Підготовка чорнового варіанту рукопису
Роботу над чорновим варіантом рукопису розпочинають із компонування основної частини, потім пишуть висновки і, в останню чергу, вступ.
Писати слід розбірливим почерком на одному боці стандартних аркушів, залишаючи широкі, до 1/4 аркуша, поля та досить велику відстань між рядками, що у подальшому дасть змогу робити необхідні вставки, вилучати непотрібні частини тексту або перекомпоновувати матеріал, не переписуючи всієї роботи. Під час написання тексту слід одразу робити попередню нумерацію сторінок.
Кожна частина пишеться спочатку на чернетці відповідно до складеного плану. Найголовніше на цьому етапі - зафіксувати основні думки, систему доказів, не втрачаючи логіки викладу.
Готовий чорновий варіант відкладають на два-три дні і тільки після цього перевіряють і критично оцінюють його загальний зміст. Чорновий варіант рукопису з необхідними правками дають на перевірку науковому керівникові. Якщо він схвалив його, можна починати детальне шліфування тексту, намагаючись з'ясувати, чи вдалось автору з достатньою повнотою, точно і доступно передати основні ідеї, методи, висновки і рекомендації.
Редагування тексту
На відміну від попереднього етапу, на якому основну увагу було зосереджено на загальному змісті роботи, під час редагування перевіряється і критично оцінюється її літературний виклад. Спочатку слід скоротити другорядний матеріал, поліпши і и композицію роботи, перевірити обґрунтованість висновків, логічність у тексті висловлюваних ідей, чи немає повторів, чи послідовно викладено матеріал, визначити доцільність використання й місце в рукописі таблиць і схем. Після цього вдосконалюється стиль, перевіряється граматика, орфографія і пунктуація, звіряються посилання на певні джерела цитування. Наприкінці роботи над рукописом удосконалюється зміст, узгоджуються заголовки у змісті й тексті, складається список використаних джерел.
|
|
|
Мова і стиль
Мова наукової праці свідчить про культуру писемного мовлення її автора, отже, слід подбати про те, щоб мова магістерської, дипломної роботи повністю відповідала нормам сучасної української літературної мови і забезпечувала яскраве і водночас логічно точне вираження думок, суджень, положень, визначень і доказів автора.
Наукове писемне мовлення має свої особливості, які слід враховувати, працюючи над текстом роботи. Це -об'єктивність, точність, ясність, лаконічність вираження думок, логічність. Ці ознаки зумовлюють обрання відповідних мовних засобів.
Об'єктивності досягають високим ступенем безособовості, відсутністю суб'єктивно-оцінних моментів у викладі, зокрема в доборі лексики, синтаксичній будові. У науковому писемному мовленні рідко використовується особовий займенник першої особи однини «я». Виклад, як правило, ведеться від третьої особи множини. Широко представлені також безособові речення, пасивні звороти, зворотні дієслова. Допускається вживання авторського «ми», проте воно має узагальнений, а часом і умовний характер. Наведемо декілька прикладів:
|
|
|
1. На попередньому етапі цієї роботи було проаналізовано окремі публікації нових авторів із проблем порівняльного правознавства в Україні (О.Д.Крупчан, Л.А.Луць, Н.М.Оніщенко, О.А.Тихомиров та ін.).
2. Автор умовно виділяє три основні складові частини порівняльного правознавства: наукознавчу, методологічну, прикладну.
3. У сучасних умовах порівняльне правознавство виступає у двох значеннях: як спеціально-науковий метод досліджень, який широко використовується найрізноманітнішими юридичними науками, та як автономна наука, що має свій предмет, функції, методологію.
4. На наш погляд, виникає нагальна потреба в розширенні порівняльно-правових досліджень та включенні у навчальні програми юридичних ВНЗ України III та IV ступенів акредитації курсів з навчальної дисципліни „Порівняльне правознавство", що сприяло б подоланню все ще відчутної ізольованості вітчизняної юридичної освіти від тих правових процесів, які відбуваються нині в Європі та світі в цілому.
|
|
|
5. Висновки щодо методики проведення порівняльно-правового аналізу можуть сприяти більш ефективному використанню досвіду інших країн при вдосконаленні національного законодавства України.
6. При аналізі окремих питань застосовувались спеціально юридичні методи, зокрема прийоми тлумачення окремих актів.
Виразність викладу, чіткість передачі інформації забезпечуються точним добором слів, правильним використанням термінів, відсутністю суперечностей в аргументації, документацією тверджень, наявністю таблиць, схем тощо.
Інформативна насиченість, лаконічність тексту досягається добором спеціальних синтаксичних структур, часто стандартизованих. Для наукового мовлення характерним є вживання складносурядних речень, зокрема з причинним та наслідковим зв'язком, відокремлених зворотів (особливо дієприкметникових), вставних і вставлених конструкцій.
Логічний характер наукового мовлення визначає широке вживання засобів логічного членування тексту й виділення окремих слів або їх груп. Це, з одного боку, прийоми зовнішнього оформлення тексту - поділ його на частини, розділи, параграфи, з іншого - чітко виявлені причинно-наслідкові зв'язки між повідомлюваними фактами (ці зв'язки можуть виражатися у межах як одного речення, так і всього рукопису), власне мовні засоби.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 252; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!