Функція нирок у внутрішньоутробний період
Білет №1
Вікова фізіологія як самостійна гілка ФЛТ. Методи ВФ
Возрастная физиология – это наука, изучающая особенности процесса жизнедеятельности организма на разных этапах онтогенеза. Она является самостоятельной ветвью физиологии человека и животных, в предмет которой входит изучение закономерностей становления и развития физиологических функций организма на протяжении его жизненного пути от оплодотворения до конца жизни. В зависимости от того какой возрастной период изучает возрастная физиология выделяют: возрастную нейрофизиологию, возрастную эндокринологию, возрастную физиологию мышечной деятельности и двигательной функции; возрастную физиологию обменных процессов, сердечно-сосудистой и дыхательной систем, систем пищеварения и выделения, физиологию эмбрионального развития, физиологию детей грудного возраста, физиологию детей и подростков, физиологию зрелого возраста, геронтологию (науку о старении). Основными задачами изучения возрастной физиологии являются следующие: · изучение особенностей функционирования различных органов, систем и организма в целом; · выявление экзогенных и эндогенных факторов, определяющих особенности функционирования организма в различные возрастные периоды; · определение объективных критериев возраста (возрастные нормативы); · установление закономерностей индивидуального развития.
|
|
|
Ответы на самые разнообразные частные вопросы, возникающие по ходу изучения, дают два метода организации исследования, каждый из которых имеет свои достоинства и недостатки, но оба широко применяются в физиологии развития. Это методы поперечного (кроссекционального) и продольного (лонгитудинального) исследований. Метод поперечного исследования (кроссекциональный)представляетсобойпараллельное, одновременное изучение тех или иных свойств у представителей различных возрастных групп. Сопоставление уровня развития изучаемого свойства у детей разного возраста позволяет вывести важные закономерности онтогенетического процесса. Примером такого исследования может служить одновременное (в течение нескольких дней) диспансерное обследование состояния здоровья, уровня физического и моторного развития у учащихся всех классов какой-нибудь школы. Сравнивая показатели, полученные, например, у первоклассников, пятиклассников и выпускников школы, физиолог может установить, как и насколько изменяются изучаемые им физиологические функции в разном возрасте. Такой метод сравнительно прост в организации, относительно дешев и позволяет применить одни и те же стандартные методики и приборы для обследования детей различных возрастов.
|
|
|
Метод продольного исследования применяется тогда, когданужносоставитьпредставление именно о динамике процесса и индивидуальных особенностях этой динамики. Этот метод заключается в длительном (многие месяцы, иногда – годы) наблюдении за одними и теми же детьми. Регулярно (частота зависит от используемых методик и процедур) детей обследуют с помощью стандартного набора методик, что позволяет подробно рассмотреть динамику происходящих в организме возрастных изменений. Благодаря этому выборка для продольного исследования может быть совсем небольшой.
Формені елементи крові і процес кровотворення в онтогенезі.
Количество крови в организме человека меняется с возрастом. У детей крови относительно массы тела больше, чем у взрослых. У новорожденных кровь составляет 14,7% массы, у детей одного года – 10,9%, у детей 14 лет – 7%. Это связано с более интенсивным протеканием обмена веществ в детском организме. Общее количество крови у новорожденных в среднем составляет 450-600 мл, у детей 1 года – 1,0-1,1 л, у детей 14 лет – 3,0-3,5 л, у взрослых людей массой 60-70 кг общее количество крови 5-5,5 л. У здоровых людей соотношение между плазмой и форменными элементами колеблется незначительно (55% плазмы и 45% форменных элементов). У детей раннего возраста процентное содержание форменных элементов несколько выше. Количество форменных элементов крови также имеет свои возрастные особенности. Так, количествоэритроцитов у новорожденного составляет 4,3-7,6 млн. на 1 мм3 крови, к 6 месяцам количество эритроцитов снижается до 3,5-4,8 млн. на 1 мм3, у детей 1 года – до 3,6-4,9 млн. на 1 мм3 и в 13-15 лет достигает уровня взрослого человека. Надо подчеркнуть, что содержание форменных элементов крови имеет и половые особенности, например, количество эритроцитов у мужчин составляет 4,0-5,1 млн. на 1 мм3, а у женщин – 3,7-4,7 млн. на 1 мм3. Содержание гемоглобина в крови измеряется либо в абсолютных величинах, либо в процентах. За 100% принято наличие 16,7 г гемоглобина в 100 мл крови. У взрослого человека обычно в крови содержится 60-80% гемоглобина. Причем содержание гемоглобина в крови мужчин составляет 80-100%, а у женщин – 70-80%. Содержание гемоглобина зависит от количества эритроцитов в крови, питания, пребывания на свежем воздухе и других причин. Содержание гемоглобина в крови также меняется с возрастом. В крови новорожденных количество гемоглобина может варьировать от 110% до 140%. К 5-6-му дню жизни этот показатель снижается. К 6 месяцам количество гемоглобина составляет 70-80%. Затем к 3-4 годам количество гемоглобина несколько увеличивается (70-85%), в 6-7 лет отмечается замедление в нарастании содержания гемоглобина, с 8-летнего возраста вновь нарастает количество гемоглобина и к 13-15 годам составляет 70-90%, т. Е. достигает показателя взрослого человека., в крови взрослого человека содержится 4000-9000 лейкоцитов в 1 мкл. У новорожденного лейкоцитов значительно больше, чем у взрослого человека (до 20 тыс. в 1 мм3 крови). В первые сутки жизни число лейкоцитов возрастает (происходит рассасывание продуктов распада тканей ребенка, тканевых кровоизлияний, возможных во время родов) до 30 тыс. в 1 мм3 крови. Начиная со вторых суток число лейкоцитов снижается и к 7-12-му дню достигает 10-12 тыс. Такое количество лейкоцитов сохраняется у детей первого года жизни, после чего оно снижается и к 13-15 годам достигает величин взрослого человека. Кроме того, было выявлено, что чем меньше возраст ребенка, тем больше незрелых форм лейкоцитов содержит его кровь. Лейкоцитарная формула в первые годы жизни ребенка характеризуется повышенным содержанием лимфоцитов и пониженным числом нейтрофилов. К 5-6 годам количество этих форменных элементов выравнивается, после этого процент нейтрофилов растет, а процент лимфоцитов понижается. Малым содержанием нейтрофилов, а также недостаточной их зрелостью объясняется большая восприимчивость детей младших возрастов к инфекционным болезням. К тому же фагоцитарная активность нейтрофилов у детей первых лет жизни наиболее низкая.
|
|
|
|
|
|
Етапи кровотворення (впродовж онтогенезу неодноразово змінюється):
1.В жовточному мішку: перші вогнища кровотворення виникають в кінці 2 на поч..3 тижня вагітності. В стінці жовточного мішка і надалі відбувається в хоріоні і пуп очному канатику. В мезенхімі цих органів виникають острівці Вольфа, які характеризуються більш щільним розміщенням клітин. Зовнішні клітини витягуються і стають ендотелієм судин.Клітини всередині округлюються, втрачають зв’язки і перетворюються на первинні клітини крові між якими накопичується плазма. Більшість перв.клітин крові перетворюються на мегалобласти(первинні еритробласти). Частина перетворюється на гранулоцити і мегакаріоцити. Мегалобласти накопичують примітивний гемоглобін і діляться мітотично. Після ущільнення ядра мегалобласт перетворюється у первинний еритроцит(часто зберігається ядро). Такий тип кровотворення називається інтраваскулярний.
2.Гепатоглієнальний. Починаючи з 5 тижня, пік припадає на 2-3 міс ВУ розвитку, повністю вчухає на 5 місяці. Еритроцити накописують гемоглобін F, кровотворення відбувається не в судинах(екстраваскулярний тип). На 4 місяці розпочинаються інтенсивні процеси в селезінці.В цілому, з 10 тижня,матеріалом для кровотворення в печінці і селезінці є стовбурові клітини червоного кісткового мозку. В селезінковому періоді розпочинається лімфоїдне кровотворення, причому В-лімфоцити утворюються раніше ніж Т-лімфоцити.
Функція нирок у внутрішньоутробний період.
Протягом ембріонального періоду почергово функціонують 3 парних органа: переднирка, первинна нирка,що включає мезонефральну протоку і кінцева нирка. Кінцева нирка(метонефрос) зявляється на 5 тижні. Її паренхіма утворюється з нейрогенної тканини мезодерми, а збиральні трубки, чашки і сечовід-із мезодермальної протоки. Перші нефрони утворюються на межі кіркового і мозкової речовини, наступни їх розвиток відбувається в корі, тому в юкстамедлулярній зоні кіркової речовини більше зрілих нефронів. Сечовий міхур і уретра розвиваються з сечостатевого синусу. Нирка починає функціонувати з 9 тижня ВУ розвитку. Утворена сеча виводиться в навколоплідну рідину. Утворення сечі з 5 місяця до народження наростає з 2.2 до 26.7 мл*год. Однак основним органом виділення плоду є плацента. При відсутності нирок чи непрохідності сечовивідних шляхів уремія у плода не розвивається. Розвиток нирок при цьому не закінчується після народження.
Білет №2
1) Поняття про біологічний і фізіологічний вік
Вік – це тривалість існування життя організму від зародження до даного моменту (календарний або хронологічний вік). Фізіологічний вік – це вікова залежність фізіологічних можливостей організму і його працездатності. Фізіологічний вік – це вік людини, який виражається в поняттях рівня фізіологічного розвитку. Хоча критерії таких вимірювань чітко не визначені, деякі приблизні оцінки можна робити на основі таких факторів, як гормональний рівень, секреція залоз, мускулатура, розвиток нервової системи і т.д. Біологічний вік – це виражений у біологічній шкалі і визначається як незворотні структурні, метаболічні регуляторні адаптаційні можливості організму, що використовують у якості відносного критерію періодизації. Біологічний вік – це поняття, що показує ступінь морфологічного та фізіологічного розвитку організму. Зазвичай серед однолітків по хронологічному віку є суттєві відмінності за темпами вікових змін. Біологічний вік може випереджати хронологічний (календарний), тоді особа має сповільнений темп старіння. А коли за біологічним віком людина старша, ніж маж бути, то людина має пришвидшені темпи старіння. Розходження між хронологічним і біологічним віком дозволяє оцінити інтенсивність старіння і функціональні можливості індивіда. Біологічний вік, окрім спадковості, в великій мірі залежить від умов середовища та образу життя. Тому у другій половині життя люди одного хронологічного віку можуть сильно відрізнятися за морфологічно-функціональним статусом, тобто за біологічним віком. Молодшими за свій вік зазвичай виявляються ті, у яких сприятливий повсякденний спосіб життя поєднується з хорошою спадковістю. До біологічного віку відносять: скелетний, зубний вік, морфологічний (форма тіла), рівень статевого дозрівання.
2) Вікова періодизація постнатального онтогенезу
1) Період новонародженості (неонатальний, 1-28 день)
а) Ранній неонатальний (1-7 день)
б) Пізній неонатальний (8-28 день)
Є дуже важливим в розвитку дітей, бо в цей час проявляються наслідки пологових травм та вроджені пороки розвитку, часто буває неонатальна смертність. Недоношених дітей поміщають в інкубатори. В перші 3-5 днів маса тіла дещо знижується через перехід на новий тип живлення, видаленням зайвої води з організму та використанням запасів глікогену та жирів. Формується фізіологічна залишкова ємність легень, проявляється фізіологічна жовтяниця. В перші дні життя в шлунку не соляна, а молочна кислота.
2) Грудний період (29 день – 1 рік)
Відбувається розвиток апарату руху і нервової системи, що забезпечує рухові реакції в цей період. Приблизно в рік починається ходьба. Через незрілу ЦНС -швидка втома, це визначає і значну тривалість сну (12-14 годин до кінця року). У другій частині цього періоду дитина найменш захищена від інфекційних захворювань, бо зменшується кількість материнських імуноглобулінів, а своя імунна система ще слабко розвинена. Починають прорізуватись молочні зуби.
3) Раннє дитинство (1-3 роки)
Ріст інтенсивний, наприкінці 2-го року життя закінчується прорізування зубів. Інтенсивний розвиток нервової системи, в 2 роки формується свідомість та мова.
4) Перше дитинство (4-6 років)
Діти характеризуються швидкою втомлюваністю, перебудова лейкоцитарної системи, що позначається на схильності до інфекційних захворювань. Рівень інтелекту та фізичного розвитку у 6 років дозволяє розпочати навчання в школі.
5) Друге дитинство (препубертатний період, хлопчики 7-12 років, дівчата 6-11 років)
Це молодший шкільний вік. Темпи росту такі ж, як і у попередні роки, але посилюється розвиток м’язової системи. Розвиток мозку та очей морфологічно досягає розвитку як у дорослих. Критичним етапом є початок періоду.
6) Підлітковий (пубертатний, хлопчики 13-16 років, дівчата 12-15 років)
Це старший шкільний вік. У 90 % дітей – вже повне статеве дозрівання. У дівчат росте вміст жиру, хлопці – скачок росту. Збільшується нервова активність і лабільність, перебудова шкірних залоз. Недоліки: знижені регуляторні механізми, вибух виразкової хвороби шлунку.
7) Юнацький (юнаки 17-21 років, дівчата 16-20 років)
Завершується дозрівання всіх органів і систем організму, процесу росту та осифікації скелету. Остаточно встановлюються овуляторні цикли у дівчат, ритмічність секреції тестостерону у хлопців.
8) Зрілий (22-60 чоловіки , жінки 21-55 років)
а) 1 період (чоловіки 22-35 років, жінки 21-35 років)
б) 2 період (чоловіки 36-60 років, жінки 36-55 років)
а) Форма і будова тіла мало змінюється, до 35-40 років росте м’язова система. Розквіт усіх функцій організму.
б) В кінці періоду – процеси інволюції. З’являються урати в нирках, артрози, артрити. З’являються мінімальні зміни мікроструктури, пов’язані з загибеллю частини паренхімних елементів. З’являються перші ознаки хвороб, що властиві похилому віку ( атеросклероз, гіпертензія, подагра і т.д. В кінці періоду настає клімакс.
9) Похилий вік (чоловіки 61-74 роки, жінки 56-74 роки)
Вичерпуються резерви організму, знижується можливість до адаптації Прискорене старіння охоплює органи і виявляється структурно і функціонально, що є основою захворювань (остеопороз, гіпертонічна хвороба і т.д)
10) Старечий вік (75-90 років)
Посивіння, зменшення м’язів, судини втрачають еластичність, ще більше зниження здатності до адоптацій, відбуваються структурні зміни і шкірі, вона потоншується, з’являються пігментні плями.
11) Довгожителі (більше 90 років)
За багатьма показниками вони відповідають таким у людей більш молодих. Зазвичай це худорляві люди, без шкідливих звичок.
3) Значення травної системи у антенатальний період
У ембріогенезіосновніструктурніелементитравноїсистемиформуються рано, наприклад, у людинивже до 3-4 місяцявнутрішньоутробногожиття. Джереломживлення плоду при цьому є речовини, щонадходять через плаценту з кровіматері. Вони розщеплюються травною системою матері та через кров доставляються доорганізму плода. У новонародженихорганитравноїсистеми не досягаютьщесвоєїостаточноїформи і розташування. Стравохід не маєвигинів, сформованихзвужень. Шлунокверетеноподібноїформи і залягаємайже вертикально, кишечник відносно короткий. Звікомспостерігаєтьсяопусканнярухливихйоговідділів. Власне травлення плода може початися з 2-ої половини вагітності, коли клітини шлунка починають виробляти власні ферменти – пепсиноген та ліпазу. Плід може заковтувати амніотичну рідину, яка має жири, вуглеводи, мікроелементи, ферменти, амінокислоти і т.д.
Пороки органів травлення в антенатальному онтогенезі є досить частими і важливими, бо багато з них є несумісними з життям. Це найчастіше атрезії та стенози травного тракту. Патогенез цих пороків пов’язаний з порушенням утворення травної трубки в період з 4 до 8 тижня внутрішньоутробного розвитку, бо саме в цей період трубка закінчується сліпо з обох кінців. Також має значення і затримка ре каналізації травної трубки. На 8 тижні внутрішньоутробного розвитку ростучий епітелій повністю закриває просвіт кишкової трубки. При формуванні слизової оболонки відбувається відновлення каналу. Атрезії та стенози часто спостерігають у стравоході, кишечнику, в області прямої кишки та анального отвору. Досить часто спостерігають пороки розвитку анального отвору. Буває також і роздвоєння кишечника, частіше його слизової оболонки. Вроджені пороки розвитку жовчних шляхів можуть заключатися в незвичайному їх положенні і розмірі жовчного міхура, утворення кісти, атрезії та стенозі жовчних протоків. В результаті атрезії виникає біліарний цироз печінки.
Отже, в антенатальному періоді всі складові елементи травної системи мають правильно сформуватися, щоб після народження дитина змогла харчуватись. В антенатальному періоді плід споживає речовини, що потрапляють з організму матері.
Білет №12
Дата добавления: 2018-04-04; просмотров: 39; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!