Шляхи формування виховуючого колективу
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ, СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ І МИСТЕЦТВА
КАФЕДРА СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ, ДОШКІЛЬНОЇ ТА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ
ІНДЗ НА ТЕМУ:
«А.С.МАКАРЕНКО ПРО РОЛЬ КОЛЕКТИВУ У ФОРМУВАННІ ОСОБИСТОСТІ»
Виконала:
Студентка 2-ПО
Жила В.Д.
Перевірила:
Зобенько Н. А.
Черкаси – 2013
Зміст
Вступ……………………………………………………………………...3
1. Основні теорії виховного колективу………………………………...5
2. Шляхи формування виховного колективу…………………………..8
3. Зміст життя і діяльності виховного колективу………....................10
4. Методи, прийоми організації виховної роботи в колективі………14
Висновки………………………………………………………………..17
Список використаної літератури……………………………………...20
Вступ
Дослідженням колективу займалися такі видатні педагоги як П.П. Блонський, С.Т. Шацький, Н.К. Крупська, В.А. Сухомлинський, А.С.Макаренко. Узагальнюючи їх ідеї можна зробити висновок, про те, що колектив вони розглядали як певну групу людей, засновану на спільності цілей і задач; таку групу, що поєднує інтереси індивіда і суспільства, і взаємодіє за принципами співробітництва, при чому такі характеристики приймаються всіма учасниками як ціннісні орієнтації і норми поведінки.
|
|
|
Про роль колективу в формуванні особистості існує багато різних міркувань. Деякі зводяться до того, що виховний вплив колективу не виправдовує себе, а навпаки, пригнічує особистість, гальмує її розвиток.
Особистість справді є об’єктом виховання, але якщо враховувати те, що вона сама має реалізовувати свої можливості, тобто виконувати функції суб’єкта виховання, то здійснювати цей процес ізольовано від навколишнього (як природного, так і соціального) середовища неможливо.
Колектив – це соціальна значима група людей, які об`єднані спільною метою, узгоджено діють для досягнення мети і мають органи самоврядування.
Колективу властивий цілий ряд важливих ознак. Розглянемо їх.
1. Загальна соціально значима мета. Ціль колективу обов’язково повинна збігатися з суспільними цілями, не суперечити пануючій ідеології, конституції і законам держави.
|
|
|
2. Спільна суспільно корисна діяльність, яка складає основний зміст його життя.
3. Організована структура.
4. Учнівський колектив має органи управління: загальні збори, учнівський комітет і рада колективу, комісії, штаби; у первинних колективах також працюють загальні збори та інші органи самоуправління, обираються уповноважені особи та ін.
5. Наявність у відносинах між членами колективу певної морально-психологічної єдності.
6. Динамізм. Виховний колектив не стоїть на місці, і його життя перебуває в процесі постійного розвитку.
А.С. Макаренко визначив колектив як об’єднання людей в основі якого лежать суспільно цінні цілі, спільна діяльність по їх досягненню, розподіл взаємної відповідальності між учасниками колективу, створення органів самоуправління і зв’язки з іншими колективами як такими ж осередками суспільства.
Виховний колектив – педагогічно організована система відносин. Він має органи самоврядування й координації, що уповноважені представляти інтереси дітей і суспільства, традиції, громадську думку, об’єднує учнів спільною метою та організацією праці.
|
|
|
Основні теорії виховного колективу
Макаренко був прихильником активного виховання. Принцип активної цілеспрямованості - найважливіший і характерний для педагогіки Антона Семеновича. Він виходив з марксистського ставлення до цілісності процесу виховання дітей. Людина не виховується частинами, він створюється синтетично. Тому окреме засіб завжди може бути і позитивним і негативним, вирішальним моментом є не його пряма логіка, а логіка і дію всієї системи засобів, гармонійно організованих, у повній відповідності з розвитком життя суспільства.
З цих положень Макаренко зробив такі практично дієві висновки: по-перше, ніяке засіб не може бути оголошений постійним, завжди корисним і діє завжди однаково точно, не догматичне твердження виховних засобів, а негайний аналіз і негайна дія - ось що має бути покладено в основу вибору коштів повсякденної виховної роботи, по друге, ніяке засіб не може проектуватися як позитивне, якщо його дія не контролюється всіма іншими засобами, що застосовуються одночасно з ним, тобто необхідні не окремі, роз'єднані кошти, а система засобів, розроблена відповідно до цілей виховної роботи . Загальне призначення системи виховних засобів, за Макаренком, полягає в тому, щоб педагогічно доцільно організувати життя дитячого колективу. [8, c.14-15]
|
|
|
Найважливішим внеском у педагогічну науку була розроблена А.С. Макаренко теорія виховного колективу.
Виховним колективом Макаренко називав таку форму організації життя дітей, яка, повнокровним і радісним дитячим життям, максимально задовольняє дитячі життєві потреби, в той же час є виховує школою, успішно роздільної всі виховні завдання, що випливають з вимог нашого суспільного розвитку.
У розробці теорії виховного колективу А.С. Макаренко виходить з основних положень історичного матеріалізму. Виникнення і розвиток колективних зв'язків людей є процес об'єктивно-закономірний.
Величезну роль відіграє колектив у розвитку людської особистості.
Ясно, що і дитячий колектив - є явище об'єктивно-закономірне. Діти живуть і виховуються в колективах. Такі колективи виникають в сім'ї, на вулиці, у дворах будинків, в школі і т.д. Але не всякий дитячий колектив є виховним. Найчастіше колективи дітей виникають і живуть стихійно, тому центральним завданням педагога є організація дитячого колективу. Виховати колектив - це педагогічно доцільна організація дитячого життя, в результаті якої виховується певний тип людей, тобто досягаються певні виховні цілі.
Найчастіше, говорячи про виховну роль дитячого учнівського колективу, підкреслюють, що організований дитячий колектив є в руках педагога потужним чинником впливу на окремих малодісціплінірованних учнів, що він допомагає педагогу в проведенні заходів виховного характеру: в організації громадської роботи, допомоги відстаючим учням і т.п . У цьому випадку звичайно мається на увазі більш-менш дружний, організований досвідченим керівником клас, і ця згуртованість класу розглядається як важливий виховний чинник.
Рівень виховної роботи в таких класах зазвичай вище, ніж у тих класах, де немає дружби, згуртованості й організованості дітей. Але такого типу класний колектив не є ще виховний колектив. Правда, можна сказати, що це явища одного порядку, але такий класний колектив є тільки один з елементів організації життя і діяльності того виховного колективу, який має на увазі Макаренко. [3, c.46]
Виховний колектив, за Макаренком, - це наукова організація виховного процесу. Не звичайний колектив, який ми звикли уявляти собі, нехай навіть найкращий, організований і натхнений, що склався в ході життєвої діяльності тієї або іншої групи радянських людей, а спеціально з педагогічними цілями науково організований виховний колектив як форма організації дитячого життя.
Про комуні ім. Дзержинського, де була в повній мірі розгорнута його виховна система, А.С. Макаренко говорив, що її можна порівняти зі спортивним залом. Як у спеціального обладнаному спортивному залі група людей щодня, систематично під керівництвом досвідченого інструктора займається на снарядах і завдяки цьому стає через певний час добрими спортсменами, так само і комуна була першокласно обладнаним "виховним спортзалом". Тут кожен рух життя вихованців і все їхнє життя в цілому представляли собою вправи на найскладніших "виховних снарядах" під керівництвом педагога. Завдяки цьому вихованці формували свої характери, погляди, знання, навички, традиції, норми поведінки і ставали передовими радянськими людьми.
Це була спеціально з педагогічними цілями організовуються виховує школа життя; вона більш ефективно діяла у виховному відношенні, ніж звичайна "школа життя". Ось в якому сенсі треба розуміти А. С. Макаренка, коли він говорить про дитячий колектив, про його виховної ролі. [4, c. 39]
Підводячи підсумок всьому вище сказаному, робимо наступний висновок. В основі теорії виховного колективу лежить декілька положень. Перше полягає в тому, що тільки в процесі діяльності дітей, в результаті вправи залучених в діяльність природних сил, відбувається розвиток цих сил. У результаті цього утворюються знання, вміння, навички, звички, погляди і формується особистість в цілому. Це положення А.С. Макаренко назвав "педагогіка паралельної дії". Ця методика є способом управління процесом виховання дітей у різних видах діяльності у відповідності з поставленими цілями. У цьому й полягає головне завдання виховання і в цьому полягає сутність і цінність педагогічної майстерності. Іншим, не менш важливим положенням є ідея єдності виховання і життя, яка розкриває природу процесу виховання та його зміст.
Шляхи формування виховуючого колективу
Виховне значення колективу, його впливу на особистість учня досить суттєве. Оскільки кожен учень щодня перебуває в класі, то й клас (свідомо чи несвідомо) впливає на нього.
Шкільній колектив у своєму розвитку проходить чотири стадії:
1. Створення колективу учнів. Спочатку колектив лише формується, члени його недостатньо знають один одного, не виявляють ініціативи в діяльності. Ще не сформований його актив.
Педагог повинен допомогти учням сформулювати систему єдиних вимог – рішучих за формою, зрозумілих за змістом, організувати його діяльність на засадах єдиноначальності керівництва, педагогічного авторитаризму, сформувати актив
2. Поширення впливу активу на весь колектив. На цій стадії відбувається залучення активістів до керівництва колективом, акцентуючи їх увагу на відповідальності, ініціативі та самостійності.
Стадія триває один – півтора року, незалежно від стосунків усередині колективу. На її початку колектив нібито поділений на три соціально-психологічні мікрогрупи: активістів (опору класного керівника), пасивних учнів (які поступово долають байдужість), «ядро опору» (педагогічно занедбані діти). Наприкінці її клас психологічно та педагогічно є однорідним.
На цій стадії розвитку колектив розвивається, здійснюючи поступовий рух вперед за умови розв’язання все більш складних задач.
3. Вирішальний вплив громадської думки більшості. Більшість дітей з перших днів свідомо, активно, а колектив усвідомлює завдання, поставлені перед ним. Педагог допомагає активові здобути авторитет серед учнів, контролює його діяльність
На цій стадії посилюється вплив громадської думки колективу, боротьба за його честь, орієнтація та самоконтроль поведінки і навчальної діяльності.
4. Самовиховання як вищий тип виховання в колективі.
Кожен учень сприймає колективні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. У них розвивається інтерес до самовиховання, що переходить у внутрішнє прагнення до вдосконалення особистих якостей, рис характеру.
Педагог інструктує, консультує, надає методичну допомогу щодо прийомів самовиховання (самоаналізу, самонавіювання, самонаказу, самовідмови від негативного), поступово привчаючи до нього весь колектив. Допомагає учням визначити потрібні для самовдосконалення якості, скласти індивідуальні плани самопізнання, саморозвитку. Беручи до уваги вимоги колективу до кожного його учасника, досягнутий рівень розвитку колективу, вікові та індивідуальні особливості дітей, педагог коригує самовиховання, створює загальну мажорну атмосферу.[5, c. 56-57]
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 896; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!