Особливості термічних опіків від запалювальних сумішей

1. Запальні речовини на основі металів (терміт, електрон), що мають високу температуру горіння - до 15000°С.

2. Білий фосфор.

3. В’язкі запальні речовини на основі нафтопродуктів (напалм, напалм "В", пирогель), що мають температуру горіння 800-10000 С.

4. Рідкі запальні суміші для вогнеметів.

Особливості опіків від напалму, пирогелю можна розділити на дві групи:

I. Багатофакторність.

При цьому на потерпілого впливають як мінімум три чинники:

а) термічний; б) хімічний; в) психічний.

 

II. Група особливостей включає в себе:

1.  Переважно глибокі опіки (7- 94%);

2. Переважає ураження відкритих частин тіла (80%): обличчя, шия, кисті рук.

3. Наявність найжорстокіших болів, аж до втрати свідомості, а, отже, вражений, впавши, продовжує горіти, що призводить до виникнення глибоких опіків, аж до обуглення;

4.  Швидке наростання набряку тканин, якщо опік розташовується на обличчі, виникає тимчасова сліпота;

5. Важкий нервово-психічний вплив, що сприяє при меншій площі ураження розвитку важкого шоку;

6. Велика частота опікового шоку.

7.  Вкрай повільне загоєння ран.

8. Тривалий свербіж в області рубців (до 2-3 років);

9. Глибокі пошкодження очних яблук.

 

Перша медична допомога при опіках складається з виконання наступ­них основних заходів:

- гасіння палаючого одягу і запальної суміші, що потрапила на відкриті ділянки тіла, з метою припинення дії високої температури на потер­пілого, підручними матеріалами (шинель, плащ-намет тощо), щільно вкриваючи палаючу ділянку тіла;

- накладення асептичних пов’язок на обпечену поверхню тіла, не зні­маючи залишків одягу, що прилипли;

- введення знеболюючих засобів із шприц-тюбика;

- іммобілізація кінці­вок при глибоких опіках;

- прийом усередину антибактеріального засо­бу з АІ;

- зігрівання потерпілого;

- евакуація потерпілого.

Долікарська (фельдшерська) допомога полягає у виправленні пов’язок або накладенні контурних пов’язок, поліпшенні іммобілізації, введенні знеболюючих і серцевих засобів. Евакуація повинна здійснюватися з попе­редженням переохолодження.

Контурные повязки чаще используют при большой площади поражения кожи, например при ожогах. Они могут быть приготовлены из специальных ватно-марлевых заготовок. Такие повязки могут иметь форму трусов, корсета, кольчуги и т. п. Преимуществом подобных повязок является то, что смена их производится сравнительно быстро и безболезненно.

9.

Відмороження. (знати).

Відмороження– це зміни в тканинах організму, внаслідок дії низьких температур.

Від­мороження на війні спостерігаються не лише взимку, але і весною. Виникненню відморожень сприяють: вітер, вологе та тісне взуття, воло­гий одяг, вимушене нерухоме положення тіла, поранення та крововтрата, втома та недоїдання, раніше перенесені відмороження.

Періоди відморожень:

- Дореактивний (прихований);

- Реактивний (після зігрівання тканин).

 

Дореактивний період характеризується похолодінням, поблідненням шкіри і втратою чутливості в ділянці відмороження. Суб’єктивні відчуття невиразні – поколювання і легкий біль.

Реактивний період починається після зігрівання тканин. Білий колір шкіри змінюється на яскраву гіперемію або ціаноз. Відмічаються порушення відчуття - анестезія, гіперестезія, різно­манітні парестезії. Поява та наростання набряку на ділянках відмороження.

За глибиною ураження тканин, розрізняють чотири ступені відморо­ження.

Відмороження першого ступеня:

Характеризується зворотністю порушень. Відмі­чається відчуття поколювання, оніміння. Після зігрівання шкірні покриви набувають червового або ціанотичного забарвлення, виникає сверблячка, біль, парестезія, набряк. Всі ці явища ліквіду­ються до кінця тижня, але ціаноз, набряк, біль зберігаються тривалий час. Підвищується чутливість до холоду.

Відмороження другого ступеня.

Утворюються пухирі, наповнені прозорою, жовто-солом’яного кольору рідиною. Пухирі мають схильність до злиття. Дно пухиря утворює рожевого кольору, різко болюча ранова поверхня (ростковий шар епідермісу).  Загоювання такої ра­ни закінчується через 2-3 тижні, але ціаноз шкіри, нерухомість у суглобах, підвищена чутливість до холоду можуть зберігатися до 2-3 місяців і біль­ше.

Відмороження третього ступеня.

Спостеріга­ються блідість шкіри, оніміння, втрата больового й тактильного відчуття. При відмороженні кінцівок — різке порушення функцій. Утворенням пухирів із геморагічним вмістом, що потім нагноюються. Некротизується шкіра та підшкірна клітковина, на па­льцях відбувається відторгнення нігтів. Після відторгнення змертвілих па­льців утворюються грануляції. Рани загоюються тривалий час вторинним натягом та утворенням грубих рубців. Залишкові явища у вигляді ціанозу шкіри, під­вищеної чутливості до холоду, болю, нерухомості у суглобах тривають до­вше, ніж після відмороження другого ступеня.

Відмороження четвертого ступеня.

Некроз м’яких тканин і кісток. Після появи демаркаційної лінії виразніше визначаються межі некрозу. Відбувається поступова муміфікація змертвілих тканин з наступним відшаруванням. Наслідком відмороження четвертого ступеня завжди є гангрена кін­цівки.

Перша медич­натадолікарська допомога.

Єдиною патогенетично обгрунтованою та раціональною першою медич­ною та долікарською допомогою є найшвидша нормалізація температури переохолоджених, і відновлення кровообігу в них. Для цього, перш за все, необхідно припинити охолоджуючу дію навко­лишнього середовища за допомогою будь-яких доступних заходів: тепло закутати потерпілого, дати йому гарячі напої, змінити вологий одяг та взуття, перенести потерпілого в тепле приміщення. При відмороженні ву­шних раковин, кінчика носа та щік, необхідно обробити їх спиртом та зма­стити стерильним вазеліновим маслом або будь-якою антисептичною маз­зю на жировій основі (перша ступінь). При інших ступенях накласти асептичну пов’язку (пухирі не видаляти).

Останнім часом, у наданні першої та долікарської допомоги у дореактивний період відмороження кінцівок, широкого розповсюдження набула ме­тодика теплоізоляції відморожених кінцівок накладанням пов’язки із сірої вати. Кінцівку в пов’язці необхідно тримати до зігрівання її та внесення потерпілого в тепле приміщення. Зігрівання кінцівки в приміщенні можна досягти занурюванням її в теплу воду (37-38° С).

Категорично забороняється відморожені ділянки розтирати снігом, зі­грівати біля пічки та вогнища, оскільки це дає найгірші віддалені результа­ти, посилюючи складність пошкодження (нанесення подряпин шматочками льоду, місцеві перегрівання шкіри тощо).

Література.

Бадюк М.І ВМП ст.245-282.

---

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 184; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!