Особливості спорів щодо укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2

Спори, що виникають з адміністративних договорів, є самостійною категорією спорів, що віднесені до адміністративної юрисдикції. Водночас деякі з них є одночасно компетенційними спорами – якщо вони стосуються адміністративних договорів, обома сторонами у яких є суб’єкти владних повноважень. Адміністративний договір – доволі нова для нас форма регулювання відносин між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами адміністративно-правових відносин через використання диспозитивного методу у публічній сфері. За визначення п. 14 ст. 3 КАС України адміністративний договір – це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов’язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб’єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.

Формула «спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів»охоплює весь спектр спорів, що виникають у відносинах, пов’язаних з адміністративними договорами, у тому числі спори щодо недійсності цих договорів, їх зміни чи розірвання.

Особливості спорів за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

До прийняття Конституції і деяких законів значний обсяг категорій справ проти громадян чи організацій вирішували в адміністративному, а не судовому порядку через реалізацію органами влади так званих втручальних повноважень (обмеження права на мирні зібрання, примусовий розпуск об’єднань громадян тощо). Тепер частину таких справ віднесено до юрисдикції судів, щоб запобігти порушенням прав особи через здійснення судового контролю за реалізацією втручальних повноважень органів влади.

Якщо у переважній більшості випадків захист прав, свобод та інтересів осіб є таким, що настає внаслідок встановленого судом факту їх порушення, то в адміністративних справах за зверненням суб’єкта владних повноважень з позовом до фізичної чи юридичної особи у випадках, визначених законом (п. 4 ч. 1 ст. 17, ч. 4 ст. 50 КАС України), суд надаєупереджувальний захист правам, свободам та інтересам особи.

Водночас можна погодитися з думкою, що коло таких справ поступово має зменшитися, і необхідно засудити практику законотворення, коли компетенція судів невиправдано розширюється за рахунок подібних справ. Оптимальною є модель, коли орган приймає рішення, і особі надається певний час для його оскарження. І лише після закінчення строку оскарження, якщо скарги (позову) не подано, рішення можна виконувати примусово. Така модель доцільна, наприклад, для так званих адміністративно-господарських санкцій, які зараз змушені застосовувати адміністративні суди.

Адміністративні справи, що виникають із зазначених спорів, суд розглядає лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень. Відповідачами у них можуть бути громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, об’єднання громадян, юридична особа, які у цих правовідносинах не є суб’єктами владних повноважень.

59.

Як спеціальні суб’єкти звернення до суду слід виокремити суб’єктів владних повноважень (органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб).Публічно-правові спори між зазначеними суб’єктами виникають зазвичай з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, зокрема делегованих повноважень, а також з приводу укладення та виконання адміністративних договорів. З особливих публічно-владних повноважень певних суб’єктів, їх обов’язку діяти виключно в межах закону випливає й обов’язок органів і посадових осіб публічної влади звертатися до суду у випадку порушення їх компетенції актом або дією іншого суб’єкта публічної влади. Відповідно до п. 15 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», як ми вже зазначали, що сільський, селищний, міський голова може звернутися з позовом до суду з вимогою про визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади, а також повноваження ради та її органів.

Особливу групу суб’єктів права на звернення до суду з позовом становлять державні службовці, яким надане право звернутися до адміністративного суду для вирішення спорів, пов’язаних з державною службою.

Слід зазначити той факт, що незважаючи на те, що в передбачених законом випадках адміністративну справу може бути порушено не лише позивачем, але й прокурором, іншими особами, яким надане право захищати права і свободи інших осіб (ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України), позивачем завжди є особа, на захист прав, свобод і інтересів якої порушується така адміністративна справа.

Відповідно до ч. З ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Отже, не відміну від позивача, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила його права, свободи або інтереси. Відповідач залучається до справи у зв’язку з позовними вимогами, які висуваються до нього. Згода відповідача на його залучення не є обов’язковою.

Слід зазначити, що відповідачем також може бути й інша особа, якого стосується вимога позивача. Таким чином, за загальним правилом відповідачем у конкретній адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень. З огляду на це положення відповідач не звертається до суду, а суд притягує його до участі у справі за відповідним позовом.

Відповідно до ч. 4 ст. 50 Кодексу адміністративного судочинства України громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи, які не є суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб’єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

5) в інших випадках, встановлених законом.

Наведений у ст. 50 цього Кодексу перелік останньої групи можливих відповідачів не є вичерпним, в законодавстві можуть бути встановлені й інші подібні випадки.

Відповідачами можуть бути також ЗМІ, підприємства, установи, організації, їхні посадові та службові особи, творчі працівники засобів масової інформації, кандидати, їхні довірені особи, партії (блоки), місцеві організації партій (блоки місцевих організацій партій), їхні посадові особи та уповноважені особи, ініціативні групи референдуму, офіційні спостерігачі від суб’єктів виборчого процесу у справах щодо оскарження їхніх дій або бездіяльності, що порушують законодавство про вибори чи референдум.

Отже, складовими поняття відповідач згідно з п. 9 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України є: «відповідач як суб’єкт владних повноважень», «відповідач як інші особи, до яких звернена вимога позивача».

Стосовно такої складової поняття «відповідач» як «відповідач як суб’єкт владних повноважень» то необхідно акцентувати увагу на тому, що таким є: орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Щодо такого відповідача, як «посадова» та «службова особи», то законодавець в їх трактуванні не має єдності. Зокрема, у відповідності зі ст. 2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами є керівники або заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами України та іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій. Натомість такий відповідач, як службова особа - це така особа, яка нормативними актами наділена спеціальними повноваженнями і є представником адміністративної влади, а тому її дії породжують юридичні наслідки для фізичних та юридичних осіб, які не перебувають з ними у службово-правових відносинах. Таким чином, тут йдеться про представників влади.

Крім того, слід зазначити, що друга складова поняття «відповідач» - це інші особи, до яких звернена вимога позивача, має трактуватися так, що це можуть бути: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, їх об’єднання, юридичні особи. Всі ці особи не є суб’єктами владних повноважень.

Кодекс адміністративного судочинства України встановлює особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, а саме – у справах щодо оскарження нормативно-правових актів (ст. 171), щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, якщо законом не встановлено іншого порядку оскарження (ст. 181), щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності, що обмежують реалізацію права на мирні зібрання (ст. 183).

60.

В Україні простежено «традиційне» оновлення виборчого законодавства напередодні проведення виборів. Така ситуація має місце не лише на чергових виборах, але й під час проведення позачергових виборів, відбувається внесення значних змін до чинного законодавства, що створює труднощі для його практичного застосування.
Безперечно, відсутність належного врегулювання виборчих відносин та нестабільність законодавства спричинює виборчі спори. У виборчому законодавстві закріплено альтернативні форми вирішення таких спорів – оскарження до виборчих комісій вищого рівня і судового. Тому було значно розширено правові можливості виборця щодо захисту його виборчих прав, що і відповідає конституційному принципу верховенства права та міжнародним актам.

У чому ж полягає саме поняття «виборчий спір». Такий спір характеризується як вияв суперечності між учасниками виборчого процесу, що виникає на підставі норм виборчого законодавства. Так, наприклад, згідно ст. 92 Закону України «Про вибори Президента України» предметом оскарження можуть бути питання, що стосуються:

• призначення, підготовки і проведення виборів Президента України;

• рішення, дії чи бездіяльності виборчих комісій та їх членів;

• дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб.

Потрібно врахувати, що з метою позначення усіх процедурних дій, спрямованих на підготовку і проведення виборів, законодавець користується терміном «виборчий процес». Відповідно до статті 11 Закону України «Про вибори Президента України» (із змінами) виборчий процес - це здійснення суб'єктами виборчого процесу виборчих процедур, передбачених Законом. У свою чергу, суб’єктами виборчого процесу згідно вищевказаного Закону є: виборець; виборчі комісії; кандидати на пост Президента України, зареєстровані у порядку, встановленому Законом; партії (блоки), які висунули кандидатів на пост Президента України; уповноважені представники, довірені особи, офіційні спостерігачі від партій (блоків) - суб'єктів виборчого процесу та від кандидатів на пост Президента України.

Кожна окрема процедура виборчого процесу складається з послідовності певних дій, для яких характерні часові рамки і відповідне коло суб’єктів. Оскарження є формою перевірки законності і обґрунтованості будь-якого рішення, що стосується виборів.

Згідно статті 91 Закону України «Про вибори Президента України» суб’єктами звернення є кандидат на пост Президента України, партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу, виборча комісія, а також виборець, виборчі права або охоронювані законом інтереси якого щодо участі у виборчому процесі порушено рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта оскарження. Від імені кандидата на пост Президента України суб'єктом звернення із скаргою може бути також його довірена особа.

Скарги, що стосуються призначення, підготовки і проведення виборів Президента України, можуть бути подані на рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій та їх членів, дій кандидатів на пост Президента України, їх довірених осіб.

Особа, залежно від виду спору, має змогу звертатися до виборчої комісії вищого рівня або безпосередньо до адміністративного суду.

Частинами 3-5 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено предметну та територіальну підсудність справ щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій та членів цих комісій. Рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії щодо встановлення нею результатів виборів оскаржується до Вищого адміністративного суду України. Усі інші рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії, члена цієї комісії оскаржуються до Окружного адміністративного суду міста Києва. Рішення, дії чи бездіяльність територіальних (окружних) виборчих комісій щодо підготовки та проведення виборів Президента України, а також членів зазначених комісій оскаржуються до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії. Усі інші справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виборчих комісій, членів цих комісій оскаржуються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням відповідної комісії.

У зв'язку з необхідністю оперативного реагування на порушення законодавства про вибори і захисту порушених прав, свобод чи інтересів позовні заяви може бути подано до адміністративного суду у п'ятиденний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності виборчою комісією, комісією з референдуму, членами цих комісій. При цьому, якщо такі рішення, дії чи бездіяльність мали місце до дня голосування, то позовна заява подається до суду у п'ятиденний строк, але не пізніше двадцять четвертої години дня, що передує дню голосування. Якщо рішення, дії чи бездіяльність дільничної виборчої комісії, членів цієї комісії, що оскаржуються, мали місце у день голосування, під час підрахунку голосів та встановлення результатів голосування на дільниці — позов до адміністративного суду може бути подано у дводенний строк з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності.

Строк подання скарги продовженню або поновленню не підлягає. Зміна або уточнення вимог скаржника під час розгляду скарги у виборчій комісії або в суді, викликані виявленням обставин, невідомих раніше суб'єкту звернення із скаргою, не вважається новою скаргою і не підлягає встановленим обмеженням строків.

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 357; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 12

Мы поможем в написании ваших работ!