ТЕМА 2. Вибір типу та визначення необхідної кількості вогнегасників
(2 год.)
КОРОТКІ ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
У відповідності до «Правил пожежної безпеки в Україні», пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів , спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків і випадків їх виникнення , створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.
У відповідності з законом України «Про пожежну безпеку» (стаття 2), забезпечення пожежної безпеки підприєммств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.
Розглянемо основні терміни та поняття пожежної безпеки.
Горіння –екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум'я або світінням.
Пожежа–неконтрольоване горіння поза спеціальним осередком, яке призводить до матеріальної шкоди та, можливо, до захворювання, травмування або загибелі людей.
Пожежна безпека–стан об’єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення та розвиток пожежі та впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.
Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинників–горючої речовини, окисника та джерела запалювання. При цьому, горюча речовина та окисник повинні знаходитися в необхідному співвідношенні один до одного і утворювати таким чином горючу суміш, а джерело запалювання повинно мати певну енергію та температуру, достатню для початку реакції.
Горючу суміш визначають терміном «горюче середовище». Це – середовище, що здатне самостійно горіти після видалення джерела запалювання. Для повного згорання необхідна присутність достатньої кількості кисню, щоб забезпечити повне перетворення речовини в його насичені оксиди.
При недостатній кількості повітря окислюється тільки частина горючої речовини. Залишок розкладається з виділенням великої кількості диму. При цьому також утворюються токсичні речовини, серед яких найбільш розповсюджений продукт неповного згорання – оксид вуглецю (СО), який може призвести до отруєння людей.
На пожежах, як правило, горіння відбувається за браком окисника, що серйозно ускладнює пожежогасіння внаслідок погіршення видимості або наявності токсичних речовин у повітряному середовищі.
Пожежовибухонебезпека речовин та матеріалів – це сукупність властивостей, які характеризують їх схильність до виникнення й поширення горіння, особливості горіння і здатність піддаватись гасінню загорянь. За цими показниками виділяють три групи горючості матеріалів і речовин: негорючі, важкогорючі та горючі.
Негорючі (неспалимі) – речовини та матеріали, що нездатні до горіння чи обвуглювання у повітрі під впливом вогню або високої температури. Це матеріали мінерального походження та виготовлені на їх основі матеріали, – червона цегла, силікатна цегла, бетон, камінь, азбест, мінеральна вата, азбестовий цемент та інші матеріали, а також більшість металів. При цьому негорючі речовини можуть бути пожежонебезпечними, наприклад, речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою.
Важкогорючі(важко спалимі) – речовини та матеріали, що здатні спалахувати, тліти чи обвуглюватись у повітрі від джерела запалювання, але не здатні самостійно горіти чи обвуглюватись після його видалення (матеріали, що містять спалимі та неспалимі компоненти, наприклад, деревина при глибокому просочуванні антипіренами, фіброліт і т. ін.);
Горючі(спалимі) – речовини та матеріали, що здатні самозайматися, а також спалахувати, тліти чи обвуглюватися від джерела запалювання та самостійно горіти після його видалення.
У свою чергу, у групі горючих речовин та матеріалів виділяють легкозаймисті речовини та матеріали - це речовини та матеріали, що здатні займатися від короткочасної (до 30 с) дії джерела запалювання низької енергії
Основою пожежегасіння є примусове припинення процесу горіння. На практиці використовують декілька способів припинення горіння:
– припинення доступу окисника (О2, F2, Cl2) або його зниження до величин, за яких горіння неможливе;
– охолодження зони горіння нижче температури запалення;
– розведення горючих речовин негорючими (досягається введенням інертних газів та пари ззовні);
– інтенсивне гальмування швидкості хімічної реакції у полум’ї (вводяться галоїдно-похідні речовини, які припиняють екзотермічну реакцію, наприклад, бромистий етил, фреон та ін.);
– механічне відривання полум’я потужним струменем газу або води;
– створення вогнеперешкоди (створення умов, за яких полум’я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менше критичного).
Реалізація cпocoбiв припинення горіння досягається використаннямвогнегасних речовин та технічних засобів.
До вогнегасних речовин належать речовини, що мають фізико-хімічні властивості, які дозволяють створювати умови для припинення горіння. Кожному способу припинення горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів:
– для охолодження зони горіння – вода, водні розчини, снігоподібна вуглекислота;
– для розбавлення горючого середовища – діоксид вуглецю, інертні гази, водяна пара;
– для ізоляції вогнища – піна, пісок пожежестійкі тканини, азбест, брезент;
– для xiмічного гальмування горіння – брометил, хладон, спеціальні порошки;
Водамає декілька фізико-хімічних властивостей, що зумовлюють її вогнегасні властивості, серед них можна виділити наступні:
– поглинає велику кількість тепла завдяки випаровуванню (для випаровування 1 кг води витрачається 2258,5 кДж тепла) i утворює парову хмару, яка перешкоджає доступу кисню і, змішуючись iз горючими газами, що виділяються при горінні, розводить їх, утворюючи суміш, не здатну до горіння;
– висока технологічна стійкість (розкладання на кисень та водень відбувається за температури 1700°С) дає змогу використовувати воду для гасіння більшості горючих матеріалів та рідин.
Не рекомендується гасити водою цінні речі, обладнання, книги, документи та інші предмети, що приходить під виливом води до непридатного стану.
Піна – це колоїдна дисперсна система, яка складається iз дрібних бульбашок, заповнених газом (утворюються iз розчинів поверхнево-активних речовин i стабілізаторів).
До вогнегасних властивостей піни відносяться наступні:
– низька теплопровідність;
– перешкоджає випаровуванню горючих речовин, а також проникненню парів, газів, теплового випромінювання;
– охолоджувальні властивості.
Важливими характеристиками піни є її стійкість i кратність – відношення об’єму піни до об’єму піноутворюючої рідини. Низькократними пінами гасять вогонь на поверхнях, пінами середньої кратності (до 100) – рідини, високократні піни (100-150 та більше) використовують для об’ємного гасіння, витіснення диму, ізоляції технологічних установок від впливу теплових потоків.
Вуглекислий газ(CO2) – безбарвний, не горить, в результаті стискання під тиском 3,5 МПа (35 кг/см2) перетворюється на рідну, що називається вуглекислотою; яка зберігається і транспортується у стальних балонах під тиском. За нормальних умов вуглекислота випаровується, при цьому із 1 кг кислоти отримують 509 л газу.Для гасіння пожеж вуглекислоту застосовують у двох станах: у газоподібному та у вигляді cнігу. Сніжинки вуглекислоти мають температуру -79ºС.
При надходженні у зону горіння вуглекислота випаровується, сильно охолоджує зону гоpiння та предмет, що горить, i зменшує процентний вміст кисню.Вуглекислота не є електропровідною. Застосовують її для гасіння електроустановок, що знаходяться під напругою, а також для гасіння цінних речей.
Iнертні гази(азот, аргон, гелій) та димові гази мають здатність зменшувати концентрацію кисню в осередку горіння. Вогнегасна концентрація цих газів при гасінні пожеж у закритих приміщеннях складає 30 – 36% за об’ємом.
Галогенпохідні вуглеводнів(хладон, чотирихлористий вуглець, бромистий етил та iн.) здатні гальмувати xiмічні реакції горіння, їх застосовують для гасіння твердих та рідких горючих матеріалів, найчастіше при пожежах у замкнених об’ємах. Вогнегасна концентрація цих речовин значно нижча за вогнегасну концентрацію інертних газів (для бромистого етилу – 4,5 %, для чотирихлористого вуглецю – 10,5 % за об’ємом).
Більшість вказаних вище речовини є вкрай шкідливими, тому можуть застосовуватися за умови відсутності людей у приміщенні. Відносно помірну токсичність має хладон 114 В2, який забезпечує гасіння за концентрацій всього біля 2 %. Але за вимогами безпеки евакуація людей повинна бути завершена до його використання. Особи, що беруть участь у ліквідації пожежі, можуть заходити у приміщення, де використовують будь-які галогеннпохідні вуглеводнів, тільки у спеціальних засобах захисту opганів дихання.
Вогнегасні порошкиздатні xiмічно гальмувати peaкції горіння; утворювати на поверхні речовини, що горить, ізолювальну плівку; утворювати хмару порошку, яка має властивості екрану; механічно збивати полум'я твердими частинками; виштовхувати кисень iз зони горіння за рахунок видалення СО2. Вони використовуються для ліквідації горіння твердих, рідких та газоподібних речовин, найчастіше – легкозаймистих i горючих рідин, електроустаткування, вуглецевих тліючих матеріалів, лужних та лужноземельних металів та інших речовин (калію, магнію, натрію), які не можна гасити водою та водними розчинами.
Стиснуте повітрявикористовують для гасіння горючих рідин з метою перемішування рідини, що горить. Стиснуте повітря, яке подається знизу, пеpeміщує нижні, більш холодні шари рідини наверх, зменшуючи температуру верхнього шару. Стиснуте повітря використовують при гасінні пожеж у резервуарах нафтопродуктів великої місткості.
Для ліквідації невеликих осередків пожеж, а також для гасіння пожеж у початковій стадії їх розвитку силами персоналу об’єктів застосовуються первинні засобипожежегасіннявідповідно до Типових норм належності вогнегасників (наказ МНС України 02.04.2004 № 151); ДСТУ 3675-98 “Пожежна техніка. Вогнегасники переносні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань”; ДСТУ 3734-98 (ГОСТ 30612-99) “Пожежна техніка. Вогнегасники пересувні. Загальні технічні вимоги”.
До первинних засобів пожежегасіння відносяться: вогнегасники, пожежний iнвентар (покривала з негорючого теплоізоляційного полотна або повсті, ящики з піском, бочки з водою, пожежні відра, совкові лопати), пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири тощо).
Вогнегасник – технічний засіб, призначений для припинення горіння подаванням вогнегасної речовини, що міститься в його корпусі, під дією надлишкового тиску, за масою і конструктивним виконанням придатний для транспортування і застосування людиною.
Переносний вогнегасник – вогнегасник, за масою і конструктивним виконанням придатний для перенесення та застосування однією людиною.
Маса спорядженого переносного вогнегасника не перевищує 20 кг.
Залежно від вогнегасних речовин, що використовуються, вогнегасники поділяються на:
– водяний вогнегасник (ВВ) – вогнегасник із зарядом водної вогнегасної речовини;
– водопінний вогнегасник(ВВП) – вогнегасник із зарядом водопінної вогнегасної речовини;
– аерозольний водопінний вогнегасник (ВВПА) – водопінний вогнегасник одноразового використання, з якого вогнегасна речовина подається в розпиленому вигляді;
– порошковий вогнегасник (ВП) – вогнегасник із зарядом спеціального вогнегасного порошку(рис. 2.1);
– вуглекислотний вогнегасник (ВВК) – вогнегасник із зарядом діоксиду вуглецю.
Цифра після позначення типу вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в кілограмах, що міститься у його корпусі. Цифра після позначення аерозольного водопінного вогнегасника означає масу вогнегасної речовини в грамах, що міститься в його корпусі.На даний час більш досконалими і такими, що відповідають тенденціям у розвитку засобів пожежегасіння є порошкові вогнегасники, які випускаються двох типів: з пусковим балоном i закачні.
У вогнегасниках з пусковим балоном (ВП-2, ВП-5Б, ВП-5М, ВП-9, ВП-50) корпус, в якому знаходиться пусковий балон з газом чи повітрям під тиском, заповнюється вогнегасним порошком (у разі використання їх необхідно тримати у вертикальному положенні горловиною догори). У закачаних вогнегасниках (ВП-2(з), ВП-5(з)М, ВП-9(з), ВП-0(з)) відсутній пусковий балон, а тиск повітря чи газу підтримується безпосередньо у корпусі вогнегасника.
Вуглекислотні вогнегасники випускають трьох типів: ВВК-2, ВВК-5 та ВВК-8. Їх застосовують у випадку пожеж класів А, В i E для гасіння твердих та рідких речовин окрім тих, що можуть гopiти без доступу повітря), а також електроустановок, що знаходяться під напругою до 1000 В за умови обмеження наближення до струмопровідних частин на відстань не ближче ніж 1 м.Вуглекислота у вогнегаснику знаходиться у рідкому стані під тиском 6 –7 МПа. У випадку відкриванні вентилю балона вогнегасника, за рахунок швидкого адіабатичного розширення, вуглекислий газ миттєво перетворюється у снігоподібну масу, у вигляді якої він i викидається з дифузора вогнегасника. Час дії вогнегасників цього типу 25 – 40 с, довжина струменя 1,5 – 3 м.
Вуглекислотно-брометилові вогнегасники ВВБ-3 та ВВБ-7 за зовнішнім виглядом та побудовою мало відрізняються від вуглекислотних. Їх заряджають cyмішшю, що складається із 97% бромистого етилу та 3% вуглекислого газу. Завдяки високійзмочувальній здатності бромистого етилу продуктивність циx вогнегасників у 4 рази вища за продуктивність вуглекислотних.
Рис. 2.1.Загальний вигляд порошкових вогнегасників
У зв'язку з високою токсичністю бромистого етилу вказані вогнегасники мають обмежене використання i застосовуються в основному у випадку пожеж класів В, С, Е.
У даному випадку використання спеціальних засобів захисту органів дихання особами, що беруть участь у гаciннi пожежі, є обов’язковим.
Вибір типу i розрахунок необхідної кількості вогнегасників проводиться відповідно до чинних нормативів (НАПБ Б.03.002-2007 Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою).
Критеріями вибору типу і необхідної кількості вогнегасниківдля захисту об'єкта є:
– рівень пожежної небезпеки об'єкта (будинку, споруди, приміщення);
– клас пожежі горючих речовин та матеріалів, наявних у ньому;
– придатність вогнегасника для гасіння пожежі певного класу та відповідність умовам його експлуатації;
– вогнегасна здатність вогнегасника конкретного типу;
– категорія приміщення за вибухопожежною або пожежною небезпекою;
– наявність у приміщенні модульної установки автоматичного пожежогасіння;
– площа об'єкта.
Категорія будинків та приміщень виробничого і складського призначення за вибухопожежною або пожежною небезпекою визначається відповідно до вимог НАПБ Б.03.002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою».
Відповідно до НАПБ Б.03.002-2007 будинки та приміщення виробничого і складського призначення за вибухопожежною або пожежною небезпекою поділяються на категорії А, Б, В, Г та Д (таблиці 2.1).
Таблиця 2.1
Категорії приміщень за вибухопожежною і пожежною небезпекою
| Категорія приміщення | Характеристика речовин і матеріалів, що знаходяться (обертаються)у приміщенні |
| А Вибухопоже-женебезпечна | Горючі гази (ГГ), легкозаймисті рідини (ЛЗР) з температурою спалаху не більше 28оС у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні газопароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, який перевищує 5 кПа. Речовини і матеріали, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним, у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа |
| Б Вибухопоже-женебезпечна | Горючий пил, волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28оC, горючі рідини (ГР) в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, у разі займання яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху у приміщенні, що перевищує 5 кПа |
| В Пожежоне-безпечна | Горючі гази (ГГ), легкозаймисті, горючі і важкогорючі рідини, а також речовини та матеріали, які здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним вибухати і горіти або тільки горіти; горючий пил і волокна, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (обертаються), не відносяться до категорій А, Б і питома пожежна навантага для твердих і рідких легкозаймистих та горючих речовин на окремих ділянках1 площею не менше 10 м2кожна перевищує 180 МДж/м2 |
| Г | Негорючі речовини і матеріали у гарячому, розпеченому або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор та полум'я; горючі гази (ГГ), рідини та тверді речовини, що спалюються або утилізуються як паливо |
| Д | Речовини і матеріали, що вказані вище для категорій приміщень А, Б, В (крім горючих газів) у такій кількості, що їх питома пожежна навантага для твердих і рідких горючих речовин на окремих ділянках площею не менше 10 м2кожнане перевищує 180 МДж/м2, а також, негорючі речовини і/або матеріали в холодному стані, за умови, що приміщення, в яких знаходяться (обертаються) вищевказані речовини і матеріали, не відносяться до категорій А, Б і В |
Визначення категорій приміщень слід здійснювати шляхом послідовної перевірки належності приміщення до категорій, які наведені у таблиці 2.1, від найвищої (категорія А) до найнижчої (категорія Д).
Класифікація пожеж та їх символи визначені в ГОСТ 27331-87. Крім визначених ГОСТ 27331-87 класів пожеж, існує клас пожежі (Е) – горіння електроустановок, що перебувають під напругою електричного струму (таблиця 2.2).
Вибір типу та необхідної кількості вогнегасників проводиться згідно з нормами належності, наведеними в таблицях 2.3, 2.4, 2.5.
У цих таблицях нормування для захисту приміщення, залежно від його площі, передбачено для одного типу вогнегасника, а саме: порошкового, водяного, водопінного або вуглекислотного.
Тип вогнегасника потрібно вибирати, виходячи з особливостей конкретного об'єкта.
Якщо на об'єкті можливі осередки пожеж різних класів, то слід вибирати вогнегасники окремо для кожного класу пожежі або віддавати перевагу більш універсальному вогнегаснику щодо області застосування.
При виборі таких вогнегасників їх кількість повинна дорівнювати більшому значенню, що отримане для кожного класу пожежі окремо.
Таблиця 2.2
Класифікація пожеж
| Клас пожежі | Характеристика горючих речовин та матеріалів або об'єкта, що горить |
| А | Тверді речовини, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, текстиль, папір). |
| В | Горючі рідини або тверді речовини, які розплавляються при нагріванні (нафтопродукти, спирти, каучук, стеарин, деякі синтетичні матеріали). |
| С | Горючі гази. |
| Д | Метали та їх сплави (алюміній, магній, лужні метали). |
| (Е) | Устаткування під напругою. |
Вибираючи вогнегасники необхідно врахувати відповідність його температурних меж використання кліматичним умовам експлуатації приміщень, будівель та споруд (таблиця 5.6) та користуватися переліками, наведеними в таблиці 2.6.
Громадські та адміністративно-побутові будинки на кожному поверсі повинні мати не менше двох переносних (порошкових, водопінних або водяних) вогнегасників з масою заряду вогнегасної речовини 5 кг і більше.
Крім того, слід передбачати по одному вуглекислотному вогнегаснику з величиною заряду вогнегасної речовини 3 кг і більше:
– на 20 м2площі підлоги в таких приміщеннях: офісні приміщення з ПК (персональних комп’ютерів), комори, електрощитові, вентиляційні камери та інші технічні приміщення;
– на 50м2площі підлоги приміщень архівів, машинних залів, бібліотек, музеїв.
Додатково вищевказані приміщення можуть оснащуватися аерозольними водопінними вогнегасниками з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.
При захисті від пожежі приміщення з наявністю ПК,телефонних станцій тощо слід використовувати вуглекислотні вогнегасники або аерозольні водопінні вогнегасники.
Приміщення, у яких розміщені ПК, слід оснащувати переносними вуглекислотними вогнегасниками з розрахунку один вогнегасник ВВК-1,4 (старе позначення – ОУ-2) чи ВВК-2 (старе позначення – ОУ-3) або один ВВПА-400 на триПК, але не менше ніж один вогнегасник зазначених типів на приміщення.
Приміщення, обладнані модульними установками автоматичного пожежогасіння, якщо в них немає постійного перебування людей, можуть забезпечуватися вогнегасниками на 50 % від їх норм належності для цих приміщень.
Відстань між місцями розташування вогнегасників не повинна перевищувати:
ü 15 м – для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини);
ü 20 м – для приміщень категорій В, Г, а також для громадських будівель та споруд.
Для захисту квартир житлових будинків і будинків індивідуальної забудовислід використовувати переносні вогнегасники з розрахунку один водяний (ВВ-5, ВВ-6) чи водопінний (ВВП-6) вогнегасник або один порошковий (ВП-2, ВП-3) вогнегасник на одну квартиру або на один будинок індивідуальної забудови. У табл. 5.3 розглянуті норми належності порошкових вогнегасників для будинків та приміщень промислових підприємств.
Таблиця 2.3
Норми належності порошкових вогнегасників для виробничих і складських будинків та приміщень промислових підприємств
| Категорія приміщення | Гранична захищувана площа, м2 | Клас пожежі | Мінімальна кількість вогнегасників | ||||
| Заряд вогнегасної речовини,кг | |||||||
| 6 | 8 | 9 | 12 | 20 | |||
| А, Б, а також В з наявністю горючих газів і рідин | до 25 включно | А, В, С, (Е) | 2 | 1 | 1 | 1 | – |
| більше 25 до 50 включно | А, В, С, (Е) | 3 | 2 | 2 | 2 | – | |
| більше 50 до 150 включно | А, В, С, (Е) | 4 | 3 | 3 | 2 | 1 | |
| більше 150 до 250 включно | А, В, С, (Е) | 6 | 4 | 4 | 3 | 2 | |
| більше 250 до 500 включно | А, В, С, (Е) | 8 | 6 | 6 | 4 | 3 | |
| більше 500 до 1000 включно | А, В, С, (Е) | 16 | 12 | 12 | 8 | 4 | |
| В за відсутності горючих газів і рідин | до 50 включно | А, (Е) | 2 | 1 | 1 | 1 | – |
| більше 50 до 100 включно | А, (Е) | 3 | 2 | 2 | 2 | – | |
| більше 100 до 300 включно | А, (Е) | 4 | 3 | 3 | 2 | 1 | |
| більше 300 до 500 включно | А, (Е) | 6 | 4 | 4 | 3 | 2 | |
| більше 500 до 1000 включно | А, (Е) | 9 | 7 | 7 | 5 | 3 | |
| Г | до 50 включно | А, (Е) | 2 | 1 | 1 | 1 | – |
| більше 50 до 150 включно | А, (Е) | 3 | 2 | 2 | 2 | – | |
| більше 150 до 500 включно | А, (Е) | 4 | 3 | 3 | 2 | 1 | |
| більше 500 до 1000 включно | А, (Е) | 6 | 4 | 4 | 3 | 2 | |
Примітки:
1. Знаком “–” позначені порошкові вогнегасники, які не допускаються для оснащення зазначених приміщень.
2. За наявності в приміщенні можливості виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирається за одним із класів, для якого ця кількість більша.
Кухні або кімнати для приготування їжі вищевказаних будинків додатково можуть оснащуватися одним аерозольним водопінним вогнегасником з масою заряду вогнегасної речовини 400 г і більше.У табл. 2.4 розглянуті норми належності водяних та водопінних вогнегасників для виробничих і складських будинків та приміщень промислових підприємств.
Таблиця 2.4
Норми належності водяних та водопінних вогнегасників для виробничих і складських будинків та приміщень промислових підприємств
| Категорія примі-щення | Гранична захищувана площа, м2 | Клас пожежі | Мінімальна кількість вогнегасників | ||||
| Заряд вогнегасної речовини, кг | |||||||
| 6 | 8 | 9 | 12 | 20 | |||
| А, Б, а також В з наявністю горючих газів і рідин | до 25 включно | А | 4 | 4 | 2 | 2 | – |
| В | 3 | 3 | 2 | 1 | – | ||
| більше 25 до 50 включно | А | 8 | 8 | 4 | 3 | 1 | |
| В | 5 | 5 | 3 | 2 | 1 | ||
| більше 50 до 150 включно | А | 12 | 12 | 6 | 4 | 2 | |
| В | 8 | 8 | 5 | 3 | 2 | ||
| більше 150 до 250 включно | А | – | – | 8 | 6 | 3 | |
| В | – | – | 7 | 4 | 3 | ||
| більше 250 до 500 включно | А | – | – | 12 | 8 | 4 | |
| В | – | – | 10 | 6 | 4 | ||
| більше 500 до 1000 включно | А | – | – | – | 16 | 6 | |
| В | – | – | – | 12 | 6 | ||
| В за відсут-ності горючих газів і рідин | до 50 включно | А | 4 | 4 | 2 | 2 | – |
| більше 50 до 100 включно | А | 8 | 8 | 4 | 3 | 1 | |
| більше 100 до 300 включно | А | 12 | 12 | 6 | 4 | 2 | |
| більше 300 до 500 включно | А | – | – | 8 | 6 | 3 | |
| більше 500 до 1000 включно | А | – | – | 14 | 10 | 4 | |
| Г | до 50 включно | В | 3 | 3 | 2 | 1 | – |
| більше 50 до 100 включно | В | 5 | 5 | 3 | 2 | 1 | |
| більше 100 до 300 включно | В | 8 | 8 | 5 | 3 | 2 | |
| більше 300 до 500 включно | В | 11 | 11 | 7 | 4 | 3 | |
| більше 500 до 1000 включно | В | – | – | 12 | 7 | 4 | |
| Г, Д | до 50 включно | А | 4 | 4 | 2 | 2 | – |
| більше 50 до 150 включно | А | 8 | 8 | 4 | 3 | 1 | |
| більше 150 до 500 включно | А | 12 | 12 | 6 | 4 | 2 | |
| більше 500 до 1000 включно | А | 16 | 16 | 8 | 6 | 3 | |
Примітки:
1. Знаком “–”позначені водяні та водопінні вогнегасники, які не допускаються для оснащення зазначених приміщень.
2. За наявності в приміщенні можливості виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирається за одним із класів, для якого ця кількість більша.
3. Для гасіння пожеж класу В слід застосовувати водяні вогнегасники із зарядом води з добавками, що забезпечують гасіння пожеж класу В.
3. Промислові виробництва поділяються на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д) залежно від вибухової, вибухопожежної і пожежної небезпеки речовин, що застосовуються, і матеріалів. Іншими словами, категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою відповідають категоріям промислових виробництв за вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою речовин, що застосовуються, і матеріалів.
У табл. 2.5 розглянуті норми належності вуглекислотних вогнегасників для виробничих і складських будинків та приміщень промислових підприємств.
Таблиця 2.5
Норми належності вуглекислотних вогнегасників для виробничих і складських будинків та приміщень промислових підприємств
| Категорія примі-щення | Гранична захищувана площа, м2 | Клас пожеж | Мінімальна кількість вогнегасників | ||||
| Заряд вогнегасної речовини, кг | |||||||
| 3,5 | 5 | 7 | 14 | 18 | |||
| А, Б, а також В з наявністю горючих газів і рідин | до 25 включно | В, (Е) | 4 | 4 | 1 | – | – |
| більше 25 до 50 включно | В, (Е) | 8 | 8 | 2 | 1 | – | |
| більше 50 до 150 включно | В, (Е) | 13 | 13 | 3 | 2 | 1 | |
| більше 150 до 250 включно | В, (Е) | – | – | 4 | 3 | 2 | |
| більше 250 до 500 включно | В, (Е) | – | – | – | 4 | 3 | |
| більше 500 до 1000 включно | В, (Е) | – | – | – | – | 4 | |
| Г | до 50 включно | В, (Е) | 4 | 4 | 1 | – | – |
| більше 50 до 100 включно | В, (Е) | 8 | 8 | 2 | 1 | – | |
| більше 100 до 300 включно | В, (Е) | 13 | 13 | 3 | 2 | 1 | |
| більше 300 до 500 включно | В, (Е) | – | – | 4 | 3 | 2 | |
| більше 500 до 1000 включно | В, (Е) | – | – | – | 4 | 3 | |
Примітки:
1. Знаком “–” позначені вуглекислотні вогнегасники, які не допускаються для оснащення зазначених приміщень.
2. За наявності в приміщенні можливості виникнення пожеж різних класів кількість вогнегасників вибирається за одним із класів, для якого ця кількість більша.
У табл. 2.6 наведені норми придатності вогнегасників до гасіння пожеж різних класів та діапазони температур їх експлуатації.
Таблиця 2.6
Придатність вогнегасників до гасіння пожеж різних класів та діапазони температур їх експлуатації
| Тип вогнегасника | Придатність до гасіння пожеж класів | Діапазон температур експлуатації, не менше | |||
| А | В | С | (Е) | ||
| Порошковий | + | + | + | + | від –20ºC до +50ºC, або від –30ºC до +50ºC , або від –40ºC до +50ºC, або –50ºC до +50ºC |
| Водопінний | + | + | – | –* | від +5ºC до+50ºC, або від 0ºC до +50ºC, або від –10ºC до +50ºC, або від –20ºC до +50ºC |
| Водопінний аерозольний | + | + | – | + | від 0ºC до +50ºC |
| Водяний | + | +** | – | –* | від +5ºC до +50ºC, або від 0ºC до +50ºC ,або від–10ºC до +50ºC, або від –20ºC до +50ºC |
| Вуглекислотний | – | + | – | + | від –20ºC до +50ºC |
Примітки: Знак “+” означає придатність вогнегасника для гасіння пожежі цього класу; Знак “–” означає непридатність для гасіння пожежі цього класу; * Застосування небезпечне для життя людини; ** Для водяних вогнегасників із зарядом води з добавками, що забезпечують гасіння пожеж класу В.
У табл. 2.7 наведений перелік об'єктів різного призначення, які повинні бути оснащені переносними вогнегасниками (Доповнення 3 до пункту 3.7 «Типових норм приналежності вогнегасників»).
Таблиця 2.7
Перелік об'єктів різного призначення, які повинні бути оснащені переносними вогнегасниками
| Тип вогнегас-ника | Позна-чення | Найменування об'єктів, які рекомендується оснащувати переносними вогнегасниками |
| Водяний | ВВ-5; ВВ-6 | Громадські будинки та споруди, квартири житлових будинків, приміщення гуртожитків, будинки індивідуальної забудови, кіоски |
| ВВ-9; ВВ-12 | Виробничі, сільськогосподарські, складські та лабораторні будинки і приміщення, адміністративні та побутові будинки і приміщення та споруди промислових підприємств, громадські будинки та споруди, гаражі та автомайстерні | |
| Водопінний | ВВП-6 | Громадські будинки та споруди, квартири житлових будинків, приміщення гуртожитків, будинки індивідуальної забудови, кіоски |
| ВВП-9; ВВП-12 | Виробничі, сільськогосподарські, складські та лабораторні будинки і приміщення, адміністративні та побутові будинки і приміщення та споруди промислових підприємств, громадські будинки та споруди, гаражі та автомайстерні | |
| Водопінний аерозольний | ВВПА- 400 | Громадські будинки та споруди, квартири житлових будинків, приміщення гуртожитків, будинки індивідуальної забудови, адміністративні та побутові будинки і приміщення та споруди промислових підприємств, лабораторні приміщення, гаражі та автомайстерні, кіоски та торговельні палатки |
| Вуглекис- лотний* | ВВК-1,4; ВВК-2 | Громадські будинки та приміщення з наявністю комп’ютерів, приміщення обчислювальних центрів, споруди промислових підприємств |
| ВВК-3,5; ВВК-5 | Громадські будинки, споруди та приміщення з наявністю комп’ютерів, приміщення обчислювальних центрів, споруди промислових підприємств | |
| Порошковий** | ВП-2, ВП-3, ВП-4 | Квартири житлових будинків, приміщення гуртожитків, будинки індивідуальної забудови, приміщення для зберігання автомототранспорту, що розташовані у підвальних та цокольних поверхах житлових будинків, пересувні ремонтні майстерні та лабораторії |
| ВП-5, ВП-6, ВП-9, ВП-12 | Виробничі, сільськогосподарські, складські та лабораторні будинки і приміщення, адміністративні та побутові будинки і приміщення та споруди промислових підприємств, громадські будинки та споруди, гаражі та автомайстерні |
Примітки:
* Застереження щодо застосування вуглекислотних вогнегасників: при гасінні пожежі в приміщенні необхідно враховувати можливість зниження вмісту кисню в повітрі приміщення нижче граничнодопустимого значення.
** Порошкові вогнегасники слід застосовувати після евакуації людей з приміщення.
Вибираючи вогнегасники необхідно враховувати відповідність його температурних меж, використання кліматичним умовам експлуатації приміщень, будівель і споруд. Приміщення з ПК, телефонних станцій, музеїв, архівів тощо рекомендується оснащувати вуглекислотними вогнегасниками, які не допускають псування обладнання.
Визначення кількості таких вогнегасників та їх місткості необхідно проводити з урахуванням гранично допустимої концентрації СО2 в приміщенні. Виробничі приміщення категорії Д, а також такі, що містять негорючі речовини й матеріали, можуть не оснащуватися вогнегасниками, якщо їх площа не перевищує 100 м2.
Приміщення, які обладнані автоматичними стаціонарними установками пожежогасіння (спринклерні, дренчерні і т. ін.), забезпечуються вогнегасниками на 50 % від їх розрахункової кількості.
У табл. 2.8 наведені рекомендації щодо оснащення приміщень переносними вогнегасниками.
Таблиця 2.8
Рекомендації щодо оснащення приміщень переносними вогнегасниками
| Категорія приміщення | Гранична захищувана площа, м2 | Клас пожежі | Пінні та водяні вогнегасники місткістю, 10 л | Порошкові вогнегасники місткістю, л | Хладонові вогнегасники місткістю, 2 (3) л | Вуглекислотні вогнегасники місткістю, л | |||
| 2 | 5 | 10 | 2 (3) | 5 (8) | |||||
| А , Б (горючі гази і рідини) | 200 | А В С D (Е) | 2++ 4 + – – – | – – – – – | 2+ 2+ 2+ 2+ 2+ | 1++ 1++ 1++ 1++ 1++ | – 4+ 4+ – – | – – – – – | – – – – 2++ |
| В | 400 | А D (Е) | 2++ – – | 4+ – – | 2++ 2+ 2++ | 1+ 1++ 1+ | – – 2+ | – – 4+ | 2+ – 2++ |
| Г | 800 | В С | 2+ – | – 4+ | 2++ 2++ | 1+ 1+ | – – | – – | – – |
| Г, Д | 1800 | А D (Е) | 2++ – – | 4+ – 2+ | 2++ 2+ 2++ | 1+ 1++ 1+ | – – 2+ | – – 4+ | – – 2++ |
| Громадські будівлі та споруди | 800 | А (Е) | 4++ – | 8+ – | 4++ 4++ | 2+ 2+ | – 4+ | – 4+ | 4+ 2++ |
Примітка. 1. У таблиці 2.8 знаком “++” позначені вогнегасники, рекомендовані до оснащення об‘єктів, знаком “+” позначені вогнегасники, застосування яких дозволяється в разі відсутності рекомендованих вогнегасників та за наявності відповідного обґрунтування; знаком “–” позначені вогнегасники, котрі не допускаються для оснащення об‘єктів.
2. Цифри перед знаками “++” і “+” означають нормативну кількість вогнегасників.
Відстань від можливого осередку пожежі до місця розташування вогнегасника не повинна перевищувати:
§ 20 м для громадських будівель і споруд;
§ 30 м – для приміщень категорій А, Б, В (горючі гази та рідини);
§ 40 м – для приміщень категорій В, Г;
§ 70 м – для приміщень категорії D.
У табл. 2.9 наведені рекомендації щодо оснащення приміщень пересувними вогнегасниками (на колесах чи підшипниках).
Таблиця 2.9
Рекомендації щодо оснащення приміщень пересувними вогнегасниками
| Категорія приміщення | Гранична захищувана площа, м2
| Клас пожежі | Повітряно-пінні вогнегасники місткістю 100 л | Комбіновані вогнегасники (піна–порошок) місткістю 100 л | Порошкові вогнегасники місткістю 100 л | Вуглекислотні вогнегасники місткістю, л | |
| 25(40) | 80 | ||||||
| А, Б, В (горючі гази і рідини) | 500 | А В С D (Е) | 1++ 2+ – – – | 1++ 1++ 1+ – – | 1++ 1++ 1++ 1++ 1+ | – – – – 2+ | 3+ 3+ 3+ – 1++ |
| В (крім горючих газів і рідин) | 800 | А В С D (Е) | 1++ 2+ – – – | 1++ 1++ 1+ – – | 1++ 1++ 1++ 1++ 1+ | 4+ – – – 1+ | 2+ 3+ 3+ – 1+ |
Примітки. 1. Максимальні площі можливих осередків пожеж класів А і В у приміщеннях, в яких передбачається використання вогнегасників, не повинні перевищувати вогнегасної спроможності вогнегасників, що використовуються.
2. Для гасіння пожеж різних класів порошкові і комбіновані вогнегасники повинні мати відповідні заряди: для класу А– порошок АВС (Е); для класів В, С та (Е) – порошок ВС (Е) або АВС (Е); для класу D– порошок Д.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 166; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!