Тимчасове зупинення зовнішньої кровотечі
Практика № 3 (сестринська справа). Тема: Заходи першої медичної допомоги при пораненнях та ураженнях. Дом.завд. Т.М.Гут ВМП 2010р. ст. 51-61. Підручники та лекції з хірургії, реанімації… Лекція 2-3 (вибірково). Знати теорію та вміти (навички довідпрацьовуємо на занятті): Заходи першої медичної допомоги при пораненнях: ¾ гасіння одягу, що горить чи тліє, запалювальних сумішей; ¾ уведення знеболювальних засобів зі шприц-тюбика з індивідуальної аптечки; ¾ усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, сторонніх тіл, надання відповідного положення тілу (у разі западання язика, блювання, значної носової кровотечі) і проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ) способом рот до рота і рот до носа; ¾ тимчасове спинення зовнішньої кровотечі; ¾ накладання асептичної пов’язки у разі відкритого пневмотораксу; ¾ іммобілізація ушкодженої кінцівки підручними засобами; ¾ надягання протигаза під час перебування на зараженій місцевості; ¾ введення антидотів; ¾ часткове санітарне оброблення; ¾ застосування антибіотиків, протиблювотних засобів з індивідуальної аптечки. Практичні навички: ¾ послідовність дій під час надання першої медичної допомоги; ¾ тимчасове спинення зовнішньої кровотечі за допомогою: · накладання тугої пов’язки; · притискування артерії пальцями до кісткового виступу; · максимального згинання кінцівки; · накладання джгута-закрутки; · накладання гумового джгута; ¾ накладання асептичної пов’язки при пораненнях кінцівок, живота, грудної клітки та інших ділянок тіла; ¾ накладання оклюзійної пов’язки при відкритому пневмотораксі; ¾ тимчасова іммобілізація кінцівок з використанням пов’язок і підручних засобів (імпровізованих шин); ¾ штучне дихання “з рота до рота”, “з рота до носа” та за допомогою дихальної трубки ТД-1; ¾ проведення закритого масажу серця;
|
|
|
Гасіння одягу, що горить чи тліє, запалювальних сумішей.
Надаючи допомогу потерпілому необхідно враховувати ситуацію.Інколи одяг, що горить, простіше зняти, скинути або зрізати його окремі частини.Не можна бігти в горящому одязі, бо прискорений рух повітря підвищує інтенсивность горіння.Палаючі частини одягу потрібно накрити будь-якою товстою тканиною (шинель, брезент, плащ-накидка тощо) і щильно притиснути до тіла.Полум’я можна загасити, перекочуючись по землі (піску, снігу) або притиснувшись до іншої поверхні.
У разі потрапляння на шкіру або одяг невеликих згустків запалювальної суміші (напалму, …) потрібно накрити палаючу ділянку рукавом, шапкою, полою куртки або шинелі, брезентом, плащ-наметом, вологою глиною, землею, снігом.Невеликі ділянки горіння можна загасити, наклавши на них декілька турів бинта, а на обличчі – надівши на потерпілого протигаз.
|
|
|
У разі потрапляння значної кількості запалювальної суміші палаючи ділянки також щільно накривають тканиною. Узимку одяг найлегше загасити снігом, влітку – землею.
Не можна струшувати полум’я, знімати його руками або заливати водою. Це посилює горіння суміші, збільшує площу та глибину ураження.
Для запобігання самозапаленню загашеної запалювальної суміші на обпечену поверхню потрібно накласти вологу пов’язку і не знимати її до повного видалення суміші зі шкіри.
Якщо людина біжить в паниці, її збивають з ніг та гасять полум’я.
Уведення знеболювальних засобів з шприц-тюбика з індивідуальної аптечки.
Знеболювальний засіб. Промедол- 1-2 шприци-тюбики з білим (безбарвним) ковпачком по 1 мл 2% препарату. Застосовують при сильному болю, спричиненому переломами, великими ранами, здавлюванням тканин і опіками. Протипоказанням до ін’єкції промедолу є пригнічене дихання, ушкодження органів черевної порожнини або підозра на них.
1. Витягти шприц-тюбик із АІ.
|
|
|
2. Лівою рукою взяти за ребристий обідок канюлі, а правою прокрутити корпус (за годинниковою стрілкою) до упору. Таким чином проколюється мембрана.
3. Зняти ковпачок, що захищає голку.
4. Тримати канюлю за ребристий обідок і, не стискаючи пальцами її корпус, увести голку в м’які тканини стегна, сідниці або плеча (можна крізь одяг).
5. Стиснути пальцями корпус тюбика і видавити вміст шприца-тюбика.
6. Не розтискаючи пальців, витягнути голку шприца-тюбика.
7. Закріпити порожній шприц-тюбик на видному місці на одязі потерпілого.
Усунення асфіксії шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, сторонніх тіл, надання відповідного положення тілу (у разі западання язика, блювання, значної носової кровотечі) і проведення штучної вентиляції легень (ШВЛ) способом рот до рота і рот до носа.
Потрібно виявити причину асфіксії. Для цього потерпілого кладуть на спину і максимально закидають голову. Зробити це можна підклавши під плечі потерпілого згорнуту шинель або інший предмет, а також підклавши одну руку під шию та надавивши іншою на лоб потерпілого. Це створить умови для відновлення прохідності дихальних шляхів, так як корінь язика відходить від задньої стінки глотки і вивільняє її просвіт. Зазвичай рот потерпілого відкривається. Якщо ж щелепи залишаються міцно стиснутими, їх відкривають, натиснувши великими пальцями рук на підборіддя, та 2-5 м пальцями обох рук, розміщеними позаду кутів нижньої щелепи, висунувши нижню щелепу вперед.
|
|
|
Якщо поранений після відновлення дихання перебуває у стані несвідомості, то запобігая повторному западанню, язик потрібно закріпити шпількою до щоки, або прошити ниткою і закріпити до шиї чи до гудзика. Якщо неможливо, потерпілого слід повернути на бік.
Якщо порожнина рота заповнена сторонніми масами, необхідно швидко повернути верхню частину тулуба потерпілого набік, звільнити глотку і рот пальцями, обгорнутими бинтом (марлею) або носовою хусткою.
Якщо дихання не відновлюється, пораненого слід знову покласти на спину і, утримуючи голову максимально закинутою назад, розпочати штучну вентиляцію легень. Для її здійснення застосовують S-подібний повітровід або трубку дихальну ТД-1. Їх уводять у рот спочатку вигнутою стороною у низ (для запобігання западання язика) а потім, повертаючи на 180°, просувають до кореня язика. Щойно трубка буде вставлена, рятівник, який знаходиться за головою потерпілого, великими пальцями стискає ніздрі пораненого, вказівними притискує резиновий обтюратор (щиток), а іншими , тримаючись за кути щелеп, підтягує підборіддя догори. після цього глибоко вдихає, бере до рота мундштук трубки і різко видихає, продовжуючи доти, доки не підниметься грудна клітка пораненого. Повторювати вдування потрібно 10-12 разів за хвилину. Якщо виконують правильно, а потерпілий живий, то шкіра його поступово стає рожевою, пульс покращується, свідомість повертається, дихання відновлюється.
У тому разі, якщо немає дихальних трубок, ШВЛ виконують способом “із рота в рот”. При цьому в окремих випадках язик западає навіть при максимально видвинутій нижній щелепі і закриває вхід у гортань. Тоді язик попередньо фіксують: проколюють по середній лінії, відступаючи від кінчика не менше ніж на 1-2 см, безпечною шпилькою, витягують до внутрішнього краю зубів і закріплюють. На рот потерпілого накладають клапоть бинта або марлі. Той, що надає допомогу, глибоко вдихає, щільно обхоплює рот пораненого та енергійно видихає. Після цього відводить свою голову вбік і дає змогу потерпілому самостійно видихнути. Вдування продовжують до позитивного результату.
В окремих випадках (не вдається розімкнути міцно стиснуті зуби) штучне дихання можна здійснювати способом “із рота в ніс”. При цьому, навпаки, закривають рот і, захопивши губами прикриті бинтом ніздрі, вдувають через них повітря.
Усунення ядухи в уражених ОР здійснюють тільки після того, як їх доставлять на незаражену місцевість, а в осередку їм вводять відповідний антидот.
Тимчасове зупинення зовнішньої кровотечі.
Артеріальна кровотеча: яскраво-червона кров виливається пульсуючим струменем у такт зі скороченнями серцевого м’яза.
Венозна кровотеча: кров витікає темно-вишневого (бордового) кольору, неперервним струменем, повільно, рівномірно, без пульсації.
Капілярна кровотеча: кровить уся поверхня рани.
Способи зупинки артеріальної кровотечі на полі бою:
- Притискання артерії пальцями;
- За допомогою джгута або стисної пов’язки;
- Максимальне згинання або розгинання кінцівки в суглобі.
Притисканняможна виконувати кількома пальцями кисті, великими пальцями обох кистей, долонею, кулаком.
Кровотеча з ран голови і шиї:
- Загальна сонна артерія притискається у середині внутрішнього краю грудинно-ключично-соскоподібного м’яза до поперекових відростків шийних хребців.
- Зовнішня щелепна артерія притискається до нижнього краю нижньої щелепи на межі задньої і середньої її третини.
- Скронева артерія – до скроневої кістки у ділянці скроні, спереду та вище від козелка вуха.
Кровотеча з судин верхньої кінцівки:
- Підключичну артерію притискають до І ребра над ключицею назовні від місця прикріплення грудинно-ключично-соскоподібного м’яза до ручки груднини. Для цього руку потерпілого опускають донизу і відводять назад, після чого притискають артерію за ключицею.
- Підпахвова артерія притискається до голівки плечової кістки у пахвовій ямці.
- Плечова артерія притискається до плечової кістки у верхній третині внутрішньої поверхні плеча, біля краю двоголового м’яза.
- Ліктьову артерію притискають до ліктьової кістки у верхній третині внутрішньої поверхні передпліччя.
- Променеву артерію притискають до променевої кістки в тому місці, де визначається пульс.
Кровотеча з магістральних судин нижніх кінцівок:
- Стегнову артерію притискають нижче середини пупартової зв’язки до горизонтальної гілки лобкової кістки.
- Підколінну артерію притискають по центру підколінної ямки до стегнової кістки.
- Тильна артерія стопи – на середині відстані між зовнішньою (латеральної) і внутрішньою (медіальною) кісточками (дещо нижче від надп’ятково-гомілкового суглоба).
- Задня гомілкова артерія притискається до задньої поверхні присередньої кісточки.
Максимальне згинання або розгинання кінцівки в суглобі.
Кровотеча з підключичної артерії:
- Обидві плечові ділянки відвести назад;
- Зігнуті в ліктях руки також відвести назад до положення максимального наближення одна до одної і зафіксувати кількома турами бинта.
Кровотеча з судин передпліччя або кісті:
- У ділянку ліктьової ямки покласти щільний валик з тканини;
- Максимально зігнути руку в ліктьовому суглобі до зникнення пульсу на променевій артерії та припинення витікання крові із рани;
- Зафіксувати передпліччя до плеча бинтом;
Кровотеча зі стегнової артерії:
- Потерпілого покласти на спину;
- Покласти валик у ділянку пахвини;
- Максимально зігнути кінцівку у кульшовому суглобі та прибинтувати до тулуба.
Кровотеча з артеріальних стовбурів гомілки і стопи:
- Потерпілого покласти на спину;
- У підколінну ямку покласти щільно скручений валик;
- Максимально зігнути ногу в колінному суглобі і зафіксувати її в такому положенні кількома турами бинта або ременем.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 352; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!