Економічна сутність ресурсних платежів в податковій системі України
Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.
Необхідність реформування податкового законодавства вже давно стала першочерговою у забезпеченні впровадження та реалізації економічних реформ в Україні. Рішучим кроком до реформування податкової системи визначається запровадження Податкового кодексу України [5].Враховуючи проблеми та високий рівень тіньової економіки, фахівці вважають, що новий Податковий кодекс України є першочерговим заходом, спрямованим на поліпшення соціально-економічного стану держави, основною метою якого є зведення значної кількості законодавчих та нормативних актів до єдиного Закону, уникнення таким чином протирічь в діючому на сьогодні законодавстві [42]
Податковий кодекс України як єдиний консолідований нормативно-правовий акт дає можливість запобігти штучній податковій збитковості суб'єктів господарювання. Створення єдиних справедливих підходів та прозорих правил нарахування та сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, забезпечить сталість податкового законодавства в державі[5].
Важливою проблемою економічного розвитку кожної країни є проблема збереження та раціонального використання її природно-ресурсного потенціалу. Одним із методів розв'язання цієї проблематики є регулювання процесів природокористування шляхом використання важелів та інструментів податкового механізму.
Природні ресурси- компонента природного середовища, природні і природно-антропогенні об'єкти, що використовуються чи можуть бути використані при здійсненні господарської чи Іншої діяльності як джерела енергії, продуктів виробництва і предметів споживання і мають споживчу цінність. Під використанням природних ресурсіврозуміється їх експлуатація в процесі провадження господарської діяльності суб'єктами підприємництва, а також усі види впливу на такі ресурси, що здатні змінювати їх та їх природні властивості.
Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України.
Одним із основних принципів охорони навколишнього природного середовища є встановлення екологічного податку, збору за спеціальне використання води, збору за спеціальне використання лісових ресурсів, плати за користування надрами відповідно до Податкового кодексу України [5].
Виникнення ресурсних платежів сягає ще часів Древнього Єгипту та Античної Греції. Наприклад, єгипетські землевласники платили податки зерном і льоном за використання води Нілу для зрошування полів. Збирачі податків залишали розписки за отримання податку, наносячи ієрогліфи на стіни будинків землевласників. У період Древньої Греції і Риму потреба в надійних джерелах централізованих засобів істотно зросла. Це було пов’язано з посиленням ролі держави, що виражалася, зокрема, в забезпеченні колективних витрат. Так, Ксенофонт в своєму трактаті «Про доходи Афінської республіки» вже поділяв податки на групи. Серед великої кількості податків тих часів є також і ресурсні платежі, наприклад, земельні, лісові податки, платежі із срібних та інших родовищ.
Для України характерні значні масштаби та інтенсивність використання природно-ресурсного потенціалу, зокрема унікальних видів ресурсів. Збори за спеціальне використання природних ресурсів є важливим складником економічного механізму природокористування, який створюється в Україні з початку 90-х років. Платежі формувалися на базі рентної методології і за змістом та спрямуванням коштів розглядалися передусім як відтворювальні та природоохоронні, але на сьогодні вони цю функцію значною мірою втратили. Принцип платності природокористування застосовується до спеціального використання надр, земельних, водних, лісових ресурсів, диких тварин, рибних та інших живих водних ресурсів, а також до радіочастотного ресурсу [41].
Платежі за використання ресурсів переважно є обов‘язковими. Нормативи плати у нашій країні встановлює держава (наскільки вони відображають реальну ціну ресурсу і механізм відшкодування за його вилучення або використання визначити важко, оскільки у нашій державі на формування багатьох економічних параметрів впливає надто багато позаекономічних факторів). Усі нормативні платежі (у межах визначеного ліміту на використання ресурсу) належать до витрат підприємств (собівартості виробництва), понадлімітні платежі відраховуються з прибутку підприємств. Подібний підхід має сприяти більш економному (хоч би нормативному) використанню ресурсів.
Кошти за використання природних ресурсів збираються з метою нагромадження коштів на природоохоронні заходи і формування екологічних мотивів екологізації виробництва [33,с.258].
Система платежів за використання природних ресурсів виконує функцію акумулювання частини доходу суб'єктів господарської діяльності, які використовують природні ресурси, і передачі її державному та місцевим бюджетам. Формально в Україні використання природніх ресурсів практично у всіх сферах супроводжується внесенням відповідних платежів до бюджету. Зазвичай, розрахунок плати за використання природніх ресурсів здійснюється, виходячи з його базових нормативів (ставок), які встановлено Податковим Кодексом на основі даних державного обліку ресурсів, кадастрових та інших економічних оцінок. У разі відсутності таких показників ставки встановлюються з урахуванням якісних та кількісних відмінностей природніх ресурсів, їх поширеності тощо. Діюча система розподілу між бюджетами різного рівня коштів, отриманих за рахунок плати за спеціальне використання природніх ресурсів, спрямована на узгодження інтересів держави з інтересами регіонів [21,с.113]. Ресурсні платежі передбачають еквівалентність відносин між платниками і державою, їх величина залежить від обсягу використаних ресурсів, а, відповідно, звільнення від їх сплати досить складно виправдати економічно оскільки:- користування природними ресурсами в ринкових умовах не може бути безкоштовним – як мінімум, варто забезпечити фінансове джерело їх відтворення та охорони;- у такий спосіб досягається рівність умов господарювання – суб'єкти, які, користуються природними ресурсами, повинні їх оплачувати, інакше отримують більше переваг, ніж суб'єкти, які цими ресурсами не користуються;- за допомогою сплати ресурсних платежів держава матиме змогу контролювати процес використання ресурсів та здійснювати належний їх облік [39].Таким чином можемо зробити висновки, що збереження ресурсного потенціалу вкрай важливе для країни. І в той же час, використання такого інструменту, як ресурсне оподаткування дає змогу збільшити надходження до бюджету та покращити економічну ситуацію в країні. І основним джерелом для цього є нормативно-правове забезпечення даної інституції.Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 214; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!