Вопрос 2. Способы защиты вещных прав
Лекция №12.
Тема №17. Защита вещных прав
План
1. Понятие защиты вещных прав.
2. Способы защиты вещных прав.
3. Виндикационный иск.
4. Негаторный иск.
5. Иск о признании права собственности или иного вещного права.
6. Требование об освобождении имущества из-под ареста (об исключении имущества из описи).
7. Иные способы защиты вещных прав.
Вопрос 1. Понятие защиты вещных прав.
Захист права власності здійснюється згідно з положеннями глави 3 ЦК, які застосовуються у випадку порушення всіх різновидів суб’єктивних цивільних прав та інтересів і мають характер загальних норм. Відповідні способи захисту порушених прав та інтересів власника передбачені також положеннями глави 29 ЦК, які слід визначити як спеціальні норми.
Захисту підлягають не тільки права і законні інтереси власників майна. У широкому розумінні має йтися про можливість захисту осіб, які є потенційними власниками, тобто у них із зверненням до суду лише виникне право власності. Прикладом може служити позов про визнання права власності. Застосування механізмів захисту права власності використовується й для захисту прав невласників. Так само повинні захищатися права осіб, яким майно належить на договірних підставах, тобто які перебувають із власником майна у зобов’язальних правовідносинах. Це орендарі, зберігачі, заставодержателі тощо. Крім цього, ст. 395 ЦК передбачається можливість існування інших видів речових прав, як зазначених у ній, так і таких, що можуть встановлюватися іншими законами. Положення ст. 396 ЦК визначають для особи, яка має інше речове право на чуже майно, право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 ЦК.
|
|
|
Найбільш ефективним і поширеним способом відновлення порушених прав та законних інтересів власника є судовий захист. Відповідачами за позовами про захист прав на речі можуть бути як незаконні володільці (добросовісні та недобросовісні), так і сторона за відповідним договором, а також особи, які заподіяли шкоду власнику.
Захист може мати превентивний характер. Власник може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення іншою особою дій, які ще не порушили, але можуть порушити його право, або з вимогою про запобігання такому порушенню. Підставою для такого позову є передбачення власником можливості порушення свого права власності у майбутньому, а не сам факт такого порушення.
Власник може пред’явити позов до незаконного володільця (добросовісного і недобросовісного) про: віндикацію; визнання правочину недійсним; застосування наслідків недійсності правочину; відшкодування збитків; сплату вартості плодів та доходів. Якщо річ не може бути предметом віндикації, власник вправі пред’явити позов до особи, чиїми неправомірними діями йому спричинено шкоду внаслідок загибелі такої речі.
|
|
|
Законний володілець може пред’явити позов до власника про захист від незаконних дій останнього, що не пов’язані з умовами відповідного договору. Так, при порушенні власником прав орендаря на користування приміщенням, переданим йому за договором, внаслідок спорудження власником прибудови до нього, яка затемнює приміщення, орендар може вчинити речовий позов про усунення перешкод у користуванні ним. У такому разі орендар буде діяти, як і будь-яка інша особа, не пов’язана з власником договірними відносинами. Навпаки, захистом прав орендаря, обумовлених договором, буде вимога передачі йому предмета оренди, щодо якого вчиняється зобов’язальний позов. Законний володілець речі може також пред’явити позов до будь-якої особи, яка порушує його право на майно. У такому разі до законного володільця застосовуються норми, передбачені для захисту прав власника.
Добросовісний набувач може пред’явити позов до власника про відшкодування коштів по утриманню майна, що перебувало у нього до часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про те, що його володіння є незаконним, або про відшкодування здійснених витрат на невід’ємне поліпшення майна, яке було ним зроблено під час володіння цим майном у сумі, на яку збільшилася його вартість. В останньому випадку володілець цього майна до відшкодування цих витрат власником має право його притримання, яке реалізується ним як міра самозахисту (ст. 19 ЦК).
|
|
|
Добросовісний володілець також може звернутися з позовом про відшкодування збитків до відчужувача речі, яку було витребувано власником за віндикаційним позовом.
Володілець вправі по суду вимагати визнання за ним права власності: а) якщо він сумлінно та відкрито володіє майном, на яке не має правовстановлюючих документів; б) якщо власник відмовився від свого права на майно (наприклад, коли він втратив до нього інтерес), а добросовісний володілець заінтересований у набутті права на це майно. Такі випадки мають місце, зокрема, тоді, коли власник, який був неправомірно позбавлений свого майна, отримав за нього страхові суми і стан майна його не задовольняє; в) за набувальною давністю (ст. 344 ЦК).
Вопрос 2. Способы защиты вещных прав.
|
|
|
Юридичними інструментами, які забезпечують безперешкодне здійснення права власності та захист майнових інтересів власника є засоби охорони і захисту цих прав та інтересів. За формою та порядком захисту вказані засоби поділяються на приватноправові (цивільно-правові, сімейно-правові, засоби трудового права) і публічно-правові (адміністративно-правові, кримінально-правові, фінансово-правові тощо).
Серед приватноправових засобів захисту права власності та майнових інтересів власника центральне місце займають цивільно-правові способи захисту права власності та майнових інтересів власника– встановлені договором чи законом матеріально-правові вимоги, за допомогою яких здійснюється відновлення порушених правомочностей з володіння, користування чи розпоряджання річчю та здійснюється захист інших майнових інтересів власника.
Класифікація способів захисту права власності та майнових інтересів власника та суб’єктів інших речових прав в цивільному праві:
– за спрямованістю в часі: а) перспективні (застосовуються при виникненні загрози порушення права власності та інших речових прав); б) ретроспективні (застосовуються у разі, коли порушення вже відбулося). До перспективних способів захисту належать вимога про визнання права власності (ст. 392 ЦК), про заборону вчинення дій, які можуть порушити право власності, про вчинення певних дій для запобігання порушенню права власності (ч. 2 ст. 386 ЦК, ст. 392 ЦК). Ретроспективний характер мають, зокрема, вимоги про витребування речі з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК), про усунення перешкод у користуванні річчю (ст. 391 ЦК), про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (ст. 393 ЦК), про компенсацію (відшкодування) шкоди, завданої власнику земельної ділянки, житлового будинку, інших будівель у зв’язку із зниженням їх цінності (ст. 394 ЦК);
– за формою: а) юрисдикційні; б) неюрисдикційні (зокрема, самозахист власника у стані крайньої необхідності чи самозахист при реалізації добросовісним володільцем права на притримання речі у разі невиконання власником вимог останнього про відшкодування необхідних витрат на утримання майна власника (ст. 390, 594 ЦК).
Юрисдикційні способи захисту, в свою чергу, також можуть бути розподілені на підгрупи: – за правовим статусом порушника: а) позови до учасників цивільних правовідносин (ст. 397-392 ЦК); б) позови до суб’єктів публічного права, які діють як носії владних повноважень: вимога про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу місцевого самоврядування, що порушує право власності (ст. 393 ЦК); в) позови, які можуть пред’являтись до учасників цивільних правовідносин та до суб’єктів публічного права, які діють як носії владних повноважень (вимога про виключення майна з опису).
– за характером порушення: а) речово-правові (застосовуються при безпосередньому порушенні права власності чи інших речових прав). Традиційно до речово-правових належать позови, відомі вже римському праву: вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов – ст. 387 ЦК) та вимога про усунення перешкод у користуванні річчю (негаторний позов, ст. 391 ЦК). До речово-правових прийнято також відносити також вимогу про визнання права власності (ст. 392 ЦК), а також вимоги про виключення майна з опису. Речово-правові способи захисту права власності застосовуються лише стосовно індивідуально-визначених речей (ст. 184 ЦК), які збереглися в натурі; б) зобов’язально-правові (застосовуються при порушеннях права власності чи інших речових прав, які мають місце в рамках договірних чи недоговірних відносин, які регулюються нормами глав 82 і 83 ЦК): наприклад, вимога про передання предмета договору найму наймодавцю; вимога про сплату штрафної неустойки з огляду на відмову наймача повернути річ (ст. 785 ЦК). Зобов’язально-правовими є вимоги про відшкодування збитків, майнової чи моральної шкоди (ст. 22, 23, 1166 ЦК), про повернення безпідставно придбаного майна (ст. 1212 ЦК) тощо. в) інші способи захисту права власності (такі, що не належать до речово- або зобов’язально-правових) (О.П. Сергєєв). Сюди належать, зокрема, реституційні вимоги (ст. 216 ЦК), вимоги про повернення майна особі, яка була оголошена померлою (ст. 48 ЦК).
Окрім способів захисту права власності, в українському цивільному законодавстві виокремлюються також способи захисту добросовісного володіння як фактичного стану: вимоги про витребування майна, яке втрачено не з волі володільця (ч. 3 ст. 344 ЦК), про витребування майна в недобросовісного володільця (ст. 400 ЦК). Дві останніх вимоги є прикладами так званого посесорного (володільницького) захисту незаконного добросовісного володільця. Незаконнимвважається таке володіння майном, яке не ґрунтується на підставі, встановленій дійсним правочином чи законом. Володільницький захист є спрощеним: на відміну від захисту права власності (петиторного захисту), він не потребує доказування позивачем наявності правового титулу. Натомість необхідним і достатнім є доказування факту володіння річчю позивачем (ч. 1 ст. 397 ЦК) та факту порушення володіння відповідачем. У судовій практиці України інститут посесорного захисту перебуває нині на стадії становлення. Згідно зі ст. 396 ЦК, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна. Ст. 395 ЦК до речових прав на чуже майно відносить, зокрема, право володіння. Відповідно до ст. 398 ЦК, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Отже, згідно з вказаними нормами, захисту підлягає також законне володіння суб’єкти права господарського відання чи оперативного управління, орендарів, зберігачів та інших осіб, яким майно було передане власником.
ЦК України коло засобів захисту цивільних прав та інтересів окреслює наступним чином (ст. 16):
– визнання права;
– визнання правочину недійсним;
– припинення дії, яка порушує право;
– відновлення становища, яке існувало до порушення;
– примусове виконання обов’язку в натурі;
– зміна правовідносин;
– припинення правовідносин;
– відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
– відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
– визнання незаконним рішення дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб і службових осіб.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 157; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!