Облігації як основа формування позикового капіталу

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 10Следующая ⇒

Облігація – це цінний папір, що свідчить про внесення її власником коштів та підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому термін зі сплатою певного розміру відсотків.

Основними цілями випуску облігацій є:

1) фінансування інвестиційних проектів емітента;

2) рефінансування наявної у емітента заборгованості.

Вартість облігацій

Облігації мають такі види вартості:

- номінальну;

- конверсійну (конвертовані);

- інвестиційну;

- ринкову.

Конверсійна вартість - це сукупна ринкова вартість простих акцій, яку можна одержати за умови реалізації конверсійної привілегії,

де Р^конв. - конверсійна вартість облігації;

Р^а - вартість простих акцій;

k - коефіцієнт конверсії.

Інвестиційна вартість облігацій визначається як сума очікуваних відсоткових доходів і погашення основного боргу, дисконтована (тобто приведена), виходячи з ринкових норм доходу:

де Р^інв. – інвестиційна вартість облігації;

Д _{і об}- доход на облігацію, що виплачується раз у рік у вигляді купону або відсотка;

Н_об – номінальна вартість облігації;

r_об - ринкова прибутковість (норма доходу) цінних паперів найбільш ліквідних і надійних (державних облігацій);

N - кількість років до терміну погашення облігації;

n- порядковий номер року.

З метою спрощення розрахунків приведеної вартості номіналу облігації і потоку купонних виплат використовуються існуючі таблиці фінансових коефіцієнтів.

У цьому разі формула матиме вигляд

де FM 4 (r_об;N) - факторний множник 4, або коефіцієнт дисконтування потоку рентних платежів, що визначається при відомих значеннях r_об, N за додатком 4 фінансових таблиць;

FM 2 (r_об;n) - факторний множник 2, коефіцієнт дисконтування, який визначається за додатком 2 фінансових таблиць.

Інвестор, який володіє конвертованою облігацією, тобто має привілегію, що полягає у можливості обміну облігації на прості акції, вирішує для себе питання про доцільність або недоцільність реалізації останньої.

Обмін облігації на акції має сенс у випадках, коли конверсійна вартість облігації вища за її облігаційну вартість.

Нижній рівень ринкової ціни конвертованої облігації визначається більшою з двох вартісних оцінок (облігаційної і конверсійної) вартості облігації.

Визначення доходу за облігаціями

Інвестори, які купують облігації, можуть одержати наступні види доходу: номінальний, поточний, доход до дати погашення, реалізований доход за визначений час.

Номінальний доход - це відсотковий доход за облігацією. Цей доход є очікуваною нормою доходу, що розраховується, виходячи з номінальної вартості облігації:

де Д_ном^об_. – номінальний доход за облігацією;

Н^об. – номінальна вартість облігації;

q – розмір купонної ставки.

Поточний доход - це відношення відсоткового доходу по облігації до поточної ринкової ціни облігації. Поточний доход визначає доход готівкою, який можна одержати при поточній ринковій ціні:

де Д^об_пот. - поточний доход;

q_об - фіксований розмір купонної ставки по облігації;

Н^об- номінал облігації;

Р^об_рин_. - поточна ринкова вартість облігації.

Доход до дати погашення є зовнішньою нормою доходу, що визначається відношенням ціни, по якій придбана облігація, до майбутнього потоку виплат відсотків і номіналу. Визначається цей доход двома способами: приблизним нарахуванням щорічного доходу і нарахуванням приведеної (дисконтованої) вартості.

Приблизне нарахування щорічного доходу здійснюється за формулою

де Н^об - номінальна вартість облігації;

n - число років до дати погашення;

q_об - щорічний відсоток по облігації;

Ц^об - поточна ціна облігації.

Реалізований доход за визначений період по облігаціях визначається за формулою

де Д_об- відсотковий доход (реалізований доход);

q_об - відсоткова ставка купона,%;

t- календарний період, за який обчислюється доход;

Т – загльний період, на який випущена облігація.

Задачі за темою № 52-58
3.4. Вексельний обіг

Вексель – це письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці.

На відміну від боргових розписок векселі мають можливість вільно обертатися – за допомогою передатного запису вони можуть переходити від однієї особи до іншої. Ця можливість забезпечує векселям можливість:

    а) виступати способом кредитування;

    б) прискорювати розрахунки між суб'єктами господарювання;

в) виступати інструментом оформлення взаємної заборгованості контрагентів;

    г) заміняти ланцюжок бартерних операцій.

Основними функціями, що виконують векселі в економіці, є:

1) кредитна функція. Постачальник у рахунок майбутнього платежу за свою продукцію (послуги) бере з покупця вексель, тобто боргове зобов'язання оплатити поставлений товар у визначений термін;

2) платіжна функція. Вексель може виступати засобом платежу. Як платіжний засіб вексель дозволяє одержати гроші, не чекаючи строку платежу, вказаного у векселі.

Отже, векселі функціонують в обігу як розрахунковий засіб, боргове зобов’язання та як різновид цінних паперів, що має значні переваги над паперовими грішми. Ці особливості накладають специфічний відбиток на сферу обігу векселів порівняно з іншими цінними паперами. Зокрема, векселі не знецінюються, в обігу перебувають визначений час,скорочують потреби в готівці, зменшують витрати грошового обороту і прискорюють його.

Розвиток кредитних інститутів обумовлений можливістю негайного обертання боргових зобов’язань на гроші, що передбачає, у свою чергу, переказ даних зобов’язань третім особам у простій та надійній формі. Вексель, що відповідає саме цим вимогам, є зручним інструментом для руху кредитів.

Облік векселів

Облік або дисконт векселів полягає у тому, що банк, з огляду на вексель, терміново платить його вартість пред'явнику, а платіж одержує лише з настанням зазначеного у векселі терміну.

Сукупність операцій комерційних банків з обліку і переобліку векселів у ринковій економіці утворює обліковий (дисконтний) ринок. Ведучі позиції на цьому ринку належать НБУ. Тільки НБУ шляхом переобліку векселів, що надійшли до комерційних банків, може здійснювати рефінансування цих банків.

Облік векселів - це покупка комерційним банком, іншою кредитною установою чи спеціалізованим брокером векселів до настання термінів платежу по них.

При обліку векселів відбувається процес авансування грошей власнику векселя, за що справедливо з нього стягується визначена плата, що називається обліковим відсотком. Ставка облікового відсотка - це розмір відсоткової знижки з номінальної вартості векселя, що комерційний банк стягує на свою користь з пред'явника векселя при його обліку до настання терміну платежу. Слово "дисконт" означає "знижка". Її сума розраховується на підставі облікової ставки і розміру, встановленого банком за згодою з векселеутримувачем.

Нарахування суми дисконту здійснюється за такою формулою:

де Н^в- номінальна вартість векселя;

t - термін у днях до платежу;

і – дисконтна (облікова) ставка;

Т – термін, на який виписаний вексель.

Розмір дисконтної ставки (дисконту) є для банку ціною придбання векселя. Її банк визначає самостійно і диференційовано щодо кожного конкретного випадку. На її розмір впливають такі фактори як термін платежу за векселем, ставка по кредитах на грошовому ринку, репутація та фінансова стійкість платника, тощо. Відсоткова ставка включається до загальної вексельної суми і, якщо не зазначена інша дата, то розраховується, починаючи з дня складання переказного векселя.

Задачі за темою № 59,60

Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 230; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 5 678 9 10 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!