Додержання законодавства в діяльності територіального управління НБУ
НБУ та його територіальні управління уповноважені державою на виконання такої функції, як здійснення банківського нагляду. Під ним розуміють систему контролю та активних упорядкованих дій НБУ, спрямованих на додержання банками законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників і кредиторів банку.
У широкому розумінні банківський нагляд — це система, якою користується держава, щоб гарантувати стабільність фінансової системи та її безпеку.
Його відсутність – це створення потенційних умов для фінансових правопорушень та зловживань, це можливість банкрутства банку, це збитки, яких зазнали вкладники (а не засновники, як правило), це втрата довіри до банківської сфери, а отже, і різке зменшення надходження вільних коштів до банківського обігу, послаблення вітчизняного ринку позичкових капіталів, зменшення вкладання коштів у виробництво, втрата зацікавленості інвестора, послаблення національної валюти тощо.
Тому виконання цієї функції є основним предметом прокурорської перевірки в територіальних управліннях НБУ.
Банківський нагляд включає в себе власне нагляд за банками, що називається дистанційним або документарним, та інспектування (інспекційні перевірки на місцях).
Згідно зі ст. 23 Закону територіальні управління НБУ діють від імені НБУ в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції управлінь визначаються Положенням, що затверджується НБУ.
|
|
|
При виконанні зазначеної функції управління НБУ зобов’язані:
1. Здійснювати контроль за дотриманням банками вимог, виконання яких дає їм право здійснювати операції згідно з наявною банківською ліцензією, письмовим дозволом та ліцензією на виконання окремих операцій.
2. Контролювати діяльність банків та їх установ на відповідній території незалежно від місцезнаходження головного банку, зокрема дотримання ними вимог нормативно-правових актів НБУ, ефективність і раціональне використання всіх кредитних ресурсів на відповідній території.
3. Здійснювати контроль за дотриманням банками економічних нормативів, установлених НБУ.
4. Здійснювати контроль за виконанням банками та їх установами заходів попереднього реагування чи примусових заходів, що застосовуються згідно з результатами інспектування або перевірок.
5. Здійснювати контроль за роботою банків за кореспондентськими рахунками, що зареєстровані НБУ.
6. Здійснювати контроль за сплатою банками обов’язкових зборів до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
7. Проводити усі види перевірок банків та філій (відділень) на відповідній території, крім перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності, звітувати за результатами перевірок перед НБУ.
|
|
|
8. Збирати та обробляти статистичну звітність з питань нагляду та здійснювати контроль за її достовірністю.
9. Забезпечувати контроль за виконанням установами банків вимог чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ з питань розрахунків.
10. Вживати відповідних заходів для забезпечення платоспроможності та ліквідності банків і банківських установ, запобігати кризовим явищам у їх діяльності.
11. Контролювати своєчасність та повноту подання банками фінансової звітності, здійснювати її аналіз, відповідно реагувати на виявлені порушення та подавати її НБУ згідно з визначеними ним формами та строками.
12. Надавати за результатами виїзного інспектування банків правоохоронним органам інформацію про факти, що можуть свідчити про злочинну діяльність працівниками банків або їх клієнтів, та інші правопорушення, скоєні працівниками банків.
13. Проводити претензійно-позовну роботу щодо сплати банками штрафів.
Під час перевірки в управліннях НБУ прокурору необхідно ознайомитися з такими документами:
- статистичними звітами (про кількість виявлених порушень валютного законодавства, допущених банками і фінансовими установами, та вжиті до порушників заходи; про застосування НБУ до банків заходів впливу; про виявлені системою банківського нагляду НБУ порушення банківського законодавства, у тому числі ті, що можуть свідчити про злочинну діяльність, та вжиті щодо них заходи тощо);
|
|
|
- статистикою сумнівної та безнадійної заборгованості в розрізі банківських установ, а також інформацією щодо кількості банківських установ;
- положенням про управління;
- планами роботи;
- актами (матеріалами) інспекційних перевірок банківських установ;
- матеріалами відомчих перевірок НБУ;
- зверненнями юридичних та фізичних осіб;
- листуванням із правоохоронними органами.
Перевірці підлягають такі питання:
1. Здійснення постійного нагляду за додержанням банками, їх підрозділами банківського законодавства.
2. Застосування повноважень щодо банківського нагляду.
3. Виконання планів інспекційних перевірок.
4. Повнота та своєчасність застосування заходів впливу за результатами виявлених порушень у діяльності банків та інших осіб.
Відповідно до ст. 71 Закону кожний банк є об’єктом перевірки на місці інспекторами управлінь НБУ чи призначеними ним аудиторами. Перевірка банків здійснюється відповідно до плану, затвердженого НБУ. Планова перевірка здійснюється не частіше одного разу на рік. Про її проведення управління НБУ зобов’язане повідомити банк не пізніше ніж за 10 днів до її початку.
|
|
|
За результатами інспекційних перевірок, у разі виявлення порушень, територіальні управління НБУ:
- застосовують фінансові санкції та інші заходи впливу до уповноважених банків, які отримали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями;
- подають пропозиції НБУ щодо обмеження, зупинення, припинення здійснення банком окремих операцій, відкликання ліцензії на здійснення окремих операцій, у тому числі з валютними цінностями, продовження обмеження чи зупинення здійснення банком окремих операцій або відновлення здійснення банком окремих операцій, якщо прийняття рішення належить до компетенції НБУ;
- у разі порушення банками вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів НБУ або здійснення ними ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосовують заходи впливу відповідно до повноважень, установлених нормативно-правовими актами НБУ;
- порушують перед засновниками банків питання про скликання зборів учасників банків у разі виникнення загрози їх банкрутства та в інших випадках, пов’язаних із захистом інтересів вкладників і банків-кореспондентів;
- приймають рішення про обмеження або зупинення здійснення банком окремих операцій, продовження обмеження або зупинення здійснення банком окремих операцій в межах своєї компетенції.
Також, за наявності підстав, уповноважені посадові особи територіальних управлінь НБУ складають протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені КУпАП, зокрема ст. 166-5 (порушення банківського законодавства, нормативно-правових актів НБУ або здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку), ст. 166-6 (порушення порядку подання фінансової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи), ст. 166-7 (протидія тимчасовій адміністрації або ліквідації банку), ст. 166-8 (здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії).
5. Заходи прокурорського реагування на виявлені порушення банківського законодавства.
Реагуючи на виявлені порушення законодавства про банки і банківську діяльність, прокурор використовує весь комплекс повноважень, передбачених ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру». Залежно від характеру порушень прокурорами можуть застосовуватися такі заходи реагування як: протест (ст. 21), припис (ст. 22), подання (ст. 23), або постанова про дисциплінарне провадження, провадження про адміністративне правопорушення або про порушення кримінальної справи(ст. 24). Крім того, прокурор вправі звернутися до суду з позовом (ст. 36¹) у порядку визначеному процесуальним законодавством.
Таким чином за результатами проведеної перевірки прокурор повинен визначити, які повноваження йому необхідно використати для усунення виявлених порушень, недопущення їх у майбутньому, відшкодування заподіяних державі збитків.
Одним із самих дієвих заходів є притягнення винних осіб до встановленої законом відповідальності, у тому числі шляхом порушення кримінальної справи, а також звернення до суду з позовом про примусове стягнення збитків з винних осіб.
При вирішенні питання про порушення кримінальної справи необхідно керуватися вимогами ст. 94 КПК України.
Оскільки додержання вимог Закону належить до посадових обов’язків конкретного працівника банківської установи, ефективним є реагування прокурора на виявлені порушення шляхом порушення провадження про дисциплінарне правопорушення.
З огляду на те, що впровадження заходів у банківській сфері посадовими особами цих установ оформляється внутрішніми актами, при виявлені їх невідповідності закону, прокурор наділений правом приносити на них протест.
Як зазначалося вище, уповноважені особи НБУ та його територіальних управлінь, за наявності підстав, складають протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 166-5, 166-6, 166-7, 166-8 КУпАП. Отже, у разі виявлення прокурорською перевіркою вчинення службовими особами банку вказаних адміністративних порушень, при цьому НБУ або його територіальним управлінням зазначені заходи реагування не вживалися, прокурор зобов’язаний винести постанову про порушення провадження про адміністративне правопорушення та направити її на розгляд до територіального управління НБУ.
Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачено порядок та форми представництва інтересів держави в судах. Цією ж нормою закону прокурору надано право самостійно визначити підстави для представництва в судах та форму його здійснення, брати участь на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Формами представництва є:
- звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод особи, невизначеного кола осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб;
- участь у розгляді судами справ;
- внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами.
При виявленні підстав для представництва прокуратурою інтересів громадянина в суді (коли особа неспроможна самостійно поновити свої порушені права та законні інтереси) або держави (виявлення порушень законодавства при здійсненні банківських операцій з бюджетними коштами або надання кредитів під гарантію Уряду) у ході перевірки належить зібрати необхідні матеріали для підготовки позову (заяви) до суду.
Зібрані матеріали повинні містити достатні дані щодо підстав для здійснення представництва, зокрема відомості про факт правопорушення та його обставини, характер спірних правовідносин, наявність вини, заподіяної шкоди, а також відповідати вимогам процесуального законодавства щодо доказів, а саме: містити інформацію щодо предмета доказування, підтверджувати обставини спору та бути достатніми для встановлення істини у справі.
Документи подаються в оригіналі або у копіях, засвідчених підписом посадової особи (із зазначенням її посади, прізвища та ініціалів) та печаткою органу, який надає копію документа. У разі звернення до суду з вимогами про визнання договору недійсним, його розірвання, визнання незаконним та скасування правового акта, вказані документи обов’язково надаються в оригіналі. Якщо неможливо надати оригінали цих документів, необхідно вказати, від кого їх можна отримати. Акти перевірок не є достатніми доказами, оскільки вони не є первинними документами і викладені у них висновки не є для суду обов’язковими. На підтвердження викладених у таких актах обставин необхідно надавати первинні документи, пояснення осіб тощо.
Слід зважати, що метою позову є не тільки прийняття позитивного судового рішення, але і його виконання, тобто реальне поновлення порушених прав. Тому необхідно вживати вичерпних заходів щодо забезпечення позову як на стадії судового розгляду, так і на стадії підготовки матеріалів до суду.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 185; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!