Зразок оформлення основної частини роботи

Стр 1 из 8Следующая ⇒

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Кафедра банківської справи

ПРАВИЛА ТА ЗРАЗКИ ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ РОБІТ

Методичні рекомендації

для викладачів і студентів усіх форм навчання

Суми – 2010

УДК 336.74+336.77[(073)

Г 89

Рекомендовано до видання методичною радою факультету банківських технологій Української академії банківської справи Національного банку України, протокол № __ від __ _________ 2010 р.

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри банківської справи, протокол № __ від __ _________ 2010 р.

Укладачі

д.е.н., професор

Сало І.В.

старший викладач

Лобода Д.Л.

викладач-стажист

Ребрик М.А.

Рецензент:

кандидат економічних наук, доцент

Башлай С.В.

Відповідальний за випуск

Лобода Д.Л.

П __

Правила та зразки оформлення науково-дослідних робіт: методичні рекомендації для викладачів і студентів усіх форм навчання [Текст]/ Укладачі : Сало І.В., Д. Л. Лобода, М. А. Ребрик. – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. – __ с.

Дані методичні рекомендації підготовлено з метою надання організаційно-методичної допомоги студентам та викладачам по написанню науково-дослідних робіт. Розглянуті правила оформлення основних структурних частин роботи та наведені зразки оформлення

УДК 336.74+336.77[(073)

ЗМІСТ

1. ОФОРМЛЕННЯ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ РОБОТИ.. 4

1.1 Правила оформлення основної частини роботи. 4

1.2 Зразок оформлення основної частини роботи. 9

2. ОФОРМЛЕННЯ ТАБЛИЦЬ. 17

2.1 Правила оформлення таблиць. 17

2.2 Зразок оформлення таблиць. 20

3. ОФОРМЛЕННЯ ІЛЮСТРАЦІЙ.. 21

3.1 Правила оформлення ілюстрацій. 21

3.2 Зразок оформлення ілюстрацій. 23

4. ОФОРМЛЕННЯ ФОРМУЛ ТА РІВНЯНЬ. 24

4.1 Правила оформлення формул та рівнянь. 24

4.2 Зразок оформлення формул та рівнянь. 26

5. ОФОРМЛЕННЯ ДОДАТКІВ.. 27

5.1 Правила оформлення додатків. 27

5.2 Зразок оформлення додатків. 29

5.2.1 Оформлення додатку, що містить таблицю, розташовану на декількох листах. 29

5.2.2 Оформлення додатку, що містить рисунок. 31

5.2.3 Оформлення додатку, що містить формулу. 32

5.2.4 Оформлення додатку, що містить декілька таблиць. 33

6. БІБЛІОГРАФІЧНЕ ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИХ РОБІТ. 37

6.1 Правила оформлення списку використаних джерел. 37

6.2 Зразок оформлення списку використаних джерел. 38

7. ЗШИВАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ.. 39

ДОДАТКИ.. 41

1. ОФОРМЛЕННЯ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ РОБОТИ

Правила оформлення основної частини роботи

Робота має бути виконана машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу. На друкованій сторінці розміщується 28-30 рядків по 70-75 знаків у кожному. Основний шрифт – Times New Roman, розмір основного шрифту – 14 кеглем (pt), міжрядковий інтервал – 1,5. Текст потрібно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє та нижнє – 20 мм.

Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Не припускається застосування напівжирного,підкресленого та курсивного шрифту (або їх комбінацій).

Номер сторінки розміщується у верхньому лівому куті, розмір шрифту – 12 (pt). Нумерація вказується, починаючи з другої сторінки вступу. По всій роботі, у т.ч. додатках, використовується наскрізна нумерація. У випадку, якщо додаток створений із застосуванням альбомної орієнтації аркуша, номер сторінки проставляється у верхньому лівому куті за книжкової орієнтації аркуша. Припускається нумерація виконана від руки чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору.

Абзацний відступ повинен бути однаковим упродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам (1,25 см).

Вписувати в текст роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому величина, щільність та написання тексту повинна бути наближеною до відповідних величин основного тексту.

Підчищення або зафарбування білою фарбою букв або слів в роботі допускається, але не більше трьох на одному аркуші. Помилки та неохайність в оформленні тексту є підставою для зниження загальної оцінки роботи.

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та (за необхідності) підпункти.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» друкують великими літерами з вирівнюванням по центру сторінки.

Заголовок розділу друкується великими літерами з вирівнюванням по центру сторінки (без урахування абзацного відступу). Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу по ширині сторінки. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Між назвами підрозділів та пунктів вільних рядків не залишають.

Відстань між заголовком (підрозділу, пункту) та текстом повинна дорівнювати двом міжрядковим інтервалам.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти слід нумерувати арабськими цифрами. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою. Після номера підрозділу крапку не ставлять. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять.

Кожну структурну частину («ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ») треба починати з нової сторінки. Підрозділи в межах розділів не починають з нової сторінки. Закінчення попереднього підрозділу та початок наступного відокремлюють двома міжрядковими інтервалами. Аналогічно оформлюються закінчення пунктів в межах підрозділів.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї відсутній текст або розміщено тільки один рядок тексту.

Не допускається розташування на одній сторінці одночасно і таблиці, і ілюстрації, якщо між ними відсутня текстова частина обсягом не менше 4 рядків.

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою (за винятком літер ґ, є, з, і, ї, й, о, ч, ь), або, не нумеруючи – дефіс (–) (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

У тексті роботи при необхідності зазначення назви банківської установи слід використовувати офіційну назву банку. Наприклад, не ПриватБанк, а ПАТ КБ «Приватбанк»; не банк Аваль, а ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Недоречно розривати абревіатуру, що вказує на форму господарювання (ВАТ, ПАТ тощо), та саму назву банку («Приватбанк», «Укрсиббанк» тощо), переносячи її на наступний рядок.

У тексті роботи слід використовувати однотипне позначення лапок – « », а символи «%» та «№» слід друкувати окремо від цифр.

Примітки вміщують у роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують.

Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7, 10]...». Якщо наводиться цитата, то позначається порядковий номер джерела і номер сторінки, звідки взято цитату (наприклад: [1,С.35]).

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело.

Робота брошурується. Для дипломних робіт обов’язковим є брошурування типографським способом, для інших видів робіт – з використанням швидкозшивача з перфорацією (під дирокол). На останній сторінці висновків студент власноручно ставить дату закінчення роботи та підпис.

Додаткову інформацію щодо загальних вимог до оформлення наукових робіт також можна знайти в Державному стандарті України «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення» (ДСТУ 3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення»).

Приклад оформлення основної частини роботи наведено нижче.

Зразок оформлення основної частини роботи

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ

1.1 Сутність поняття ефективності діяльності комерційного банку

На думку західних економістів, стабільний розвиток комерційного банку в довгостроковій перспективі повинно забезпечити формулювання глобальної стратегії банку і встановлення на її основі стратегічних цілей і задач для всіх напрямків діяльності і структурних підрозділів банку.

Поняттю «ефективність» в англійській мові відповідають кілька термінів, що у фінансовій літературі трактуються наступним чином:

а) effectiveness – здатність досягати раніше визначені цілі (незалежно від того, якою ціною це було зроблено);{Перелік починається з малої літери і закінчується крапкою з комою (;)}

б) efficiency – оптимальне співвідношення витрачених ресурсів і отриманих результатів (незалежно від того, чи була досягнута поставлена мета);

в) effectuality – сполучення effectiveness і efficiency. Поняттю «ефективність» також відповідає термін performance, що позначає загальний стан організації, включаючи фінансові і нефінансові параметри, досягнутий рівень розвитку і перспективи [61,С.273].

Різноманіття існуючих трактувань терміна «ефективність» викликає питання про те, що саме варто розуміти під ефективністю взагалі й ефективністю діяльності комерційного банку зокрема.

Термін «ефективність» є багатозначним поняттям і відображає відношення різних аспектів діяльності: результату і витрат, результату і цілей, результату і потреб, результату і цінностей. Ефективність діяльності комерційного банку це не тільки результати його діяльності, але й ефективна система управління, що побудована на формуванні науково обґрунтованої стратегії діяльності банку [84,С.69-73].

Кредитна експансія банків обмежується загальними ризиками неповернення кредитів і макроекономічними ризиками. Продовжується тенденція зменшення процентної маржі. В даних умовах зберегти рівень прибутку можна за рахунок зростання загальних оборотів, обсягів надання послуг та здійснюваних операцій. Підвищуються також вимоги до ліквідності балансу, збільшення якої можна досягти за рахунок розширення клієнтської бази і активного залучення коштів населення.

Отже, проаналізувавши підходи щодо визначення терміну «ефективність» та поняття «ефективність банківської діяльності», можна виділити основні критерії ефективності банку: фінансові результати діяльності банку (дохід і прибуток), результативність (рентабельність), показники фінансового стану (стійкість, ліквідність, платоспроможність) досягнуті банком із урахуванням їх ціннісної або цільової значущості як для самого банку, так і для соціально-економічного середовища його діяльності.

1.2 Оцінка ефективності діяльності філії як один із напрямків аналізу діяльності банку

1.2.1 Дослідження функціонування та розвитку мережі банківських філій

Поява деяких ознак фінансової стабілізації на банківському ринку змінила умови діяльності комерційних банків. В результаті дії різних факторів, як от жорсткої бюджетної політики держави, кризи ліквідності ряду ринків звузилися межі міжбанківських ринків кредитування, валютного ринку, форвардного, тощо.

Кредитна експансія банків обмежується загальними ризиками неповернення кредитів і макроекономічними ризиками. Продовжується тенденція зменшення процентної маржі. В даних умовах зберегти рівень прибутку можна за рахунок зростання загальних оборотів, обсягів надання послуг та здійснюваних операцій. Підвищуються також вимоги до ліквідності балансу, збільшення якої можна досягти за рахунок розширення клієнтської бази банку і активного залучення на депозитні рахунки коштів населення.

Поставлені завдання можуть бути вирішені шляхом…

...

Таким чином, можна зробити висновок, що філії відіграють першочергову роль у формуванні територіально розгалуженої мережі банку, оскільки вони дозволяють не лише оперативно надавати майже весь спектр банківських послуг, але й виступають основою для розширення присутності банку в регіонах.

1.2.2 Підходи до проведення оцінки ефективності діяльності філій банку

Основним методичним підходом при оцінці ефективності діяльності філій банку є аналіз діяльності на основі балансових узагальнень, серед яких виділяють: капітальне рівняння балансу, рівняння динамічного бухгалтерського балансу, модифіковане балансове рівняння, основне балансове рівняння.

Використовуються також загальні методи аналізу: метод групування, метод порівняння, метод коефіцієнтів, метод елімінування.

Фінансовий результат має важливе значення для об'єктивної оцінки фінансово-економічних результатів діяльності філії, тому що :

- дозволяє оцінити ефективність діяльності підрозділу за допомогою розрахунку похідних показників (прибутковості, рентабельності);

- визначити вплив різних факторів на ступінь участі філії у формуванні прибутку банку в цілому;

- проводити програми матеріального стимулювання працівників філії.

Для оцінки діяльності філій можуть бути застосовані показники, які характеризують результативність діяльності (табл.1.1).

Таблиця 1.1 – Показники, що застосовуються для оцінки діяльності філій

Показник	Характеристика
Абсолютний приріст сумарних активів за звітний період	Спроможність залучати кошти клієнтів
Питома вага кредитного портфелю в структурі активів	Напрямок діяльності філії та рівень залежності від даного виду діяльності
Абсолютний приріст кредитного портфелю	Активність філії на кредитному ринку
Питома вага заборгованості перед підприємствами в структурі зобов’язань	Здатність філій залучати активи до запитання
Абсолютний приріст вкладів населення	Активність на ринку строкових вкладів

Одними з основних показників оцінки результатів діяльності банку є рівень його капіталізації, рентабельність активів і власних коштів (капіталу).

При оцінці філій ці показники, так само як і фінансовий результат (співвідношення прибутку і збитку), мають істотні відмінності в методиці їхнього розрахунку. Так, оскільки статутний фонд і інші фонди банку формуються централізовано на рівні головного банку, а філії відображають у себе на балансі лише їхня частина (або зовсім не відображають), то розрахунок власних коштів (капіталу) філії проводиться за скороченою формою. У цьому зв'язку має сенс оцінювати внесок (частку) філії у формування капіталізованої частини власних коштів (капіталу) банку в цілому без врахування статутного фонду. Для оцінки рентабельності філії одержав широке поширення показник рентабельності первісних інвестицій при відкритті філії (ROI).

…

Таким чином, відносна ефективність філії і додаткового офісу може оцінюватися на основі розрахунку наступних показників: рентабельність витрат, процентна і непроцентна маржа, спред, прибутковість і рентабельність окремих напрямків вкладень коштів (кредитних операцій, вкладень у цінні папери, інвестиції в діяльність суб'єктів господарювання), вартість залучених ресурсів по їх видам і термінам залучення (депозити юридичних і фізичних осіб, кошти до запитання, векселі, депозитні і ощадні сертифікати та ін.), коефіцієнт внутрішньої вартості операцій, частка працюючих активів у сукупних, коефіцієнт використання ресурсів, рівень витрат банку по формуванню резервів і ін.

Висновки до розділу 1

За результатами першого розділу дипломної роботи, можна зробити висновок, що з метою відповідності пруденційним вимогам, запобігання банківським ризикам, забезпечення стійкості, банки повинні розробляти і застосовувати ефективні процедури оцінки власної діяльності.

В ході роботи було визначено, що в економічній літературі існують дуже суперечливі судження по питанню, щодо визначення терміну «ефективність» взагалі й ефективністю діяльності комерційного банку, зокрема.

Виходячи з проведеного дослідження підходів до сутності ефективності, пропонується в якості критеріїв ефективності банку розглядати як самі фінансові результати його діяльності (дохід і прибуток), так і результативність (рентабельність), а також усю сукупність показників фінансового стану (стійкість, ліквідність, платоспроможність) досягнутих банком із урахуванням їх ціннісної або цільової значущості як для самого банку, так і для соціально-економічного середовища його діяльності.

Методологічною проблемою оцінки фінансово – економічних результатів діяльності філіалів полягає не просто в виборі та обґрунтуванні відповідних результатів , а в самому розрахунку багатьох з них.

Відносна ефективність філії може оцінюватися на основі розрахунку показників рентабельність витрат, процентної і непроцентної маржі, спреду, прибутковості і рентабельності окремих напрямків вкладень коштів, коефіцієнту внутрішньої вартості операцій, частки працюючих активів у сукупних, коефіцієнту використання ресурсів, показника рівня витрат по формуванню резервів та ін.

Оскільки в даний час філії банків, розташовані в різних регіонах і орієнтовані в основному на залучення коштів із наступною їхньою передачею головному банку, основними показниками оцінки їх діяльності є не показники прибутку і капіталу, а показники залучених коштів і їхньої структури.

На організацію аналізу діяльності філій, як і на аналіз банку в цілому, істотний вплив здійснюють нормативні вимоги Національного банку України. З метою виконання останніх у цілому по кредитній організації аналітичною службою головного банку розробляються граничні ліміти операцій для кожної філії.

Більшість задач аналізу і управління багатофілійним банком вирішується в процесі розробки і впровадження системи управлінського обліку і виділення в організаційній структурі банку основних типів центрів обліку: центри доходу, центри витрат, центри прибутку.

Філії банку за характером своєї діяльності є центрами прибутку. Аналітичні дані управлінського обліку істотно розширюють інформаційну базу аналізу, тому керівництву багатофілійного банку варто приділяти особливу увагу розробці внутрішньобанківської звітності й організації її складання на основі єдиної інформаційної бази даних, сумісного програмного забезпечення, що дозволить істотно підвищити оперативність аналізу і скоротити витрати по його організації.

РОЗДІЛ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОВЕДЕННЯ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ФІЛІЙ НА ПРИКЛАДІ ВІДКРИТОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»

2.1 Загальна фінансово-господарська характеристика ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Важливу роль у розвитку господарського життя країни відіграють банки другого рівня. Саме на ці банки покладено функції забезпечення безперебійного руху грошових потоків держави, суб’єктів господарювання та фізичних осіб. На сьогоднішній день існує градація українських банків на три групи: великі банки, середні та малі. Найбільший об’єм операцій на ринку банківських послуг припадає на великі банки, які надають широкий спектр послуг та є фінансово стійкими.

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» є одним з десяти найбільших банків України. Він має ряд дочірніх і асоційованих підприємств, що працюють у комерційному секторі економіки нашої країни. Веде активну інвестиційну діяльність, є членом Асоціації українських банків, одним із засновників та активних учасників Української міжбанківської валютної біржі, членом Української фондової біржі.

Велику роль у розвитку і збереженні банком конкурентних позицій грає регіональна політика. Станом на 1.01.2005 р. регіональних підрозділів банку становила 1400 дирекцій, філіалів та відділень, в яких працюють 17 тисяч чоловік, розташованих по всій Україні, що дозволяє, по-перше, наблизитися до клієнта, по-друге, поліпшити якість…

Підтвердженням негативної тенденції щодо якості кредитного портфеля ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» виступає зростання випереджаючими темпами обсягів субстандартної та сумнівної заборгованості, розмір яких з 01.01.2007 року по 01.01.2009 року щорічно збільшувався середньому в 22,3 рази та 5,93 рази відповідно (рис. 2.6).

Рисунок 2.6 – Динаміка проблемної заборгованості ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за період 01.01.2007 – 01.01.2009 рр., у тис. грн.

У періоді з 01.01.2007 року по 01.01.2009 року співвідношення сформованих резервів до розміру кредитного портфеля ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» значно (в 2 рази) перевищувало аналогічний показник в середньому по групі найбільших банків (рис. 2.7)…

ОФОРМЛЕННЯ ТАБЛИЦЬ

Правила оформлення таблиць

Цифровий матеріал у роботі варто оформляти у вигляді таблиць.

Кожна таблиця повинна мати змістовний заголовок, у якому відображається: найменування показників, що наведені в таблиці, найменування банківської установи (об’єднання), по якій наводяться дані в таблиці, і, нарешті, період, за який наводяться дані. Заголовок розміщують після слова «Таблиця» над відповідною таблицею. Слово «Таблиця» і її заголовок починають із великої літери. Назву не підкреслюють

Напис «Таблиця» розміщують над лівим верхнім кутом таблиці з абзацуіз зазначенням номера. Нумеруються таблиці в межах розділу арабськими цифрами (за винятком таблиць, наведених у додатку). Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, розділених крапкою, наприклад: «Таблиця 2.1» (перша таблиця другого розділу).

Заголовки граф і рядків таблиці повинні починатися з великих літер, підзаголовки – із малих, якщо вони самостійні. Заголовки вказуються в однині. Поділяти шапку таблиці над боковиком по діагоналі не рекомендується. При необхідності нумерації даних у таблиці порядкові номера вказують у графі перед їх найменуванням.

Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф. Рекомендується одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

У таблицях дозволяється використання шрифту 12 pt та вертикального напрямку тексту з поворотом за годинниковою стрілкою.

Розташовуючи в графах цифрові дані, необхідно пам’ятати про однакову розрядність даних, тобто розряди цифр і коми перед десятковими дробами розміщалися на одній вертикалі. Між розрядами цифр не повинно бути проміжків. Кількість знаків після коми (включаючи нулі) у всіх числах повинна бути однаковою. Цифровий матеріал необхідно вказувати з вирівнюванням по правій стороні графи.

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 276; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

12 3 4 5 6 7 8 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!