Індивід – передумова особистості
Слово „індивід”, з одного боку означає „єдину неподільну істоту”, а з іншого – „окремого представника людської спільноти”. Ці якості потім проявляються у його індивідуальності як унікальні, притаманні тільки даній людині властивості і як цілісна характеристика. Отже, індивід – окрема істота, яка презентує окремого представника людської спільності.
Індивідний рівень властивостей – статевозрілі та конституційні особливості, які прийнято вважати безособовими передумовами розвитку суб’єкта. Індивідний рівень відображає природні особливості організації психічних процесів, а особистісний – соціально привнесені.
Проте варто завважити, що властивості індивіда ще не визначають властивостей особистості. Доречним у зв’язку з цим є зауваження В. С. Мерліна про те, що вивчення нейродинамічних і психодинамічних (темпераментальних) властивостей у школі Б. М. Теплова і В. Д. Небиліцина відбувалося без зв’язку з вивченням спрямованості особистості, і, навпаки, спрямованість та мотивація особистості у школі О. М. Леонтьєва вивчалися поза зв’язком з нейрофізіологічними і темпераментальними властивостями.
Не дивно, що потужна критика конституційних типологій темпераменту Е. Кречмера та У. Шелдона з боку О. Г. Асмолова, Б. Г. Ананьєва була спричинена тим, що окремі індивідні властивості (особливості тілобудови і соматотипу) не просто закладалися в основу темпераменту, а й безпосередньо пов’язувалися з формуванням характеру людини.
|
|
|
Намагаючись виділити місце індивід них властивостей у процесі регуляції людської поведінки, О. Г. Асмолов зазначає, що індивідні властивості характеризують переважно формально-динамічні особливості поведінки особистості, енергетичний аспект протікання психічних процесів, а також визначають діапазон можливостей вибору тієї чи іншої діяльності у межах, що не мають соціально суттєвого пристосовницького значення.
В. С. Мерлін припускає, що між індивідними властивостями існують багато-багатозначні зв’язки, що забезпечує широку варіативність біологічного функціонування людини і, як можна припустити, широкі компенсаторні можливості. Зокрема, він зауважує, що «опосередкованою ланкою у багато-багатозначних зв’язках між біохімічними властивостями і властивостями нервової системи є компенсуючи функція індивідуального режиму харчування й моторної активності».
Особистість – психологічний носій соціальних властивостей
Особистість –це соціальний індивід, який поєднує риси загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально-неповторного.
У понятті „особистість” фіксуються ті ознаки, які визначаються приналежністю індивіда до суспільства (соціальна якість).
|
|
|
На сучасному етапі розвитку психології поняття „особистість” розглядають у зв’язку з джерелами виникнення особистісних рис, аналіз складної природи їх детермінації; прагненням зрозуміти особистість як особливий рівень психічної реальності.
Одні вважають, що джерелом індивідуальної своєрідності організації людської особистості виступають специфіка нервової діяльності або соціальні феномени, що не пов’язані з організмом. Інші певні, що особистість – суто соціальний феномен, ніяк не пов'язаний з поняттям організму.
Л.М. Веккер вважає, що особистість – носій психосоціальних властивостей людини.
Разом із тим, особистість у вищих своїх проявах ніяк не пов’язана з організмічними та індивідними рівнями індивідуальності, якщо не брати до уваги впливу особистості на організмічні процеси, що проявляються у феноменах самонавіювання, аутотренінгу та гіпнозі. Йдеться про так званий феномен негативної індукції, яку здатна здійснювати друга сигнальна система на перше.
Індивідуальність – інтегральна біопсихосоціальна характеристика людини
Індивідуальність – це сукупність неповторно своєрідних рис та особливостей людини, що відрізняє її від інших людей, це глибина особистості.
|
|
|
Індивідуальність розглядають як симптомокомплекс, що включає біохімічні, нейрофізіологічні, творчі особливості самовираження. Як правило, поняття індивідуальності ототожнюють зі своєрідністю, неповторністю явища, його унікальністю, несхожістю на інших.
Часто поняття індивідуальності використовують для визначення конкретної форми активності в її несхожості на активність інших індивідів.
Індивідуальність є інтегралом всіх рівнів внутрішньої та зовнішньої взаємодії і включає в себе процеси диференціації та координації.
У системі «індивід – особистість» індивідуальність займає найвищу ієрархічну сходинку, адже інтегрує всі оригінально-специфічні зв’язки властивостей особи як індивіда (з позиції його статі, віку, психодинамічних особливостей) та особистості (з позиції унікального життєвого досвіду).
Індивідуальність є найбільш узагальненою характеристикою особи, оскільки є «інтегралом усіх рівнів внутрішньої і зовнішньої взаємодії», але водночас вказує на цілісність, унікальність і стійкість людини.
Найбільш суттєвими характеристиками індивідуальності є: цілісність; системність; ієрархічність елементів. Цілісність вказує на інтегральний взаємозв’язок всіх підструктур та елементів, які функціонують як єдиний організм, спрямований на досягнення єдиної мети. Системність вказує на унікальну єдність елементів організму, що передбачає узгодженість їх функціонування, закономірності внутрішніх і зовнішніх зв’язків. Ієрархічність – чітка структурованість рівнів та елементів системи, які перебувають у певному стабільному стані і координуються за принципами оптимальності та компенсаторності.
|
|
|
Таким чином, індивідуальність можна розглядати як таку багаторівневу систему внутрішніх зв’язків, яка забезпечує їх унікальну цілісність, а відтак неповторний життєвий шлях. Важливими для розуміння індивідуальності стає вивчення її ієрархічної структури, характеру зв’язків та механізмів соціальної адаптації й інтеграції.
Дата добавления: 2018-04-05; просмотров: 346; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!