РОЗДІЛ 2.ТЕХНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З СОЦІАЛІЗЦІЇ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ВИКОРИСТАННЯМ ГРИ.
Аналіз сутності технології роботи соціального педагога з соціалізації дошкільників
З останніх десятиліть використання поняття «технологія» є досить актуальним і стало використовуватися в управлінні, менеджменті, педагогіці, в інших галузях та значеннях.
Задля визначення аналізу сутності соціально-педагогічної технології з соціалізації дошкільників, перш за все необхідно усвідомити сутність поняття “ технологія ”.
Існують різні види технологій, серед яких необхідно виділити такі: педагогічні,соціальні та соціально педагогічні технології.
Технологія - це комплекс наукових та інженерних знань, втілених в способах і засобах праці, наборах матеріально-речових факторів виробництва, видах їх поєднання для створення певного продукту або послуги [ с.221].
Технологія – опис виробничих процесів, інструкцій щодо виконання, технологічних правил (регламенти), карти, графіки.. Так, Л.Завацька розглядає технологію як спосіб матеріалізації трудових функцій людини, її знань, навичок і досвіду щодо перетворення предмету праці або соціальної діяльності[ 37, с.156].На думку одних дослідників, технологія - це діяльність, в результаті якої досягається поставлена мета і змінюється об'єкт діяльності. На думку інших, - це спосіб реалізації складного процесу шляхом розчленування його на елементи, що об'єднуються в систему взаємопов'язаних процедур і операцій, що виконуються однозначно; сукупність знань про способи і засоби організації соціальних процесів або самі дії, що дозволяють досягти поставлені цілі.
Поняття “технологія” використовується в різних значеніях. З одного боку, технологія-це способи матеріалізації трудових функцій человека. знання, навичок і досвіду в діяльність по перетворенню предмета праці або соціального реальності. З інший боку, “технологія” - це практична діяльність, яка характеризується раціональною послідовністю використання інструментарію з метою досягнення якісних результатів праці. У широкому сенсі слова “технологія” - це спосіб здійснення діяльності на основі її раціонального розчленування на процедури та операції із подальшою координацією і вибору оптимальних засобів і методів їх виконання [c.259].
Інший підхід до визначення технології висловив науковець В.М.Шепель [72, с.112]. Він характеризує технологію як майстерність, уміння, сукупність методів обробки, зміни стану об’єкта [ с.182].
У словнику В.Даля поняття “технологія” визначено як “сукупність прийомів, які застосовується в будь-якій справі, мистецтві” [с.301]. Інший тлумачний словник містить таке визначення технології-це практичне використання наукових знань для створення матеріальних об’єктів , полегшення праці та поліпшення умов життя людини; це запас знань, який дозволяє створювати нові продукти або нові процеси. Разом з тим, технологія являє собою матеріальне втілення знань про певні види діяльності [с.972].
До сучасної технології висуваються наступні вимоги:
- високий ступінь поділу процесу на стадії (фази);
- системна повнота (цілісність) процесу, який повинен включати весь набір елементів, що забезпечують необхідну завершеність дій людини в досягненні поставленої мети;
- регулярність процесу і однозначність його фаз, що дозволяють застосовувати середні величини при охарактеризуванні цих фаз, а отже їх стандартизації і уніфікації;
- технологія є нерозривно пов'язаною із процесом - сукупністю дій, які виконуються в часі;
- технологічний процес здійснюється в штучних системах, створених для забезпечення реалізації певних потреб.
Зазначені вище властивості визначають характеристики технологічних процесів:
- поділ процесу на внутрішні взаємозв'язані стани, фази, операції, що забезпечують оптимальну або близьку до оптимальної динаміку розвитку процесу, а також визначають раціональні межі вимог до персоналу, що працюватиме з даною технологією;
- координування і поетапне виконання дій та операцій, спрямованих на досягнення необхідного результату, причому послідовність дій базується на логіці функціонування і розвитку визначеного процесу;
- однозначність виконання наявних в технології процедур і операцій, що є неодмінною і вирішальною умовою досягнення результатів у відповідності з визначеними для цього нормами і нормативами.
Так можна інтерпретувати поняття технології в широкому сенсі. З іншого боку, в більш вузькому сенсі означення технології формулюється наступним чином:
Технологія - це набір способів, засобів вибору і здійснення керуючого процесу з множини можливих його реалізацій.
В основі будь-якого процесу лежить визначена технологія, до компонентів якої відносяться:
1) мета реалізації процесу;
2) предмет, що підлягає технологічним змінам;
3) способи і методи впливу;
4) засоби технологічного впливу;
5) впорядкованість і організація, які протиставлені стихійним процесам.
Термін “педагогічні технології” вперше з’явився у працях В.Бехтєева, І.Павлова, А.Ухтомського, С.Шацького та інші, як наслідок використання технічних засобів навчання у школі в 20-х роках ХХ століття. З плином часу сутність терміну досліджувалась і змінювалася (В.Беспалько, І.Лернер, В.Паламарчук, Г.Селевко та інші). У даний час під педагогічними технологіями у широкому розумінні цього слова розуміють застосування людських і технічних методів навчання з метою досягнення ефективності навчання і виховання. За твердженням М.А.Галагузової педагогічні технології передбачають системний аналіз, відбір, конструювання і контроль усіх компонентів педагогічного процесу з метою досягнення кінцевого результату [с.24].
Є. Маслов це поняття розглядає так [ c. 97]:
1) це система знань про засоби обробки якісного перетворення об’єкта;
2) це оптимальний засіб досягнення рішення педагогічних завдань у визначених умовах;
3) це практична діяльність, яка охарактеризована раціональною послідовністю використання інструментарію для досягнення якісних результатів праці.
Отже, аналіз змісту поняття «технологія» дає підстави стверджувати, що це система знань, умінь, навичок, методів, засобів діяльності, наукова розробка рішення проблеми.
Педагогічна технологія – один із спеціальних напрямків педагогічної науки (прикладна педагогіка), покликаний забезпечити досягнення певних завдань, підвищувати ефективність навчально-виховного рівня, гарантувати його високий рівень. Отже, організація різних видів педагогічної діяльності передбачає використання варіативних технологій на рівні творчості та майстерності.
Педагогічна технологія-це процес оптимізації навчання і виховання шляхом аналізу факторів, повишаюшіх педагогічну ефективність, конструювання застосування методів і прийомів, а також їх оценкі. Педагогіческая технологія допомагає навчати, виховувати і розвивати дітей результативно [с.260].
На сучасному етапі педагогічна технологія (від. грец. techne-мистецтво, майстерність, вміння + iogos-вчення) - сукупність психолого-педагогічних настанов, способів, прийомів, засобів (схем, креслень, діаграм, карт) у навчально-виховному процесі.
Педагогічною технологією, згідно Б.Лихачова, є сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і компонувати форм, методів, способів, прийомів навчання, вихованих засобів; вона є організаційно-методичним інстрементарієм педагогічного процессу [с.112]. На думку О.В.Беспалько, педагогічна технологія - це змістовна техніка реалізації навчального процессу [с.62]. В документах ЮНЕСКО зазначено, що педагогічна технологія - це системний метод створення, застосування й визначення всього процессу викладання та засвоєння знань із обліком технічний і людських ресурсів та їхньої взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти [ с.115]. Педагогічна технологія за М.В.Кларіним означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методичних засобів, використаних для досягнення педагогічних цілей [с.15].
Основними ознаками педагогічної технології є:
¾ діагностичне целеобразованіе;
¾ результативність;
¾ економічність;
¾ наявність алгоритму;
¾ проективність;
¾ корекційність;
¾ цілісність;
¾ керованість.
Це означає, що педагогічні технології припускають ефективність роботи при найменших витратах часу і сил, відтворювані в різних умовах, мають чітко виражені етапи, пов'язані між собою, і піддаються коректуванню на основі зворотнього зв'язку [с.260].
Поняття “соціально-педагогічна технологія” з’явилося у 90-роках минулого століття у зв’язку із становленням соціальної педагогіки як науки. Технологічний процесс досліджували і розробляли відомі зарубіжні та вітчизняні вчені, зокрема Г.Вороніна, Ю.Василькова, Т.Василькова, М.Галагузова, А.Капська, Л.Мардахаев, Р.Овчарова, М.Шакурова, П.Шептенко,О.Безпалько,Л.Завацька, та інші. Однозначності у визначенні терміну немає [с.25].
Соціально-педагогічнітехнології – це інтеграція педагогічної та соціальної технології, яка має свою структуру і вимагає від фахівця алгоритму виконання всіх операцій. А це означає, що соціально-педагогічна діяльність повинна мати власні технології.
Виділяють такі дві соціально-педагогічнітехнології.
1. Соціально-педагогічні технології загального типу (соціально-педагогічна робота).
2. Спеціальні соціально-педагогічні технології: діагностичні, діагностично-прогностичні, консультативні, реабілітаційні, корекційні, виховні, профорієнтаційні, патронажні та ін.
Соціально-педагогічна технологія є інтегративним різновидом соціальної і педагогічної технології. Теоретичному обґрунтуванню соціально-педагогічних технологій присвячені роботи таких авторів: О.В. Безпалько М.А. Галагузової, Л.М. Завацької, А.Й. Капської та інших. Під соціально-педагогічними технологіями розуміють певну програму дій родинного педагога, його співробітництво з індивідом чи соціальною групою в прогнозованих чи спонтанних умовах [3, 13, 16, 19]. Отже, соціально-педагогічна технологія – це цілеспрямована діяльність фахівця соціальної сфери, внаслідок якої реалізують поставлену мету і змінюють об’єкт соціально-педагогічної діяльності.
Спираючись на дослідження В.П. Безпалько, М.А. Галагузової соціально-педагогічна технологія поділяється на такі етапи [3, 4, 11]:
1) діагностика проблеми;
2) вибір та розробка методів, форм та засобів діяльності;
3) вирішення проблеми та оцінка вирішення проблем.
На підставі аналізу різних підходів до визначення технології соціально-педагогічної діяльності у малій енциклопедії соціального педагога визначено, що технологія соціально-педагогічної діяльності-це практична діяльність соціального педагога, для якої характерна раціональна послідовність використання різних методів та засобів з метою досягнення ефективних результатів [с.26].
Соціально-педагогічна технологія-сукупність педагогічних прийомів і методів, цілеспрямованого впливу на свідомість, поведінку і діяльність людини як члена соціуму в процесі його соціалізації, адаптації в нових соціальних умовах і в соціально-орієнтованих видах діяльності [с.270].
Основу технологічного процесу складає алгоритм дій (операцій). Розробники соціально-педагогічних технологій пропонують п’ять взаємозалежних етапів: [с.26]
1. діагностико-прогностичний;
2. вибір(розробка) оптимальної технології;
3. безпосередня підготовка до реалізації обраної технології;
4. реалізаційний;
5. експертно-оцінний.
Поняття «соціально-педагогічної технології» є важливим для характеристики діяльності соціального педагога. Соціально-педагогічна технологія – підготовлена для практичної діяльності програма, яка передбачає можливість досягнення мети діяльності [ с. 97].
Як доводять дослідження Т.Алєксєєнко технології соціально-педагогічної роботи виконують ряд функцій [с.22]:
¾ діагностична (полягає в аналізі соціальних потреб, з’ясуванні їх причин, дослідженні проблемного простору соціальної ситуації конкретних клієнтів);
¾ прогностичну (передбачає виявлення і облік окремих громадян чи спільнот, які відносяться до груп соціального ризику і прогнозування можливих змін);
¾ системно-моделюючу (сприяє з’ясуванню об’єму, форм і методів соціально-педагогічної допомоги людям і групам, що опинилися у важкій життєвій ситуації та обґрунтуванню системи надання допомоги на різних рівнях);
¾ організаційну (розробка, ресурсне забезпечення, реалізація і оцінка соціальних проектів, спрямованих на розв’язання соціально-педагогічних проблем, допомога певній категорії клієнтів);
¾ активаційну (активізація потенціалу власних можливостей індивіда, сім’ї , групи а також організацію самодопомоги та взаємодопомоги);
¾ практичну (надання різноманітних видів допомоги в ситуаціях життєвих труднощів, організація консультацій і тренінгів для покращення стосунків між людьми,сприяння в оформленні документів);
¾ розпорядчо - управлінську (координація діяльності державних і недержавних організацій і закладів соціального спрямування, участь у формуванні соціальної політики, підбір у вихованні кадрів, а також менеджмент органів соціального управління);
¾ евристичну (сприяє поглибленню розуміння соціальних проблем, покращенню освітньої і загальнокультурної підготовки соціальних педагогів та підвищенню їх кваліфікації).
Розробити класифікацію соціально-педагогічних технологій допоможуть спільні ознаки(критерії): [с.26]
1. характер,який допомагає виділяти тип технології - загальні чи спеціальні технології;
2. мета діяльності визначає цільове призначення технології - цільові чи комплексні технології;
3. об’єкт застосування. Таким критерієм можуть виступати наступні характеристики клієнта:
¾ соціальна – дошкільник, школяр, студент, сім’я, ув’язнений, військовослужбовець та інші.
¾ вік - дитина, підліток, молодь, люди похилого віку тощо.
¾ особливості відхилення від норм - поведінка, емоції, побут та інші.
¾ кількість - особа, група, колектив, спільнота.
¾ місце застосування – освітні установи, спеціалізовані центри, місце проживання та інше.
4. спосіб реабілітації:
¾ провідний метод - гра, діяльність, психодрама, консультації тощо.
¾ авторські методики.
Соціально-педагогічна технологія є поєднанням соціальної та педагогічної технологій. Можливість розробки соціально-педагогічних технологій виникла на основі того, що соціально-педагогічна діяльність має свою структуру, завдяки якій вона може розділятися на етапи та послідовно реалізуватися. Основу такої діяльності складають такі компоненти: ціле покладання, вибір способів впливу, інструментарію й оцінка результатів діяльності.
Отже, соціально-педагогічна технологія – це цілеспрямована діяльність фахівця соціальної сфери, внаслідок якої реалізують поставлену мету і змінюють об’єкт соціально-педагогічної діяльності.
Таким чином можна вважати, що технологія соціально-педагогічної діяльності з соціалізації дошкільників повинна реалізувати такі функції: діагностичну, прогностичну, організаційну, практичну, що дозволить правильно побудувати соціально-педагогічну діяльність та досягти успішних результатів.
Поняття “ соціальні технології ” виникло у соціології і пов’язується з відтворення і програмування результатів,які закладені у соціальних процесах [c.24]. Різновидністю соціальних технологій є технологія діяльності соціального працівника, які найбільш близькі до діяльності соціального педагога. Зміст, принципи, функції, методи соціальних технологій вивчали: Н.Ф.Басов, І.М.Грига, А.Й.Капська, М.П.Лукашевич, І.І.Мигович, П.Д.Павленюк, В.І.Полтавець, Т.В.Семигіна, В.Н.Сидоров, Л.Т.Тюптя, Є.І.Холостова та інщі. Шляхом досліджень дійшли висновку, що соціальні технології складні та багатопланові [ c.25].
Під соціальною технологією будемо розуміти сукупність прийомів,методів та впливів,що застосовуються соціальними службами,окремими закладами соціального обслуговування,соціальними працівниками з метою досягнення успіху соціальної роботи та забезпечення ефективності реалізації знань соціального захисту населення [c.25].
Технологія, як вид діяльності, може бути застосована у різних галузях. Розглянемо поняття “соціальної технології”. Згідно з тлумачним словником, соціальна технологія - це сукупність методів і прийомів, що дозволяють домогтися результатів у задачах взаємодії між людьми. Ширше соціальну технологію можна визначити як послідовність етапів соціальної взаємодії, в ході якої кожен суб’єкт, який бере участь у взаємодії, реалізує власну управлінську стратегію по відношенню до інших і формує соціальну дійсність[с.689].
Ознаками соціальної технології є:
- наявність стратегічної програми, в рамках якої вирішується конкретна соціальна проблема;
- алгоритм послідовності операцій для досягнення конкретного результату;
- наявність критеріїв оцінки успішної діяльності фахівця;
- безперервність контакту з клієнтом соціальної роботи;
- динамізм змісту, форм і методів соціальної роботи. [с.260]
Н.Стефанов визначає соціальну технологію, як “ діяльність, у результаті якої досягається поставлена мета і вимірюється об’єкт діяльності ” [c.76].В.Афанасьєв характеризує соціальні технології як “елемент механізму управління” і “засіб перекладу абстрактної мови наук, на конкретну мову, досягнення поставлених цілей” [ c.56].В.Іванов представляє сутність соціальних технологій як “інноваційну систему методів виявлення і використання прихованих потенціалів соціальної системи, отримання оптимального соціального результату при найменших управлінських витратах”. “ Вони можуть бути також розглянуті як сукупність операцій, процедур соціального впливу на шляху отримання оптимального соціального результату (зміцнення соціальної організації, поліпшення умов життя людей, запобігання конфлікту і т.д.) ” [c.4].Отже, соціальна технологія - найважливіший елемент механізму управління тим чи іншим процесом.
Є.Холостова зазначає, що досить поширеною є диференціація соціальних технологій за предметом, об’єктом та одержуваним результатом: технології одержання нової інформації, культурних цінностей, окремих побутових послуг та ін. За характером новизни або традиційності розрізняють інноваційні та традиційні соціальні технології [6 с.18].
Соціальні технології істотно різняться своїм змістом. Як визначає Є.Холостова за масштабністю виділяють[с.18] :
¾ глобальні технології (мета яких-рішення загальнолюдських проблем);
¾ регіональні (вивчають і реалізують закономірності територіальної соціального життя і планомірних її змін);
¾ локальні (застосовуються для вирішення місцевих проблем, які можуть містити в собі як типові, так і неповторні особливості).
За ступенем новизни та змістом:
¾ інноваційні (спрямовані на створення і матеріалізацію нововведень в суспільстві, реалізацію нововведень);
¾ інформаційні (являють собою оптимізацію самого інформаційного процесу, його відтворення та функціонування);
¾ інтелектуальні (спрямовані на розвиток і стимулювання розумової діяльності людей, розвиток їх творчих здібностей);
¾ історичні технології (припускають осмислення історичного досвіду за законами соціальної технологізації);
¾ демографічні технології (вивчають і виробляють способи механізму відтворення населення, зміни його чисельності,складу та розміщення і т.д.);
¾ соціальні технології згоди (представляють собою методи досягнення згоди більшості населення, щодо вирішення найбільш актуальних питань суспільного життя,їх взаємної дії);
¾ політичні технології (методи розв’язання політичних проблем, вироблення політики, її реалізації, здійснення політичної діяльності).
На основі такої класифікації, ми можемо охарактеризувати розроблену технологію зсоціалізації дошкліьників, як локальну та інноваційну.
Соціальна технологія - це єдиний тип технологічного процес, що значною мірою базується на “суб’єкт-суб’єктних” відносинах. Без співпраці учасників соціального процесу, сумісних дій індивіда, сім’ї, групи, яким надається соціальна допомога чи підтримка,неможливо покращити ті обставини,які послужили причиною застосування соціальних технологій [с.511].
Наведені критерії класифікації дозволяють нам у соціально-педагогічній діяльності, застосовувати соціально-педагогічні технології. Застосування тих чи інших технологій в соціально-педагогічній роботі визначає її подальшу ефективність.
Таким чином, сутність технології роботи соціального педагога з соціалізації дошкільників, полягає у практичній діяльності соціального педагога, для якої характерна раціональна послідовність дій, тобто, розподіл на етапи: підготовчий, основний, підсумковий, а також використання різних методів та засобів з метою досягнення ефективних результатів.
На основі такої кваліфікації, ми можемо охарактеризувати розроблену технологію соціальної соціалізації дошкільників, як локальну та інноваційну.
Як зазначають фахівці в області соціальної педагогіки, І.М. Богданова, М.А. Галагузова, И.В. Харламов , А.Г. Шевцов соціально-педагогічна діяльність починається з постановки мети, завдань, які необхідно вирішити спеціалісту. Мета в свою чергу визначає зміст діяльності, методи їх реалізації та форми організації, які взаємопов’язані між собою. Зміст, методи і форми не можуть існувати незалежно одні від одних, їх взаємозв’язок визначається тим, що зміст впливає на форми і методи, а ті, у свою чергу, можуть корегувати зміст соціально-педагогічної діяльності. Розв’язання будь-якої проблеми клієнта починається з її діагностики. Цей етап включає в себе обов’язково збір, аналіз і систематизацію інформації, на основі яких може бути зроблений певний висновок. Наступний етап - пошук шляхів розв’язання цієї проблеми. Розв’язання визначених завдань може здійснюватися двома шляхами:
- проблему можна вирішити за допомогою скориставшись вже розробленими технологіями – підбір саме тієї технології, яка забезпечить успішне вирішення;
- складання програми – розробка технології своєї діяльності в конкретному випадку.
У залежності від того яку технології буде обрано, фахівцю потрібно підібрати відповідні методи і форми організацції своєї діяльності,а також визначає ресурси та засоби, що будуть використані у процесі та роботі вирішення проблемиі дозволять вирішити проблеми клієнта.
Отже, соціально-педагогічна технологія з соціалізації дошкільників – це певний спосіб досягнення визначеної соціально-педагогічної мети, який базується на теоретичному обгрунтуванні та узагальненні попереднього досвіду, та поділяється на такі етапи:
1) діагностика проблеми (передбачає виявлення соціально-педагогічної проблеми, здійснюється прогноз імовірного розвитку ситуації, її учасників, перегляд ресурсів, які маються для розв’язання даної проблеми);
2) вибір та розробка методів, форм та засобів діяльності (підготовка необхідних ресурсів (інформаційні, методичні, психологічні) для розв’язання соціально-педагогічної проблеми з родинного виховання дитини в умовах однодітної сім’ї);
3) вирішення проблеми (саме здійснення соціально-педагогічної діяльності у вирішенні проблем в однодітній сім’ї) та оцінка вирішення проблеми (відбувається оцінення соціально-педагогічної діяльності з родинного виховання дитини в умовах однодітної сім’ї, її якість та ефективність).
Проаналізувавши наукову літературу,ми можемо зробити висновок,що технологія соціально-педагогічної діяльності з соціалізації дошкільників з використанням гри – це оптимально підібраний комплекс соціально-педагогічних та ігрових засобів: методів, прийомів та алгоритм їх застосування – для вирішення проблеми соціалізації дошкільників. Використання технології соціально-педагогічної діяльності у процесі соціалізації дошкільників з використанянм гри дозволить забезпечити швидкий та безболісний процес пристосування дитини до соціуму однолітків. Наступним нашим етапом після аналізу сутності технології роботи соціального педагога з соціалізації дошкільників буде розробка технології роботи соціального педагога з соціалізації дошкільників з використанням гри.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 257; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!