Вторинний ринок цінних паперів
Біржові індекси – це статистичні показники, що характеризують стан фондового ринку на основі біржових цін і відбивають тенденцію курсів цінних паперів.
Використання біржових індексів засновано на перевіреному десятиріччями припущенні, що коливання цін на акції декількох десятків провідних компаній відбивають коливання цін на всі інші акції, коливання і зміни у попиті та пропозиції цінних паперів на фондовому ринку в цілому.
Перевагою індексу є те, що він подає стислу інформацію про ціни на ринку в цілому або в його визначеному сегменті у вигляді простої вихідної цифри, що допомагає інвесторам і аналітикам оцінити попит на цінні папери і дати прогноз щодо майбутнього руху цін на них. Тобто, на основі біржових індексів інвестор може точно визначити, в які акції й в якій пропорції варто інвестувати кошти, щоб досягти інвестиційних цілей.
Біржовий індекс являє собою число, що характеризує рівень або динаміку цін на акції, включені в біржовий лістинг за станом на визначений момент часу.
Можливості, що забезпечують використання фондових індексів:
- порівняння змін цін на певні акції з індексом для даного ринку або з індексом для даного сегменту ринку і на підставі цього формування висновків про попит на акції у контексті всього ринку;
- співставлення змін цін у різних сегментах ринку і формування висновків про те, які з них є в даний час найбільш прибутковими для інвестора;
|
|
|
- співставлення ціни на акції у різних країнах.
У літературі визнають три основні функції фондових індексів: діагностичну, індикативну, спекулятивну.
Діагностична функція проявляється у здатності системи індикаторів характеризувати стан та динаміку розвитку як національної економіки в цілому, так і окремих її складових. Тобто, індекс здатний показати(і в певній мірі передбачити), який сектор економіки має тенденцію до динамічного росту, а який знаходиться у кризовому стані.
Аналогічно, є можливість співставляти тенденції розвитку великого та малого бізнесу, окремих підприємств та промисловості в цілому. І, нарешті, більш-менш стійкі тенденції національного фондового індексу до падіння є свідченням як відносного зменшення зацікавленості економічних суб’єктів до інвестування у межах країни, так і про загальне погіршення позиції національної економіки у світі.
Індикативна функція індексів проявляється у тому, що наявність об’єктивної оцінки цінової ситуації на ринку цінних паперів дає точку відрахунку для оцінки поведінки крупних інвестиційних фондів, окремих інвесторів і портфельних менеджерів. Обчисливши динаміку ринкової вартості портфеля акцій за будь-який відрізок часу, інвестор має можливість зробити обґрунтований висновок про те, наскільки обрана ним стратегія ефективна (портфельний індекс вищий за фондовий, або нижчий за нього) і внести корективи у свою поведінку на ринку.
|
|
|
Індикативна функція індексів проявляється також у використанні так званих бета-індикаторів, що характеризують міру зміни ціни певного цінного паперу щодо рівня індексу. Для інвесторів, які схильні до ризику, більш привабливими є цінні папери з високим бета-індикатором, оскільки саме такі цінні папери дають високі потенційні прибутки. Тобто індекс дає певний орієнтир, за яким інвестори можуть співставляти результати використання своїх портфелів.
За допомогою індексів, а також таких інструментів фондового ринку, як ф’ючерси та опціони, можна здійснювати страхування портфеля цінних паперів, іншими словами, захистити вартість портфеля у періоди неблагоприємної ринкової кон’юнктури. З іншої точки зору, опціони та ф’ючерси активно використовуються у біржовій грі. В цьому проявляється спекулятивна функція індикаторів. Вони здатні миттєво реагувати на зміни політичних, економічних, соціальних факторів. Сукупний вплив цих факторів робить рух біржових індексів непередбачуваним, особливо на коротких часових відрізках. Тому вдачно купуючи або продаючи ф’ючерсні та опціонні контракти на індекси, можна отримати прибуток.
|
|
|
Обмеження у використанні індексів:
1) індекси відбивають тільки кількісні зміни, тобто оцінюють загальну вартість складаючих їх частин так, щоб будь-яка зміна ціни була врахована у правильній пропорції до неї. Але індекси не відбивають якісних аспектів, тобто не показують причин, що стоять за змінами цін на цінні папери;
2) індекси потребують періодичного коректування компонентів (“списку індексу”);
3) індексами є можливість маніпулювати. Оскільки індекси рухаються при невеликих обсягах, ніщо не заважає здійснювати торгові операції, які могли б спонукати індекс рухатися у тому чи іншому напрямку щодо цілей учасників ринку.
Усі біржові індекси, які використовуються у світовій практиці, можуть бути класифіковані за наступними ознаками:
а) за місцем розрахунку та ареалом поширення:
- інтернаціональні – характеризують стан фондових ринків різних країн;
- національні – характеризують фондовий ринок певної країни;
- секторні – характеризують стан ринків на окремих біржах.
|
|
|
б) за числом представлених в індексі компаній і долі охоплення фондового ринку:
- інтегральні – дають інформацію про стан фондового ринку в цілому;
- локальні - дають інформацію про стан окремих сегментів фондового ринку.
Кожний біржовий індекс має такі характеристики:
1) список індексу (набір акцій – представників). Критеріями підбору акцій для включення в розрахунок індексу є:
а) репрезентативність – коливання цін на дану акцію повинні відбивати загальні коливання цін усього фондового ринку або окремих його сегментів;
б) надійність емітента;
2) метод усереднення – це може бути метод арифметичної або геометричної середньої;
3) базове значення індексу – це значення індексу в році (періоді), прийнятому за базу. Для зручності розрахунків базове значення індексу, як правило, округляється до 10, 100 чи 1000.
Біржові індекси, зазвичай розраховуються як зважена середня величина, що визначається з урахуванням не тільки відносної зміни, але й абсолютної ціни акцій компаній, що складають список індексу.
На сьогоднішній день у світі використовується чотири методичних прийоми для побудови усереднених індексів зміни курсів акцій. Ці прийоми зводяться до розрахунків за досліджуваний період таких показників:
1.Середньоарифметичної ціни акцій обмеженої кількості обраних компаній (наприклад, промислові транспортні підприємства – індекс “Dow Jones” );
2.Середньозваженої (за кількістю акцій, що перебувають в обігу) ціни всієї сукупності акцій компаній ( індекс “Standard & Рооr's”);
3.Середньогеометричного значення темпів зміни цін акцій (індекс “Value Line”);
4.Середньоарифметичного значення темпів приросту (зниження) цін на акції.
В основі розрахунків індексів лежать 3 формули, що використовуються у тому чи іншому випадку, виходячи з особливостей індексу, що розраховується:
1) з ціновим зважуванням;
2) з ринковим зважуванням;
3) з рівним зважуванням.
Індекси з ціновим зважуванням – використовують метод арифметичної середньої. Сумуються ціни акцій, включених у розрахунок індексу, а потім отримана сума ділиться на число акцій, що входять в індексний список.
Теоретично формула індексу з ціновим зважуванням має вигляд
,
де Рі – ринкова ціна і- акції;
N– кількість акцій.
Індекси з ринковим зважуванням. При даному методі ціни акцій, включених в індекс, збільшуються на відповідну кількість акцій, що знаходяться в обігу, і сумуються для одержання їх сукупної ринкової вартості. Далі отриману вартість поділяють на сукупну ринкову вартість акцій на перший день розрахунку індексу, а далі отриману величину множать на базове значення індексу.
У загальному вигляді формула розрахунку
,
де MCi,t –ринкова ціна і-ї компанії і у період t;
МСо,і –ринкова ціна і-ї компанії і у період 0;
Іо –базове значення індексу.
Індекси з рівним зважуванням.Індекс розраховується щодня шляхом множення значення індексу за попередній день на середньоарифметичне відносних значень цін акцій індексу (відносне значення індексу – це відношення ціни сьогоднішнього дня до ціни дня попереднього).
Задачі за темою № 62-64
3.6. Фундаментальний аналіз цінних паперів
Фундаментальний аналіз цінних паперів, по суті, є інвестиційним аналізом. Мета інвестиційного аналізу полягає у виборі цінних паперів, що інвестор може оцінити, порівняти з іншими і реально здійснити операції з ними. Оскільки інвестор володіє інформацією тільки про минулі і поточні ціни на цінні папери, то для оцінки інвестиційних якостей останніх він повинен прогнозувати майбутні ціни і прибутковість. Це здійснюється за допомогою фундаментального аналізу.
Фундаментальний аналіз базується на 2 базових припущеннях. Першеполягає в тому, що завжди існує можливість оцінити “дійсну” або “внутрішню” вартість цінних паперів. Відповідно до другого – ринок згодом правильно оцінить внутрішню вартість а, отже, ринкова ціна наблизиться до дійсної вартості.
Фундаментальний аналіз передбачає ретельне вивчення фінансового стану емітента, прогнозування його стану в майбутньому і ймовірних змін зовнішнього середовища.
Основною метою фундаментального аналізує прогнозування майбутніх доходів емітента і пов'язаних з ними доходів по цінних паперах. Визначивши їхній розмір у майбутньому, переводять отримані значення в даний час. Одержана в результаті розрахунків дисконтована вартість є “дійсною” вартістю цінних паперів. Якщо вона вища за ринкову ціну, то цінний папір вважається “недооціненим”, тобто його варто купувати, тому що згодом ринкова ціна наблизиться до дійсної. У протилежному разі, коли ринкова ціна більша за дійсну, цінний папір вважається “переоціненим” і купувати такі цінні папери дуже ризиковано.
Фундаментальний аналіз цінних паперів включає:
І. Дослідження надійності цінних паперів. Надійність цінних паперів визначається надійністю емітента цих цінних паперів. Тому на цьому етапі здійснюється аналіз фінансового стану емітента: аналіз ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, використання капіталу.
ІІ. Дослідження прибутковості цінних паперів і оцінка інвестицій у цінні папери. Визначення ринкової і дійсної вартості цінних паперів (див. відповідні лекції). Оцінка ефективності інвестицій у цінні папери. Визначення доходу за цінними паперами.
З фундаментальним аналізом цінних паперів пов’язані питання формування портфеля цінних паперів і управління ним.
Портфель цінних паперів – це сукупність усіх цінних паперів, що належать одному інвестору.
При формуванні портфеля цінних паперів інвестор повинен забезпечити безпеку вкладення капіталу в цінні папери, задану прибутковість вкладень, зростання капіталу і його ліквідності.
Під безпекою вкладень розуміється невразливість інвестицій від потрясінь на фондовому ринку і стабільність одержання доходу.
Управління портфелем цінних паперів означає планування, аналіз і регулювання складу портфеля, його формування і підтримку для досягнення поставлених цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації пов'язаних з ним витрат.
Основним принципом оптимізації портфеля цінних паперів є принцип диверсифікованості вкладень, тобто розподіл вкладень між безліччю різних за інвестиційними якостями цінних паперів з метою зниження ризику загальних втрат і підвищення сукупної прибутковості. Крім цього, слід дотримуватися загального принципу, що діє на фондовому ринку: чим більший потенційний ризик несе цінний папір, тим більш високий потенційний доход він повинен приносити і - навпаки.
Основною причиною того, що інвестори зберігають свої фінансові активи як частину портфеля, а не вкладають усі кошти в одну компанію, є зниження ризику. З погляду інвесторів, для яких цінні папери складають основну статтю прибутку, той факт, що курси окремих цінних паперів зростають або знижуються, не дуже важливий. Найважливішим для інвесторів є прибуток його портфеля і ступінь його ризику.
Прибуток за портфелем
Головними параметрами портфеля цінних паперів є його прибутковість та ризикованість. Тобто, ефективно управляти портфелем цінних паперів - означає, передусім, ефективно управляти прибутком та портфельним ризиком.
1. Очікуваний прибуток за портфелем цінних паперів (Кр) – це питома середня величина очікуваного прибутку по окремих пакетах цінних паперів, що складають портфель.
де Кі – очікуваний прибуток по окремих цінних паперах, %;
wі – питомі величини;
n – кількість пакетів цінних паперів, що входять у портфель.
Wі – величина, пропорційна сумі портфеля.Сума всіх wі повинна дорівнювати 1.
2. Реалізовані ставки прибутку (к) – прибуток, фактично отриманий за визначений період. Фактично отримані ставки прибутку по окремих пакетах практично завжди відрізняються від очікуваної суми. Тобто, по одних пакетах цінних паперів інвестор може дістати прибуток більше очікуваного, а по інших – менше. Однак ці обставини урівноважують одна одну і прибуток за портфелем у цілому може бути практично таким, як і очікувався, навіть якщо прибутки по окремих пакетах будуть далекі від попередніх оцінок.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 250; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!