Тема 5 Основні політичні течії, партії, еліта, лідерство, виборчі системи,
Політичні маркетинг та менеджмент
Мета:порівняти основні політичні течії, проаналізувати різновиди партійних систем, особливості партійно-політичного спектру, виборчої системи сучасної України, розкрити специфіку політичних маркетингу та менеджменту.
План
1.Лібералізм і консерватизм, соціалізм і соціал-демократія.
2.Комунізм, фашизм, нацизм і міжнародний тероризм.
3. Партії, партійні системи, партійно-політичний спектр сучасної України.
4. Політична еліта та політичне лідерство (концепції, типологія, реальність).
5.Виборчі системи та виборчі технології (теорія і сучасна практика).
Теми рефератів
1. Громадські організації та партії, їх роль у політичному житті України.
2.Специфіка формування національної еліти в Україні.
3. Політичні маркетинг та менеджмент в українських реаліях.
Література:[33, 39,44,45,46].
Основні тези для підготовки до теми №5
Лібералізм і консерватизм, соціалізм і соціал-демократія.
В основі ліберальноїполітичної доктрини – ідеали економічної, політичної свободи, чесної конкуренції ринкових відносин. Неолібералізм допускає елементи державного регулювання економіки, її соціальну орієнтацію; використовує теорію конвергенції (змішування окремих рис різних політичних систем, зокрема ринку і соціального захисту малозабезпечених).
Консерватизм побудований на двох основних принципах
(апологія традиції та ностальгія за кращим минулим).
|
|
|
НеоконсерватизмХХ ст. проявився в «тетчеризмі» та «рейганоміці» і передбачав скорочення бюджетних соціальних витрат, розв`язання соціальних проблем за рахунок приватного великого капіталу та економічних важелів впливу на нього.
Соціалізм (марксизм) ісоціал-демократіямають спільні джерела походження й досить широке розповсюдження у світі ХХ ст. Об’єднує їх концептуальна ідея подолання відчуження людини від праці, засобів виробництва, але роз’єднують як засоби досягнення цього, так і форми правління, правові режими. Соціал-демократія замість революцій стала на шлях реформізму («мета--ніщо, рух --усе»), співпраці з іншими політичними концепціями демократичного характеру, зберігаючи свою ідентичність.
Комунізм, фашизм, нацизм і міжнародний тероризм.
Соціалізм-марксизм з утопії перетворився на антиутопію, комунізм, ленінізм – сталінізм-маоїзм, жорстокі тоталітарні режими, які зазнали краху наприкінці ХХ ст.У суспільних відносинах комуністичне вчення наголошує на зверхності інтересів колективу над інтересами окремої людини, на абсолютній домінанті, підкоренні людської особистості інтересам спільноти. Відчуження приватних інтересів особи в комунізмі починається зі скасування приватної власності на засоби виробництва.
|
|
|
Після руйнації політичного ладу СРСР та світової системи соціалізму наприкінці XX ст., комуністична державна політична практика зазнала засудження в більшості країн Європи, де раніш існували комуністичні політичні режими.У Чехії 1993 року був прийнятий Закон про протиправність комуністичного режиму й опору проти нього, у якому зокрема комуністичний режим був названий «злочинним, нелегітимним і неприйнятним». Подібний закон 1996 року прийняв і Словацький парламент. Конституція Польщі від 1997 року містить статтю, що забороняє існування організацій, що проповідують «тоталітарні методи і практики діяльності нацизму, фашизму і комунізму». Проте засудження комуністичного тоталітаризму сприйнялося Європою далеко не так легко. Адже серед провідних політиків ЄС було і залишається чимало ідейних спадкоємців комунізму.Резолюції, прийняті європейськими організаціями в останні роки, свідчать, що під тиском нових членів зрушення у цій справі таки почалися. Європейський Союз, зацікавлений у тісній інтеграції, прийняв нові країни разом із тягарем їхнього історичного минулого.
|
|
|
Фашизм та нацизм– антилюдські політичні концепції, офіційно засуджені на Нюрнберзькому процесі після ІІ світової війни. Проте їх живучість (неонацизм, неофашизм) може бути пояснена привабливістю для психологічного стану представників певних етносів, які шукають «винних» у своїх соціально-економічних негараздах, загальним невисоким рівнем культури, почуттям безкарності певних соціальних груп, яких іноді використовують окремі політичні сили.
Від самого початку третього тисячоліття міжнародний тероризм став однією з найпекучіших проблем світової спільноти. Тероризм як явище нині дуже відрізняється від того, яким він був у часи перших кривавих акцій. Ті акції спрямовувалися насамперед на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації у певній країні. Сьогодні ж тероризм є фактором не тільки внутрішньодержавного значення, а й (переважно) міждержавного. Треба мати на увазі, що жодна країна, навіть така потужна, як США, не спроможеться самотужки впоратися з «терористичним інтернаціоналом». Радикальні засоби боротьби, ортодоксальний фанатизм поєднують нацизм, фашизм, радикальний комунізм та міжнародний тероризм, роблять їх ворогами людства.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 235; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!