ТАБЛИЦЯ ВАРІАНТІВ ДО КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ №2           



II. МОЛЕКУЛЯРНА ФІЗИКА І термодинаміка

Молекулярна фізика

Основні формули

a) Закони ідеальних газів

Рівняння стану ідеальних газів (рівняння Менделєєва-Клапейрона):

, або                                   (2.1)

де m – маса газу, М – його молярна маса; R – молярна газова стала; n – кількість речовини; Т – термодинамічна температура.

Дослідні газові закони для ізопроцесів:

1) закон Бойля-Маріотта (ізотермічний процес: Т = соnst, m = const)

 

                                                            (2.2)

 

2) закон Гей-Люссака (ізобарний процес: р = const, m = const)

                                               (2.3)

3) закон Шарля (ізохорний процес: V = const, m = const)

                                            (2.4)

4) об’єднаний газовий закон (m = const):

                                      (2.5)                

де р1, V1, T1 – тиск, об’єм, температура газу в початковому стані, р2, V2, T2 – ті ж величини в кінцевому стані.

 

Закон Дальтона:

,                            (2.6)

де  – тиск суміші газів;  – парціальний тиск іі–го компоненту суміші; n – число компонентів суміші.

 

Молярна маса суміші газів:

М = (m1 + m2 + … + mk )/ (ν1 + ν2 + … + νk ),                 (2.7)

де – маса і – го компоненту суміші; ν1 – кількість речовини і–го компоненту; k – число компонентів суміші .

 

       б) Молекулярно-кінетична теорія газів

 

Кількість речовини:

                                                                        (2.8)

де N – число структурних елементів системи (молекул, атомів, іонів тощо); NA – стала Авогадро, .

 

Молярна маса речовини:

 ,                                             (2.9)

де m – маса речовини.

 

Концентрація частинок (молекул, атомів тощо) однорідної системи:

,                            (2.10)

де V – об’єм системи; ρ – густина речовини .

 

Основне рівняння кінетичної теорії газів:

                                   (2.11)

де  – середня кінетична енергія поступального руху молекули.

 

Середня кінетична енергія, що припадає на один ступінь вільності молекули:

 

.                                        (2.12)

Повна енергія молекули:

                    ,                                        (2.13)

де k – стала Больцмана, Т – термодинамічна температура, іi – число ступенів вільності.

Середня кінетична енергія поступального руху молекули:

.                                (2.14)

Залежність тиску газу від концентрації молекул і температури:

 

р = n k T .                                     (2.15)

 

Швидкість молекул

1) середня квадратична:

   ; (2.16)

     2) середня арифметична:

  ; (2.17)

3) найбільш імовірна:

, (2.18)

 де m1 – маса однієї молекули.

 

в) Елементи статистичної фізики

 

Розподіл Больцмана (розподіл частинок в силовому полі):

                                       (2.19) 

де n – концентрація частинок; U – їх потенціальна енергія; – концентрація частинок в точках поля, де U = 0; k – стала Больцмана, T – термодинамічна температура; e – основа натурального логарифма.

 

Барометрична формула (розподіл тиску в однорідному полі сили тяжіння):

,                                 (2.20)

де p – тиск газу; m – маса молекули; z – координата (висота) точки відносно рівня, взятого за нульовий;  – тиск на цьому рівні; g – прискорення вільного падіння.

Розподіл Максвелла (розподіл молекул за швидкостями) поданий двома співвідношеннями:

1) число молекул, швидкість яких знаходиться в межах від  до :

(2.21)

де f( ) – функція розподілу молекул за абсолютними значеннями швидкостей, яка виражає відношення імовірності того, що швидкість молекул лежить в інтервалі від  до , до величини цього інтервалу, а також частку молекул, швидкості яких лежать в означеному інтервалі; N – загальне число молекул; m – маса молекули.

2) число молекул, відносні швидкості яких лежать в межах від u  до u+du:

             (2.22)

де   – відносна швидкість, що дорівнює відношенню швидкості  до найбільш імовірної швидкості , f(u) – функція розподілу за відносними швидкостями.

Середнє число зіткнень, що припадає на одну молекулу газу за одиницю часу, 

                                     (2.23)

d – ефективний діаметр молекули; n – концентрація молекул; < > – середня арифметична швидкість молекул .

Середня довжина вільного пробігу молекул газу:

                                      (2.24)

Імпульс, що переноситься молекулами з одного шару газу в інший через елемент поверхні:

,                                   (2.25)

де  – динамічна в’язкість газу;   – градієнт швидкості течії його шарів;  – площа елемента поверхні; dt – час переносу.

Динамічна в’язкість:

                           (2.26)

 – густина газу ( рідини ); < > – середня швидкість хаотичного руху молекул; < > – середня довжина вільного пробігу.

Закон Ньютона:

,                           (2.27)

де F – сила внутрішнього тертя між двома шарами газу.

 

Закон Фур’є:

,                           (2.28)

де  – тепло, що переноситься шляхом теплообміну через поперечний переріз площею S за час ;  – теплопровідність;  – градієнт температури.

Коефіцієнт теплопровідності газу (рідини):

                          (2.29)

де  – питома теплоємність газу при постійному об'ємі; – густина газу; <  > – середня арифметична швидкість його молекул; < l > – середня довжина вільного пробігу молекул.

Закон Фіка:

,                            (2.30)

де   – маса газу, що переноситься шляхом дифузії через поверхню площею S за час ; D – коефіцієнт дифузії;  – градієнт концентрації молекул;  – маса однієї молекули.

Коефіцієнт дифузії:                                  (2.31)

Термодинаміка

Зв’язок між молярною  та питомою с теплоємностями газу:

,                                     (2.32)

де М – молярна маса.

Молярні теплоємності при постійному тиску відповідно          дорівнюють:

                 ,                          (2.33)

де і – число ступенів вільності; R – молярна газова стала.

Питомі теплоємності при постійному об’ємі та постійному тиску відповідно дорівнюють:

                 .                              (2.34)

Рівняння Майєра:    

.                                    (2.35)

Показник адіабати:  .                       (2.36)

Внутрішня енергія ідеального газу:   

.                                           (2.37)

Робота, пов’язана зі зміною об’єму газу, в загальному випадку обчислюється за формулою:

             ,                                         (2.38)

де – початковий об’єм газу;  – його кінцевий об’єм.  

Робота при ізобаричному процесі (р = const):  

            ;                                   (2.39)   

при ізотермічному процесі (T = const):   

            ;                                (2.40)

при адіабатичному процесі:    

;       (2.41)      

де  – початкова температура газу; – його кінцева температура.

Рівняння Пуассона (адіабатичний процес):  

.                                    (2.42)

Зв’язок між початковим та кінцевим значенням параметрів стану газу при адіабатичному процесі:                                                                                    

                     (2.43)

I-й закон термодинаміки в загальному випадку має вигляд:

        ,                                    (2.44)

де Q – кількість теплоти, що надається газу;  – зміна його внут-рішньої енергії; A – робота, що виконується газом проти зовнішніх сил.

    

I-й закон термодинаміки при ізобарному процесі:

;    (2.45)

при ізохорному процесі (= 0):

;                             (2.46)

при ізотермічному процесі (DU = 0):

;                                  (2.47)

при адіабатному процесі (DQ = 0):

.                             (2.48)

Термічний коефіцієнт корисної дії (к. к. д.) циклу в загальному випадку:

                 ,                                          (2.49)

де  – кількість теплоти, отримана робочим тілом (газом) від нагрівача;  – кількість теплоти, що передана робочим тілом охолоджувачу.

К.к.д. циклу Карно:

, або ,                         (2.50)

де  – температура нагрівача;   – температура холодильника.

Зміна ентропії:

                 ,                                            (2.51)

де A і В – межі інтегрування, що відповідають початковому та кінце-вому станам системи. Оскільки процес рівноважний, то інтегрування проводять по будь-якому шляху. 

Формула Больцмана:

S = k ln W ,                                        (2.52)

де S – ентропія системи, W – термодинамічна імовірність її стану, k – стала Больцмана.

Коефіцієнт поверхневого натягу:

                ,                                  (2.53)

де F – сила поверхневого натягу, що діє на контур; l – довжина контуру рідини,  – зміна вільної енергії поверхневої плівки рідини, пов’язана зі зміною площі   поверхні цієї плівки.

Формула Лапласа виражає тиск р, який створюється сферичною поверхнею рідини:

             ,                                                  (2.54)

де R – радіус сферичної поверхні.

Висота підйому рідини в капілярній трубці:

                ,                                               (2.55)

де  – крайовий кут (  при повному змочуванні стінок трубки рідиною;  при повному незмочуванні); R – радіус каналу трубки;  – густина рідини; g – прискорення вільного падіння.

Висота підйому рідини між двома близькими і паралельними одна одній площинами:

                ,                                   (2.56)

де d – відстань між площинами.

 

Приклади розв’язування задач

Задача 1. В балоні об’ємом 10 л знаходиться гелій під тиском  при температурі . Після того, як з балону взяли 10 г гелію, температура в балоні знизилась до . Визначити тиск  гелію, що залишився в балоні.

Дано:                                         Розв’язання

Для розв’язування задачі використаємо рівняння Менделєєва-Клапейрона, застосувавши його до кінцевого стану газу:

        ,             (1)

де  – маса гелію в балоні в кінцевому стані;  – молекулярна маса гелію;  – газова стала.

                        Із рівняння (1) виразимо потрібний тиск:

.                             (2)

Масу  виразимо через початкову масу  та масу гелію, взятого з балона:

 .                          (3)

Масу  знайдемо з рівняння Менделєєва-Клапейрона, застосувавши його до початкового стану:

                                 .                      (4)

Підставивши вираз для маси  в (3), а вираз для  в (2), знайдемо:

або . (5)   

Проведемо обчислення за формулою (5):

.

Задача 2. Балон містить  кисню та  аргону. Тиск суміші 1 МПа, температура . Вважаючи газ ідеальним, визначити об’єм V балона.

 Дано:

Розв’язання

За законом Дальтона тиск суміші дорівнює сумі парціальних тисків газів, що входять до складу суміші. Згідно рівняння Менделєєва-Клапейрона парціальні тиски газів  кисню та  аргону

       , .

Отже, за законом Дальтона тиск суміші газів   або   ,

звідки об`єм балона     .               (1)

Враховуючи, що  та  , (див. таблицю додатків), проведемо обчислення:

.

Задача 3. При нагріванні ідеального газу на  при постійному тиску об`єм його збільшується на  від початкового об’єму. Знайти початкову температуру газу.

          

Розв’язання

Оскільки нагрівання газу проходить при постійному тиску, то стан газу можна описати за допомогою рівняння Бойля-Маріотта:

    ,                           (1)

де – параметри початкового стану газу, – кінцевого.

Згідно умові задачі, об’єм газу  при нагріванні збільшується на , отже , а температура  газу збільшується на , тобто .

Виходячи з цього, рівняння (1) можна записати у вигляді:                   

  .                            (2)

Розв’язавши рівняння (2) відносно , отримаємо:

         

або , звідки     .

Обчислюємо:   

 

Задача 4. Суміш азоту та гелію при температурі С знаходиться під тиском . Маса азоту складає 70 % від загальної маси суміші. Знайти концентрацію молекул кожного з газів.

Дано:                                    Розв’язання

При даному тиску газ можна вважати ідеальним, отже він може бути описаний основним рівнянням молекулярно-кінетичної теорії:

                    ,                             (1)

 

де концентрація молекул, стала Больцмана, термодинамічна температура.

Тиск ідеального газу, як видно з рівняння (1), не залежить від виду газу. Воно дозволить знайти концентрацію молекул суміші і, за відомим процентним складом, – концентрацію кожного газу. Процентний склад газів задано за масою. Отже маса кожного з них:

              ; ;                                   (2)

де  і відсотковий склад відповідно азоту і гелію;  маса суміші.

З іншого боку, маса кожного з газів

        ; ,                 (3)

де об`єм газу; молекулярна маса; стала Авогадро ( маса молекули.)

Порівнявши праві частини рівнянь (2) і (3), отримаємо:

       ; ,

звідки .

Оскільки , то ,

           .

Задача 5. Знайти середньоквадратичну швидкість, середню кінетичну енергію поступального руху і середню повну енергію молекул гелію і азоту при температурі . Визначити повну енергію всіх молекул 100 г кожного з газів.

Дано:

Розв’язання

Середня кінетична енергія поступального руху молекул будь-якого газу визначається за термодинамічною температурою:

                   ,                      (1)

де стала Больцмана,                                                           

  

Як бачимо, середні енергії поступального руху однієї молекули і гелію, і азоту однакові.

Середньоквадратична швидкість молекул газу залежить від маси його молекул:

                          ,                         (2)

де маса однієї молекули.

Для розрахунку  рівняння (2) можна замінити, якщо помножити чисельник і знаменник на   Тоді

     , де .

Для гелію , для азоту

Середня повна енергія молекули залежить не тільки від температури, а й від будови молекул – від числа ступенів свободи і:

                        .                            (3)

Гелій – одноатомний газ, звідки   тоді

.

Азот – двохатомний газ, отже,   а

.

Повну кінетичну енергію всіх молекул, яка дорівнює для ідеального газу його внутрішній енергії, можна знайти, як добуток  на число N усіх молекул

                  .                          (4)

В свою чергу,                 ,                         (5)

де маса всього газу; відношення число молів;  число Авогадро.

Повна енергія всіх молекул після підстановки рівнянь (3) і (5) в (4) має вигляд:

Для гелію число   для азоту

 

Задача 6. Знайти середню кінетичну енергію  обертального руху однієї молекули кисню при температурі Т = 286 К, а також кінетичну енергію  обертального руху всіх молекул цього газу, якщо його .

Розв’язання

На кожну ступінь вільності молекули газу припадає однакова середня енергія, виражена формулою . Оскільки молекула кисню двохатомна, і відповідно, володіє двома обертальними ступенями вільності, то середня кінетична енергія обертального руху молекули кисню:

Підставивши в цю формулу значення k і Т та обчисливши, отримаємо:

Середня кінетична енергія обертального руху всіх молекул газу виражається відношенням: 

                                                                  (1)

Якщо врахувати, що число молекул системи дорівнює добутку сталої Авогадро на кількість речовини , тобто: 

,

то рівняння (1) можна переписати у вигляді:  

.

Підставивши значення величин, отримаємо: 

        .

 

Задача 7. Вирахувати середню довжину вільного пробігу молекул азоту і в’язкість при тиску  і температурі . Як зміняться знайдені величини, якщо об’єм газу збільшити удвічі: а) при постійному тиску; б) при постійній температурі? Ефективний діаметр молекул азоту

Дано:

Розв’язання

Середню довжину вільного пробігу  і коефіцієнти переносу можна вирахувати за формулами:                            

                           (1)

                                    (2)

                             (3) 

Тут концентрація молекул газу; середня швидкість молекул; маса однієї молекули.

Концентрацію молекул можна визначити з основного рівняння молекулярно-кінетичної теорії:

                                         (4)

Рівняння (1)-(3) мають зміст, якщо довжина вільного пробігу, обчислена за формулою (1), набагато менша від лінійних розмірів посудини. Оскільки початковий тиск газу – атмосферний, можна стверджувати, що ця умова буде виконана.

Якщо виразити концентрацію з рівняння (4) і підставити її в (1), то отримаємо:

Для підрахунку  підставимо у вираз (3) формулу (1):

                   (5)

де . Отже,

         .        

Як бачимо з виразу (1), довжина вільного пробігу залежить тільки від концентрації молекул. Якщо об’єм її збільшити удвічі, то концентрація удвічі зменшиться. Отже,

.

Індекси “1” і “2” відповідають стану газу до і після розширення.

В рівняння для коефіцієнта дифузії входить не тільки довжина вільного пробігу, а й середня швидкість. Отже:

,

При постійному тиску об’єм прямо пропорційний термодинамічній температурі:

, тому

При сталій температурі

.

Як видно з виразу (5), в’язкість залежить тільки від швидкості молекул, тобто від температури (всі інші величини сталі): 

,

а це означає, що при постійному тиску .

При постійній температурі коефіцієнт   не змінюється.

 

Задача 8.   Температура окису азоту NO  Визначити частку  молекул, швидкість яких лежить в інтервалі від   до  

Дано: T=300 K ––––––––––––– DN/N – ?

Розв’язання

Газ, який ми розглядаємо, знаходиться в стані рівноваги і, згідно з розподілом Максвелла, відносне число молекул, швидкість яких знаходиться в інтервалі від  до ,

де функція Максвелла; настільки малий діапазон швидкостей, що в його межах  

В умові задачі потрібно визначити частку молекул, швидкість яких лежить в діапазоні

Якщо в цьому інтервалі функцію Максвелла можна вважати достатньою постійною, то величину, яку ми шукали, можна обчислювати за наближеною формулою:

                                        (1)

Таке наближення відповідає тому, що на мал. 3 заштриховану площу можна прирівняти до площі прямокутника з основою  і висотою .

Отже, спочатку потрібно знайти значення функції Максвелла при ,  і визначити, яку похибку дає використання рівняння (1).

Функція Максвелла має вигляд:

 

    ,                          (2)

де найбільш імовірна швидкість молекул,

                                    (3)

Для того, щоб спростити підрахунки спочатку знайдемо найбільш імовірну швидкість з рівняння (3):

.

Тоді ;

Це означає, що при використанні виразу (1) ми допустили відносну похибку

 тобто 7%.

Отже, рівність (1) можна використовувати з вказаною точністю. Тоді частка молекул, швидкість яких лежить в даному інтервалі

    тобто 0,4%.    

            

Задача 9. Середня довжина вільного пробігу молекули вуглекислого газу  за нормальних умов дорівнює 40 км. Визначити середню арифметичну швидкість  молекули і число зіткнень, які має молекула за 1с.

Дано:

Розв’язання

Середня арифметична швидкість молекул визначається за формулою:

             ,

де  – молекулярна маса речовини. Підставимо числові дані і отримаємо:

      ,

де

          Отже, .

Середнє число  зіткнень молекул за 1с визначається відношенням середньої швидкості   молекули до середньої довжини її вільного пробігу

Підставивши в цю формулу значення  і  отримаємо

Задача 10.Обчислити питомі теплоємності при постійному об’ємі  та постійному тиску   неону та водню, якщо вважати ці гази ідеальними.  

Розв’язання

Питомі теплоємності ідеальних газів виражаються формулами:

                               ,                    (1)

                              ,                (2)

де і – число ступенів вільності молекул газу; М – молярна маса. Для неону (одноатомний газ) і = 3; .

Тоді ,

 

        .

Для водню (двоатомний газ) і = 5; .

Тоді     ,

 

         .

  

Задача 11. Певний газ за нормальних фізичних умов має густину . Визначити його питомі теплоємності   і , а також, який це газ?

Розв’язання

Нормальні фізичні умови:

Для визначення виду газу знайдемо його молярну масу , скориставшись рівнянням Менделєєва-Клапейрона:

,

звідки , але густина газу. Тоді

Обчислимо .

Це значення молярної маси водню. Отже, цей газ – водень.

Для водню  число ступенів вільності і = 5.

Тоді ,

 

.

 

 

Задача 12.  Визначити кількість теплоти, що поглинається воднем масою  при його нагріванні від температури  до температури  при постійному тиску. Знайти також зміну внутрішньої енергії газу та виконану роботу.

Дано:

Розв’язання

Кількість теплоти , що поглинається воднем при ізобарному нагріванні визначається за формулою :

                  (1)

де маса газу; його питома теплоємність при постійному тиску; зміна температури газу.

Як відомо, . Підставивши цей вираз  у формулу (1), отримаємо:

,

    

Внутрішня енергія , отже, зміна внутрішньої енергії .

Підставимо значення: .

Роботу розширення газу визначимо за формулою І-го закону термодинаміки:

,

звідки .

Обчислимо:      А=291 кДж – 208 кДж = 83кДж.

 

Задача 13. Холодильна машина працює за оборотним циклом Карно в інтервалі температур  і . Робоче тіло – азот, маса якого m = 0,2 кг. Знайти кількість теплоти, що відбирається від охолодженого тіла та роботу зовнішніх сил за цикл, якщо відношення максимального об’єму до мінімального дорівнює b = 5.

Дано:                                       Розв’язання

Якщо холодильна машина працює за циклом Карно, то ізотермічне стиснення робочого тіла, що супроводжується роботою зовнішніх сил, відбувається при більш високій температурі  (дільниця 1–2). При цьому робоче тіло віддає в навколишнє середовище, що виконує роль термостата, кількість теплоти . На дільниці 3–4 при більш низькій температурі  відбувається ізотермічне розширення робочого тіла, при цьому від тіла, що охолоджується, віднімається кількість теплоти .

Згідно з першим законом термодинаміки робота за цикл дорівнює повній кількості теплоти, що отримується та віддається за цикл:

                             

Як бачимо із графіка, робота газу за цикл у вказаному                напрямку від’ємна . Робота зовнішніх сил за цикл:

                      .                       (1)

При ізотермічному розширенні

.                             (2)

Як бачимо із графіка, мінімальний об’єм за цикл , максимальний – , а

            .                                       (3)

Другий та третій стан лежать на одній адіабаті, проведеній в інтервалі температур від  до . Отже ,

або .        (4)

Перемноживши почленно рівняння (3) та (4) , отримаємо:

                                           (5)

Підставимо вираз (5) у (2)

        .

Азот – газ двохатомний, отже коефіцієнт Пуассона  тоді .

 Для оборотного циклу справедливе співвідношення:

або .                   (6)

Щоб знайти роботу зовнішніх сил за цикл, виразимо Q1 з рівняння (6) та підставимо в рівняння (1):

         .

Задача 14. Капілярну трубку з дуже тонкими стінками прикріпили до коромисла ваги, після чого вага була врівноважена. До нижнього кінця капіляра торкнулись поверхнею води і при цьому для врівноваження

капіляра довелось добавити вантаж . Визначити радіус капіляра.

Дано:                                       Розв’язання

Сили поверхневого натягу діють на внутрішню та зовнішню поверхні трубки. Враховуючи невелику товщину стінок трубки, можна вважати радіуси кривини поверхонь рідини біля стінок капіляра однаковими за величиною всередині та ззовні трубки.

Отже, однаковими можна вважати і сили, що діють на внутрішню та зовнішню поверхні трубки.

Сила, що діє на внутрішню поверхню, дорівнює вазі води, яка піднялась в капілярі під дією сил поверхневого натягу, а зміна ваги капіляра дорівнює подвійній вазі цієї води, тобто:

 .

Коефіцієнт поверхневого натягу води:

,

де . Звідси:

,

отже,

.

 

Задача 15. Знайти додатковий тиск в мильній бульбашці діаметром d = 10 мм . Визначити також роботу A , яку треба виконати щоб надути цю бульбашку .

Дано:                             

Розв’язання

 

Плівка мильної бульбашки має дві сферичні поверхні – зовнішню та внутрішню. Обидві поверхні тиснуть на повітря, що знаходиться всередині бульбашки. Оскільки товщина плівки дуже мала, то діаметри обох поверхонь практично однакові. Тому додатковий тиск ,

де r – радіус бульбашки.

Оскільки

, то .

Підставивши в цю формулу значення  та d, отримаємо:

 

.

Тоді робота .

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2

ЛІТЕРАТУРА

для підготовки до виконання контрольної роботи № 2

1. Молекулярна фізика: 1. p.13-15; 2. p.3. §§ 1.1-1.5. 3. §§ 8.3-8.4,

§§ 10.1-10.12; 4. §§ 43-48; 5. §§ 79-103. 

2. Термодинаміка: 1. p.16. 2. p.2 , гл.1,4. 3. §§ 9.1-9.6, §§ 11.1-11.5 

4. §§ 50-59, 66- 69; 5. §§ 104-109.

 

1. І.М.Кучерук, І.Т.Горбачук, П.П.Луцик. Загальний курс фізики, ч.1. Київ: Техніка, 1999.

2. І.Г.Богацька, Д.В. Головко, А.А. Маляренко, Ю.Л. Ментковський. Загальні основи фізики. Київ: Либідь, 1998.

3. А.А.Детлаф, Б.М.Яворский. Курс физики. М.:Высшая школа, 1989.

4. Т.И.Трофимова. Курс физики. М.: Высшая школа, 1990.

5. И.В.Савельев. Курс общей физики. т.1. М.: Наука, 1982.

 

ТАБЛИЦЯ ВАРІАНТІВ ДО КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ №2           

(Номер варіанту відповідає останній цифрі номера залікової книжки)

Варіант

Номери задач

0 2.03 2.11 2.29 2.39 2.48 2.57 2.66 2.78
1 2.04 2.13 2.20 2.38 2.41 2.58 2.67 2.70
2 2.02 2.18 2.27 2.34 2.46 2.59 2.63 2.73
3 2.01 2.14 2.22 2.31 2.43 2.52 2.65 2.71
4 2.00 2.15 2.25 2.35 2.45 2.54 2.62 2.72
5 2.07 2.10 2.21 2.30 2.42 2.50 2.64 2.74
6 2.05 2.12 2.24 2.33 2.47 2.55 2.61 2.75
7 2.06 2.16 2.23 2.36 2.44 2.51 2.68 2.76
8 2.09 2.17 2.26 2.32 2.49 2.53 2.60 2.79
9 2.08 2.19 2.28 2.37 2.40 2.56 2.69 2.77

 


Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 603; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!