Вопрос 4. Принципы гражданского права
Под правовыми принципами понимаются основные начала, наиболее общие руководящие положения права, имеющие в силу их законодательного закрепления общеобязательный характер. Такие основные начала присущи как праву в целом (правовой системе), так и отдельным правовым отраслям, а также подотраслям и даже институтам и субинститутам.
Принципы права должны учитываться при обнаружении пробеловв законодательстве и применении правовых норм по аналогии. Для гражданского права это обстоятельство имеет особенно важное значение, ибо оно чаще других отраслей сталкивается с такими ситуациями. Дело не только в том, что оно обычно содержит общие правила, в которых невозможно предусмотреть все детали чрезвычайно многообразных и сложных имущественных и неимущественных отношений. Дозволительный характер гражданско-правового регулирования, рассчитанный на инициативу участников, заранее предполагает возможность появления таких правоотношений, которые вообще не предусмотрены ни в одной правовой норме, но соответствуют «общим началам и смыслу гражданского законодательства» (ср. п. 1 ст. 8 и п. 2 ст. 6 ГК). Оформление таких отношений, включая оценку их правомерности и разрешение возможных между их участниками конфликтов, не может осуществляться без опоры на общие принципы гражданского права.
Следует подчеркнуть ту особенность правовых принципов, что они носят общеобязательный характер, будучи, как правило, прямо закрепленными в соответствующих правовых нормах. Поэтому их соблюдение и учет при рассмотрении конкретных правовых ситуаций является обязательным требованием закона.
|
|
|
К числу таких основных начал (принципов) гражданско-правового регулирования относятся:
- принцип недопустимости произвольного вмешательства кого-либо в частные дела;
- принцип юридического равенства участников гражданско-правовых отношений;
- принцип неприкосновенности собственности;
- принцип свободы договора;
- принцип самостоятельности и инициативы (диспозитивности) в приобретении, осуществлении и защите гражданских прав;
- принцип беспрепятственного осуществления гражданских прав, в том числе свободы имущественного оборота (перемещения товаров, услуг и финансовых средств);
- принцип запрета злоупотребления правом и иного ненадлежащего осуществления гражданских прав;
- принцип всемерной охраны гражданских прав, включая возможность восстановления нарушенных прав и обеспечение их независимой от влияния сторон судебной защиты.
Вопрос 5. Система гражданского права и его соотношение с другими отраслями права.
Система цивільного права — це сукупність окремих частин — підгалузей, інститутів, субінститутів, цивільно-правових норм, що перебувають у внутрішньому логічному зв’язку та залежності між собою. Структура системи цивільного права визначається особливостями тих відносин, що нею регулюються, а її елементами є цивільно-правові норми, інститути, субінститути і підгалузі.
|
|
|
Цивільно-правові норми — правові приписи, які регулюють особисті немайнові і майнові відносини їх учасників. Наприклад, фізична особа-підприємець, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов’язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом; представництво, що ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.
Цивільно-правовий інститут— це певні групи цивільно-правових норм, що регулюють однорідні відносини. Наприклад, такий інститут, як юридична особа, регулює відносини, пов’язані зі створенням, організаційно-правовими формами, правовим статусом юридичних осіб приватного права.
Субінститут —складова цивільно-правового інституту, яка є группою цивільно-правових норм, що регулюють однорідні відносини в межах певного інституту. Наприклад, інститут купівлі-продажу має такі субінститути: роздрібна купівля-продаж, поставка, контрактація сільськогосподарської продукції, постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, міну. Інститут відшкодування шкоди містить, наприклад, такі субінститути: відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю; відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг). Інститути і субінститути мають свої загальні положення, що свідчить про юридичну однорідність цивільних норм, які ними охоплюються.
|
|
|
Сукупність юридичних інститутів, які регулюють однорідні відносини, становлять підгалузь цивільного права. Вважаємо, що у цивільному праві України існує п’ять таких підгалузей, а саме: Особисті немайнові права фізичної особи; Право власності та речові права на чуже майно; Право інтелектуальної власності; Зобов’язальне право; Спадкове право. Наприклад, право інтелектуальної власності поєднує декілька юридичних інститутів, а саме інститут авторського права та інститут патентного права. Така підгалузь, як спадкове право — інститут спадкування за заповітом та інститут спадкування за законом.
|
|
|
Зобов’язальне право складається з двох інститутів — договірного права (договірних зобов’язань) та недоговірних зобов’язань, які у свою чергу поділяються на субінститути. Так, недоговірні зобов’язання містять у своїй структурі, зокрема, ті, що виникають з односторонніх правочинів, деліктні зобов’язання тощо.
Цивільне право України побудовано за пандектною системою (від лат. pandectae — всеохоплюючий), тобто структуровано таким чином, що вся система поділяється на дві частини — Загальну та Особливу.
Загальну частину становлять норми про: цивільне право як приватне право, коло цивільних відносин; джерела цивільного права; учасників цивільних відносин, об’єкти цивільних відносин, підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов’язків; правочини, представництво і довіреність, строки тощо. Норми Загальної частини застосовуються до всіх цивільних відносин, поширюються на всі підгалузі, інститути та субінститути, що дозволяє не включати в останні правила, які вже містяться у Загальній частині. Утім кожна з підгалузей та навіть окремі інститути мають свої загальні положення. Наприклад, загальні положення мають такі інститути, як право власності, інститут речових прав на чуже майно, інститут послуг, інститут відшкодування шкоди тощо.
Спеціальну частину цивільного права утворюють норми про: особисті немайнові права фізичної особи; право власності та інші речові права; право інтелектуальної власності; зобов’язальне право; спадкове право.
Систему цивільного права як галузі права слід відрізняти від системи ЦК та інших кодифікованих актів (Кодексу торговельного мореплавства, Житлового кодексу тощо), які є лише зовнішньою формою цивільного права і являють собою зведені, внутрішньо узгоджені акти цивільного законодавства, які з максимальною повнотою охоплюють певну комплексну підгалузь суспільних відносин.
Что касается соотношения гражданского права с другими отраслями права, следует, прежде всего, четко проводить различие между гражданским правом и другими отраслями права по предмету и методу правового регулирования, хотя можно говорить и том, что деление права на частное и публичное устраняет такие четкие критерии разделения отраслей права.
Гражданское и трудовое право. Можно сказать, что трудовое право когда-то «отпочковалось» от гражданского права, поскольку в трудовом праве в соответствии со сложившейся традицией рабочая сила не признавалась товаром, регулирование трудовых отношений осуществлялось и осуществляется в большинстве своем императивно.
Гражданское и финансовое право. Эти две отрасли права имеют большое сходство в том, что регулируют имущественные отношения, но имущественные отношения, которые возникают в процессе деятельности органов государства и органов местного самоуправления в связи с накоплением денежных средств и распределением их на общегосударственные или местные нужды, лишены стоимостного признака, в силу этого они регулируются финансовым правом. В ч. 2 ст. 1 ГК Украины предусмотрено, что к имущественным отношениям, основанным на административном или ином властном подчинении одной стороны другой стороне, а также к налоговым, бюджетным отношениям гражданское законодательство не применяется, если иное не установлено законом.
Гражданское и семейное право. В современной правовой литературе все больше авторов считают семейное право подотраслью гражданского права, отмечая сходство их по предмету и методу правового регулирования. Представляется, что более аргументированной является точка зрения тех авторов, которые все-таки считают семейно право самостоятельной отраслью права и выделяют специфику предмета и метода семейного права. Так, Ю.С. Червоный указывает, что общим для имущественных отношений, регулируемых гражданским правом, и для имущественных отношений, регулируемых семейным правом, является то, что эти отношения носят имущественно-стоимостный характер. Для имущественных отношений, регулируемых семейным правом, характерно, что участники этих отношений выступают не как самостоятельные товаровладельцы, а как члены семьи. Они не опосредствуют обмен товара на деньги и товара на товар. Поэтому они не носят эквивалентный и возмездный характер.
Гражданское и хозяйственное право. Согласно ст. 1 ГК Украины гражданским законодательством регулируются личные неимущественные и имущественные отношения (гражданские отношения), основанные на юридическом равенстве, свободном волеизъявлении, имущественной самостоятельности их участников. ХК Украины определяет основные начала хозяйствования в Украине и регулирует хозяйственные отношения, возникающие в процессе организации и осуществления хозяйственной деятельности между субъектами хозяйствования, а также между этими субъектами и другими участниками отношений в сфере хозяйствования (ст. 1 ХК Украины). Дискуссия о соотношении гражданского и хозяйственного права в науке длится несколько десятилетий, и представляется, что эта проблема останется предметом научных дискуссий еще достаточно долго.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 233; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!