Способи реалізації моделі потоків
Перш ніж розглянути основні підходи до реалізації моделі потоків, дамо означення важливих понять потоку користувача і потоку ядра.
Потік користувача – це послідовність виконання команд в адресному просторі процесу. Ядро ОС не має інформації про такі потоки, вся робота з ними виконується в режимі користувача. Засоби підтримки потоків користувача надають спеціальні системні бібліотеки; вони доступні для прикладних програмістів у вигляді бібліотечних функцій. Бібліотеки підтримки потоків у наш час звичайно реалізують набір функцій, визначений стандартом РОSІХ (відповідний розділ стандарту називають РОSІХ.1b); тут прийнято говорити про підтримку потоків РОSІХ.
Потік ядра – це послідовність виконання команд в адресному просторі ядра. Потоками ядра управляє ОС, перемикання ними можливе тільки у привілейованому режимі. Є потоки ядра, які відповідають потокам користувача, і потоки, що не мають такої відповідності.
Співвідношення між двома видами потоків визначає реалізацію моделі потоків. Є кілька варіантів такої реалізації (схем багатопотоковості); розглянемо найважливіші з них (рис. 3.1).
Рис. 3.1. Способи реалізації моделі потоків
Схема багатопотоковості М.1 (є найранішою) реалізує багатопотоковість винятково в режимі користувача. При цьому кожен процес може містити багато потоків користувача, однак про наявність цих потоків ОС не відомо, вона працює тільки із процесами. За планування потоків і перемикання контексту відповідає бібліотека підтримки потоків. Схема вирізняється ефективністю керування потоками (для цього немає потреби переходити в режим ядра) і не потребує для реалізації зміни ядра ОС. Проте нині її практично не використовують через два суттєвих недоліки, що не відповідають ідеології багатопотоковості.
|
|
|
· Схема М:1 не дає змоги скористатися багатопроцесорними архітектурами, оскільки визначити, який саме код виконуватиметься на кожному із процесорів, може тільки ядро ОС. У результаті всі потоки одного процесу завжди виконуватимуться на одному процесорі.
· Оскільки системні виклики обробляються на рівні ядра ОС, блокувальний системний виклик (наприклад, виклик, який очікує введення даних користувачем) зупинятиме всі потоки процесу, а не лише той, що зробив цей виклик.
Схема багатопотоковості 1:1 ставить у відповідність кожному потоку користувача один потік ядра. У цьому разі планування і перемикання контексту зачіпають лише потоки ядра, у режимі користувача ці функції не реалізовані. Оскільки ядро ОС має інформацію про потоки, ця схема вільна від недоліків попередньої (різні потоки можуть виконуватися на різних процесорах, а при зупиненні одного потоку інші продовжують роботу). Вона проста і надійна в реалізації і сьогодні є найпоширенішою. Хоча схема передбачає, що під час керування потоками треба постійно перемикатися між режимами процесора, на практиці втрата продуктивності внаслідок цього виявляється незначною.
|
|
|
Схема багатопотоковості М:N. У цій схемі присутні як потоки ядра, так і потоки користувача, які відображаються на потоки ядра так, що один потік ядра може відповідати декільком потокам користувача. Число потоків ядра може бути змінене програмістом для досягнення максимальної продуктивності. Розподіл потоків користувача по потоках ядра виконується в режимі користувача, планування потоків ядра – у режимі ядра. Схема є складною в реалізації і сьогодні здає свої позиції схемі 1:1.
Стани процесів і потоків
Для потоку дозволені такі стани:
· створення (new) – потік перебуває у процесі створення;
· виконання (running) – інструкції потоку виконує процесор (у конкретний момент часу на одному процесорі тільки один потік може бути в такому стані);
· очікування (waiting) – потік очікує деякої події (наприклад, завершення операції введення-виведення); такий стан називають також заблокованим, а потік – припиненим;
|
|
|
· готовність (ready) – потік очікує, що планувальник перемкне процесор на нього, при цьому він має всі необхідні йому ресурси, крім процесорного часу;
· завершення (terminated) – потік завершив виконання (якщо при цьому його ресурси не були вилучені з системи, він переходить у додатковий стан – стан зомбі).
Можливі переходи між станами потоку зображені на рис. 3.2.
Перехід потоків між станами очікування і готовності реалізовано на основі планування задач, або планування потоків. Під час планування потоків визначають, який з потоків треба відновити після завершення операції введення-виведення, як організувати очікування подій у системі.
Для здійснення переходу потоків між станами готовності та виконання необхідне планування процесорного часу. На основі алгоритмів такого планування визначають, який з готових потоків потрібно виконувати в конкретний момент, коли потрібно перервати виконання потоку, щоб перемкнутися на інший готовий потік тощо. Планування задач і процесорного часу є темою розділу 4.
Відносно систем, які реалізують модель процесів, прийнято говорити про стани процесів, а не потоків, і про планування процесів; фактично стани процесу в цьому разі однозначно відповідають станам його єдиного потоку.
|
|
|
У багатопотокових системах також можна виділяти стани процесів. Наприклад, у багатопотоковості, реалізованій за схемою М:1, потоки змінюють свої стани в режимі користувача, а процеси – у режимі ядра.
Опис процесів і потоків
Як ми вже знаємо, одним із основних завдань операційної системи є розподіл ресурсів між процесами і потоками. Такими ресурсами є насамперед процесорний час (його розподіляють між потоками під час планування), засоби введення-виве-дення й оперативна пам'ять (їх розподіляють між процесами).
Для керування розподілом ресурсів ОС повинна підтримувати структури даних, які містять інформацію, що описує процеси, потоки і ресурси. До таких структур даних належать:
· таблиці розподілу ресурсів: таблиці пам'яті, таблиці введення-виведення, таблиці файлів тощо;
· таблиці процесів і таблиці потоків, де міститься інформація про процеси і потоки, присутні у системі в конкретний момент.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 1618; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!