ПРОБЛЕМИ ПСИХОЛОГІЇ РОЗВИТКУ У ВІТЧИЗНЯНІЙ НАУЦІ
Розвиток вітчизняної вікової психології пов'язують з дослідженнями І.А.Сікорського про розумове стомлення учнів. Це перше експериментальне дослідження у віковій психології.
На початку XX століття наукові розробки вікової психології здійснювалися:
1. П.П.Блонським, Є.Аркіним та ін. з позиції біогенетичного підходу.
2. А.Залкиндом, А. Залужним й ін. з позиції соціогенетичного підходу.
3. М.Басовим і ін. з позиції теорії двох факторів (спадковості і середовища).
4. К.М.Корнілов і П.П.Блонський висунули завдання пошуку нових підходів в розробці психології розвитку.
Внесок вітчизняних вчених у розвиток вікової та педагогічної психології
| Вчені | Проблеми, що розроблялися | Публікації |
| Сєченов Іван Михайлович (1829-1905) | Заклав фундамент до вивчення психіки дітей Довів рефлекторну природу психічного. Ґрунтуючись на генетичному підході вивчення психіки дитини, розробив питання про розвиток самосвідомості дитини. Показав особливості розвитку чутливості та рухів дітей. | «Рефлекси головного мозку» |
| Виготський Лев Семенович (1896-1934) | Розробив питання: 1.Періодизації і динаміки розвитку психіки дитини. 2.Співвідношення навчання і розвитку. 3.Развиток житейських і наукових понять. 4.Розвиток мовлення і мислення та ін. Основа поглядів: «Концепція культурно-історичного розвитку». «Особливістю розвитку психіки є створення особливих засобів - знаків». Такими знаками, як своєрідним психічним знаряддям, є мова. | «Проблеми психічного розвитку дитини», «Історія розвитку ВПП», «Мислення і мовлення», «Етюди з історії поведінки». «Збірник праць: В 6 т.». |
| Блонський Павло Петрович (1884-1941) | Розглядав психологію як науку про поведінку живих істот. Виступав за комплексний підхід до вивчення дитини. Надавав важливого значення розумовій активності та творчим силам дітей. Він аналізував пізнавальні й вольові процеси в їх зв'язку з конкретною діяльністю дитини в умовах навчання. | «Педологія», «Нариси дитячої здібності», «Пам’ять та мислення», «Розвиток і мислення школярів». |
| Рубінштейн Сергій Леонідович (1889-1960) | Розробив діяльнісний підхід в психології і педагогіці: людина і його психіка формується і виявляється спочатку в практичній діяльності і тому психіка повинна вивчатися через прояви в основних видах діяльності (в праці, пізнанні, учінні, грі і т. д.). Діяльність визначається своїм об'єктом не прямо, а лише опосередковано, через внутрішні специфічні закономірності (через цілі, мотиви і т.д.). При поясненні будь-яких психічних явищ особистість виступає як цілісна система внутрішніх умов, через які заломлюються зовнішні дії (педагогічні і т.д.). | «Основи загальної психології», «Буття і свідомість». |
| ЛуріяОлександр Романович 1902-1977) | Разом з Л.С. Виготським і О.М.Леонтьевим розробляв культурно-історичну теорію психіки. Особливу увагу надавав проблемі соціальної обумовленості мислення. Головні теоретичні і експериментальні дослідження О.Р.Лурія присвячені проблемам мозкової локалізації вищих психічних функцій. | "Етюди з історії поведінки", "Про історичний розвиток пізнавальних процесів", "Основи нейропсихолоії". |
| ЛеонтьєвОлексій Миколайович (1903-1979) | Спираючись на ідеї культурно-історичної теорії, висунув і розробив загальнопсихологічну теорію діяльності. Провів аналіз розвитку психіки у філо- і онтогенезі, розкриваючи механізм походження свідомості та її роль в регуляції діяльності людини. Структуру діяльності (діяльність-дія-психофізіологічна функція) співвідніс зі структурою мотиваційної сфери (мотив-ціль-умова), вивчав широке коло психічних явищ. Концепція діяльності О.М.Леонтьєва стимулювала зростання досліджень в різних галузях загальної психології, у тому числі й віковий. | «Проблеми розвитку психіки», «Діяльність. Свідомість. Особистість». |
| Гальперін Петро Якович (1902-1988) | Розробив концепцію поетапного формування розумових дій. Розглядав психічні процеси як особливий вид орієнтовної діяльності. У зв'язку з цим виявив особливості освоєння дитиною суспільного досвіду. Вивчав проблеми співвідношення навчання і розумового розвитку та формування творчого мислення. Розробляв принципи диференціальної діагностики інтелектуального розвитку дитини. | «Основні результати досліджень з проблеми формування розумових дій та понять», «Вступ до психології». |
| Запорожець Олександр Володимиро-вич (1905-1981) | Розробляв загально психологічну теорію діяльності в онтогенетичному аспекті. Розкрив роль практичних дій в генезі пізнавальних процесів. Висунув теорію перцептивних дій, на основі якої була розроблена система сенсорного виховання. Займаючись дослідженням довільних дій дитини, він виявив значення орієнтовної діяльності в регулюванні поведінки. Останніми роками розробляв теорію емоцій, як особливої ланки смислової регуляції діяльності. | «Розвиток довільних рухів». |
| Щелованов Микола Матвійович (1892-1964) | Вивчав основні проблеми: 1. Першість розвитку слуху і зору дитини. 2. Розвиток дитини до 3-ьох років. 3. Виникнення госпіталізму в результаті дефіциту спілкування дитини з дорослими. | «Виховання дитини раннього віку», «Фізіологія вищої нервової діяльності». |
| Божович Лідія Іллівна (1908-1981) | Вивчала пізнавальні інтереси школярів, здійснювала диференційований підхід до виявлення мотивів учбової діяльності і їх зв'язку зі сферою соціальних мотивів. Вивчала афекти неадекватності, аналізуючи конфлікти дітей. Досліджувала функції самооцінки, рівня домагань та ідеалів в мотиваційно-потребовій сфері дитини, а також шлях формування стійкості особистості. Слідом за Л.С.Виготським вибудовувала лінію вікового розвитку криз: новонародженості, 1-го року, 3 років, 7 років та підліткового віку. | «Особистість та її формування в дитячому віці». |
| Менчинська Ніна Олександрівна (1905-1984) | Вивчала закономірності засвоєння учнями знань. Обґрунтувала ефективні прийоми роботи над учбовим матеріалом. Розробляла проблеми попередження і подолання неуспішності в школі. | «Нариси психології навчання арифметиці» |
| Ельконін Данило Борисович (1904-1984) | Висунув концепцію періодизації психічного розвитку дітей, засновану на понятті «Провідної діяльності». Запропонував ефективний метод навчання дитини читанню шляхом звукового аналізу слів. З позицій культурно-історичної теорії провів психологічний аналіз гри, виявив її роль в процесі розвитку дитини. Розробляв теорію розвиваючого навчання учнів початкової школи. | «Дитяча психологія», «Психологія гри», «Психологія навчання молодшого школяра». |
| Давидов Василь Васильович (1904-1984) | Вивчав вікову періодизацію. Психологію дітей дошкільного, молодшого шкільного та підліткового віку. Співвідношення навчанні розвитку. Досліджував розвиток особистості дитини, формування мислення, мовлення, оволодіння нею учбовою діяльністю. Спільно з Д.Б.Ельконіним розробляв теорію навчання на основі загальнопсихологічної теорії діяльності. | «Дитяча психологія», «Види узагалі-нень в навчанні», «Теорія розвива-ючого навчання», «Психічний розвиток в дитячому віці». |
| Петровський Артур Володимирович (1924-2006) | Особистість розглядав через групу, через соціум. Потреби в персоніфікації є відправним пунктом аналізу розвитку. Він виділяє 3 основні процеси, що визначають хід розвитку: 1. адаптацію, 2. індивідуалізацію, 3. інтеграцію. У періодизації вікового розвитку виділяв епохи дитинства, отроцтва і юності. | «Психологія особистості, яка розвивається», «Особистість. Діяльність. Колектив.» Психологічна теорія колективу». |
| Лисіна Майя Іванівна (1929) | На основі загальнопсихологічної теорії діяльності розглядає спілкування як комунікативну діяльність. Потребу в спілкуванні вважає самостійною і відмінною від всіх інших видів потреб. Як мотиви діяльності спілкування виступає партнер по спілкуванню. В періодизації розвитку спілкування виділяє наступні форми: 1. Ситуативно-особистісне спілкування дитини з дорослим (0-6 міс). 2. Ситуативно-ділове спілкування (6 міс. - 1 рік). 3. Позаситуативно-пізнавальне спілкування (3-5 років), 4. Позаситуативно-особистісне спілкування (6-7 років). | «Проблеми онтогенезу спілкування». |
| Фельдштейн Давид Йосипович (1929) | Вивчає проблеми онтогенезу психічного і особистісного розвитку дитини, підлітка. Запропонував вікову періодизацію психічного розвитку. Досліджує суспільно-корисну діяльність підлітків. Закономірності особистісного, професійного самовизначення підлітків і юнацтва. | «Важкий підліток», «Проблеми вікової та педагогічної психології», «Психологія становлення особистості» |
Вагомий внесок в наукову розробку питань вікової психології вносять такі вчені як В.С.Мухіна, В.Г.Степанов, Б.Д.Ельконін, М.С.Лейтес, В.І.Слободчиков та ін.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Волков Б.С., Волкова Н.В. Психология развития человека: Учебное пособие для вузов. – М.: Академический Проект, 2004. – С.6-10.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 489; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!