Тема 5: Мікробіологія шкіряно-хутрової сировини. Мікробіологічні процеси при зберіганні гною
Мета заняття:
· Ознайомитись з нормальною мікрофлорою поверхні тіла забійних тварин, мікроорганізмами, що надходять у шкіряну сировину та негативними процесами, які вони здатні викликати.
· Проаналізувати різні методи консервування шкіряної сировини, знезараження шкір, отриманих від хворих тварин.
· З’ясувати мікробіологічні процеси, які відбуваються при різних методах зберігання гною та його біотермічному знезараженні.
Перелік питань, які підлягають самостійному опрацюванню:
1. Характеристика нормальної мікрофлори шкіри та збудників інфекційних хвороб, які передаються через шкіряну сировину.
2. Способи консервування шкіряної сировини та вади мікробного походження під час її зберігання.
3. Характеристика мікрофлори гною, процеси біотермічного знезаражування.
Основні мікробіологічні терміни та інші ключові слова, на які треба звернути увагу під час засвоєння матеріалу:
· Прижиттєва мікрофлора поверхні тіла тварин, кількісний та видовий склад, зміна видового складу під час забою тварин та зберігання парної шкіри. Мікробіологічні процеси, які відбуваються під час тривалого зберігання шкіри, процеси гниття, три стадії загнивання шкір, пліснявіння, утворення сольових плям.
· Способи консервування шкіряної сировини, наявність мікроорганізмів у воді та солі, які впливають на показники кінцевого продукту. Тузлучний, волого-солений, сухо-солений, та прісно-сухий методи консервування шкіряної сировини. Консервування заморожуванням та інші сучасні методи. Мікрофлора шерсті, руйнування бацилами, грибами та актиноміцетами, умови необхідні для зберігання. Шкіряно-хутрова сировина як можливе джерело інфекційних захворювань тварин і людини. Особливості поводження з сировиною, зараженою збудниками сибірки, бруцельозу, віспи, туляремії, ящуру, бешихи свиней, лептоспірозі та інших хворобах. Особливості обробки та дезинфекції шкіряно-хутрової сировини, отриманої при забої інфекційно хворих тварин.
|
|
|
· Склад мікрофлори шлунково-кишкового тракту, яка є основою мікрофлори гною. Мікробіологічні процеси амоніфікації, нітрифікації, денітрифікації, бродіння та інші явища, в результаті яких відбувається розпад складових частин гною, утворення вуглекислоти, метану, водню, молекулярного азоту, органічних сполук при аеробних та анаеробних процесах. Способи зберіганні гною: під тваринами, щільне та рихле. Особливості мікробіологічних процесів при різних способах зберігання. Процес біотермічного знезаражування гною, обладнання місця зберігання, умови для активного проходження мікробіологічних процесів, хвороби, при яких біотермічне знезаражування є обов’язковим.
|
|
|
Література:
1. Асонов Н.Р. « Мікробиология» - М.-1989. - 351с.
2. Вербина Н.М., Каптерева Ю.В. «микробиология пищевых производств». – М.-1988. - 256с.
4. Векірчик К.М. «Мікробіологія з основами вірусології» - К.-2001. - 311с.
5. «Довідник лікаря ветеринарної медицини» за ред.
П.І. Вербицького, П.П Достоєвського – К.Урожай .- 2004-
1280с.
6. Коган М.Б и др. «Физико-химический и бактериологический контроль мясной промышленности» - М.-1971.-462с.
7. «Микробиология продуктов животного происхождения» пер. с нем. – М.-1985.-592с.
8. Харченко С.М. «Мікробіологія» - К.-1994. - 350с.
Тема 6: Характеристика деяких збудників інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин
Мета заняття:
· При вивченні інфекційних хвороб сільськогосподарських тварин в умовах аудиторного часу основну увагу приділено класичним збудникам – бактеріям, бацилам, клостридіям. Тому для самостійного вивчення відібрані інфекції, збудниками яких є представники інших нозологічних груп: псевдомоноси, мікоплазми, рикетсії, хламідій, спірохети, актиноміцети, патогенні гриби та віруси.
Звертаємо увагу, що всі вищевказані інфекційні хвороби мають розповсюдження на території України або представляють реальну загрозу епізоотичному благополуччю окремих галузей тваринництва країни.
|
|
|
· Ознайомитись з морфологічними та культуральними властивостями вищевказаних збудників інфекцій, особливостями їх лабораторної діагностики.
· Проаналізувати методи специфічної профілактики цих інфекцій, наявність та ефективність сучасних біопрепаратів вітчизняного та закордонного виробництва.
Перелік питань, які підлягають самостійному опрацюванню:
1. Збудник сапу: морфологія, культивування, стійкість у зовнішньому середовищі, лабораторна діагностика, імунітет і засоби специфічної профілактики.
2.Збудники хламідіозів с.-г. тварин: морфологія, культивування, стійкість у зовнішньому середовищі, лабораторна діагностика, імунітет і засоби специфічної профілактики.
3.Збудник дизентерії свиней: морфологія, культивування, стійкість у зовнішньому середовищі, лабораторна діагностика, імунітет і засоби специфічної профілактики.
4. Збудник актиномікозу: морфологія, культивування, стійкість у зовнішньому середовищі, лабораторна діагностика, імунітет і засоби специфічної профілактики.
5.Збудники трихофітії (стригучого лишаю): морфологія, культивування, стійкість у зовнішньому середовищі, лабораторна діагностика, імунітет і засоби специфічної профілактики.
|
|
|
6.Збудник високопатогенного пташиного грипу: систематичне положення, морфологічна будова, культивування, стійкість у зовнішньому середовищі, лабораторна діагностика, імунітет і засоби специфічної профілактики.
Основні мікробіологічні терміни та інші ключові слова, на які треба звернути увагу під час засвоєння матеріалу:
· Збудник сапу – Psevdomonas mallei, історія відкриття, систематичне положення псевдомонасів. Морфологічні особливості: форма, розміри, фарбування. Культуральні властивості: ріст на МПА, МПБ, диференційне середовище, біохімічна активність. Стійкість: у зовнішньому середовищі, до нагрівання, до дизенфікуючих речовин. Лабораторна діагностика: РСК, алергічна проба з малеїном, біопроба. Імунітет і специфічна профілактика.
· Хламідіози – Ch.psittaci історія відкриття, систематичне положення хламідій. Морфологічні особливості: форма, розміри, фарбування. Культуральні особливості: культивування в жовткових мішках курячих ембріонів, клітинних культурах (Hela, Hep-2), білих мишах. Стійкість у зовнішньому середовищі, до нагрівання, до дизенфікуючих речовин, чутливість до антибіотиків, патогенність для всіх видів с/г тварин і людини. Лабораторна діагностика: серологічні дослідження тварин після абортів, виділення збудника з плоду, біопроба на морських свинках, білих мишах, використання РСК та РИФ для ретроспективної діагностики. Специфічна профілактика: використання інактивованих вакцин з масляним ад’ювантом для ВРХ, свиней та овець.
· Збудник дизентерії свиней – Treponema hyodysenteriae, історія відкриття, систематичне положення спірохет. Морфологічні особливості: форма, розміри, фарбування. Культуральні особливості: вирощування на спеціальних середовищах з цитратною кров’ю, соєвому бульйоні, з сироваткою крові та стрептоміцином, на МПБ, зі шматочками печінки, анаеробні умови культивування. Стійкість у зовнішньому середовищі, до нагрівання, до дизенфікуючих речовин, чутливість до антибіотиків. Лабораторна діагностика: прижиттєве дослідження фекалій, після загибелі дослідження слизової оболонки ободової кишки, мікро фазова контрастна мікроскопія та реакція імунофлюресценції, біопроба в організмі кролика. Профілактика з застосуванням антимікробних речовин.
· Збудник актиномікозу – Actynomces bovis, історія відкриття, систематичне положення актиноміцетів. Морфологічні особливості: форма, розміри, фарбування. Культуральні особливості: на середовищі Сабуро, глюкозо-кров’яному агарі в анаеробних умовах, характеристика колоній, особливості росту на МПА та МПЖ, середовище Чапека та Кіт – Тароцци, біохімічні властивості. Стійкість у зовнішньому середовищі, до нагрівання, до дизенфікуючих речовин, чутливість до антибіотиків, патогенність для багатьох видів с/г тварин і людини. Лабораторна діагностика: мікроскопічні дослідження вмісту актиномікозних уражень, гною, ексудату, обробка матеріалу 20-% NaOH. Відсутність біологічних препаратів для специфічної профілактики.
· Збудники трихофітії (стригучого лишаю) – Trichophytia faviforme, Tr.equi, Tr.verrucosum історія відкриття, систематичне положення грибів роду Трихофітон. Морфологічні особливості: форма, розміри, фарбування. Культуральні особливості: на глюкозному агарі, середовищі Сабуро та сусло-агарі, особливості росту різних представників трихофітонів на вищевказаних середовищах. Стійкість у зовнішньому середовищі, до нагрівання, до дизенфікуючих речовин, чутливість до антибіотиків, патогенність для багатьох видів с/г тварин і людини. Лабораторна діагностика: мікроскопія уражених ділянок шкіри, волосся після обробки 10-% розчином їдкого натру, виявлення міцелію гриба. Імунітет і специфічна профілактика: для ВРХ використання вакцини ТФ-130, ЛТФ-130, для коней – СП-1, для хутрових звірів так ролів вакцини «Ментавак», «Мікодерм» та «Вакдерм».
· Вірус грипу курей Myxovirus influenza A of poultry. Загальна характеристика вірусу родини Ortohomyxoviridae, історія відкриття збудника пташиного грипу, систематичне положення, морфологічний та хімічний склад: розміри віріону, його форма, наявність гемаглютиніни та нейромідази, структура цих складових частин, кількість комбінацій, антигенна активність, здатність утворювати в організмі хворої птиці різних типів антитіл. Антигенна варіабельність та антигенна спорідненість з вірусами грипу свиней, коней і людини. Гемаглютинуючі властивості по відношенню до еритроцитів курей та інших тварин. Спектр патогенності, чутливість до збудника курей, качок, індиків, страусів, цесарок, фазанів, горобців, лебедів, чаєк. Захворювання людини на пташиний грип при епізоотії серед домашніх та диких птахів. Культивування вірусу на куриних ембріонах, клітинах фібробластів, нирках мавп і на диплоїдних культурах клітин людини. Стійкість вірусу до фізико-хімічних факторів: мінусової та підвищеної температури, висушування, впливу дезинфікуючих речовин. Лабораторна діагностика: виявлення специфічних антитіл у сироватках крові від хворої птиці в РЗК, ІФА, РЗГА, виявлення збудника методом люмінесцентної мікроскопії, виділення збудника на курячих ембріонах та його ідентифікація, виявлення специфічних антитіл у невакцинованої птиці на 2-4 день після захворювання та приріст рівня титрів взятих через 10-14 днів. Використання надсучасних методів його ідентифікації проведенням полімеразної ланцюгової реакції, типізація з моно специфічною сироваткою, визначення вірулентності сератипу за індексом інтравенозної патогенності. Імунітет та специфічна профілактика: дворічна імунологічна захищеність перехворілої птиці, виявлення комплемент фіксуючих антигенаглютинуючих та віруснейтралізуючих антитіл у реконвалесцентної птиці. Можливості використання для профілактики інфекції живих вакцин з аттенуйованих штамів РУ та Р-5, інактивованих вакцин.
Література:
1. 1. Асонов Н.Р. « Мікробиология» - М.-1989. - 351с.
2. Вербина Н.М., Каптерева Ю.В. «микробиология пищевых производств». – М.-1988. - 256с.
3. 3.Векірчик К.М. «Мікробіологія з основами вірусології» - К.-2001. - 311с.
9. «Ветеринарная микробиология и иммунология » под ред. Н.А.Радчука.-М.- 1991.- 383с.
10. «Високопатогенний пташиний грип» (посібник для фахівців) випуск Агенство США з міжнароднного розвитку в Україні, Молдові та Біларусії. 2008 50с.
11. «Довідник ветеринарних препаратів і кормових добавок зарубіжного виробництва» під ред. М.В. Косенка.-К.-1999.- 352с.
12. «Довідник лікаря ветеринарної медицини» за ред.
П.І. Вербицького, П.П Достоєвського – К.Урожай .- 2004-
1280с.
13. Коган М.Б и др. «Физико-химический и бактериологический контроль мясной промышленности» - М.-1971.-462с.
14. «Микробиология продуктов животного происхождения» пер. с нем. – М.-1985.-592с.
15. Сюрин В.Н. Фомина Н.В. «Частная ветеринарная вирусология» М.-Колос 1979.- 472с.
16. Харченко С.М. «Мікробіологія» - К.-1994. - 350с.
17. Утевский Н.Л. «Микробиология с техникой микробиологических исследований». М.-1975.-472с.
Контрольні питання
з мікробіології до ІІ змістовної частини
1. Мікрофлора води. Зони сапробності. Показники санітарної якості води з різних джерел.
2. Мікрофлора повітря. Значення у розповсюдженні інфекцій.
3. Мікрофлора грунту. Ризосферна мікрофлора. Методи визначення кількісного і якісного складу мікробних ценозів.
4. Хімічні фактори зовнішнього середовища, що впливають на життєдіяльність мікроорганізмів.
5. Вплив фізичних факторів на мікроорганізми.
6. Симбіотичні та антагоністичні відносини серед мікроорганізмів. Практичне значення.
7. Кругообіг вуглецю у природі.
8. Характеристика спиртового бродіння. Збудники, хімізм, значення.
9. Характеристика молочнокислого бродіння. Збудники, хімізм, значення.
10. Характеристика маслянокислого бродіння. Збудники, хімізм, значення.
11. Аеробний та анаеробний розклад клітковини. Збудники та значення у природі.
12. Кругообіг азоту у природі.
13. Характеристика процесу амоніфікації. Збудники, Значення у природі.
14. Характеристика процесу нітрифікації. Перша, друга фази нітрифікації. Збудники, Значення у природі.
15. Характеристика процесу денітрифікації. Пряма, непряма денітрифікація. Збудники, Значення у природі.
16. Біологічна фіксація атмосферного азоту. Симбіотичні та вільноживучі мікроорганізми.
17. Мікробіологічні основи приготування сіна.
18. Мікробіологія процесу сіножування кормів.
19. Мікробіологічні процеси при дозріванні силосу.
20. Поняття про патогенність, вірулентність та токсиноутворення патогенних мікроорганізмів.
21. Основні характеристики неспецифічного імунітету.
22. Поняття про антигени, антитіла та органи імунної системи.
23. Практичне використання вчення про імунітет (застосування вакцин, сироваток).
24. Характеристика мікрофлори, яка приймає участь при виготовленні окремих кисломолочних продуктів.
25. Характеристика мікрофлори масла, види мікробного псування.
26. Мікробіологічна сутність процесу виготовлення та дозрівання сирів, вади сирів мікробного походження
27. Морфологічна характеристика, хімізм процесу та біологічне значення мікроорганізмів, які приймають участь у перетворенні сполук фосфору та заліза.
28. Морфологічна характеристика та біологічне значення мікроорганізмів, які приймають участь у процесах окислення та відновлення неорганічних сполук сірки.
29. Види кормів, їх підготовка та інші умови, необхідні для проведення процесу дріжджування.
30. Систематичне положення та морфологічні особливості цвільових грибів здатних вражати грубі та концентровані корми.
31. Морфологічна та функціональна характеристика центральних та периферичних органів лімфоїдної системи.
32. Збудники хламідіозу та респіраторного мікоплазмозу птиці.
33. Збудники актиномікозу та трихофітії (стригучого лишаю).
34. Збудники сказу та пташиного грипу.
35.Характеристика збудників туберкульозу та бруцельозу.
36. Характеристика збудників сибірки та клострідіозів.
37. Характеристика збудників сальмонельозу та колібактеріозу.
38. Характеристика збудників бешихи свиней та лептоспірозу.
ХДАУ
Редакційно-видавничий центр «Колос»
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 155; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!