III. ДОПОМОГА ПОТЕРПІЛИМ ІЗ НЕДОСТАТНІМ ЧИ РАПТОВО ПРИПИНЕНИМ ДИХАННЯМ
При травматизмі бувають випадки, коли потерпілий утрачає свідомість. В цьому випадку необхідно перевірити наявність у нього дихання. Наявність визначається візуально по підніманню і опусканню грудної клітки під час самосійного вдиху й видиху потерпілим.
Нормальним вважають дихання, що характеризується чіткими і ритмічними підніманнями й опусканнями грудної клітки. В такому стані потерпілий не потребує штучного дихання.
Порушеним вважають дихання, що характеризується нечітким чи неритмічним підняттям грудної клітки з рідкими, мовби хапаючими повітря, вдихами.
Перевірка стану потерпілого повинна відбуватись швидко-на протязі 15-20 с.
У випадках відсутності чи порушення дихання у потерпілого необхідно негайно приступити до штучного дихання, метою якого є відновлення самостійного дихання.
Існують різні заходи по відновленню самостійного дихання у потерпілого. Вони поділяються на дві групи: штучне дихання за допомогою апаратів і ручне.
Штучне дихання апаратним способом здійснюють за допомогою спеціальних апаратів, які забезпечують вдування й виведення повітря з легенів через маску, надіту на лице потерпілого. Простішими з цих апаратів є: ручний портативний апарат РПА-1 і апарат ДП-10-02.
Короткий опис приладів. Основним вузлом апарата ДП-10-02 є дихальний мішок, об'єм якого в розправленому стані складає 1,5 л. Мішок має форму еліпсоїда, виготовленого зі стійкої гуми і пористого пружного вкладиша. Апарат обладнаний рото розширювачем, повітроводом для попередження западання язика й масками різних розмірів для герметичного підключення приладу до потерпілого.
|
|
|
При стисненні мішка руками в ньому створюється надлишковий тиск повітря. Під дією тиску відкривається клапан, що пропускає повітря з мішка в легені потерпілого через маску і повітрявод. По закінченні стиснення мішок, в силу своєї пружності, розправляється і в ньому створюється розрідження. Під дією атмосферного тиску відкривається всмоктуючий клапан і повітря надходить у мішок до повного його розширення. Повітря з легенів потерпілого виходить через клапан в атмосферу.
Аналогічним із принципу устрою є апарат РПА-1. Основними частинами його є, замість мішка, гумовий гофрирований міх, що приводиться в дію рукою, і маска, яка щільно накладається на рот і ніс потерпілого. Коли стискується міх, відбувається нагнітання під деяким тиском атмосферного повітря в легені потерпілого в об'ємі від 0, 25 до 1, 5 л. Коли міх розтягують, в нього надходить чисте атмосферне повітря, а повітря з легенів, під дією еластичності грудної клітки, вільно виходить на зовні через спеціальний клапан.
|
|
|
Порядок виконання штучного дихання.
1. Звільнити потерпілого від стягуючої одежі - розстебнути комір, розв'язати галстук ослабити пояс.
2. Покласти потерпілого на спину на горизонтальну поверхню - стіл чи підлогу.
3. Максимально запрокинути голову потерпілого так, щоб підборіддя опинилось на одній лінії із шиєю. Для цього під лопатки положити валок / можна скрутити одяг/. При цьому положенні шиї язик відходить від входу в гортань, створюючи вільний прохід для повітря в легені. При такому положенні голови рот переважно розкривається. Коли рот потерпілого щільно стиснутий, розкрити його необхідно за допомогою роторозширювача.
4. Обстежити порожнину рота, і при наявності сторонніх предметів /кров, слизь і ін. / видалити їх. Для цього необхідно голову і плечі потерпілого повернути в бік, а потім, за допомогою носової хусточки, намотаної на вказівний палець, очистити порожнину рота й горла, після цього надати голові початкове положення.
5. Підібрати за розміром повітрявод, ввести його і зафіксувати ліпким пластиром.
6. Підібрати маску необхідного розміру, приєднати її до апарата і щільно притиснути до лиця потерпілого. Для герметичності шкіру в області накладання маски попередньо змастити вазеліном.
|
|
|
7. Подаючому допомогу однією рукою держати дихальний мішок чи гофрирований міх, а другою притиснути маску до лиця потерпілого.
8. Проводити штучне дихання шляхом ритмічного достатньо різкого стиснення мішка чи міха. Частота дихання для дорослої людини повинна бути 14-16 разів за хвилину /тобто через 3-4 с/.
Ручні способи. У багатьох випадках апарата на місці пригоди може не бути, тоді штучне дихання/доводиться виконувати ручним способом. (Рис 1).
Серед існуючих ручних способів штучного дихання найбільш ефективним є спосіб "рот у рот", і "рот у ніс". Він полягає з тому, що подаючий допомогу вдихує повітря з своїх легенів в легені потерпілого через його рот або ніс. Цей спосіб більш легкий і виключає небезпеку пошкодження органів потерпілого. Вдування повітря відбувається через марлю, носову хустинку або іншу нещільну тканину, чи через спеціальну трубку.
Підготовка потерпілого для проведення штучного дихання відбувається таким чином, як описано вище.
Після підготовки необхідно:
1. Затиснути пальцями ніс потерпілого, зробити глибокий вдих, охватити ротом весь рот потерпілого / а у маленьких дітей і ніс/ і із силою видихнути повітря в рот потерпілого.
|
|
|
2. Відкинутись назад, звільнити рот і ніс потерпілого. В цей період грудна клітка потерпілого опускається й відбувається пасивний видих. Потім зробити новий вдих і видих у легені потерпілого. Періодичність дихальних циклів та, що і при використанні апаратів.
Якщо неможливо відкрити рот потерпілого, внаслідок судорожного стиснення щелеп, штучне дихання роблять вдуванням повітря через ніс, закривши рот потерпілого.
При проведенні штучного дихання, будь-яким способом контроль за надходженням повітря в легені потерпілого здійснюють візуально по розширенню грудної клітки при кожному вдуванні повітря. Якщо після вдування повітря грудна клітка потерпілого не розширюється, це свідчить про непрохідність дихальних шляхів. Необхідно ще раз перевірити прохідність дихальних шляхів і герметичність наложеної маски.
При появі у потерпілого перших слабких дихальних рухів слід пристосуватись до ритму його дихання. Штучне дихання необхідно проводити до відновлення глибокого ритмічного дихання у потерпілого.
Іноді одночасно зі штучним диханням необхідно робити закритий масаж серця. Це краще робити у двох, тому що масаж і штучне дихання необхідно чітко чергувати: після 4-5 надавлювань на грудну клітку проводять одне вдування повітря в легені потерпілого.
Закритий масаж серця. Непрямий масаж серця підтримує кровообіг як при зупиненому так і фібрилюючому серці. Потерпілого кладуть на спину, піднявши його ноги на 50-70 ся для полегшення притоку крові до серця. Оголюють грудну клітку, розстібують пасок, /рис. 2/. Людина яка проводить зовнішній масаж серця, розташовується збоку від потерпілого), визначає місце натискування /нижня половина грудини на два поперечних пальці вище мечовидного відростка/. На вказану ділянку грудини вздовж її осі розміщується долоня однієї руки, а на неї зверху під прямим кутом - долоня другої руки і починає виконувати поштовхоподібні натискування на грудину вертикально вниз із зміщенням її до хребта. Під час клінічної смерті людина втрачає м'язозий тонус і грудна клітка стає дуже рухомою, це дозволяє при масажі зміщувати нижній кінець грудини на 3-4 см. Серце таким чином здавлюється і з його порожнин виливається кров у кровоносні судини.
Частота поштовхів складає 50 натискувань за хвилину. Тиск повинен проводитись тільки основою долоні. Кожні 3-4 хв. необхідно контролювати пульс. Руки під час поштовху забороняється згинати в ліктьових суглобах, вони повинні бути прямими. Щоб збільшити тиск на грудну клітку, під час поштовху можна допомагати важкістю верхньої частини свого тулуба. Кожний поштовх повинен бути достатньо різким, але не дуже сильним, щоб не пошкодити грудину, ребра і внутрішні органи. Після кожного поштовху необхідно швидко розслабити руки, не віднімаючи їх від грудей, при цьому грудна клітка потерпілого розправиться і кров надійде в серце. При правильному масажі кровообіг відновлюється досить швидко, у потерпілого з'являється пульс і звужуються зіниці.
Масаж серця продовжують робити до відновлення пульсу й дихання чи до прибуття медичних працівників.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 268; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!