ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ РОЗВИТКУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ НАУЦІ



Розвиток вітчизняної вікової психології пов'язують з дослідженнями І.А.Сікорського про розумове стомлення учнів. Це перше експериментальне дослідження у віковій психології.

На початку XX століття наукові розробки вікової психології здійснювалися:

1. П.П.Блонським, Є.Аркіним та ін. з позиції біогенетичного підходу.

2. А.Залкиндом, А. Залужним й ін. з позиції соціогенетичного підходу.

3. М.Басовим і ін. з позиції теорії двох факторів (спадковості і середовища).

4. К.М.Корнілов і П.П.Блонський висунули завдання пошуку нових підходів в розробці психології розвитку.

Внесок вітчизняних вчених у розвиток вікової та педагогічної психології

Вчені Проблеми, що розроблялися Публікації
Сєченов Іван Михайлович (1829-1905) Заклав фундамент до вивчення психіки дітей Довів рефлекторну природу психічного. Ґрунтуючись на генетичному підході вивчення психіки дитини, розробив питання про розвиток самосвідомості дитини. Показав особливості розвитку чутливості та рухів дітей. «Рефлекси головного мозку»
Виготський Лев Семенович (1896-1934) Розробив питання: 1.Періодизації і динаміки розвитку психіки дитини. 2.Співвідношення навчання і розвитку. 3.Развиток житейських і наукових понять. 4.Розвиток мовлення і мислення та ін. Основа поглядів: «Концепція культурно-історичного розвитку». «Особливістю розвитку психіки є створення особливих засобів - знаків». Такими знаками, як своєрідним психічним знаряддям, є мова. «Проблеми психічного розвитку дитини», «Історія розвитку ВПП», «Мислення і мовлення», «Етюди з історії поведінки». «Збірник праць: В 6 т.».
Блонський Павло Петрович (1884-1941) Розглядав психологію як науку про поведінку живих істот. Виступав за комплексний підхід до вивчення дитини. Надавав важливого значення розумовій активності та творчим силам дітей. Він аналізував пізнавальні й вольові процеси в їх зв'язку з конкретною діяльністю дитини в умовах навчання. «Педологія», «Нариси дитячої здібності», «Пам’ять та мислення», «Розвиток і мислення школярів».
Рубінштейн Сергій Леонідович (1889-1960) Розробив діяльнісний підхід в психології і педагогіці: людина і його психіка формується і виявляється спочатку в практичній діяльності і тому психіка повинна вивчатися через прояви в основних видах діяльності (в праці, пізнанні, учінні, грі і т. д.). Діяльність визначається своїм об'єктом не прямо, а лише опосередковано, через внутрішні специфічні закономірності (через цілі, мотиви і т.д.). При поясненні будь-яких психічних явищ особистість виступає як цілісна система внутрішніх умов, через які заломлюються зовнішні дії (педагогічні і т.д.). «Основи загальної психології», «Буття і свідомість».
ЛуріяОлександр Романович 1902-1977) Разом з Л.С. Виготським і О.М.Леонтьевим розробляв культурно-історичну теорію психіки. Особливу увагу надавав проблемі соціальної обумовленості мислення. Головні теоретичні і експериментальні дослідження О.Р.Лурія присвячені проблемам мозкової локалізації вищих психічних функцій. "Етюди з історії поведінки", "Про історичний розвиток пізнавальних процесів", "Основи нейропсихолоії".
ЛеонтьєвОлексій Миколайович (1903-1979) Спираючись на ідеї культурно-історичної теорії, висунув і розробив загальнопсихологічну теорію діяльності. Провів аналіз розвитку психіки у філо- і онтогенезі, розкриваючи механізм походження свідомості та її роль в регуляції діяльності людини. Структуру діяльності (діяльність-дія-психофізіологічна функція) співвідніс зі структурою мотиваційної сфери (мотив-ціль-умова), вивчав широке коло психічних явищ. Концепція діяльності О.М.Леонтьєва стимулювала зростання досліджень в різних галузях загальної психології, у тому числі й віковий. «Проблеми розвитку пси­хіки», «Діяльність. Свідомість. Особистість».
Гальперін Петро Якович (1902-1988) Розробив концепцію поетапного формування розумових дій. Розглядав психічні процеси як особливий вид орієнтовної діяльності. У зв'язку з цим виявив особливості освоєння дитиною суспільного досвіду. Вивчав проблеми співвідношення навчання і розумового розвитку та формування творчого мислення. Розробляв принципи диференціальної діагностики інтелектуального розвитку дитини. «Основні результати досліджень з проблеми формування розумових дій та понять», «Вступ до психології».
Запорожець Олександр Володимиро-вич (1905-1981) Розробляв загально психологічну теорію діяльності в онтогенетичному аспекті. Розкрив роль практичних дій в генезі пізнавальних процесів. Висунув теорію перцептивних дій, на основі якої була розроблена система сенсорного виховання. Займаючись дослідженням довільних дій дитини, він виявив значення орієнтовної діяльності в регулюванні поведінки. Останніми роками розробляв теорію емоцій, як особливої ланки смислової регуляції діяльності.   «Розвиток довільних рухів».
Щелованов Микола Матвійович (1892-1964) Вивчав основні проблеми: 1. Першість розвитку слуху і зору дитини. 2. Розвиток дитини до 3-ьох років. 3. Виникнення госпіталізму в результаті дефіциту спілкування дитини з дорослими.   «Виховання дитини раннього віку», «Фізіологія вищої нервової діяльності».
Божович Лідія Іллівна (1908-1981) Вивчала пізнавальні інтереси школярів, здійснювала диференційований підхід до виявлення мотивів учбової діяльності і їх зв'язку зі сферою соціальних мотивів. Вивчала афекти неадекватності, аналізуючи конфлікти дітей. Досліджувала функції самооцінки, рівня домагань та ідеалів в мотиваційно-потребовій сфері дитини, а також шлях формування стійкості особистості. Слідом за Л.С.Виготським вибудовувала лінію вікового розвитку криз: новонародженості, 1-го року, 3 років, 7 років та підліткового віку. «Особистість та її формування в дитячому віці».
Менчинська Ніна Олександрівна (1905-1984) Вивчала закономірності засвоєння учнями знань. Обґрунтувала ефективні прийоми роботи над учбовим матеріалом. Розробляла проблеми попередження і подолання неуспішності в школі. «Нариси психології навчання арифметиці»
Ельконін Данило Борисович (1904-1984) Висунув концепцію періодизації психічного розвитку дітей, засновану на понятті «Провідної діяльності». Запропонував ефективний метод навчання дитини читанню шляхом звукового аналізу слів. З позицій культурно-історичної теорії провів психологічний аналіз гри, виявив її роль в процесі розвитку дитини. Розробляв теорію розвиваючого навчання учнів початкової школи. «Дитяча психологія», «Психологія гри», «Психологія навчання молодшого школяра».
Давидов Василь Васильович (1904-1984) Вивчав вікову періодизацію. Психологію дітей дошкільного, молодшого шкільного та підліткового віку. Співвідношення навчанні розвитку. Досліджував розвиток особистості дитини, формування мислення, мовлення, оволодіння нею учбовою діяльністю. Спільно з Д.Б.Ельконіним розробляв теорію навчання на основі загальнопсихологічної теорії діяльності. «Дитяча психологія», «Види узагалі-нень в навчанні», «Теорія розвива-ю­чого навчання», «Психічний розвиток в дитячому віці».
Петровський Артур Володимирович (1924-2006)   Особистість розглядав через групу, через соціум. Потреби в персоніфікації є відправним пунктом аналізу розвитку. Він виділяє 3 основні процеси, що визначають хід розвитку: 1. адаптацію, 2. індивідуалізацію, 3. інтеграцію. У періодизації вікового розвитку виділяв епохи дитинства, отроцтва і юності.   «Психологія особистості, яка розвивається», «Особистість. Діяльність. Колектив.» Психологічна теорія колективу».
Лисіна Майя Іванівна (1929) На основі загальнопсихологічної теорії діяльності розглядає спілкування як комунікативну діяльність. Потребу в спілкуванні вважає самостійною і відмінною від всіх інших видів потреб. Як мотиви діяльності спілкування виступає партнер по спілкуванню. В періодизації розвитку спілкування виділяє наступні форми: 1. Ситуативно-особистісне спілкування дитини з дорослим (0-6 міс). 2. Ситуативно-ділове спілкування (6 міс. - 1 рік). 3. Позаситуативно-пізнавальне спілкування (3-5 років), 4. Позаситуативно-особистісне спілкування (6-7 років). «Проблеми онтогенезу спілкування».
Фельдштейн Давид Йосипович (1929) Вивчає проблеми онтогенезу психічного і особистісного розвитку дитини, підлітка. Запропонував вікову періодизацію психічного розвитку. Досліджує суспільно-корисну діяльність підлітків. Закономірності особистісного, професійного самовизначення підлітків і юнацтва. «Важкий підліток», «Проблеми вікової та педагогічної психології», «Психологія становлення особистості»

Вагомий внесок в наукову розробку питань вікової психології вносять такі вчені як В.С.Мухіна, В.Г.Степанов, Б.Д.Ельконін, М.С.Лейтес, В.І.Слободчиков та ін.

Волков Б.С., Волкова Н.В. Психология развития человека: Учебное пособие для вузов. – М.: Академический Проект, 2004. – С.6-10.


Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 489; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!