, і до металевих корпусів електрообладнання, – з іншого боку.
3. Приміщення особливо небезпечні, якіхарактеризуються наявністю одного із наступних умов, що створюють особливу небезпеку:
а) особлива вогкість, тобто відносна вологість повітря g в приміщенні близька 100 % (стеля, стіни, підлога та предмети в приміщенні покриті вологістю;
б) хімічно активне або органічне середовище (приміщення, в яких постійно або тривало наявні агресивні пари, гази, рідини, утворюються відкладення або плісняви, які руйнують ізоляцію і струмопровідні частини електрообладнання);
в) одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки.
Очевидно, внутрішні або зовнішні електроустановки, які експлуатуються на відкритому повітрі або під навісом, прирівнюються до електроустановок в особливо небезпечних приміщеннях.
Підсумуємо вищевикладене.
Тяжкість ураження електричним струмом визначається факторами та чинниками електричного і неелектричного характеру, а також факторами виробничого (навколишнього) середовища.
Ураження людини електричним струмом має дві основні причини:
v Пряме доторкання–електричний контакт людини, тобто випадкове або навмисне доторкання до двох або більше провідних частин і утворення єдиного неперервного провідного кола. Отже, пряме доторкання є контактом людини з струмопровідними частинами, які знаходяться під напругою, або наближення до них на небезпечну відстань.
v Непрямедоторкання–електричний контакт людини з відкритою провідною частиною (наприклад, корпусом електродвигуна), що виявився під напругою в результаті пошкодження ізоляції.
Ураженняорганізму людини струмом силоюI викликано прикладеною напругоюU(напругою дотику чи напругою кроку), а тяжкість ураження залежить від параметрів, які визначають роботу струму: прикладена напруга, сила струму, що проходить через тіло людини, проміжок часу проходження струму через тіло людини. Тяжкість ураження залежить також від загального опору тіла людиниZh, який має складний активно-ємнісний характер.
Відповідно ГОСТ 12.1.009-76 ССБТ напруга дотику Uд–напруга між двома точками кола струму, яких одночасно торкається людина.
ПУЕ трактує напругу дотику як напругу, яка виникає на тілі людини або тварини у випадку одночасного доторкання до двох провідних частин.
Напруга дотику Uд– це різниця потенціалів між точкою kна корпусі електроустановки, до якої торкається кінчиком пальця руки людина, та точкою x, на якій він стоїть.
Формула напруги дотику така (рис. 8.4):
Uд = jk – jx (3.5)
Нагадуємо, що для змінного струму промислової частоти (50 Гц) при нормальному (неаварійному) режимі електроустановки напруга дотику та струм, що протікає через тіло людини повинні задовольняти нерівності: Uд£ 2,0В, I£ 0,3мА.
За умови високих температур (t°³25°C) і відносної вологості (g³75 %) вказані значення напруги та струму повинні бути зменшені в три рази.
Рис. 3.4.Ілюстрація напруги дотику
Гранично допустимі значення напруг дотику і струмів при аварійному режимівиробничих електроустановок напругою до 1кВ з глухозаземленою або ізольованою нейтраллю і вище 1кВ з ізольованою нейтраллю не повинні перевищувати значень, вказаних в табл. 8.1.Зокрема, при тривалості дії струму більше 1 с відповідні величини, нормуються так: Uд= 20В, I= 6мА.
Потрібно відзначити, що середні гранично допустимі значення напруг дотику і струмів при аварійному режиміпобутових електроустановок приблизно в три рази менші за відповідні значення виробничих установок.
Зокрема, при тривалості дії струму більше 1 с відповідні величини, нормуються так: Uд = 12В, I = 2мА.
Зазначимо, що аварійний режим усувається автоматичними пристроями за короткий час, що зменшує вірогідність збігу двох випадковостей – дотику людини до корпусу електроустановки й аварії останньої.
Таблиця 3.1
Гранично допустимі значенняUд іIпри аварійному режимі електроустановок
| Нормована величина | Гранично допустимі значення, не більше, при тривалості дії струму Dt,с | |||||||||||
| 0,01- 0,08 | 0,1 | 0,2 | 0,3 | 0,4 | 0,5 | 0,6 | 0,7 | 0,8 | 0,9 | 1,0 | >1,0 | |
| Uд , В | 550 | 340 | 160 | 135 | 120 | 105 | 95 | 85 | 75 | 70 | 60 | 20 |
| I, мА | 650 | 400 | 190 | 160 | 140 | 125 | 105 | 90 | 75 | 65 | 50 | 6 |
Безпечною напругою дотику традиційно умовно вважається 12 В, хоча при особливо несприятливих умовах і при 12 В можливі електротравми: встановлені одиничні випадки смертельних уражень людини електричним струмом при напрузі 12 В промислової частоти в умовах приміщень зпідвищеною небезпекою або в особливо небезпечних.
На електроустановках напругою 36 В і 42 В електротравми вже мають далеко не одиничний характер. Велике число всебічних спостережень і моделювання електротравм показує, що значення струму ураження (50 Гц), при якому наступає летальний наслідок, може викликатися напругою, значення якої входить в ряд малих напруг (6,0 В, 12,0 В, 24,0 В, 28,5 В, 36,0 В, 42,0 В, 50,0 В).
Зазначимо, що безпечним струмом можна вважати такий струм, який протягом тривалого часу (декілька годин) може проходити через людину, не завдаючи їй школи і не викликаючи ніяких відчуттів.
Очевидно, значення безпечного струму промислової частоти набагато менший порогового відчутного струму та вважається рівним такому найбільшому значенню – 50 ¸ 75 мкА. Експериментально доведено, що найбільше значення безпечного постійного струму складає 100 ¸ 125 мкА .
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 157; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!