ТЕМПЕРАМЕНТ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ СТИЛЬ ДІЯЛЬНОСТІ
Певне поєднання властивостей тем-ту, яке виявляється в пізнавальних процесах, діях та спілкуванні людини, визначають її індивідуальний стиль діяльності - система залежних від тем-ту динамічних особливостей діяльності, яка вміщує прийоми роботи, типові для даної людини. ІСД не зводиться до тем-ту, він визначається й іншими причинами, включає уміння та навички, що сформувалися під впливом життєвого досвіду. ІСД можна розглядати як результат пристосування природжених якостей нервової системи і особливостей організму людини до умов діяльності, яка виконується. Це пристосування повинно забезпечувати досягнення найкращих результатів в діяльності з найменшими затратами.
Те, що ми, спостерігаючи за людиною, сприймаємо як ознаки її тем-ту (різноманітні рухи, реакції, форми поведінки) часто є відображенням не стільки тем-ту, скільки ІСД особливості якого можуть співпадати і розходитись з тем-м.
Ядро індив стимо діяльн визначає комплекс властивостей нерв сист, які є у людини. Серед тих особливостей , до індив стимо діяльн, можна виокремити 2 групи: 1. Ті, що набуваються з досвідом і носять компенсаторний х-р по відношенню до недоліків індив власт нерв сист людини. 2. Ті, що сприяють максимальному використанню задатків та здібностей, в тому числі корисних якостей нерв системи.
Темперамент та здібності
Люди розрізняються не тільки за спрямованістю, темпераменту, характеру, але і за можливостями досягнення успіхів у праці, тобто за здібностями.
Здібності - це сукупність таких індивідуально-психологічних особливостей людини, які дозволяють йому успішно опановувати і займатися одним або декількома видами діяльності. За своєю внутрішньою структурою здібності містять уважність, спостережливість, властивості пам'яті, уяви, мислення і т.д. Чим краще розвинені ці особливості, тим вище здібності.
Природну основу здібностей складають задатки. Задатками є сприятливі, біологічно обумовлені, вроджені анатомо-фізіологічні особливості будови нервової системи та організму в цілому. Наприклад, властивість слухового аналізатора до розрізнення звуків (музичний слух); зорового апарату до розрізнення кольорів; особливості будови голосових зв'язок (голос співака); хороше кровопостачання мозку, збудливість і рухливість нервових процесів, статуру і т.д.
Задатки можуть передаватися у спадок. Вони полегшують розвиток тих чи інших здібностей в процесі навчання, виховання та практичної діяльності. Так, наприклад, для розвитку інтелектуальних здібностей велике значення мають збудливість і рухливість нервових процесів, швидкість утворення і міцність тимчасових зв'язків, швидкість утворення та переробки динамічних стереотипів та ін
Рухливість нервових процесів у розумовій діяльності може проявитися в дотепності, оригінальності, вмінні схопити явища в різноманітних зв'язках, в активності розуму при зустрічі з різноманітними перешкодами. Краще кровопостачання мозку сприяє гарній і тривалої працездатності, зменшення стомлюваності, відновленню нервової енергії і готовності мозку працювати. Швидкість і міцність утворення тимчасових зв'язків (умовних рефлексів) обумовлює швидкість і міцність засвоєння нових знань і навичок.
Швидкість переробки динамічних стереотипів забезпечує можливість швидко змінювати звичні форми діяльності та поведінки відповідно до нових умов.
На базі задатків формуються здібності. Вони не є вродженими, у спадок не передаються, а розвиваються в процесі життя і діяльності людини. Однак самі задатки не однозначні, тобто з них можуть вийти різні здібності. Все залежить від тих умов, в які потрапляє людина з отриманими задатками, від тієї діяльності, в яку він входить на різних етапах свого життя.
Розвиток здібностей нерозривно пов'язане не тільки з вродженими особливостями вищої нервової системи людей, але і з особливостями першої та другої сигнальних систем. Відомо, що людина відображає дійсність у тісній взаємодії першої сигнальної системи (відчуття, сприйняття і уявлення) і другої сигнальної системи (мислення, уяву і т.д.) Залежно від переважання в роботі кори головного мозку першою або другою сигнальних систем І.П . Павлов виділив три "чисто людських" типу нервової системи: художній, розумовий, середній.
Художній тип нервової системи характеризується переважанням в даної людини першої сигнальної системи і відрізняється яскравістю безпосередніх вражень, образністю сприйняття і пам'яті, жвавістю й багатством уяви. Розумовий тип, навпаки, відрізняється відносним переважанням другої сигнальної системи і характеризується переважним значенням у діяльності людини процесів мислення, - 30 - тобто він схильний до аналізу і систематизації, більш абстрактного і узагальненому сприйняття дійсності, при недостатній яскравості і жвавості сприйнять окремих фактів, явищ і подій. Середній тип нервової системи характеризується врівноваженістю першої та другої сигнальних систем. До нього належить більшість людей.
Слід враховувати, що відносна перевага тієї чи іншої сигнальної системи не зумовлює розвиток здібностей і не обмежує можливостей людини у виборі професії. Не можна сказати, що представники "художнього типу" обов'язково стануть діячами мистецтва, а представники "розумового типу" - вченими, теоретиками. При будь-якому типі нервової діяльності можливе всебічний розвиток здібностей, тому що в ході життя і діяльності психологічні особливості безперервно розвиваються і змінюються.
Це говорить лише про те, що здібності не можуть бути однакові у людей, вони так само неповторні, своєрідні, як і умови їх діяльності, що природні задатки багатозначні, що на їх основі можуть розвиватися різні здібності.
Таким чином, в здібностях нерозривно переплітаються природне (задатки) і придбане людиною в процесі діяльності (соціальне). Провідну роль відіграє соціальний фактор. Тому є всі підстави стверджувати, що здібності за своєю природою соціальні, тобто залежать від суспільних умов.
Здібності, будучи індивідуально-психологічним властивістю людини, нерозривно пов'язані, перебувають у діалектичній єдності з іншими властивостями і якостями особистості - спрямованістю, характером, темпераментом, почуттями, волею, майстерністю та ін Вирішальний вплив на розвиток здібностей надають спрямованість особистості та характеру, виражають загальне ставлення людини до життя і праці. Позитивне ставлення до діяльності породжує необхідну активність в ній, що є найважливішою умовою не тільки виявлення, а й розвитку здібностей. Людина, позбавлена високих цілей в житті, що живе дріб'язковими турботами і порожніми розвагами, не може знайти в собі покликання і сил, проявити активність і енергію, необхідні для розвитку її здібностей.
Позитивний вплив на розвиток здібностей надають схильність людини, тобто постійне прагнення займатися певною діяльністю. Маючи велику спонукальною силою, схильність викликає активність людини в діяльності, в ході якої тільки й відбувається розвиток здібностей. Обдаровані люди завжди були пристрасно захоплені своєю справою.
У такій же взаємної залежності знаходяться інтереси та здібності. Людина, що має інтерес до певної діяльності, найчастіше виявляє і відповідні здібності, точно так само, як інтерес виникає у людей зазвичай до того, що легше дається в силу наявних здібностей. Інтерес тому можна вважати індикатором наявності або відсутності у людини здатності до даної справи. Інтерес сприяє прояву та розвитку здібностей людини тому, що він стимулює напружене навчання, тренування, повторення, тобто забезпечує глибоке оволодіння справою.
Здібності залежать також від волі. Воля - передумова того, що людина буде наполегливо працювати, удосконалюватися і таким чином проявляти і розвивати здібності. У нерозривній єдності, взаємозалежності знаходяться здібності і майстерність людини як сукупність його професійних знань, навичок і вмінь. Однак, здібності не зводяться до майстерності. Вони - не просто високий рівень знань, навичок і вмінь. Сам факт успішного оволодіння ними ще не говорить про ступінь розвитку здібностей. Одна людина може швидше, з меншою витратою сил, міцніше опановувати знаннями, навичками і вміннями, ніж інший, хоча показники у навчанні вище у другого. У першого людину більш розвинені здібності, ніж у другого, але він не виявляє належної наполегливості у навчанні. Інакше кажучи, здібності - це можливість, а рівень майстерності - дійсність. Здібності виявляються не в знаннях, навичках і вміннях, як таких, а в тому, наскільки швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння ними. У свою чергу, вдосконалення майстерності плідно впливає на розвиток на розвиток здібностей.
Таким чином, здібності - не відокремлений психологічна властивість людини. Вони найтіснішим чином пов'язані з усім психічним складом особистості. І чим багатша психологічний світ людини, тим вище можуть розвинені його здібності.
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Поняття про характер як сукупність стійких рис особистості
Термін "характер"- грецького походження, він означає "риса", "ознака", "відбиток". Введений він для визначення властивостей людини колегою Арістотеля Теофрастом. У "Характеристиках" він описав з погляду мораліста 31 тип людських характерів - людей хвалькуватих, балакучих, нещирих, нудних, улесливих тощо.
Пізніше філософи і психологи, пояснюючи і класифікуючи людські характери, головними чинниками їх формування вважали особливості будови тіла, функції людського організму, моральні засади людських стосунків або їх розумові здібності і досвід.
Кожній людині, крім динаміки дій, що виявляється в темпераменті, притаманні істотні особливості, які впливають на її діяльність та поведінку. Про одних кажуть, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, колективісти, а про інших - ліниві, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи.
Ці й подібні риси виявляються настільки яскраво і постійно, що визначають собою типовий різновид особистості, індивідуальний стиль її соціальної поведінки.
Такі психологічні особливості особистості називають рисами характеру. Ці риси характеризують і мету, до якої прагне людина, і способи досягнення мети. Знати це важливо, оскільки особистість характеризується не тільки тим, що вона робить, а й тим, як вона це робить.
Сукупність постійних рис становить характер особистості.
Характер- це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе.
Характер найбільш тісно пов'язаний з темпераментом, що, як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму вираження сутності людини.
Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах.
Про характер людини робимо висновок і по тому, як вона мислить і поводиться за різних обставин, якої думки вона про інших людей і про саму себе, в який спосіб здебільшого поводиться.
Знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачати, як людина буде себе поводити за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані їй доручення.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 331; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!